Розділ 1. Поняття економічної та виробничої безпеки України.

Вступ

Актуальною проблемою економічної безпеки є забезпечення належного стану аграрного сектора. Сьогодні в Україні відсутнє законодавче визначення терміна "продовольча безпека", не кажучи вже про нормативно-правову визначеність параметрів продовольчого забезпечення населення, що ускладнює проведення реальної оцінки стану продовольчої безпеки та формування об'єктивної аграрної політики держави.

За останні роки рівень продовольчої безпеки України знизився до критично небезпечної межі. За калорійністю та якісним складом раціону харчування Україна перейшла від рівня розвинених країн (3300-3800 ккал) до порогу продовольчої безпеки (2500 ккал), а за споживанням протеїнів тваринного походження опинилася нижче цього порогу.

Сільське господарство - єдине серед основних галузей національної економіки залишається збитковим протягом останніх років, внаслідок чого знизилися можливості для розширеного відтворення. Капітальні вкладення в АПК за рахунок усіх джерел фінансування за 1990-1999 рр. скоротилися в дев'ять разів, а в сільське господарство - майже в 20 разів. Трудовий агарний потенціал використовується з низькою ефективністю, а продуктивність праці в агарному секторі має сталу тенденцію до зниження, її рівень в 10 разів нижчий за відповідні показники розвинених країн. Порушення товарно-грошових відносин та зростання диспаритету цін зумовило майже повну зупинку відтворення основних виробничих фондів, їх фізичне зменшення та неможливість технічного переоснащення сільського господарства. Коефіцієнт диспаритету цін сільського господарства та обслуговуючих галузей за останні 10 років зріс у шість разів. Україна втрачає свої позиції на світовому аграрному ринку і перетворюється з експортера в імпортера продовольства, зокрема такого стратегічно важливого, як продовольча пшениця та цукор.

 

Не втрачає актуальності проблема забезпечення якості продовольства, яке постачається на споживчий ринок, особливо з огляду на те, що значні території України постраждали від різних техногенних забруднень. Зниження рівня продовольчого споживання в кількісному і якісному вимірах є однією з причин зменшення природного приросту населення, тривалості його життя, погіршення інших показників життєдіяльності населення як головної продуктивної сили.

Потребує вирішення проблема контрабанди продовольства, яка несе загрозу не тільки економіці країни, а й здоров'ю населення.

Вирішення зазначених проблем неможливе без створення дієвої законодавчої бази забезпечення належного рівня продовольчої безпеки України та сталого соціально-економічного розвитку аграрного сектора економіки.

 

Розділ 1. Поняття економічної та виробничої безпеки України.

Сучасний стан виробничої (промислової) безпеки України.

Україна має великий інтелектуальний і технологічний потенціал

майже в усіх основних галузях промисловості. Проте цей потенціал створювався не як єдиний комплекс України, а як частина народногосподарського комплексу колишнього СРСР. Це призвело до величезних диспропорцій між окремими галузями і підгалузями промисловості, високого рівня мілітаризації та концентрації виробництва, відсутності замкнутих технологічних виробництв і багатьох видів сировини, необхідних для функціонування промисловості незалежної України. За останні роки намітилися нові негативні тенденції.

Не здійснено переорієнтацію підприємств військово-промислового комплексу (далі - ВПК) на випуск товарів широкого вжитку, незважаючи на те, що виробництво військової техніки за останніх чотири роки скоротилося більш як на 90 відсотків.

Різко зменшилося фінансування науково-дослідних і ослідно-конструкторських робіт (далі - НДДКР) промислового виробництва, яке в 1994 році становило 17 відсотків від обсягів 1990 року, а фінансування фундаментальної та прикладної науки становило близько 0,4 відсотка внутрішнього валового продукту (далі - ВВП).

Знижується інноваційна активність, втрачається інтелектуальний потенціал країни.

Значні структурні перекоси у матеріальному виробництві та ціноутворенні створили величезну нішу для накопичення потенціалу інфляції витрат.

Зберігається негативна тенденція підвищення кредиторської та дебіторської заборгованості, заборгованості підприємств перед бюджетом, збільшується дефіцит власних обігових коштів підприємств, однією з причин якого стала жорстка кредитна політика.

Існуюча законодавчо-нормативна база не стимулює інвестицій в

промислове виробництво з боку внутрішніх і зовнішніх інвесторів. Механізм "сертифікаційної" приватизації не тільки не дає необхідних інвестиційних ресурсів, але й веде до дроблення капіталу і власності.

Дуже повільно здійснюються структурні перетворення у промисловості, особливо в галузях, спрямованих на виробництво товарів кінцевого споживання, триває некерована конверсія, що призводить до зменшення високотехнологічних виробництв.

Стан промислового комплексу визначається такими негативними

рисами:

недостатня орієнтація на виробництво продукції кінцевого споживання;

домінування видобувних і базових галузей з низьким ступенем переробки сировини;

застарілі технологіі у більшості галузей (за наявності унікальних високотехнологічних виробництв), технологічний розрив у рівнях розвитку цивільних і оборонних галузей, надмірна мілітаризація за відсутності завершених технологічних циклів військового виробництва;

висока матеріало- та енергоємність виробництва при майже монопольній залежності від імпорту енергоресурсів;

втрата традиційних ринків збуту в СНД і країнах Східної Європи;

розрив кооперованих зв'язків у межах СНД;

високий ступінь зношеності основних фондів;

деформована структура виробництва;

неконкурентоспроможність більшої частини вітчизняної продукції через низьку якість і моральну застарілість, що поглибилась у зв'язку із встановленням світових цін на енергоносії;

відсутність платоспроможного споживчого попиту і недосконалість пропозицій через недорозвиненість системи дослідження кон'юнктури ринку і маркетингу.

Існуюча система реалізації промислової політики не дає можливості зберегти наявний промисловий потенціал і його науково-технічну базу, здійснювати структурні зміни, свідомо захищати і підтримувати вітчизняних виробників, тому ця Концепція визначає нові пріоритети і підходи у справі відновлення і розвитку промислового комплексу з урахуванням умов перехідного періоду.

 

 

Розділ 2. Аналіз індикаторів та порогових значень індикаторів стану виробничої безпеки України.

Див. додатки

Кл = вартість ОВФ на початок періоду\вартість ліквідованих ОВФ

Кл = 970942 \ 806345,8 = 1.2041

Кл = 1.2041

 

2. Частка переробної промисловості у загальному промисловому виробництві:

(стр. 109 «статистичний щорічник Україна 2009» розділ 7 «Промисловість» таблиця 7.4. Індекси промислової продукції за видами діяльності)

Див. додатки

7.4. Індекси промислової продукції за видами діяльності

2001 2002 2003 2004 2005 2006 2007 2008 2009

Промисловість 114,2 107,0 115,8 112,5 103,1 106,2 107,6 94,8 78,1

Добувна промисловість 103,3 102,3 105,5 104,1 104,4 105,8 102,6 95,7 89,4

добування паливно-енергетичних

корисних копалин 104,8 99,2 103,6 101,9 103,1 103,3 97,4 100,3 94,3

добування вугілля, лігніту і торфу 105,3 98,8 101,9 100,2 103,0 102,8 95,4 101,1 92,4

добування вуглеводнів та пов’язані з

ним послуги 102,1 102,7 107,3 105,7 103,8 105,2 101,6 98,3 97,4

добування корисних копалин, крім

паливно-енергетичних 100,2 107,7 109,1 107,6 105,7 109,5 109,6 90,1 82,8

добування металевих руд 98,4 108,2 107,0 106,3 106,2 109,4 106,1 90,0 88,2

Переробна промисловість 117,2 108,9 118,2 114,6 103,0 106,3 109,9 94,0 73,5

3. Частка машинобудування у промисловому виробництві:

(стр. 108 «статистичний щорічник Україна 2009» розділ 7 «Промисловість» діаграма 7.3. Розподіл обсягу реалізованої промислової продукції за видами діяльності у 2009 році)

Див. додатки

Машинобудування

10,6

 

4. Матеріаломісткість промислового виробництва, грн./грн.:

(стр. 108 «статистичний щорічник Україна 2009» розділ 7 «Промисловість» таблиця 7.2. Основні показники розвитку промисловості, таблиця 7.5. Операційні витрати з реалізованої продукції (робіт, послуг))

Див. додатки

Показник матеріаломісткості (MM) продукції є вартісним і обчислюється як відношення поточних матеріальних витрат (MB) до обсягу виготовленої продукції (В) за формулою:

Мм = Км.р: V, де

Км.р — кількість витрачених матеріальних ресурсів;

V — обсяг випуску товарної (реалізованої) продукції на підприємстві (у натуральному або вартісному вираженні).

Мм = 29715,2\806345,8 = 0.0368

Мм = 0.0368

5. Фондомісткість промислової продукції. грн./грн.:

(стр. 108 «статистичний щорічник Україна 2009» розділ 7 «Промисловість» таблиця 7.2. Основні показники розвитку промисловості, таблиця 7.5. Операційні витрати з реалізованої продукції (робіт, послуг))

Див. додатки

Величина, обернена фондовіддачі, являє собою фондомісткість.

Фондомісткість показує, скільки потрібно витратити основних фондів на виготовлення одиниці продукції.

Fвм = ОФ\ Q

де fвм — фондомісткість продукції.

Q — обсяг продукції;

— середньорічна вартість основних виробничих фондів.

Fвм = 782935,6\806345,8 = 0.9709

Fвм = 0.9709

6. Рентабельність операційної діяльності промислових підприємств:

(стр. 108 «статистичний щорічник Україна 2009» розділ 7 «Промисловість» таблиця 7.2. Основні показники розвитку промисловості)

Див. додатки

7.2. Основні показники розвитку промисловості

2000 2002 2003 2004 2005 2006 2007 2008 2009

Обсяг реалізованої

промислової про-

дукції, млн.грн. 182718,3 229634,4 289117,3 400757,1 468562,6 551729,0 717076,7 917035,51 806345,82

Основні засоби

промисловості (у

фактичних цінах;

на кінець року),

млн.грн. 285328 339259 362598 420080 456738 525222 660369 760194 970942

Рентабельність

Операційної діяль-

Ності промислових

Підприємств,

відсотків 4,8 2,6 3,3 4,7 5,5 5,8 5,8 4,9 1,7

7. Індекс реального промислового виробництва, % до 2008 року:

(стр. 109 «статистичний щорічник Україна 2009» розділ 7 «Промисловість» таблиця 7.4. Індекси промислової продукції за видами діяльності)

Див. додатки

7.4. Індекси промислової продукції за видами діяльності

(відсотків до попереднього року)

2001 2002 2003 2004 2005 2006 2007 2008 2009

Промисловість 114,2 107,0 115,8 112,5 103,1 106,2 107,6 94,8 78,1

8. Ступінь зносу основних засобів промисловості:

(стр. 108 «статистичний щорічник Україна 2009» розділ 7 «Промисловість» таблиця 7.2. Основні показники розвитку промисловості, 7.6. Витрати на одиницю реалізованої продукції за видами промислової діяльності)

Див. додатки

Коефіцієнт зносу (Кзн):

Кзн = первинна вартість ОВФ\сума нарахованого зносу ОВФ

970942\36257,5 = 26.77

 

 

У небезпечній зоні знаходяться й основні показники розвитку промислового сектору економіки України. Так, порівняно із 2008 роком у 2009 році значно погіршився індекс реального промислового виробництва (78.1 % до 1990 року), частка у промисловому виробництві машинобудування (10.6 % у 2009 році) та рентабельність операційної діяльності промислових підприємств (1.7), коефіцієнт ліквідації промислових фондів (1.204). В безпечний зоні у 2009 році перебувала частка у промисловому виробництві перебувала частка переробної промисловості у загальному промисловому виробництві (73.5 %), матеріаломісткість промислового виробництва, грн./грн. (0.036), фондомісткість промислової продукції. грн./грн. (0.97), ступінь зносу основних засобів промисловості, % (26).

 

 

Висновки

Виробничо-технологічні комплекси повинні розглядатися як механізм поєднання на міжгалузевому рівні виробничих можливостей і науково-технічного потенціалу підприємств різної спеціалізації, підпорядкування та форм власності для виготовлення ними кінцевої промислової продукції, ресурсозбереження та поліпшення умов працезабезпечення населення.

Суттєвою особливістю виробничо-технологічних комплексів є те, що вони сприяють поєднанню фінансового, виробничого та торгового капіталу, активізуючи інвестиційні та інноваційні процеси, прискоренню

структурної перебудови виробництва та підвищенню його конкурентоспроможних можливостей.

Ефективною формою організації виробництва повинні стати фінансово-промислові групи (ФПГ) - об'єднання технологічно і коопераційно пов'язаних підприємств, науково-дослідних установ, банків, інвестиційно-фінансових і страхових компаній, торговельних організацій, які ставлять за мету отримання прибутку шляхом виготовлення конкурентоспроможної продукції внаслідок швидкого нагромадження, концентрації та переливання коштів через централізовані інвестиційні фонди цих об'єднань з використанням їх для реконструкції, модернізації та створення нових виробництв.

У пріоритетних напрямах, держава створює сприятливі умови для функціонування виробничо-технологічних комплексів, які створюються за ініціативою держави або їх учасників на основі регіонально-програмного

принципу.

У процесі антимонопольного регулювання, створення конкурентного середовища необхідно дуже обережно ставитися до існуючих природних монополістів (особливо в машинобудуванні, хімічній та металургійній галузях), поділ яких є економічно недоцільним, оскільки це може призвести до послаблення конкурентоспроможності на світовому ринку.

Слід прискорити розроблення і затвердження законодавчих і нормативно-правових актів щодо створення і діяльності різних форм виробничо-технологічних комплексів, укладення міждержавних угод з

регулюванням їх правового поля.

 

 

Додатки

 

Вступ

Актуальною проблемою економічної безпеки є забезпечення належного стану аграрного сектора. Сьогодні в Україні відсутнє законодавче визначення терміна "продовольча безпека", не кажучи вже про нормативно-правову визначеність параметрів продовольчого забезпечення населення, що ускладнює проведення реальної оцінки стану продовольчої безпеки та формування об'єктивної аграрної політики держави.

За останні роки рівень продовольчої безпеки України знизився до критично небезпечної межі. За калорійністю та якісним складом раціону харчування Україна перейшла від рівня розвинених країн (3300-3800 ккал) до порогу продовольчої безпеки (2500 ккал), а за споживанням протеїнів тваринного походження опинилася нижче цього порогу.

Сільське господарство - єдине серед основних галузей національної економіки залишається збитковим протягом останніх років, внаслідок чого знизилися можливості для розширеного відтворення. Капітальні вкладення в АПК за рахунок усіх джерел фінансування за 1990-1999 рр. скоротилися в дев'ять разів, а в сільське господарство - майже в 20 разів. Трудовий агарний потенціал використовується з низькою ефективністю, а продуктивність праці в агарному секторі має сталу тенденцію до зниження, її рівень в 10 разів нижчий за відповідні показники розвинених країн. Порушення товарно-грошових відносин та зростання диспаритету цін зумовило майже повну зупинку відтворення основних виробничих фондів, їх фізичне зменшення та неможливість технічного переоснащення сільського господарства. Коефіцієнт диспаритету цін сільського господарства та обслуговуючих галузей за останні 10 років зріс у шість разів. Україна втрачає свої позиції на світовому аграрному ринку і перетворюється з експортера в імпортера продовольства, зокрема такого стратегічно важливого, як продовольча пшениця та цукор.

 

Не втрачає актуальності проблема забезпечення якості продовольства, яке постачається на споживчий ринок, особливо з огляду на те, що значні території України постраждали від різних техногенних забруднень. Зниження рівня продовольчого споживання в кількісному і якісному вимірах є однією з причин зменшення природного приросту населення, тривалості його життя, погіршення інших показників життєдіяльності населення як головної продуктивної сили.

Потребує вирішення проблема контрабанди продовольства, яка несе загрозу не тільки економіці країни, а й здоров'ю населення.

Вирішення зазначених проблем неможливе без створення дієвої законодавчої бази забезпечення належного рівня продовольчої безпеки України та сталого соціально-економічного розвитку аграрного сектора економіки.

 

Розділ 1. Поняття економічної та виробничої безпеки України.