Міністерство науки і освіти, молоді та туризму України

МІНІСТЕРСТВО НАУКИ І ОСВІТИ, молоді та туризму УКРАЇНИ

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ТЕХНОЛОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

 

МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ

для проведення практичних (семінарських) занять

з дисципліни “ Інтелектуальна власність”

для фахівців освітньо-кваліфікаційного рівня "магістр" та "спеціаліст"

галузь знань 0305 - "Економіка та підприємництво"

спеціальності 8.03050901 "Облік і аудит"

 

 

Чернігів ЧДТУ 2012

Методичні вказівки для проведення практичних (семінарських) занять з дисципліни "Інтелектуальна власність" для фахівців освітньо-кваліфікаційного рівня "магістр" галузь знань 0305 - "Економіка та підприємництво" спеціальності 8.03050901 "Облік і аудит"/ Укладач к.е.н., О.В. Сизоненко. – Чернігів: ЧДТУ, 2011 – 56 с.

 

 

Відповідальний за випуск: В С.М, Шкарлет, завідувач кафедри обліку і аудиту, доктор економічних наук, професор

 

Рецензент: В.В. Рядська, кандидат економічних наук, доцент

 

© Сизоненко О. В. 2012

© ЧДТУ 2012

 

Зміст

Вступ. 4

Засоби для проведення поточного та підсумкового контролю.. 6

Практичне (семінарське) заняття 1 до теми „Інтелектуальна власність як право на результати творчої діяльності людини” 8

Контрольні запитання. 20

Практичне (семінарське) заняття 2 до теми „ Інтелектуальна власність як право на результати творчої діяльності людини ”. 22

Контрольні запитання. 42

Практичне (семінарське) заняття 3 до теми 3 „Економіка ІВ”. 44

Контрольні запитання. 51

Перелік навчально-методичної літератури. 54

Вступ

 

Двадцять перше століття стане століттям економіки, заснованої на знаннях, у якій інтелектуальна власність буде основною рушійною силою.

Світло вільної наукової, технічної і художньої творчості з давніх часів наполегливо пробивається до світового визнання. Завдяки бурхливому розвитку науково-технічного прогресу, інтернаціоналізації господарських зв'язків, комп'ютеризації виробництва інформація стала таким самим об'єктом права власності, як і засоби виробництва. Досвід розвинених країн показав, що саме по собі виробництво вже не є визначальним чинником зростання економічних показників, воно поступово поступається місцем науці, розвитку нових технологій. У зв'язку з цим питома значимість інтелектуальної власності в житті людей зростає вже не щодня, а щогодини.

На сьогодні ставиться задача економічного розвитку України за інноваційною моделлю, в основі якої лежать результати творчої діяльності громадян, тобто об’єкти права інтелектуальної власності. В той час освіта з питань правової охорони, практичного використання та захисту об’єктів права інтелектуальної власності значно відстає від потреб сьогодення і вимагає надання студентам вищих навчальних закладів, як майбутнім інноваторам, комплексу відповідних знань та умінь.

Мета дисципліни „Інтелектуальна власність” – ознайомити студентів з понятійним апаратом права інтелектуальної власності, формування в студентів комплексу знань про правову охорону об'єктів інтелектуальної власності й установлення форм і способів їх використання.

Основними завданнями вивчення дисципліни є:

- ознайомлення з поняттям права інтелектуальної власності;

- вивчення системи права інтелектуальної власності;

- системне вивчення правового регулювання відносин у сфері інтелектуальної власності,

- дослідження українського законодавства й міжнародних нормативно-правових актів у зазначеній області;

- засвоєнні методики охорони прав на об’єкти інтелектуальної власності на різних стадіях існування;

- визначення проблемних питань захисту прав інтелектуальної власності і шляхів їх вирішення.

Вимоги до вмінь та знань

 

Дисципліна „Інтелектуальна власність” сприяє підготовці майбутніх фахівців у сфері інтелектуальної власності, в процесі його опанування студенти повинні ознайомитись з основними положеннями чинного законодавства України про інтелектуальну власність, історію становлення права інтелектуальної власності, його об’єктами, суб’єктами, особистими немайновими і майновими правами суб’єктів права, способами їх використання та захисту. Забезпечує інтелектуальний і соціальний розвиток особистості шляхом навчання основам правових та економічних аспектів інтелектуальної власності.

Для успішного досягнення цілей і завдань дисципліни "Інтелектуальна власність" студент повинен мати такі навички як уміти працювати зі спеціальною юридичною й науковою літературою, а також нормативно-правовою базою.

Студент повинен знати:

- основні поняття системи правової охорони інтелектуальної власності;

- складові міжнародної системи охорони інтелектуальної власності;

- складові системи інтелектуальної власності в Україні;

- інтелектуальну власність в нормах загального законодавства України;

- об’єкти права інтелектуальної власності;

- суб’єкти права інтелектуальної власності;

- алгоритм правової охорони об’єктів патентного права (винаходів, корисних моделей, промислових зразків);

- алгоритм правової охорони засобів індивідуалізації учасників цивільного обороту (торговельних марок, географічних зазначень, фірмових найменувань);

- алгоритм правової охорони нетрадиційних об’єктів інтелектуальної власності (топографій інтегральних мікросхем, сортів рослин, комерційних таємниць);

- алгоритм правової охорони об’єктів промислової власності в іноземних державах;

- алгоритм правової охорони об’єктів авторського права (творів літератури та місництва);

- права та обов’язки власників охоронних документів на об’єкти права інтелектуальної власності;

- процедуру захисту прав інтелектуальної власності у разі їх порушення.

Студент повинен вміти:

- володіти необхідною юридичною термінологією й освоювати міжнародно-правові конструкції, категорії, терміни;

- демонструвати знання основних понять і категорій інтелектуальної власності, уміти розкрити їхній внутрішній зміст,

- визначати проблеми правового регулювання, засобу й способи їх вирішення, уміти викладати отриману інформацію в логічній послідовності й робити обґрунтовані висновки;

- встановлювати факт порушення прав власників чинних охоронних документів та заявників на об’єкти інтелектуальної власності.

Засоби для проведення поточного та підсумкового контролю

Таблиця 1 - Поточний контроль

 

Тема за навчальною програмою дисципліни	Вид роботи	Форма контролю	Кількість балів
Змістовий модуль 1. (теми 1 – 5)	Лекції	1. Конспект занять	0…7
Практичні заняття	1. Відвідування занять 2. Активність та виконання завдань (кожне заняття 5 балів)	0…3 0…15
Індивідуальна робота		0…15
Тестування	1. Підготовленість	0…60
Усього за курс	0…100

 

Практичні заняття – основна мета полягає в закріпленні лекційного матеріалу та перевірці індивідуальних робіт студентів.

Відвідування занять — 3 балів, за відвідування кожного практичного заняття нараховується 2 бали. Оцінка проводиться за результатами семестру в цілому після проведення останнього планового заняття.

Оцінка за тестами. Максимальна сума балів за тест — 60. По кожній темі готуються окремі тести, які включають в основному тестовий контроль теоретичних знань з лекційних тем та розглянутих на практичних заняттях і самостійно. Тест містить 60 запитань. За кожну вірну відповідь враховується 0,3-1 бали в залежності від кількості відповідей на запитання.

Індивідуальні завдання.

Максимальна оцінка за індивідуальні заняття — 15 балів. 15 балів отримує студент, який виконав роботу на достатньому теоретичному рівні, в роботі є елементи особистої творчості та оформлення роботи відповідає встановленим стандартам при підтвердженні теоретичних знань, що відтворені у роботі.

Кількість балів зменшується:

За відсутність у роботі елементів творчості знімається 3 бали;

За недотримання стандартів оформлення —2 бали:

При захисті роботи студенту пропонується викладачем відповісти коротко на 5 конкретних запитань, що стосуються переважно змісту роботи. При незадовільній відповіді на питання знімається два бали. Оцінка за виконану, але не захищену індивідуальну роботу — 5 балів.

Підсумковий контроль

Підсумковий контроль здійснюється наприкінці семестру шляхом заліку. За умови виконання студентом усіх видів обов’язкових робіт, йому може виставлятися залік на основі сумарної модульної оцінки (див. табл. 2.2). Недиференційований залік студент отримує, якщо він набрав протягом семестру не менше 60 балів. Зі студентами, котрі набрали менше 60 балів за семестр, проводиться заняття, за результатами якого визначається, наскільки глибоко засвоєний курс, чи необхідне повторне вивчення дисципліни.

 

Таблиця 2 – Співвідношення між національними та ECTS оцінками і рейтингом із дисципліни

 

Оцінка національна	Оцінка ECTS	Визначення ECTS	Рейтинг з дисципліни, бали
Відмінно	А	ВІДМІННО – відмінне виконання лише з незначною кількістю помилок	90-100
Добре	В	ДУЖЕ ДОБРЕ – вище середнього рівня з кількома помилками	82-89
	С	ДОБРЕ – в загальному правильна робота з певною кількістю грубих помилок	75-81
Задовільно	D	ЗАДОВІЛЬНО – непогано, але зі значною кількістю недоліків	66-74
	E	ДОСТАТНЬО – виконання задовольняє мінімальні критерії	60-65
Незадовільно	FX	НЕЗАДОВІЛЬНО – потрібно працювати перед тим, як отримати залік (позитивну оцінку)	35-59
	F	НЕЗАДОВІЛЬНО – необхідна серйозна подальша робота	00-34

Практичне (семінарське) заняття 1 до теми „Інтелектуальна власність як право на результати творчої діяльності людини”

Авторське право СРСР

У 1925 р. в СРСР були прийняті Основи авторського права, доповнені в 1928 р. Документ визнав за авторами виключне пра­во на їхні твори, яке за законом 1925 р. було чинним протягом 25 років від моменту першого видання або публічного виконання твору, а в 1928 р. перетворилося щодо більшості творів на довічне право автора. Основи передбачали перехід авторських прав до спадкоємців на 15 років після смерті автора. Твори використову­вали на основі договорів з авторами, умови яких досить детально регулював закон. Разом із тим не вважали порушенням авторсь­кого права переклад твору іншою мовою, використання чужого твору для створення нового, суттєво відмінного від першого, пуб­лічне виконання чужих опублікованих творів без дозволу автора, але з виплатою винагороди тощо.

8 грудня 1961 р. були затверджені Основи цивільного законо­давства Союзу РСР і союзних республік, четвертий розділ яких присвячений авторському праву. Чинні до того норми авторсько­го права були суттєво переглянуті з погляду подальшого розши­рення прав авторів, зміцнення їхніх позицій щодо організацій, які використовують їхні твори, скорочення переліку винятків в ав­торському праві.

У зв'язку із приєднанням СРСР у 1973 р. до Всесвітньої кон­венції про авторське право (1952) вперше було закріплено право автора на переклад твору, до 25 років збільшено строк дії авторсь­кого права після смерті автора, розширено коло суб'єктів авторсь­кого права.

31 травня 1991 р. були прийняті нові Основи цивільного зако­нодавства Союзу РСР і республік, які заборонили вільне опри­люднення творів у кінострічках, радіо- і телепрограмах, публічне виконання опублікованих творів без згоди автора, а також роз­ширили коло творів, що підлягають охороні, продовжили строк дії авторського права до 50 років після смерті автора, вперше за­провадили охорону суміжних прав. Через розпад СРСР Основи не набули чинності на території України.

Контрольні запитання

1. Що таке інтелектуальна власність? Дайте визначення.

2. Назвіть складові матеріального права на об'єкти пра­ва інтелектуальної власності.

3. У чому полягає відміна права власності на об'єкти ін­телектуальної власності від права власності на мате­ріальні об'єкти власності?

4. У чому полягає відміна особистого (морального) пра­ва на об'єкт інтелектуальної власності від майнового права на нього?

5. Чи всі результати інтелектуальної (творчої) діяльності є об'єктами інтелектуальної власності. Так чи ні?

6. Які об'єкти інтелектуальної власності є результатом технічної творчості? Яку назву носить ця група об'єктів і чому?

7. Які об'єкти інтелектуальної власності є результатом художньої творчості?

8. З яких двох груп прав складається право інтелектуа­льної власності?

9. Що таке "копірайт" і що він охороняє?

10. Що стало поштовхом для прийняття першого закону про копірайт?

11. Структура прав інтелектуальної власності?

12. Охарактеризуйте майнові права інтелектуальної власності?

13. Охарактеризуйте немайнові права інтелектуальної власності?

14. У якій країні і коли вперше почали надавати виключні права на використання об'єктів інтелектуальної власності?

15. Що є прообразом торговельної марки?

16. Яка подія є знаменною для розвитку авторського права?

17. Що стало причиною появи Статуту королеви Анни - першого закону про копірайт?

18.У чому полягає роль філософів Німеччини у розвитку авторського права?

19.Наведіть основні переваги і недоліки системи охорони інтелектуальної власності в СРСР.

20. Яким Законом України вперше результати інтелектуальної власності були визнані об'єктами права власності?

21.Коли в Україні був прийнятий пакет законів, що склав основу спеціального законодавства у сфері інтелектуальної власності? Назвіть ці закони.

22. Які цілі переслідує створення системи промислової власності в країні?

23. У чому полягає роль патентної документації?

24. Що дає автору і державі охорона і захист авторського права?

25. Чи слід використовувати закордонні об'єкти авторсь­кого права і суміжних прав?

26. У чому полягає економічна причина необхідності охо­рони прав на об'єкти промислової власності?

 

Практичне (семінарське) заняття 2 до теми „ Інтелектуальна власність як право на результати творчої діяльності людини ”

Стокгольмська конвенція

Про створення Всесвітня організація інте­лектуальної власності

 

Адмініструє ці договори Всесвітня організація інте­лектуальної власності (ВОІВ), яка була заснована у 1967 р. на Дипломатичній конференції у Стокгольмі. У 1974 р. ВОІВ отримала статус однієї з 16-ти спеціалізова­них організацій ООН. На сьогодні членами ВОІВ є 179 держав, у тому числі й Україна.

Головними завданнями ВОІВ є:

поліпшення взаєморозуміння і розвиток співробітництва між державами в інтересах їх взаємної користі на основі поваги до їх суверенітету і рівності;

заохочення творчої діяльності, сприяння охороні інтелектуальної власності в усьому світі;

модернізація та підвищення ефективності адміністративної діяльності міжнародних угод, що створені у сфері охорони промислової власності, а також охорона літературних і художніх творів.

Контроль за виконанням Угод здійснюють керівні органи ВОІВ.

Конвенція, що засновує ВОІВ, передбачає наявність чотирьох органів: Генеральної Асамблеї, Конференції, Ко­ординаційного комітету і Міжнародного бюро ВОІВ (секретаріату).

Генеральна Асамблея ВОІВ, членами якої є держави-члени ВОІВ за умови, що вони також є членами Асамблеї Паризького і (або) Бернського Союзів, а також Швейцарської Конфедерації - країни місця перебування ВОІВ, є верховним органом ВОІВ. На відміну від Генеральної Асамблеї, у Конференції беруть участь усі держави, що є членами ВОІВ. Членами Координаційного комітету є 72 краї­ни, у тому числі Україна. Координаційний комітет - це виконавчий орган Генеральної Асамблеї і Конференції, що виконує консультативні функції.

Генеральна Асамблея і Конференція скликаються на чергові сесії кожні два роки, Координаційний комітет - щорічно. Виконавчим головою ВОІВ є Генеральний директор, що обирається Генеральною Асамблеєю на шестирічний термін. Секретаріат ВОІВ має назву "Міжнародне бюро". Секретаріат знаходиться в Женеві (Швейцарія).

Цілі оцінки прав

Вартість є однією з основних ознак товару. Щоб продати права на об'єкти інтелектуальної власності чи ви­користати їх у власному виробництві, необхідно визначити їхню вартість.

Відповідно до Міжнародних стандартів оцінки (МСО-1... МСО-4) розрахунки вартості прав на об'єкти ін­телектуальної власності можуть виконуватися при визначенні:

- оподатковуваної бази майна підприємств;

вартості виключних прав, переданих на основі ліцензійного договору чи договору про їхню переуступку;

вартості об'єктів інтелектуальної (промислової) власності, що вносяться до статутного капіталу підприємства;

розміру компенсації що необхідно виплатити згідно з чинним законодавством правоволодільцю за порушення його виключних (майнових) прав на об'єкт інтелектуальної власності.

Необхідність оцінки вартості прав на об'єкти інтеле­ктуальної власності виникає також при постановці їх на бухгалтерський облік, приватизації, страхуванні, передачі у заставу з метою отримання кредиту, банкрутстві підпри­ємства тощо.

Підходи до оцінки

Прийоми, що застосовуються для визначення вартості прав на об'єкти інтелектуальної власності, можна розділити на три групи: підходи, методи і методики. Підхо­ди дають принципи визначення вартості. Методи визначають процедуру розрахунку вартості. Методики розгляда­ють застосування того чи іншого методу стосовно конкрет­них об'єктів інтелектуальної власності та конкретних цілей розрахунку.

Оцінка вартості прав на конкретний об'єкт інтелектуальної власності у конкретному випадку їхнього викорис­тання є досить складною процедурою й у кожному випадку вимагає унікального рішення задачі. Однак при усьому різ­номанітті таких випадків існує три загальновизнаних підхо­ди до оцінки прав на об'єкти інтелектуальної власності: витратний підхід, порівняльний (ринковий) підхід, дохідний підхід.

Витратний підхід (підхід на основі активів) засно­ваний на припущенні, що вартість об'єкта інтелектуальної власності дорівнює вартості витрат на його створення, до­ведення до робочого стану й амортизацію. Цей підхід до розрахунку вартості влаштовує покупця, тому що він може документально відстежити витрати на створення об'єкта інтелектуальної власності і, таким чином, переконатися, що ця вартість виправдана. Але він не вигідний для про­давця, оскільки останній одержить суму, рівну тільки поне­сеним витратам на створення об'єкта інтелектуальної вла­сності, тобто без прибутку.

Порівняльний (ринковий) підхід до оцінки вартості прав на об'єкти інтелектуальної власності припускає вико­ристання прийому порівняння продажів. Сутність підходу полягає в порівнянні об'єкта, що оцінюється, з аналогічни­ми по призначенню, якості корисності об'єктами, які були продані на цей час на аналогічному ринку.

Цей підхід дає так звану "справедливу ціну", тобто таку ціну, за яку продавець, який володіє інформацією про ринкову вартість аналогічних об'єктів, готовий продати об'єкт інтелектуальної власності, а покупець, який також володіє повною інформацією про об'єкт інтелектуальної власності і ринкову вартість аналогічних об'єктів, готовий купити даний об'єкт інтелектуальної власності. Тобто ціна встановлюється ринком і влаштовує як продавця, так і по

Таблиця 3 - Зв'язок між підходами до оцінки об'єктів інтелектуальної власності та методами оцінки

Методичний підхід оцінки	Метод оцінки	Сутність методу
Дохідний підхід	Прямої капіталізації доходів	Метод переваги у прибутку	Передбачає пряму капіталізацію різниці між прибутком від діяльності суб'єкта права інтелектуальної власності, що провадиться з використанням об'єкта права інтелектуальної власності, та прибутком, отриманим від такої діяльності, за умови, що вона провадиться без використання зазначеного об'єкта.
Метод розподілу прибутків	Полягає у виділенні тієї частини прибутку, що отримана в результаті використання об'єкта права інтелектуальної власності, із загальної суми прибутку суб'єкта права інтелектуальної власності з подальшим переведенням такої частини прибутку у вартість майнових прав інтелектуальної власності. Процедура переведення здійснюється шляхом прямої капіталізації прибутку за умови обґрунтування застосування однієї із зазначених оціночних процедур у звіті про оцінку.
Метод додаткового прибутку	Передбачає пряму капіталізацію додаткового прибутку, який може отримувати суб'єкт права інтелектуальної власності в результаті використання об'єкта права інтелектуальної власності понад середній прибуток, який отримують подібні суб'єкти, що не мають переваги володіння такими майновими правами. Метод додаткового прибутку застосовується за умови, що оцінювачем не виявлено підстав для того, щоб припускати наявність у складі цілісного майнового комплексу суб'єкта права інтелектуальної власності інших нематеріальних активів, крім оцінюваного майнового права інтелектуальної власності.
Непрямої капіталізації доходів	Метод переваги у прибутку	Передбачає дисконтуваннярізниці між прибутком від діяльності суб'єкта права інтелектуальної власності, що провадиться з використанням об'єкта права інтелектуальної власності, та прибутком, отриманим від такої діяльності, за умови, що вона провадиться без використання зазначеного об'єкта.
Метод розподілу прибутків	Полягає у виділенні тієї частини прибутку, що отримана в результаті використання об'єкта права інтелектуальної власності, із загальної суми прибутку суб'єкта права інтелектуальної власності з подальшим переведенням такої частини прибутку у вартість майнових прав інтелектуальної власності. Процедура переведення здійснюється шляхом дисконтування прибутку за умови обґрунтування застосування однієї із зазначених оціночних процедур у звіті про оцінку.
Метод роялті	Полягає у визначенні сумидисконтованих доходів від ліцензійних платежів.
Ринковий підхід	Порівняльний аналіз цін продажу	ґрунтується на врахуванні принципів заміщення та попиту і пропонування. Порівняльний підхід передбачає аналіз цін продажу та пропонування подібного майна з відповідним коригуванням відмінностей між об'єктами порівняння та об'єктом оцінки.
Витратний підхід	Метод вихідних витрат	полягає в підсумовуванні історичних (початкових) витрат, перерахованих з урахуванням справжніх умов з урахуванням індексу зміни цін у даній галузі.
Метод прямого відтворення	визначає суму витрат, які є необхідними для створення нової точної копії активу, що оцінюється. Ці витрати повинні ґрунтуватися на сучасних цінах та сировині, матеріалах, енергоносіях, ком­плектуючих виробах, інформації, а також на середньогалузевій вартості робочої сили певної кваліфікації.
Метод заміщення	максимальна вартість власності визнача­ється мінімальною вартістю, яку необхідно сплатити під час придбання активу аналогічної корисності або з анало­гічною споживчою вартістю.

купця.

Дохідний підхід припускає, що ніхто не стане вкла­дати свій капітал у придбання того чи іншого об'єкта інте­лектуальної власності, якщо такий же доход можна одер­жати будь-яким іншим способом.

Суть підходу полягає в тім, що вартість прав на ОІВ визначають як функцію доходу, що може принести викори­стання даного ОІВ у майбутньому.

Для розрахунку поточної вартості об'єкта оцінки за­стосовують два основних прийоми - дисконтування і капі­талізації доходу.

Методи оцінки

У рамках кожного підходу існує один або декілька методів оцінки. Зв'язок між підходами і методами оцінки представлений у таблиці 3.1 Перелік наведених методів не є вичерпним.

Контрольні запитання

1. Що таке товар?

2. Які основні властивості товару?

3. Які об'єкти права інтелектуальної власності є оборотоздатними, а які ні?

4. Які відмінні ознаки нематеріальних активів?

5. Чому існують відмінності між юридичним і економіч­ним термінами служби об'єкта права інтелектуальної власності?

6. Які основні способи комерціалізації прав на об'єкти інтелектуальної власності?

7. У чому перевага використання прав на об'єкти інтеле­ктуальної власності у власному виробництві і переда­чею прав за ліцензійним договором?

8. Які переваги правоволодільцю дає внесення прав ін­телектуальної власності до статутного капіталу під­приємства?

9. У чому різниця між уступкою прав на об'єкт інтелекту­альної власності і передачею прав за ліцензійним до­говором?

10. Які Ви знаєте види ліцензійних договорів?

11. Які ви знаєте види ліцензійних платежів?

12. Назвіть, будь-ласка, основні цілі оцінки вартості прав на об'єкти інтелектуальної власності.

13. Які Ви знаєте підходи до оцінки вартості прав на об'єкти інтелектуальної власності?

14. Дайте характеристику витратного підходу до оцінки вартості прав на О!В.

15. Дайте характеристику порівняльного підходу до оцінки вартості прав на ОІВ.

16. Дайте характеристику доходного підходу до оцінки вартості прав на ОІВ.

17. Які Ви знаєте методи оцінки вартості прав на ОІВ?

18. У чому полягає метод прямого відтворення активу?

19. У чому полягає метод заміщення?

20. У чому полягає метод вихідних витрат?

21. У чому полягає метод порівняння продажів?

22. У чому полягає метод прямої капіталізації?

23. У чому полягає метод надлишкового прибутку?

24. У чому полягає метод роялті?

25. У чому полягає метод звільнення від роялті?

26. Яка послідовність оцінки вартості прав на ОІВ?

27. Охарактеризуйте, будь-ласка, життєвий цикл ОІВ.

28. У чому полягає управління правами на об'єкт інтелек­туальної власності на етапі створення ОІВ?

29. У чому полягає управління правами на об'єкт інтелек­туальної власності на етапі набуття прав?

30. У чому полягає управління правами на об'єкт інтелек­туальної власності на етапі використання прав?

31. У чому полягає управління правами на об'єкт інтелек­туальної власності на етапі захисту прав?

32. У чому полягає управління правами на об'єкт інтелек­туальної власності на етапі утилізації?

НАВЧАЛЬНА ЛІТЕРАТУРА

1. Цибульов П.М. Основи інтелектуальної власності / Навчальний посібник. – К.: "Інст. інтел. власн. і права", 2005. – 112 с.

2. Інтелектуальна власність в Україні: правові засади та практика. – Наук.-практ. вид.: у 4-х т. / За заг. ред. О.Д.Святоцького. –

Т.1. Право інтелектуальної власності. – К.: Видавничий дім "ІнЮре", 1999. – 500 с.

Т.2. Авторське право і суміжні права. – К.: Видавничий дім "ІнЮре", 1999. – 460 с.

Т.3. Промислова власність. – К.: Видавничий дім "ІнЮре", 1999. – 656 с.

Т.4. Оцінка інтелектуальної власності. Бухгалтерський облік та оподаткування. – К.: Видавничий дім "ІнЮре", 1999. – 384 с.

ЗАКОНОДАВЧА БАЗА

Законодавство України про інтелектуальну
власність

1. Конституція України, від 28.06.1996 р., № 254к/96-ВР;

2. Цивільний кодекс України, від 16.01.2003 р., № 435-IV;

3. Господарський кодекс України, від 16.01.2003 р. № 436-IV;

4. Кодекс України про адміністративні правопорушення, від 07.12.1984 р. № 8073-X;

5. Кримінальний кодекс України, від 05.04.2001 р. № 2341-III;

6. Митний кодекс України, від 11.07.2002 р. № 92-IV;

7. Цивільний процесуальний кодекс України, вiд 18.03.2004 р. № 1618-IV;

8. Господарський процесуальний кодекс України, вiд 06.11.1991 р. № 1798-XII;

9. Декрет Кабінету Міністрів України "Про державне мито" вiд 21.01.1993 № 7-93;

10. Закон України "Про авторське право і суміжні права", вiд 23.12.1993 № 3792-XII;

11. Закон України "Про охорону прав на винаходи і корисні моделі", 15.12.1993 № 3687-XII;

12. Закон України "Про охорону прав на промислові зразки", вiд 15.12.1993 № 3688-XII;

13. Закон України "Про охорону прав на топографії інтегральних мікросхем", вiд 05.11.1997 № 621/97-ВР;

14. Закон України "Про охорону прав на сорти рослин", вiд 21.04.1993 № 3116-XII;

15. Закон України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг", від 15.12.1993 № 3689-XII;

16. Закон України "Про охорону прав на зазначення походження товарів", від 16.06.1999 № 752-XIV;

17. Закон України "Про розповсюдження примірників аудіовізуальних творів, фонограм, відеограм, комп'ютерних програм, баз даних", від 23.03.2000 № 1587-III;

18. Закон України "Про особливості державного регулювання діяльності суб'єктів господарювання, пов'язаної з виробництвом, експортом, імпортом дисків для лазерних систем зчитування", від 17.01.2002 № 2953-III.

Міжнародні договори з інтелектуальної
власності

1. Загальна декларація прав людини, від 10.12.1948 р.

2. Міжнародний пакт про економічні, соціальні і культурні права, від 16.12.1976 р.

3. Конвенція про заснування Всесвітньої організації інтелектуальної власності, від 14.07.1967 р.

4. Всесвітня декларація про інтелектуальну власність, від 26.06.2000 р.

5. Всесвітня конвенція про авторське право, від 06.09.1952 р.

6. Бернська конвенція про охорону літературних і художніх творів, від 24.07.1971 р.

7. Договір Всесвітньої організації інтелектуальної власності про авторське право, від 20.12.1976 р.

8. Міжнародна конвенція про охорону інтересів виконавців, виробників фонограм і організацій мовлення, від 26.10.1961 р.

9. Конвенція про охорону інтересів виробників фонограм від незаконного відтворення їхніх фонограм, від 29.10.1971 р.

10. Договір Всесвітньої організації інтелектуальної власності про виконання і фонограми, від 20.12.1996 р.

11. Паризька конвенція про охорону промислової власності, від 20.03.1883 р.

12. Договір про патентну кооперацію, від 19.06.1970 р.

13. Будапештський договір про міжнародне визнання депонування мікроорганізмів з метою патентної процедури, від 28.04.1977 р.

14. Договір про патентне право, від 01.06.2000 р.

15. Договір з інтелектуальної власності стосовно інтегральних схем, від 26.05.1986 р.

16. Женевський акт Гаазької угоди про міжнародну реєстрацію промислових зразків, від 02.07.1999 р.

17. Мадридська Угода про міжнародну реєстрацію знаків, від 14.04.1891 р.

18. Протокол до Мадридської угоди про міжнародну реєстрацію знаків, від 27.06.1989 р.

19. Спільні правила до Мадридської угоди про міжнародну реєстрацію знаків та Протоколу до цієї Угоди (у редакції, чинній на 01.04.2004 р.)

20. Адміністративні інструкції з застосування Мадридської угоди про міжнародну реєстрацію знаків та Протоколу до цієї угоди (у редакції, чинній на 01.04.2004 р.)

21. Договір про закони щодо товарних знаків, від 27.10.1994 р.

22. Ніццька угода про Міжнародну класифікацію товарів і послуг для реєстрації знаків, від 15.06.1957 р.

23. Угода про заходи щодо попередження та припинення використання неправдивих товарних знаків та географічних зазначень, від 14.04.1891 р.

24. Міжнародна конвенція по охороні нових сортів рослин, від 02.12.1961 р.

25. Угода про торговельні аспекти прав інтелектуальної власності, від 15.04.1994 р.

26. Угода про співробітництво по припиненню правопорушень у сфері інтелектуальної власності, від 21.09.2000 р.

27. Договір про проведення узгодженої антимонопольної політики, від 25.01.2000 р.

 

ДОПОМІЖНА ЛІТЕРАТУРА

1. Бондаренко С.В. Авторське право і суміжні права. – К.: Інст. інтел. власн. і права, 2004. – 260 с.

2. Бутнік-Сіверський О.Б. Економіка інтелектуальної власності. – К.: Інст. інтел. власн. і права, 2004. – 296 с.

3. Добриніна Г.П., Пархоменко В.Д. Патентна інформація і документація. Патентні дослідження. – К.: Інст. інтел. власн. і права, 2004. – 96 с.

4. Жаров В.О. Захист права інтелектуальної власності. – К.: Інст. інтел. власн. і права, 2004. – 64 с.

5. Дроб’язко В.С., Дроб’язко Р.В. Право інтелектуальної власності: Навч. посібник – К.: Юрінком Інтер, 2004. – 512 с.

6. Зинов В.Г. Управление интеллектуальной собственностью. – М.: Дело, 2003. – 512 с.

7. Кожарская И.Ю., Прахов Б.Г. Патентное право. – К.: Інст. інтел. власн. і права, 2003. – 140 с.

8. Кириченко І.А. Судова експертиза: охорона прав на об’єкти інтелектуальної власності. – К.: Інст. інтел. власн. і права, 2004. – 144 с.

9. Охорона інтелектуальної власності в Україні / С.О.Довгий, В.О.Жаров, В.О.Зайчук та ін. – К.: Форум, 2002. – 319 с.

10. Право інтелектуальної власності: Академ. Курс.: Підручник для студентів вищих навч. закладів / За ред. О.А. Підопригори, О. Д. Святоцького. – 2-ге вид., переробл. Та допов. – К.: Концерн „Видавничий Дім „Ін Юре”, 2002. 672 с.

11. Тофило А.В. Экспертиза объектов интеллектуальной собственности: заявки на изобретения и полезные модели. – К.: Інст. інтел. власн. і права, 2004. – 176 с.

12. Цыбулев П.Н. Оценка интеллектуальной собственности. – К.: Інст. інтел. власн. і права, 2003. – 184 с.

13. Цыбулев П.Н. Маркетинг интеллектуальной собственности. – К.: Інст. інтел. власн. і права, 2004. – 188 с.

МІНІСТЕРСТВО НАУКИ І ОСВІТИ, молоді та туризму УКРАЇНИ