Тема 7. Піднесення українського соціального виховання у велику козацьку добу. Лекція 2 години

Питання, що розглядаються в ході лекції:

1. Соціальна діяльність з виховання й освіти молоді на Січі. Самобутні філантропічні заклади та соціальна опіка над нужденними у Запорізькій вільній республіці: благодійні установи для старих воїнів, що були водночас і лікарнями, і притулками, і громадськими осередками для тих, хто не міг працювати. Гостинне ставлення запорізькіх козаків до заїжджих і захожих людей. Будування церков, монастирів, шкільних споруд (гетьман Іван Мазепа).

Два провідні напрями суспільної опіки, що мали місце в Україні в епоху Відродження: особиста благодійність і громадська (державна) при збереженні та заохоченні філантропічної функції церкви.

Перший світський твір про суть милосердя (Єпіфаній Славинецький), звернення до проблеми професійного жебрацтва. Превентивні заходи проти убогості. Перехід до державної системи захисту нужденних (друга половина ХVІІ-ХVІІІ ст.).

Виховання козацьких дітей в родині та школі, вплив церкви, релігійних та родинно-побутових традицій, звичаїв, обрядів, ритуалів, свят тощо.

2. Культурно-історичний феномен козацько-лицарської педагогіки. Особлива роль Запорізької Січі і козацтва в історії України, в долі європейських і азіатських народів.

Глибока духовність епоха козацтва, що стала вершиною української національної культури. Виховання в Україні в XVII – XVIII ст., в основу якого покладено ідеал козака, шляхетного лицаря, духовно багатого і фізично досконалого. Козацька педагогіка – частина української народної педагогіки, яка тісно пов’язана з матеріальною і духовною сферами діяльності українських лицарів.

Головна мета козацької педагогіки, провідні завдання. Складові козацької педагогіки: українська козацька духовність, козацька філософія, козацький світогляд, козацький характер, козацька естетика, правосвідомість та ідеологія.

3. Розповсюдження ідей волі, побратимства, єдності людей, що захищають свій рід і державу. Головна ідея, яку відстоювали прибічники козацького способу життя – свобода особистості, народу, незалежність рідної землі. Етнософія і етика поведінки, що ґрунтувалися на відчутті власної гідності і повазі до іншої людини, глибока правосвідомість, спрямована на захист козацьких вільностей, інтелектуальна елітарність і емоційно-естетична розвиненість, багатогранна духовність особистості.

Спосіб життя, що був спрямований на захист економічних, культурних, національних інтересів усього народу. Принципи демократії і гуманізму у родинному і громадському, політичному і державному житті, зародження найпрогресивнішіх на той час паростків економічного життя (козацькі фермерські господарства). Визначальні особливості козацького характеру: почуттєве багатство, внутрішня невичерпна енергія, висока шляхетність і порядність, кмітливість і дотепність, підприємливість і практичність, стійкість і незламність у боротьбі з ворогами, безкомпромісність і твердість у відстоюванні правди і справедливості, братерська Любов до друзів і товариства, глибока пошана до громади, вірність своєму обов’язку захищати рідну землю, співчуття до всіх знедолених, милосердя до тих, хто його потребує. Постійна готовність козаків до боротьби за волю рідного краю, за свою незалежну державу, устремління до високих ідеалів, жадання будувати демократичний державний устрій, давати лад у громадському житті, утверджувати гуманні стосунки між людьми.

Українське козацтво як творець самобутньої законотворчості. Конституція українського гетьманства Пилипа Орлика 1719 року.

4. Устрій дитячої спільноти, козацькі школи, академії, виховний потенціал Запорозької Січі. Діяльність козацьких шкіл в Україні (січові, полкові, музичні). Створення при кобзарських цехах шкіл з підготовки кобзарів і лірників, зміст підготовки. Полкові козацькі школи на території Лівобережної України. Мета, зміст і організація навчання в цих школах. Система відбору і вишколу хлопців для козацької служби. Суворий курс фізичного і військового виховання у січовій школі.

Розвиток природних задатків, вдосконалювання тіла і душі в іграх, танцях, хороводах, різних видах змагань і боротьби. Культ міцного, загартованого здоров`я і фізичної сили людини, її всебічного розвитку, досконалості. Спеціальні фізичні і психофізичні вправи, спрямовані на всебічне загартування і саморозвиток: системи одноборств (гойдок, спас, навкулачки, „на ременях”, „нахрест”, „на палицях”, характерництво).

Ключові слова та терміни: національна самосвідомість, козацькі школи, кобзарі, лірники, козацька педагогіка, спас, гойдок, характерники, Київська братська школа, Лаврська школа, Києво-Могилянська Колегія.

Рекомендована література:

1. Болотін Ю.П., Окса М.М. Лекції з історії педагогіки України. Експериментальний навчально-методичний посібник. - Мелітополь, 1996. – 244 с.

2. Дорошенко Д.І. Нарис історії України /Передмова І.О. Денисюк. - Л., 1991.

3. Дроб'язко П.І. Українська національна школа: витоки і сучасність. — К.: Академія, 1997.

4. Історія України в особах: IX—XVIII ст. / Під ред. В. Заминського та ін. — К.: Україна, 1993.

5. Кащенко А. Оповідання про славне Військо запорізьке низове. — К.: Веселка, 1992. - 266с.

6. Котляр М., Кульчицький С. Шляхами віків: Довідник з історії України. — К.: Україна, 1993

7. Крип'якевич І.П. Історія України. —Львів: Світ, 1990.

8. Левківський М.В. Історія педагогіки: Підручник. – Київ, Центр навчальної літератури, 2003. – 360 с.

9. Любар О.О. та ін. Історія української педагогіки / За ред. М.Г. Стельмаховича. - К.: ІЗМН, 2000.

10. Огієнко І.І. Українська культура: Коротка історія культурного життя українського народу — К., 1992. — 141 с.

11. Окса М.М. Історія педагогіки України: навчально-методичний посібник. – Мелітополь, 2001. – 36 с.

12. Розвиток народної освіти і педагогічної думки в Україні /За ред. М.Д. Ярмаченка. — К., 1991. — С. 8—29.

13. Субтельний Орест. Україна: Історія / Пер. з анг. Ю.І. Шевчука; Вст. ст. С.В. Кульчицького. — 2-е вид. — К.: Либідь, 1992.

14. Хижняк З.І. Київська академія – перший вищий учбовий заклад на Україні //Український історичний журнал. – 1971. - №1. – С. 44 – 53.

 

Тема 8. Українська національна система виховання Лекція 2 години

Питання, що розглядаються в ході лекції:

1. Сутність і особливості національного виховання та його філософські основи. Особливістю традицій, які викристалізувались як мета і виховні засоби родинної педагогіки, було те, що у селянському середовищі процес виховання істотно не відрізнявся від реального життя сім`ї, громади та ін. Джерелом виховних засобів була система взаємовідносин селянської родини, яка створювалась протягом століть, її трудова діяльність. Традиції були безпосередньо вплетені у процес життя, і трудове виховання, передусім, здійснювалось у контексті реального повсякденного життя.

Важливим шляхом реформування системи виховання є відновлення виховного потенціалу народної педагогіки і, разом з тим, впровадження нових форм і методів, що слугувало б головній меті національного виховання, а саме: набуття молодим поколінням соціального досвіду, успадкування духовних надбань українського народу, досягнення високої культури міжнаціональних взаємин, формування у молоді незалежно від національної належності особистісних рис громадян Української держави, розвиненої духовності, фізичної досконалості, моральної, художньо-естетичної, правової, трудової, екологічної культури.

2. Роль національних пріоритетів у виховання молоді. Засобами традицій народна педагогіка формувала у дітей та молоді інтерес, звичку до праці, завзяття і наполегливість, прагнення до переборення труднощів, свідоме ставлення до виконання трудових операцій, уміння співпрацювати. Керуючись громадською думкою, що здорова людина не може сидіти без діла, народна мудрість засобами дитячого фольклору та з допомогою звичаїв, обряд, свят підводила юних до переконання в необхідності праці, розвиваючи почуття обов'язку та індивідуальної відповідальності.

Ключові слова та терміни

Традиції, обряди, свята; аграрно-сонячний календар; засоби народно-виховного впливу; форми народного виховання; методи народного виховання.

Рекомендована література:

1. Ващенко Г. Виховний ідеал: Підручник для педагогів, вихованців, молоді і батьків //Полтавський вісник, 1994. — 208 с.

2. Державна національна програма "Освіта" (Україна XXI століття). - К, 1994. - 61 с.

3. Єрмак В. Проблеми формування національно-державницького світогляду молоді в сучасній школі //Молода нація: Альманах. № 3А96. – К., 1996. - С. 128 - 130.

4. Ігнатенко П.І. Український національний характер. — К.: ДОКК, 1997.

5. Концепція громадянського виховання особистостей в умовах розвитку української державності //Освіта України. - 2000. - 9 серпня, № 32. - С. 6-7.

6. Мартинюк І.В. Національне виховання: теорія і методологія. — К., 1995.

7. Основи національного виховання: Концептуальні положення. - Ч. 1. /За ред. В.Г. Кузя, Д.Д. Руденка, З.О. Сергійчук. — К., 1993. — 149 с.

8. Стельмахович М.Г. Українська народна педагогіка. -К.: ІЗМН, 1997.-232 с.

9. Ступарик Б.М. Національна школа: витоки, становлення. - К, 1998. - 332 с.