Виробнича безпека: основні напрямки і заходи забезпечення вдосконалення.

Визначальним для ефективної реалізації покладених на органи державної влади і місцевого самоврядування обов’язків з забезпечення національної безпеки України в економічній виробничій сфері є вірне визначення національних економічних інтересів.

В загальному вигляді національні економічні інтереси можна представити як орієнтири і прагнення особи, суспільства, держави до одержання економічних переваг, збагачення, економічної незалежності існування та розвитку.

"Створення конкурентоспроможної, соціально орієнтованої ринкової економіки та забезпечення постійного зростання рівня життя і добробуту населення", що визначено Законом України "Про основи національної безпеки України" як пріоритетний напрямок її розвитку, безумовно, не дає вичерпної інформації про першочергові економічні інтереси країни. Тож, виникає необхідність конкретизації цього положення чи розробки доповнення вищевказаної мети деталізацією її складових елементів.

Таким чином, серед пріоритетних економічних інтересів можна виділити такі: збереження та примноження національного багатства України; утвердження інноваційної моделі розвитку; створення умов для розвитку виробничої сфери, подолання стагнації; зниження рівня тіньової економіки; удосконалення економічних відносин та валютно-фінансового регулювання; створення самодостатньої соціально орієнтованої ринкової економіки та ін. Основою формування національних інтересів в економічній сфері є чинна правова база національної безпеки держави, стратегічні пріоритети розвитку України, що визначені Стратегією економічного та соціального розвитку України (2004-2015 рр.), щорічними посланнями Президента України до Верховної Ради України "Про внутрішнє та зовнішнє становище України", іншими офіційними документами стратегічної спрямованості з урахуванням вимог системи забезпечення національної безпеки.

Врахування пріоритетів державного розвитку в економічній сфері у колі економічних інтересів дозволить виробити цілісну та якісну стратегію державної політики у сфері національної безпеки. Для формування ефективної політики забезпечення національної безпеки значним та важливим є наукове обґрунтування визначення загроз по всіх сферах національної безпеки. Обґрунтування ж пріоритетів та основних напрямів державної політики забезпечення економічної безпеки виходить із необхідності реалізації пріоритетних інтересів та подолання загроз економічній безпеці.

Під загрозами економічній безпеці слід розуміти небезпеки, які призводять до руйнування умов відтворення та розвитку держави, суспільства, особи, перешкоджають досягненню національних економічних інтересів. Аналіз змісту Закону України "Про основи національної безпеки України" свідчить про обмеженість та невисокий рівень збалансованості положень, які визначають основні напрями забезпечення національної безпеки у соціальній та гуманітарній сферах, економічній і політичній безпеці. Цей недолік здатен значно знизить ефективність формування та забезпечення економічної безпеки.

Згідно вищевказаним пріоритетним напрямкам забезпечення економічної безпеки країни, можна сформулювати основні заходи, що дозволятимуть реалізацію пріоритетів на практиці.

Так задля забезпечення збереження та примноження національного багатства слід створювати правові та економічні передумови для ефективного використання та примноження національного багатства України, перешкоджати відпливу за межі держави матеріальних, фінансових, трудових, інформаційних ресурсів, інтелектуального та людського капіталу. Втілення цього аспекту в життя можливе за умови проведення таких заходів: впровадження системи оцінки і обліку національного багатства України, забезпечення моніторингу цього процесу; розробка та впровадження у практику державного управління ефективних методів оцінки обсягів відпливу капіталу за кордон; підвищення ефективності заходів державного митного, валютного, банківського та експортного контролю; здійснення виваженої соціально-економічної політики, орієнтованої на обмеження бідності та забезпечення повної продуктивної зайнятості; суттєве підвищення частки оплати праці у складі реальних доходів населення; забезпечення стабільного зростання національної економіки, поступове наближення рівня та якості життя громадян до рівня розвинених країн, які поглинають значну частку українських трудових мігрантів.

Для утвердження інноваційної моделі розвитку та забезпечення підвищення рівня інноваційної та інвестиційної активності, напрямками забезпечення економічної безпеки будуть: формування умов високопродуктивного розвитку науково-технічного та технологічного потенціалу, удосконалення державної політики у сфері науки та технологій. Це стає можливим через реалізацію таких заходів: проведення активної політики стимулювання винахідницької та патентно-ліцензійної діяльності, удосконалення її законодавчого і нормативно-правового забезпечення; адаптація українського законодавства у сфері науково-технічного розвитку до норм і стандартів ЄС; збереження кадрового потенціалу науково-технічної сфери, заохочення молоді до участі у науково-технологічній діяльності; формування інноваційної інфраструктури держави та розбудова регіональної інноваційної політики; активізація діяльності щодо розробки та реалізації регіональних науково-технічних та інноваційних програм з реалізації пріоритетних напрямів інноваційної діяльності; сприяння створенню ефективних систем взаємодії науки, світи, виробництва та ін.

Для подолання стагнації, створення умов для відтворювальних процесів у суспільному виробництві, підвищення конкурентоспроможності національної економіки необхідно: реалізація та використання національних конкурентних переваг, які обумовлені наявністю якісного кадрового, науково-технічного та сучасного технологічного потенціалів української економіки, геостратегічним розташуванням країни; збереження та розвиток інтелектуального та науково-технічного потенціалів України; формування умов для збереження та розвитку трудового потенціалу; здійснення кардинальної модернізації виробництва та розвиток його наукомістких галузей; модернізація та істотне оновлення основних виробничих фондів, зниження енергомісткості та матеріаломісткості, забезпечення ефективного розвитку вітчизняного виробництва тощо.

Створення сприятливих соціально-економічних умов та правових засад для детінізації національної економіки, обмеження економічної злочинності, криміналізації суспільних відносин вимагає: забезпечення демократизації соціально-економічних відносин; засудження неправової поведінки щодо масового ухилення від сплати податків; розробка, апробація та впровадження у практику державного управління досконалих методів оцінки і обліку масштабів поширення тінізації економічної діяльності та криміналізації суспільних відносин; формування сприятливого інвестиційного клімату для детінізації суспільства, залучення тіньових капіталів до офіційного сектору національної економіки; створення умов для легальної зайнятості та ін.

Удосконалення економічних відносин та валютно-фінансового регулювання стає можливим за рахунок створення ефективної системи запобігання фінансовим кризам, що викликає потребу: усунення диспропорцій в структурі і темпах розвитку економіки держави та її банківської системи; проведення ефективної макроекономічної політики; забезпечення узгодженості дій органів державної влади щодо банківської системи; стимулювання розвитку фінансових ринків; підтримання стабільності національної валюти та підвищення стійкості грошово-кредитної системи до можливих внутрішніх та зовнішніх факторів дестабілізуючого впливу і т.д..

Щодо створення самодостатньої соціально-орієнтованої ринкової економіки, то це обумовлено виконанням таких завдань: формування та створення економічних умов розбудови соціальної держави, законодавче закріплення відповідальності органів виконавчої влади за соціальний стан в регіонах та державі, запровадження моделі стимулювання розвитку соціальної сфери тощо.

Таким чином, наведені заходи реалізації основних напрямів забезпечення економічної безпеки, можуть стати відправним пунктом у втіленні на практиці економічних інтересів держави, що стає можливим через впровадження державних, регіональних та відомчих програм у відповідних галузях і сферах економіки.