Правовий статус і повноваження дільничного інспектора міліції.

До елементів правового статусу дільничних інспекторів міліції можна віднести: порядок призначення на посаду дільничного інспектора міліції, права та обов’язки відповідно до посади, правовий та соціальний захист дільничного інспектора міліції, вимоги до професійних якостей дільничного інспектора, заходи заохочення та відповідальність дільничного інспектора міліції.

 

Порядок призначення на посаду дільничного інспектора міліції, здійснюється на підставі Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ [28].

 

Дільничний інспектор міліції призначається на посаду і звільняється наказом начальника ГУМВС України в Криму, м. Києві, Київській області, УМВС України в областях та м. Севастополі. Працівник, вперше прийнятий до органів внутрішніх справ на посаду дільничного інспектора, допускається до самостійної роботи на дільниці після початкової підготовки, а призначений на цю посаду після закінчення навчального закладу системи МВС чи з іншої служби, якщо він раніше не працював на такій посаді, – після проходження двомісячного стажування на закріпленій дільниці під керівництвом досвідченого дільничного інспектора або після місячного навчання в навчальному закладі. Посада дільничного інспектора міліції підлягає заміщенню працівником, який, як правило, має вищу або середню спеціальну освіту.

 

Чинне законодавство покладає на дільничного інспектора міліції значне коло обов’язків.

Із прийняттям Інструкція з організації роботи дільничного інспектора міліції, яка затверджена наказом № 802 МВС України 14.10.1999 р., права дільничного інспектора, залишаються практично незмінні. Ця Інструкція була прийнята, як зазначається в ній, з метою подальшого вдосконалення діяльності дільничних інспекторів міліції, підвищення ефективності їх роботи по боротьбі зі злочинністю та профілактиці правопорушень. В ній обов’язки дільничного інспектора згруповані в окремі напрямки і більш пристосовані до сучасних вимог, які ставляться до міліції в цілому і дільничних інспекторів міліції, зокрема, але їхній кількісний склад залишився незмінним.

 

По-перше, обов’язки щодо забезпечення особистої безпеки: захист життя, здоров’я і майна громадян від злочинних посягань; нагляд за виконанням посадовими особами і громадянами рішень та розпоряджень уряду України; додержання громадянами правил громадського співжиття і вжиття заходів до правопорушників; вжиття заходів до ліквідації та усунення наслідків пожеж, катастроф, стихійних лих, та інших надзвичайних подій, урятування людей і надання їм допомоги; запобігання злочинам та їх припинення, затримання злочинців, надання допомоги потерпілим, охорона місця події; організація переслідування і затримання злочинців за допомогою патрульно-постових нарядів, позаштатних працівників міліції і народних дружин з додержанням заходів безпеки громадян, а також своєї особисто; здійснення дізнання у кримінальних справах та провадження досудової підготовки матеріалів.

 

По-друге, обв’язки щодо охорони громадського порядку і громадської безпеки: відповідає за стан охорони громадського порядку на закріпленій дільниці; здійснює контроль за несенням служби патрульно-постовими нарядами та спільне патрулювання з ними; вносить пропозиції про найбільш цілеспрямовану розстановку і використання сил і засобів, які беруть участь в охороні громадського порядку на території дільниці; здійснює маневрування патрульно-постовими нарядами в разі необхідності і за умови погодження цих дій з керівником міськрайоргану, а в його відсутність – з черговим; контролює дотримання громадянами та посадовими особами правил паспортної системи, а для іноземців і осіб без громадянства – правил в’їзду та виїзду із України, а також транзитного проїзду її територією; контролює дотримання правил дозвільної системи, в сфері безпеки дорожнього руху.

 

По-третє, дільничний інспектор міліції щодо попередження і припинення злочинів зобов’язаний: вживати заходів щодо попередження та припинення злочинів і адміністративних правопорушень, виявляти причини, які сприяють їх вчиненню; встановлювати осіб, які незаконно виготовляють, зберігають, пересилають і збувають наркотичні речовини; виявляти осіб, які займаються незаконною торговельною діяльністю; оформляти матеріали для вирішення питання про направлення за рішенням суду на примусове лікування хронічних алкоголіків та наркоманів.

 

По-четверте, щодо подання допомоги громадянам, посадовим особам, підприємств, установ і громадських об’єднань у здійсненні їх прав і законних інтересів: надання допомоги народним депутатам, представникам державних органів і об’єднань у здійсненні ними законної діяльності, якщо їм чиниться протидія або загрожує небезпека з боку правопорушників; забезпечення громадського порядку при виселенні; виконання ухвал суду, постанови судді, письмових доручень прокурора, слідчих по справах, які знаходяться у їх провадженні.

 

По-п’яте, щодо проведення індивідуальної профілактичної роботи: виявлення, взяття на облік та нагляд за визначеною категорією осіб; внесення пропозицій щодо встановлення адміністративного нагляду за раніше судимими і здійснення контролю за додержанням ними визначених правил; своєчасне виявлення осіб, які зловживають спиртними напоями, наркоманів, схильних до вчинення правопорушень у побуті, та інших правопорушників; контроль за поведінкою психічно хворих, які перебувають на обліку і сприяння в їх госпіталізації у разі порушення ними правопорядку.

 

Виконання дільничними інспекторами широкого кола обов’язків на конкретній території дозволяє комплексно й ефективно впливати на негативні процеси, які відбуваються на ній. Найважливішим елементом правового статусу дільничного інспектора міліції є його права. Дільничний інспектор має за посадою цілу сукупність загальногромадянських прав, а також сукупність прав, якими наділений кожний співробітник міліції, незалежно від займаної посади. У даному випадку доцільним буде розгляд права на трьох рівнях: на загальногромадянському рівні, на рівні співробітника міліції, на спеціальному рівні – за посадою.

 

Як громадянин України, на загальногромадянському рівні, дільничний інспектор має всю сукупність соціально-економічних, політичних і особистих прав і свобод, визначених і гарантованих Конституцією України і законами [1].

До прав другого рівня (як працівника міліції і представника влади) належать права, частина яких знайшла закріплення в таких основних нормативних актах, як Закон України “Про міліцію” від 20 грудня 1990 р.

До третього спеціального рівня належить комплекс прав, які властиві дільничному інспектору міліції у зв’язку із займаною посадою.

 

У затвердженій Інструкції з організації роботи дільничного інспектора міліції від 14.10.1999 р. [2], основні права дільничного інспектора викладені у четвертому розділі. В ній більш чітко визначені права дільничного інспектора щодо виконання тих обов’язків, які на нього покладено. Ці права співвідносяться з правами, які закріплені у Законі України “Про міліцію” як спільне і особливе. Інструкція передбачає право:

вимагати від громадян і службових осіб припинення злочину або адміністративного правопорушення, а також дій, які перешкоджають здійсненню повноважень міліції, законній діяльності народних депутатів, кандидатів в народні депутати, представників державних органів і громадських об’єднань;

перевіряти у громадян і посадових осіб документи, що засвідчують їх особу, якщо є достатні підстави підозрювати їх у скоєні злочину або адміністративного правопорушення; виявляти і вести облік осіб, які підлягають профілактичному впливу, на підставі та в порядку, встановлених законодавством;

отримувати від громадян і посадових осіб пояснення, відомості, довідки, документи, копії з них, які необхідні у зв’язку з виконанням службових обов’язків дільничного інспектора;

викликати осіб, які систематично вчиняють порушення громадського порядку та інші правопорушення, для реєстрації офіційного застереження про неприпустимість протиправної поведінки;

доставляти до міськрайоргану і затримувати на строк до трьох годин осіб, які вчинили адміністративне правопорушення, з метою його припинення, якщо вичерпані інші заходи впливу;

затримувати осіб, які ухиляються від виконання постанови суду про направлення на примусове лікування від хронічного алкоголізму або наркоманії;

затримувати (у разі відсутності військових патрулів) військовослужбовців, які злісно порушують громадський порядок, доставляти їх до чергової частини міськрайоргану для подальшої передачі військовим патрулям, представникам військової комендатури, військових частин або військових комісаріатів;

викликати громадян і посадових осіб по справах і матеріалах, які знаходяться в його провадженні;

складати протоколи про адміністративні правопорушення, здійснювати у випадках, передбачених законодавством, адміністративні затримання, особистий огляд і огляд речей, вилучення зброї, а також речей, документів, виявлених у правопорушника при особистому огляді;

проводити передбачені кримінально-процесуальним законодавством дії по справах, які знаходяться у його провадженні, а також по окремих письмових дорученнях прокурорів, слідчих, органів дізнання, постанов суддів і ухвал судів;

перевіряти стан збереження державного і громадського майна в місцях його виробництва, зберігання, транспортування і реалізації;

забороняти чи обмежувати рух транспорту і пішоходів на окремих ділянках вулиць і автомобільних шляхів з метою запобігання аваріям, які можуть привести до тяжких наслідків, або охорони місця події для збереження слідів дорожньо-транспортної пригоди;

зупиняти в необхідних випадках транспортні засоби і відстороняти від керування транспортним засобом осіб які перебувають у нетверезому стані чи не мають права керувати цим видом транспорту;

затримувати водіїв і посадових осіб, що використовують довірений їм державний транспорт і громадський транспорт не за призначенням;

вилучати вогнепальну зброю і бойові припаси з підприємств, організацій, установ (крім ВОХР) у випадках порушення правил придбання, зберігання, обліку, використання і перевезення цих предметів, вилучати вогнепальну зброю у громадян при скасуванні дозволу на право її зберігання і використання, а також у випадках, які не терплять зволікання;

входити будь-якого часу доби до житлових приміщень осіб, які перебувають під адміністративним наглядом, з метою перевірки дотримання встановлених обмежень, до житлових приміщень і приміщень підприємств, організацій, установ при переслідуванні осіб, підозрюваних у вчиненні злочину, а також для припинення злочинів, що загрожують громадському порядку або особистій безпеці громадян;

затримувати і доставляти в міліцію відповідно до законодавства осіб, які підозрюються у скоєні злочину або ухиляються від виконання кримінального покарання чи адміністративного арешту, а також осіб відносно яких запобіжним заходом обрано взяття під варту;

проводити у встановленому законом порядку огляд осіб, підозрюваних у скоєні злочину або адміністративного правопорушення;

доставляти до медичних закладів або до чергової частини міліції з вулиць, інших громадських місць осіб, які перебувають у стані сп’яніння і втратили можливість самостійно пересуватися або орієнтуватися в обстановці або можуть завдати шкоди оточуючим чи собі;

використовувати безкоштовно транспортні засоби, що належать підприємствам, установам, організаціям і громадянам (крім транспортних засобів дипломатичних, консульських та інших представництв іноземних держав, міжнародних організацій, транспортних засобів спеціального призначення) для проїзду до місця події чи стихійного лиха, доставляти до лікувальних закладів осіб, які потребують невідкладної медичної допомоги, для переслідування правопорушників та доставки їх до міліції;

у невідкладних випадках безперешкодно і безкоштовно користуватися засобами зв’язку, які належать підприємствам, установам, організаціям і громадянам;

застосовувати заходи фізичного впливу, спеціальні засоби та вогнепальну зброю в порядку, встановленому Законом України “Про міліцію”.

 

Підписувати і надсилати запити:

в інформаційні центри щодо громадян, які проходять у справах про злочини, а також щодо осіб, стосовно яких здійснюється профілактична робота, з метою встановлення в них судимості та для одержання відомостей про вчинені ними адміністративні правопорушення;

 

за місцем роботи правопорушників – про видачу на них характеристик, довідок та інших документів, необхідних для перевірки заяв громадян, виконання запитів підприємств, установ і організацій, проведення профілактичної роботи;

у наркологічні, психоневрологічні диспансери та інші установи органів охорони здоров’я – про перебування громадян на медичному або профілактичному обліку, наявність у них захворювань хронічним алкоголізмом чи наркоманією, їх ставлення до лікування;

відповіді на: запити підприємств, установ, організацій про місцезнаходження осіб, які ухиляються від сплати аліментів; повідомлення за місцем роботи осіб, які знаходяться під наглядом міліції, про встановлення щодо них адміністративного нагляду і пропозиції стосовно закріплення за ними шефів-наставників; пропозиції у створені в трудових колективах комісії по боротьбі з пияцтвом, товариські суди, ради громадських пунктів охорони порядку про обговорення антигромадської поведінки осіб, що перебувають на профілактичному обліку, і проведення з ними виховної роботи;

направлення до органів судово-медичної експертизи на медичне обстеження осіб, яким завдано тілесних ушкоджень, а також залиту про ступінь тяжкості цих ушкоджень.

 

Правовий та соціальний захист дільничного інспектора міліції, як і інших працівників міліції, закріплений ст.ст. 21, 22 Закону України “Про міліцію”. Законом гарантується захист життя, здоров’я, честі, гідності, майна дільничного інспектора міліції та членів його сім’ї від злочинних посягань та інших протиправних дій. Це означає, що чинне законодавство – кримінальне, адміністративне, цивільне та трудове – гарантує дільничному інспектору міліції захист життя, здоров’я, честі і гідності, майна від злочинних посягань. Під захистом законів знаходяться не тільки дільничні інспектори а й їх близькі родичі (батьки, дружина, діти рідні брати і сестри, дід, баба а також онуки) за умови, якщо протиправні дії, чи злочини вчиняються в зв’язку з виконанням дільничним інспектором міліції службових обов’язків. Захист життя, здоров’я, честі й гідності працівника органів внутрішніх справ передбачено в цілі низці норма Кримінальний кодекс (КК) України [31]. Розділом ХV КК України передбачена кримінальна відповідальність за протиправні дії щодо працівників МВС у таких випадках:

за захоплення працівника правоохоронного органу як заручника;

за опір працівнику міліції при виконанні ним обов’язків по охороні громадського порядку;

за образу працівника міліції при виконанні ним службових обов’язків;

за погрозу вбивством, насильством або знищенням майна щодо працівника органів внутрішніх справ, а також щодо його близьких родичів у зв’язку з виконанням ним службових обов’язків;

за нанесення тілесних ушкоджень працівникові органів внутрішніх справ або його близьким родичам у зв’язку з виконанням ним службових обов’язків; і інших випадках.

 

Адміністративна відповідальність наступає в разі злісної непокори законному розпорядженню чи вимозі працівника міліції, яким є дільничний інспектор, яка передбачена у ст. 185 КпАП, інші дії, передбачені вказаним законом.

 

Спеціальні заходи щодо гарантування безпеки, умови і порядок їх застосування відповідними посадовими особами передбачені Законом України “Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів” від 23 грудня 1993 р. [32]. Причому цей Закон поширюється не тільки на тих працівників органів внутрішніх справ, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність, а й на тих, які проводять розслідування кримінальних справ, здійснюють провадження у справах про адміністративні правопорушення, охорону громадського порядку і громадської безпеки, беруть участь у виконанні вироків, а також на їх близьких родичів.

Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ передбачає, що звільнення дільничного інспектора зі служби у зв’язку з обвинуваченням у вчинені злочину допускається за умови набуття обвинувальним вироком суду законної сили.

 

Вимоги до професійних якостей дільничного інспектора як елемент правового статусу. Основні вимоги до професійних якостей працівника міліції як керівника визначені О.М. Бандуркою з якими можна цілком погодитись тому, що дільничний інспектор міліції є одночасно і працівником міліції і керівником щодо помічників дільничних інспекторів міліції. Основні вимоги, яким мають відповідати співробітники органів внутрішніх справ, можна поділити на три групи: професійні, ділові, особисті [33, с. 196-203].

 

До професійних відносять ті, що характеризують будь-якого грамотного спеціаліста і які є необхідною підставою для виконання обов’язків.

 

Діловими якостями є ті, які дозволяють організувати роботу на адміністративній дільниці, створити для виконавців необхідні умови, координувати і контролювати їх діяльність.

 

Особисті якості дільничного інспектора міліції сприяють його авторитету, пошані до нього з боку підлеглих, населення.

 

Спеціальні професійні якості передбачають володіння спеціальними знаннями, вміннями і навичками, а також певні особисті якості, необхідні працівнику для успішного виконання службових обов’язків за конкретною посадою – дільничного інспектора міліції.

 

Професійність діяльності дільничного інспектора міліції визначається з огляду на його вміння працювати з людьми, правильно використовувати обізнаність з особливостями закріпленої за ним адміністративної дільниці і населення, що проживає на ній, досвід і спеціальну підготовку в попередженні та розкритті злочинів і профілактиці правопорушень. Перелічені вимоги до якостей дільничного інспектора суттєво впливають на результати роботи дільничного інспектора міліції і в певній мірі на діяльність міліції в цілому. Ці вимоги передбачені п. 2.8. Інструкції з організації роботи дільничного інспектора міліції (наказ МВС України № 802 від 14.10.1999 р.) [2].