Завдання, функції та правові основи організації і діяльності міліції громадської безпеки.

Завдання, функції та правові основи організації і діяльності міліції громадської безпеки.

Невід'ємною частиною системи органів міліції в Україні є міліція громадської безпеки.

Правову основу її діяльності становлять правові акти, що регулюють правовідносини з громадської безпеки та спокою, дають підстави для застосування правових норм до визначеного в цих правових актах кола осіб. Такими правовими актами є закони України ("Про міліцію", "Про дорожній рух", "Про адміністраивний нагляд за особами, звільненими з місць позбавлення волі"), постанови Верховної Ради України (зокрема, постанова "Про стан виконання законів і постанов Верховної Ради України з питань правопорядку і заходи щодо посилення боротьби із злочинністю"), укази і розпорядження Президента України (зокрема, Указ "Про невідкладні заходи щодо посилення боротьби із злочинністю"), а також постанови і розпорядження Кабінету Міністрів України (зокрема, "Про Концепцію розвитку системи Міністерства внутрішніх справ")

 

На основі цих правових актів МВС видає накази, інструкції, положення, статути тощо. Представницькі органи місцевого самоврядування у межах їх повноважень також можуть видавати рішення, що є обов'язковими для органів міліції громадської безпеки.

 

Конкретне правове регулювання діяльності міліції громадської безпеки, визначення її безпосередніх завдань (функцій, структури, підпорядкування тощо) здійснюються переважно шляхом відомчої регламентації. Так, за роки незалежності України МВС були видані такі документи, як Інструкція по роботі дільничного інспектора міліції, Положення про Головне управління Державної автомобільної інспекції Міністерства внутрішніх справ України, Положення про Головне управління охорони громадського порядку Міністерства внутрішніх справ України, Положення про Управління паспортної, реєстраційної та міграційної роботи Міністерства внутрішніх справ України, Статут патрульно-постової служби міліції, Положення про службу міліції з охорони й конвоювання затриманих і взятих під варту осіб та інші нормативні акти1. Як відомо, за часів існування СРСР подібні нормативні акти були виключною прерогативою центральної адміністративно-командної системи.

 

Міліція громадської безпеки входить до складу органів внутрішніх справ України. З точки зору чинної Конституції завдання та функції, що стоять перед нею, є надзвичайно важливими і вимагають від особового складу постійного контакту з населенням та керівництвом відповідного регіону, оскільки стосуються захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина.

Основні завдання міліції громадської безпеки:

— забезпечення особистої безпеки, прав, свобод та законних інтересів громадян;

— запобігання правопорушенням та їх припинення;

— охорона і забезпечення громадського порядку та громадської безпеки;

— виявлення та розкриття злочинів, у справах яких провадження попереднього слідства не обов'язкове;

— забезпечення безпеки дорожнього руху;

— захист власності від злочинних посягань;

— надання допомоги фізичним і юридичним особам у межах відповідних повноважень міліції.

 

Міліція громадської безпеки виконує адекватні цим завданням профілактичні, адміністративно-проваджувальні та кримінально-процесуальні функції. Так, профілактичні функції полягають у запобіганні найпоширенішим загальнокримінальним злочинам та адміністративним правопорушенням (таким, як хуліганство, крадіжка, злочини та правопорушення, що їх вчиняють на фунті повсякденних негараздів, тощо), а також у виявленні причин, умов вчинення злочинів і правопорушень та вжитті заходів щодо їх усунення.

Адмгністративно-проваджувальна функція полягає в організації і практичному здійсненні охорони громадського порядку і громадської безпеки в межах повноважень, наданих цьому підрозділові міліції, та документуванні при цьому правопорушень.

 

Під кримінально-процесуальною функцією слід розуміти розгляд заяв та інформації про злочини, у справах яких провадження попереднього слідства не обов'язкове, та провадження дізнання по них. Так, у ст. 425 КПК подано перелік нетяжких (а тому не особливо небезпечних) злочинів, за якими досудова підготовка матеріалів проводиться у протокольній формі. До таких злочинів

віднесено, зокрема, некваліфіковані порушення правил про валютні операції (ч. 1 ст. 80 КК), крадіжка державного, колективного або індивідуального майна (ч. 1 ст. 81 та ч. 1 ст. 140 КК); грабіж державного, колективного або індивідуального майна (ч. 1 ст. 82 та ч. 1 ст. 141 КК), шахрайство щодо державного, колективного чи індивідуального майна (ч. 1 ст. 83 та ч. 1 ст. 143 КК), умисне знищення або пошкодження державного чи колективного майна (ч. 1 ст. 89 КК), ухилення від лікування венеричної хвороби (ст. 108і КК), ухилення від сплати аліментів на утримування дітей (ст. 114 КК) тощо.

 

Для правоохоронної діяльності міліції громадської безпеки характерні відповідні структурно-функціональні ознаки, які вказують на те, що, по-перше, така діяльність спрямована на охорону прав і законних інтересів як народу України в цілому, так і окремих фізичних та юридичних осіб, а також держави від протиправних посягань; по-друге, ця правоохоронна діяльність покликана забезпечити охорону громадського порядку і громадської безпеки у межах повноважень, наданих цьому підрозділові міліції, а також запобігти злочинам, припинити та розкрити їх, якщо провадження попереднього слідства у цих справах не обов'язкове.

 

Таким чином, міліція громадської безпеки — це структурний підрозділ міліції у системі органів внутрішніх справ України, діяльність Якого спрямована на забезпечення особистої безпеки громадян, охорону громадського порядку та громадської безпеки, запобігання та припинення злочинів та адміністративних правопорушень, розкриття злочинів, у справах яких провадження попереднього слідства не обов'язкове, а також надання у межах компетенції міліції допомоги громадянам, посадовим особам, підприємствам, установам, організаціям та громадським об'єднанням.

 

Організаційна будова міліції громадської безпеки залежить від її функціонального призначення та існуючих рівнів управління, які відповідають адміністративно-територіальному устрою держави. Внутрішня структура міліції громадської безпеки базується на лінійному принципі її організації та діяльності (лінійна спеціалізація і відповідне підпорядкування), згідно з яким утворюються і функціонують структурні підрозділи цієї служби за окремими напрямами їх діяльності.

 

Відповідно до Типової структури органів внутрішніх справ України у міліцію громадської безпеки входять адміністративна служба міліції (включає підрозділи охорони громадського порядку, паспортної, реєстраційної та міграційної роботи, дільничних інспекторів міліції, підрозділи з питань радіоактивного забруднення, підрозділи охорони й забезпечення карантинних і ветеринарно-санітарних заходів при проведенні боротьби з епізоотією, конвоювання затриманих і взятих під варту осіб), Державна автомобільна інспекція, підрозділи Державної служби охорони, патрульно-постова служба міліції. Крім того, за своїм функціональним призначенням до зазначеного підрозділу належать також приймальники-розподільники для затриманих за бродяжництво, приймальники-розподільники для неповнолітніх.

Правове положення та завдання Департаменту профілактики правопорушень МВС України.

Див. ПОЛОЖЕННЯ

Правове положення та завдання Департаменту організації охорони громадського порядку МВС України.

Див. ПОЛОЖЕННЯ

Структура Департаменту організації охорони громадського порядку МВС України.

Форми організації охорони громадського порядку.

 

ТЕМА 2. УПРАВЛІННЯ ШТАБАМИ ТА ЧЕРГОВИМИ ЧАСТИНАМИ

Семінарське заняття – 1 година

Правове положення, призначення та структура штабних апаратів органів внутрішніх справ.

Завдання, функції та правові основи організації і діяльності міліції громадської безпеки.

Невід'ємною частиною системи органів міліції в Україні є міліція громадської безпеки.

Правову основу її діяльності становлять правові акти, що регулюють правовідносини з громадської безпеки та спокою, дають підстави для застосування правових норм до визначеного в цих правових актах кола осіб. Такими правовими актами є закони України ("Про міліцію", "Про дорожній рух", "Про адміністраивний нагляд за особами, звільненими з місць позбавлення волі"), постанови Верховної Ради України (зокрема, постанова "Про стан виконання законів і постанов Верховної Ради України з питань правопорядку і заходи щодо посилення боротьби із злочинністю"), укази і розпорядження Президента України (зокрема, Указ "Про невідкладні заходи щодо посилення боротьби із злочинністю"), а також постанови і розпорядження Кабінету Міністрів України (зокрема, "Про Концепцію розвитку системи Міністерства внутрішніх справ")

 

На основі цих правових актів МВС видає накази, інструкції, положення, статути тощо. Представницькі органи місцевого самоврядування у межах їх повноважень також можуть видавати рішення, що є обов'язковими для органів міліції громадської безпеки.

 

Конкретне правове регулювання діяльності міліції громадської безпеки, визначення її безпосередніх завдань (функцій, структури, підпорядкування тощо) здійснюються переважно шляхом відомчої регламентації. Так, за роки незалежності України МВС були видані такі документи, як Інструкція по роботі дільничного інспектора міліції, Положення про Головне управління Державної автомобільної інспекції Міністерства внутрішніх справ України, Положення про Головне управління охорони громадського порядку Міністерства внутрішніх справ України, Положення про Управління паспортної, реєстраційної та міграційної роботи Міністерства внутрішніх справ України, Статут патрульно-постової служби міліції, Положення про службу міліції з охорони й конвоювання затриманих і взятих під варту осіб та інші нормативні акти1. Як відомо, за часів існування СРСР подібні нормативні акти були виключною прерогативою центральної адміністративно-командної системи.

 

Міліція громадської безпеки входить до складу органів внутрішніх справ України. З точки зору чинної Конституції завдання та функції, що стоять перед нею, є надзвичайно важливими і вимагають від особового складу постійного контакту з населенням та керівництвом відповідного регіону, оскільки стосуються захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина.

Основні завдання міліції громадської безпеки:

— забезпечення особистої безпеки, прав, свобод та законних інтересів громадян;

— запобігання правопорушенням та їх припинення;

— охорона і забезпечення громадського порядку та громадської безпеки;

— виявлення та розкриття злочинів, у справах яких провадження попереднього слідства не обов'язкове;

— забезпечення безпеки дорожнього руху;

— захист власності від злочинних посягань;

— надання допомоги фізичним і юридичним особам у межах відповідних повноважень міліції.

 

Міліція громадської безпеки виконує адекватні цим завданням профілактичні, адміністративно-проваджувальні та кримінально-процесуальні функції. Так, профілактичні функції полягають у запобіганні найпоширенішим загальнокримінальним злочинам та адміністративним правопорушенням (таким, як хуліганство, крадіжка, злочини та правопорушення, що їх вчиняють на фунті повсякденних негараздів, тощо), а також у виявленні причин, умов вчинення злочинів і правопорушень та вжитті заходів щодо їх усунення.

Адмгністративно-проваджувальна функція полягає в організації і практичному здійсненні охорони громадського порядку і громадської безпеки в межах повноважень, наданих цьому підрозділові міліції, та документуванні при цьому правопорушень.

 

Під кримінально-процесуальною функцією слід розуміти розгляд заяв та інформації про злочини, у справах яких провадження попереднього слідства не обов'язкове, та провадження дізнання по них. Так, у ст. 425 КПК подано перелік нетяжких (а тому не особливо небезпечних) злочинів, за якими досудова підготовка матеріалів проводиться у протокольній формі. До таких злочинів

віднесено, зокрема, некваліфіковані порушення правил про валютні операції (ч. 1 ст. 80 КК), крадіжка державного, колективного або індивідуального майна (ч. 1 ст. 81 та ч. 1 ст. 140 КК); грабіж державного, колективного або індивідуального майна (ч. 1 ст. 82 та ч. 1 ст. 141 КК), шахрайство щодо державного, колективного чи індивідуального майна (ч. 1 ст. 83 та ч. 1 ст. 143 КК), умисне знищення або пошкодження державного чи колективного майна (ч. 1 ст. 89 КК), ухилення від лікування венеричної хвороби (ст. 108і КК), ухилення від сплати аліментів на утримування дітей (ст. 114 КК) тощо.

 

Для правоохоронної діяльності міліції громадської безпеки характерні відповідні структурно-функціональні ознаки, які вказують на те, що, по-перше, така діяльність спрямована на охорону прав і законних інтересів як народу України в цілому, так і окремих фізичних та юридичних осіб, а також держави від протиправних посягань; по-друге, ця правоохоронна діяльність покликана забезпечити охорону громадського порядку і громадської безпеки у межах повноважень, наданих цьому підрозділові міліції, а також запобігти злочинам, припинити та розкрити їх, якщо провадження попереднього слідства у цих справах не обов'язкове.

 

Таким чином, міліція громадської безпеки — це структурний підрозділ міліції у системі органів внутрішніх справ України, діяльність Якого спрямована на забезпечення особистої безпеки громадян, охорону громадського порядку та громадської безпеки, запобігання та припинення злочинів та адміністративних правопорушень, розкриття злочинів, у справах яких провадження попереднього слідства не обов'язкове, а також надання у межах компетенції міліції допомоги громадянам, посадовим особам, підприємствам, установам, організаціям та громадським об'єднанням.

 

Організаційна будова міліції громадської безпеки залежить від її функціонального призначення та існуючих рівнів управління, які відповідають адміністративно-територіальному устрою держави. Внутрішня структура міліції громадської безпеки базується на лінійному принципі її організації та діяльності (лінійна спеціалізація і відповідне підпорядкування), згідно з яким утворюються і функціонують структурні підрозділи цієї служби за окремими напрямами їх діяльності.

 

Відповідно до Типової структури органів внутрішніх справ України у міліцію громадської безпеки входять адміністративна служба міліції (включає підрозділи охорони громадського порядку, паспортної, реєстраційної та міграційної роботи, дільничних інспекторів міліції, підрозділи з питань радіоактивного забруднення, підрозділи охорони й забезпечення карантинних і ветеринарно-санітарних заходів при проведенні боротьби з епізоотією, конвоювання затриманих і взятих під варту осіб), Державна автомобільна інспекція, підрозділи Державної служби охорони, патрульно-постова служба міліції. Крім того, за своїм функціональним призначенням до зазначеного підрозділу належать також приймальники-розподільники для затриманих за бродяжництво, приймальники-розподільники для неповнолітніх.