Розкрийте сутність та значення фетишизму.

Фетишизм-це віра у надприродні властивості неодухотворених предметів, наприклад, знарядь праці (ужиткових речей, а пізніше — і спеціально виготовлених культових предметів). Скажімо, люди первісного суспільства бажали, щоб тварина потрапила у загорожу, опинилася в їх господарстві. Малюнки пораненої тварини в загоні поруч із житлом — поширений сюжет палеолітичного мистецтва. Збуджена уява первісної людини породжувала в неї віру, що ці малюнки самі по собі можуть задовольнити їх прагнення. Зрештою, об'єктами поклоніння — фетишами — могли бути не лише природні, а й створені людиною предмети.

Фетиш — це наділений чудодійною силою предмет, що набувався у приватну власність. Його впливи обмежені. Це своєрідний зв'язок між індивідом і світом духів, що може використовуватися для визволення сил самих духів; це шлях до конкретних магічних цілей та об'єкт спеціального культу.

В науковий обіг термін "фетишизм" ввів у XVIII ст. французький вчений Шарль де Брюсс (1709—1777 pp.) у книзі "Культ богів-фетишів". Поклоніння предметам, а не їх духам — досить поширене явище у житті первісних народів. Фетишами також могли бути будь-які явища природи, наділені надприродними властивостями, зокрема шкарлупа горіха, хвіст дикої тварини, її зуби, кості.

Розкрийте сутність та значення анімізму

Анімізм-віра в надприродні істоти, що містяться в будь-яких тілах (душі) або діють самостійно (духи). Згідно з нею, вся природа, жива і нежива, має душу, а людина своїми магічними діями може впливати на природні та надприродні сили: добрі прихиляти на користь, на добро, а сили недобрі-лихі — унешкоджувати, відхиляти. Це стало основою анімістичного світогляду.

У житті первісних людей анімістичні вірування були дуже поширеними: вся природа уявлялась їм одухотвореною, тому люди були переконані в існуванні душі у тварин. Звідси, зокрема, походить звичай не вбивати спійману тварину, а спочатку зв'язувати її і очікувати природної смерті. За таких обставин вірили, що душа тварини буде для людей небезпечною. Інколи після вбивства тварини просили у неї вибачення, запевняючи при цьому, що вчинили такий акт цілком випадково.

Розвиток анімістичних уявлень привів до думки, що душі людей мають здатність покидати тіло, зокрема під час сну. Ось чому існував звичай не будити сплячу людину. Для "позбавлення" себе впливу душ померлих люди часто залишали житло, біля якого хоронили покійника, а його родині змінювали імена, одяг, розфарбовували свої тіла, щоб душа покійника не впізнала їх. Згодом виникла думка про існування потойбічного світу, котрий уявлявся спочатку копією земного. Потойбічний світ одні "поміщали" на небі або високо в горах, інші — під землею або на далеких островах.первісна людина вірила, що вона складається з двох частин — тіла і душі, причому остання може перебувати в різних частинах тіла. За іншими віруваннями, душа людини містилася в її крові.Душею людини вважався і процес дихання. До такого висновку спричинилося, мабуть, те, що у людини в момент смерті припиняється дихання.

Поширеною була також віра у переселення чи перевтілення душ, коли душі покійників нібито втілювалися у новонароджених.

Характерні риси шаманізму як первісної форми релігії.

Шаманізм-віра в особливо могутні надприродні можливості стародавніх професійних служителів культу — шаманів. Шаманізм виник приблизно 6 тис. років тому, коли почався поступовий перехід до патріархату. Саме тоді завдяки розвиткові виробничих сил суспільство набуло можливість утримувати людей, які самі нічого не виробляли.

Вперше в історії релігії виникла група людей, яка існувала за рахунок здійснення релігійних обрядів. Шамани не мали власної організації. Вони підкоряючись вождям роду або племені.

Шаманізму властиві такі рисі:

1)вирізнення головних об'єктів релігійного поклоніння (шаманські духи, які служили шаманові, виконували його доручення, допомагали пізнавати таємниці, відганяли злих духів);

2)використання психологічного впливу на людину (шамани в процесі здійснення обрядів входили в екстаз і впливали на настрій юрми);

3)використання обманних дій як засобу здійснення релігійних обрядів.

У деяких народів Азії, Африки, Австралії, Америки шаманізм існує й дотепер. За родового ладу вельми поширився культ предків. ввійшов у віровчення пізніх релігій, зокрема й сучасних. Про нього нагадує шанування святих у християнстві, ісламі та в інших релігіях.

Дайте загальну характеристику та визначте специфічні риси ранніх національних релігій

Ранні національні релігії — це такі релігійні вірування, що охоплювали своїм впливом верхні й середні шари населення у межах однієї національної держави. До ранніх національних релігій відносять усі релігії, які в літературі позначають за допомогою префіксів "старо-", "давньо-": староєгипетську, староіндійську, старогрецьку, староперсидську, староримську та інші.

Історичним підґрунтям виникнення та існування ранніх національних релігій був рабовласницький лад. Ці релігії існували в умовах, коли була можливість тримати найбільш пригнічені шари суспільства (рабів) у покорі завдяки лише грубому насильству. Основні риси ранніх національних релігій:

1.Відсторонення від офіційного культу низів суспільства. У всіх цих релігіях до культових відправлень не допускалися раби, а в окремих випадках — і частина сільської бідноти. Таке відсторонення низів від офіційного культу в староіндійській релігії, наприклад, наочно ілюструвалося термінами "різно-народжені" і "двічінароджені"

2. Порівняна маложивучість.

3. Суворий політеїзм. Усі ранні національні релігії були політеїстичними багатобожні.

4. Зародження вчення про загробну (посмертну) віддяку, тобто наявність причинного зв'язку між поведінкою людини в земному житті і її долею у загробному житті. Це вчення визнає посмертну винагороду для одних людей (праведників) і посмертну кару для інших (грішників).

5. Обов'язковість і складність жертвоприношень. В жертву богам приносили: пшеницю, виноград, млинці, мед, молоко, вино, пахучу траву, дику птицю, півнів, кіз, овець, свиней, биків, собак, коней. Є також: відомості про людські жертвоприношення у, давньовавилонській, давньоєгипетській, давньогрецькій, давньомексиканській та ряді інших ранніх національних релігій.

Дайте загальну характеристику та визначте специфічні риси пізніх національних релігій

Пізні національні релігії-це релігійні вірування, які охоплюють своїм впливом всі соціальні шари населення у межах однієї національності. До цієї релігійної форми належать багато релігій нашого часу — індуїзм, сикхізм, дхайнізм (Індія), конфуціанство, даосизм (Китай), синтоїзм (Японія), іудаїзм (релігія євреїв у багатьох країнах світу), зороастризм (Іран) та ін.

Історичним грунтом виникнення пізніх національних релігій була криза суспільних порядків, за якої виникла потреба використати релігії в ролі засобів втіхи і втихомирення найбільш пригніченої частини суспільства. В більшості випадків суть цієї кризи виявилася у розкладі рабовласництва і переході до феодальних суспільних відносин. Риси пізніх національних релігій:

1) великі масштаби впливу;

2) довга живучість. Багато пізніх національних релігій, як зазначалося, існують і до цього часу;

3) єдність політеїзму і монотеїзму. Більшість релігій цього типу є політеїстичними. Але є серед них і монотеїстичні (єдинобожжя). До останніх належать іудаїзм і сикхізм;

4) спрощення жертвоприношень. Жертви худоби, птиці значно скорочені або зовсім ліквідовані. Повністю відмовились пізні національні релігії від людських жертвоприношень;

5) розвиненість вчення про загробні відплати. На цьому етапі розвитку релігії вчення про потойбічне життя набуло першорядного значення.
64.Розкрийте сутність, значення філософської антропології

Антропологія – це наука, яка вивчає людство та його культуру. Антропологи досліджують способи життя серед членів різних соціальних групп, властивості людських істот, як членів одного виду і деякі шляхи, якими вони пристосовуються до різного оточення, аналізують продукти соціальних груп – в більшій мірі матеріальні об’єкти і в меншій – системи їхньої віри та цінностей.

Антропологи також як і інші соціальні дослідники систематично вивчаютьзагальні ознаки людської поведінки. Вони розвивають теорії івикористовують наукові методи як підтвердження теорій. Їх дослідницькаробота є порівняльною в плані різних культур – таким чином вченівивчають різницю і подібність різних груп людей. Вчені соціологи в іншихсферах працюють в індустріальних урбаністичних спільнотах і роблятьпорівняння між культурами села і міста набагато рідше.

Інша важлива риса антропології є її акцент на внутрішньому станісуспільства. Антропологи намагаються визначити як люди, які належать допевної тієї чи іншої культури бачать світ.

Антропологія може зробитисуттєвий внесок у встановлення міжнаціональної гармонії, тому що вонадопомагає розумінню різних культур.