Локарнську угоду про заснування Міжнародної класифікації промислових зразків

Укладено 8 жовтня 1968 року (зі змінами від 28 вересня 1979 року). Угода засновує класифікацію промислових зразків, що складається з 32 класів і 223 підкласів, заснованих на різних видах товарів. Вона також включає алфавітний перелік товарів із вказівкою класів і підкласів, до яких належать товари. Перелік містить близько 6600 найменувань для різних видів товарів.
Станом на 1 жовтня 2003 р. загальне число договірних держав Угоди становило 42.

 

Страсбурзьку угоду про Міжнародну патентну класифікацію

Укладено в 1971 р. Угода засновує Міжнародну патентну класифікацію (МПК), що підрозділяє всю область техніки на 8 розділів, що містять приблизно 69000 дрібних рубрик. Кожна з цих рубрик супроводжується символом, який привласнюється національним чи регіональним відомством промислової власності, що публікує патентний документ.
Станом на 1 січня 2003 р. загальне число договірних держав Угоди становило 53.

 

Будапештський договір про міжнародне визнання депонування мікроорганізмів для цілей патентної процедури

Укладений 28 квітня 1977 року (зі змінами від 26 вересня 1980 року). Основною рисою договору є те, що договірна держава, що допускає чи вимагає депонування мікроорганізмів для цілей патентної процедури, повинна визнавати для таких цілей депонування мікроорганізму в будь-якому «міжнародному органі по депонуванню», незалежно від того, чи розташований такий орган на чи поза межами території зазначеної держави. Це усуває потребу депонування в кожній країні, де вимагається охорона.

Найробський договір про охорону олімпійського символу

Укладений у 1981 р. Усі договірні держави зобов’язані охороняти олімпійський символ (п’ять переплетених кілець) від використання в комерційних цілях (у рекламних оголошеннях, на товарах, як знак тощо) без дозволу Міжнародного олімпійського комітету.

 

Женевський акт Гаазької угоди про міжнародну реєстрацію промислових зразків

Укладений у 1999 р. Акт спрямований на перетворення системи в таку, що більшою мірою відповідає інтересам споживачів і полегшує приєднання до неї країн, чиї системи промислових зразків не дозволяють їм приєднатися до Гаазького акта 1960 р.

Акт набуває чинності через три місяці після здачі на збереження ратифікаційних грамот чи актів про приєднання шістьма державами, за умови, що відповідно до останніх щорічних статистичних даних ВОІВ принаймні три з цих держав задовольняють хоча б одній з таких умов: у відповідній державі чи стосовно неї було подано щонайменше 3000 заявок на охорону промислових зразків; або у відповідній державі чи стосовно неї жителями яких-небудь інших держав було подано щонайменше 1000 заявок на охорону промислових зразків.

 

Контрольні запитання

1. Які ви знаєте об'єкти науково-технічної творчості?

2. Перерахуйте об’єкти комерційних позначеннь.

3. Які результати творчої діяльності відносяться до об'єктів авторського права, а які - до об'єктів суміж­них прав?

4. Що таке винахід?

5. Що таке корисна модель?

6. Що таке промисловий зразок?

7. Яку функцію виконує торговельна марка?

8. У чому полягає різниця між об'єктами авторського права і суміжних прав?

9. Хто може бути суб'єктами інтелектуальної власності?

10. Хто є суб'єктами права на винаходи, корисні моделі, промислові зразки?

11. Хто відноситься до суб'єктів авторського права?

12. Чи є в Україні держава суб'єктом права інтелектуа­льної власності?

13. Які складові системи інтелектуальної власності в Україні ви знаєте?

14. Який орган державного управління відповідає за по­літику у сфері інтелектуальної власності?

15. Які основні функції виконує ДП "Український інститут промислової власності"?

16. Які основні функції виконує Державний департамент інтелектуальної власності?

17. Які основні функції виконує ДП "Українське агентство з авторських і суміжних прав"?

18. Які основні функції виконує Інститут інтелектуальної власності і права?

19. Які ви знаєте громадські організації у сфері інтелек­туальної власності?

20. Чим є собою міжнародна система інтелектуальної власності?

21 Скільки діє міжнародних договорів, що адмініструються ВОІВ, і до скількох із них приєдналася Украї­на?

22. Назвіть по три основних міжнародних договори, що відносяться до об'єкта промислової власності та до авторського права і суміжних прав.

23. Який статус і яка структура Всесвітньої організації інтелектуальної власності?

24. Які функції виконує Всесвітня організація інтелектуальної власності?

 

Практичне (семінарське) заняття 3 до теми 3 „Економіка ІВ”

 

Права на об'єкти інтелектуальної власності як товар

Особливості права інтелектуальної власності як товару

Товар - це продукт праці, що виготовлений для продажу. Цей продукт стає товаром, якщо на нього визна­чена ціна. Відповідно до Закону України "Про оцінку майна майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" можуть оцінюватися "... нематеріальні активи, у тому числі об'єкти права інтелектуальної власності...". Та­ким чином, майнові права на об'єкти інтелектуальної власності мають ознаки товару, тому що вони є продуктом праці і можуть мати ціну.

До основних властивостей будь-якого ринкового товару відносяться:

а) корисність;

б) рідкість - властивість, протилежна загальнодоступності;

в) універсальність - придатність до обміну на гроші або на будь-які інші ринкові товари.

Корисність розуміється як здатність задовольняти будь-яку потребу. Тобто якщо об'єкт інтелектуальної влас­ності нікому не потрібний, то він не може стати товаром.

Найважливішою є властивість рідкості, що перетво­рює корисність продукту в комерційну цінність, а сам про­дукт - у товар.

Рідкість для об'єктів інтелектуальної власності реа­лізується ідеально тому, що за визначенням об'єкт інтелектуальної власності повинен бути новим, оригінальним, неповторним. Наявність перших двох властивостей для матеріальних об'єктів звичайно майже автоматично забезпечує третю. Але для права інтелектуальної власно­сті цявластивість має суттєві відмінності.

З третьою властивістю товару - універсальністю - тісно пов'язана його оборотоспроможність, що припускає відчуження прав інтелектуальної власності як від індивіду­ума, так і від підприємства. Тільки у цьому випадку права на об'єкти інтелектуальної власності можуть обертатися як товар у його звичайному розумінні.

За принципом "відокремлюваності" права інтелек­туальної власності можна поділити на три групи:

а) права, що відокремлюються як від індивідуума, так і від підприємства;

б) права, що не відокремлюються від індивідуума; г) права, що не відокремлюються від підприємства.

До першої групи відносяться права на об'єкти права інтелектуальної власності, такі як:винаходи, торговельні марки, твори літератури і мистецтва, аудіо- та відеограми тощо.

До невідокремлюваної від індивідуума інтелектуа­льної власності відносяться: знання, уміння, творчі здібно­сті людей тощо, які зайняті розробленням об'єктів інтелек­туальної власності. У сукупності - це так званий людський капітал, що не може бути відокремлений від його носія -людини, тобто не може бути товаром у звичайному розу­мінні

Від підприємства не можна відокремити: системи і методи функціонування, що розроблені як складові части­ни діючого підприємства; наявність підготовленого персо­налу; досягнення в галузі маркетингу власної продукції, ділову репутацію підприємства тощо.

З цієї причини невідокремлювані від індивідуума чи..,„ підприємства результати творчої діяльності не можуть виступати як товар. Але вони можуть продаватися (пере­даватися) разом з підприємством чи індивідуумом. Наприклад, не можна передати видатні організаторські здібності директора одного підприємства директору іншого підпри­ємства. Можна тільки запросити талановитого директора на інше підприємство, запропонувавши йому більш вигідні умови праці, тобто "купити" його разом з його якостями.

3.2 Комерціалізація прав на об'єкти інтелекту­альної власності