Наукова стаття за результатами дослідження

 

Згідно з існуючими вимогами (постанова Президії ВАК України № 7-06/1 від 15.01.2003 р.), при підготовці статей до фахових наукових видань слід дотримуватись наступних вимог:

І. Наукова стаття оформляється за таким планом:

1. Постановка проблеми. У підрозділі повинні бути відображені:

- постановка проблеми у загальному вигляді та її зв’язок з важливими науковими і практичними завданнями (актуальність);

- аналіз останніх досліджень і публікацій, в яких започатковано розв’язання проблеми і на які спирається автор;

- виділення не вирішених раніше частин загальної проблеми, котрим присвячується стаття;

- формулювання мети статті (постановка завдання; можуть також зазначатися об’єкт, предмет, гіпотеза дослідження).

2. Методика та організація дослідження (загальний опис процедури дослідження, характеристика вибірки досліджуваних, перелік використаних методів та методик) – у випадку написання статті за результатами емпіричного дослідження.

3. Результати дослідження та їх обговорення (при написанні теоретичної статті розділ має назву «Результати теоретичного аналізу проблеми»).

4. Висновки (основні висновки, перспективи подальших досліджень).

5. Список використаної літератури.

Перераховані структурні підрозділи зазначаються безпосередньо в тексті статті.

ІІ. До кожної статті подається назва, стисла анотація (сутність проблеми, мета та основні результати проведеного дослідження), ключові слова (3-5), довідка про автора (П.І.Б. автора, установа, де він працює або вчиться, посада, контактний телефон, адреса).

 

Наукові статті оформлюються на стандартних аркушах (А4), шрифт Times New Roman, розмір шрифту – 14, через 1,5 інтервалу. Поля: ліворуч 3 (3,5) см, праворуч – 1 (1,5) см, зверху та знизу – 2 см.

Література у переліку джерел оформляється згідно зі стандартними бібліографічними вимогами. Прийнято подавати паперовий та електронний (у форматі *.doc) варіанти статті.

Приклад наукової статті наведений у додатку 2.

ДОДАТКИ

Додаток 1. Приклад дослідницької програми (ДП)

 

Автор програми – магістрант М.П.Пилипенко.

 

Тема дослідження та її актуальність.

Тема: «Особливості функціонування уваги операторів, що працюють у різних типах систем «людина-машина».

Актуальність теми пов’язана, по-перше, з тим, що в силу своєї специфіки (відсутність «власного продукту») феномен уваги є менш дослідженим пізнавальним процесом, у порівнянні з іншими. Поряд з тим увага виступає «наскрізним» психічним процесом, який пов’язаний з усіма сферами життя людини, та її діяльності зокрема. Особливої важливості увага та розвиток її властивостей набувають в операторській діяльності, оскільки тут має місце систематичний обмін інформацією між людиною-оператором та машиною. А існування різних типів систем «людина-машина» дозволяє припустити наявність певної специфіки у функціонуванні уваги різних груп операторів.

Мета, об'єкт, предмет та завдання дослідження.

Мета – виявити особливості функціональної динаміки уваги в операторів, що працюють у різних типах систем «людина-машина» (СЛМ).

Об’єкт – процес уваги.

Предмет – динаміка показників продуктивності уваги в операторів, що працюють в СЛМ керуючого та інформаційного типів.

Завдання: 1) проведення теоретичного аналізу феномена уваги; 2) проведення теоретичного аналізу системи «людина-машина», феномена операторської праці, визначення його особливостей та місця уваги у діяльності оператора; 3) підготовка та проведення емпіричного дослідження процесу уваги в операторів, що працюють в СЛМ керуючого та інформаційного типів; 4) проведення математико-статистичного та якісного аналізу отриманих результатів; 5) формулювання висновків та практичних рекомендацій щодо розвитку властивостей уваги в операторів.

Робоча гіпотеза.

Загалом, показники продуктивності уваги в операторів, що працюють у системах «людина-машина» керуючого типу, будуть вищими, ніж в операторів, які працюють в інформаційних СЛМ.

Теоретико-методологічна основа дослідження.

Теоретичну основу дослідження складає системний принцип вивчення психіки Б.Ломова, теоретичні положення Т.Рібо, Д.Узнадзе, П.Гальперіна щодо феномена уваги, а також концептуальні положення Б.Ломова, А.Крилова, Ю.Трофімова стосовно сутності систем «людина-машина», етапів та особливостей діяльності людини-оператора.

 

Характеристика вибірки досліджуваних.

У дослідженні братимуть участь представники двох операторських професій. До першої групи увійдуть професійні водії (керуюча СЛМ), до другої – професійні програмісти ПЕОМ (інформаційна СЛМ). Орієнтовна кількість кожної групи - 25-30 осіб. При підборі учасників дослідження буде враховуватись їх професійний стаж - в обох групах він повинен бути приблизно однаковим.

 

Методи (методики) емпіричного дослідження.

У дослідженні передбачається використати методи квазіексперименту та психодіагностичного тестування. Для вивчення властивостей уваги будуть використані наступні тести: таблиці Шульте, «Червоно-чорна» таблиця Горбова, «Коректурна проба» Бурдона.

 

Процедура емпіричного дослідження.

Оператори кожної групи будуть досліджуватись окремо протягом робочого дня. Кожному досліджуваному будуть тричі запропоновані психодіагностичні методики: 1) на початку робочого дня; 2) під час обідньої перерви; 3) наприкінці робочого дня (незалежними змінними в експерименті виступає тип СЛМ та час роботи).

Методи математико-статистичної обробки результатів.

Будуть використані наступні методи статистичного аналізу – вирахування середньостатистичних показників, а також метод t- критерію Ст’юдента для незалежних вибірок (для вирахування достовірності різниць між операторами різних груп) та залежних груп (для вирахування достовірності різниць між показниками уваги операторів у різні робочі періоди).

 

Додаток 2. Приклад структури та змісту наукової статті [1]

 

О.Ю.Дроздов

 

СОЦІАЛЬНІ НОРМИ СУЧАСНИХ СТУДЕНТІВ ТА ЇХ ДИНАМІКА У ПРОЦЕСІ СОЦІАЛІЗАЦІЇ

В УМОВАХ УНІВЕРСИТЕТУ

 

Стаття присвячена аналізу соціальних норм, що існують у студентській субкультурі. На прикладі результатів авторського дослідження розглядається динаміка цих норм у процесі соціалізації юнаків в умовах вищої школи, соціально-психологічні типи сучасних студентів.

Ключові слова: соціальні норми, студенти, студентська субкультура.

 

Постановка проблеми. Особливості соціалізації молоді в різних соціальних інститутах були і залишаються в центрі уваги соціологів, психологів та педагогів. А тенденція останніх років до збільшення молоді, що вступає до вищих навчальних закладів, обумовлює необхідність більш глибоких досліджень стосовно саме студентів.

Відомий американський дослідник Т.Шибутані відмічав, що соціалізація за своєю сутністю є комунікативним процесом, у ході якого людина вводить до своєї системи поведінки ті шаблони, які санкціоновані групою [2]. На це також вказується і в працях ряду вітчизняних дослідників [1]. Отже, вивчаючи процеси соціалізації юнаків в умовах університету, необхідно, передусім, звернути увагу на формування, темпи засвоєння та зміну соціальних норм у студентських колективах. Наявність великої кількості вітчизняних психологічних досліджень, проведених на студентах, навряд чи здатна компенсувати нестачу робіт, присвячених власне студентській субкультурі.

Все вищенаведене і обумовило організацію та проведення емпіричного соціально-психологічного дослідження, об'єктом якого були студентські соціальні норми, а предметом – особливості цих норм у студентів різних курсів.

Методика та організація дослідження. Загальна вибірка включала 126 студентів 1, 3 та 5-х курсів психолого-педагогічного факультету ЧДПУ імені Т.Г.Шевченка. Одразу ж слід відмітити статеву особливість вибірки – переважну більшість піддослідних (87%) складали представниці жіночої статі, що є характерним для всього факультету, де проводилось дослідження. Піддослідним пропонувалась авторська анкета, у якій було наведено 29 соціальних норм, що мали як офіційний (стосовно підготовки до навчання, дотримання дисципліни), так і неофіційний характер (допомога одногрупникам, використання "шпаргалок" тощо). Кожну із запропонованих норм було необхідно оцінити за 10-бальною (стеновою) шкалою, в залежності від її "важливості та обов'язковості для студента". Дослідження проводилось анонімно.

Результати дослідження та їх обговорення. Отримані дані були піддані процедурі математико-статистичного аналізу за допомогою програми “SPSS” (див. табл. 1). У результаті можна вести мову про наступні тенденції.

Таблиця 1.

Оцінка соціальних норм студентами різних курсів

№	Соціальна норма	Курси
1-й	3-й	5-й
	Відвідування усіх лекційних занять	8,7	7,8	7,7
	Відвідування усіх практичних занять	9,5	9,5	9,0
	Не запізнюватись на заняття	8,3	7,6	6,8
	Не розмовляти під час занять з одногрупниками	6,1	5,6	5,0
	Не використовувати мобільні телефони під час занять	8,2	7,2	5,8
	Не смітити в аудиторіях, не обмальовувати парти	9,5	8,4	9,4
	Вести конспекти лекцій	8,6	8,7	8,2
	Готуватися до всіх практичних занять	9,0	8,6	7,6
	Регулярно відповідати на практичних заняттях	7,3	7,8	7,1
	Готуватися до всіх заліків та екзаменів	9,5	8,7	8,4
	Займатися самоосвітою (читати додаткову літературу)	7,3	7,0	7,2
	Брати участь у громадському житті університету / факультету	6,8	5,2	5,3
	З повагою ставитися до одногрупників	8,6	8,5	8,2
	З повагою ставитись до викладачів	9,3	8,9	9,1
	Вести культурне життя (ходити до музеїв, театрів тощо)	6,7	6,7	7,3
	Вести здоровий спосіб життя (не пити, не палити тощо)	8,2	7,7	7,4
	Пишатися тим, що ти є студентом даного ВНЗ (факультету)	9,0	7,8	7,6
	Ділитись конспектами (літературою) з іншими студентами	8,2	7,2	7,8
	Готувати та використовувати "шпаргалки"	5,9	4,8	6,4
	Ділитися "шпаргалками" з іншими студентами	6,3	5,7	6,8
	Економити свій час за допомогою ксероксів, комп’ютерного роздруку	8,2	8,2	9,0
	Знаходити психологічний "підхід" до викладача, вміти його просити про щось, хитрувати з ним	6,9	6,0	6,8
	Вірити в різні студентські прикмети	3,9	3,8	3,8
	Надавати психологічну підтримку одногрупникам	9,3	8,1	8,8
	Вступатися за одногрупників під час конфлікту з викладачем	7,2	6,8	7,7
	Спільно з одногрупниками відзначати різні свята, події	8,6	7,1	8,7
	Вміти добре відпочивати, розслаблятися у вільний час	9,4	8,8	9,0
	Знайти собі пару, створити родину	8,4	8,6	8,3
	Десь підробляти, заробляти якісь гроші	7,8	7,7	8,8

 

Для студентів 1-го курсу (які на момент дослідження провчились 1 місяць) найбільш значущими виявились, передусім, офіційні норми, що стосуються навчального процесу (№ 2, 6, 8, 10, 14, 17). Досить високу значущість мають і такі неофіційні норми, як добрий відпочинок та емоційна підтримка одногрупників. Такі норми, як обов'язкове відвідування лекцій та ведення конспектів (необхідні умови для навчання у ВНЗ, принаймні на молодших курсах), отримали дещо нижчу, але все рівно відносно високу оцінку. Також, як відносно важливі, були обрані такі норми, як не запізнюватись на заняття, не використовувати мобільні телефони під час занять, шанобливе ставлення до одногрупників, ведення здорового способу життя, готовність поділитися конспектом (книжками), економія свого часу через використання ксерокопій та комп'ютерного роздруку, спільні групові святкування, організація особистого життя. Можна побачити, що більшість першокурсників ще орієнтується на певну модель "ідеального студента", яку їм пропонують викладачі та куратори.

Найменш значущою нормою виявилось вірування у різні студентські прикмети, що, у цілому, є також закономірним (про раціональність та прагматизм сучасної молоді сказано вже давно і багато). Увагу привертає той факт, що така норма як "не розмовляти під час лекцій" вже з 1-го курсу має посередню значущість, як і готовність використовувати "шпаргалки" (вірогідно, це є наслідком шкільної соціалізації).

Аналіз показників стандартного відхилення показав, що найбільше першокурсники сходились в оцінці таких норм, як відвідування практичних занять та обов'язковість підготовки до сесії. Найбільше розходження позицій спостерігалось відносно наступних норм: участь у громадському житті ВНЗ, готовність ділитися "шпаргалками" з іншими студентами, вірити у студентські прикмети, вступатися за своїх одногрупників під час конфлікту з викладачем, організація особистого життя.

Щодо студентів 3-го курсу, то найбільш високо вони оцінили норми відвідування практичних занять та шанобливе ставлення до викладачів (при оцінці першої норми була найменша розбіжність), а найменше – норму вірування у студентські прикмети. Також відносно важливими виявилися такі норми, як заборона смітити в аудиторіях, ведення конспектів, підготовка до практичних занять та сесій, повага до одногрупників, використання ксероксів та іншої оргтехніки для економії свого часу, емоційна підтримка одногрупників, уміння добре розслабитися та організація особистого життя.

Найбільше розбіжностей спостерігалося в оцінюванні третьокурсниками заборони використовувати "мобілки" під час занять, участі у громадському житті, здорового способу життя, використання "шпаргалок" та готовності ділитися ними або конспектами (літературою), вміння "домовлятися" або хитрувати з викладачем, вірування в різні прикмети, регулярних спільних групових святкувань.

Студенти останнього (5-го) курсу заявили про високу значущість таких норм, як відвідування практичних занять, заборона смітити в аудиторіях, повага до викладачів, "ксероксна" та "комп'ютерна" економія власного часу, а також уміння добре розслаблятися у вільний час (у ставленні до перших трьох норм п'ятикурсники продемонстрували найбільшу схожість). Відносно важливими також виявилися норми ведення конспектів, підготовки до сесії, поважливого ставлення до одногрупників та їх психологічної підтримки, спільних групових зустрічей та святкувань, організації особистого життя та заробітку грошей. Як і в попередніх випадках, найменшу оцінку отримала норма "вірити у студентські прикмети".

Найбільше розходження в оцінках було зафіксоване щодо таких норм, як заборона розмовляти та використовувати мобільні телефони під час занять, участь у громадських заходах, ведення здорового способу життя, допомога "шпаргалками", вміння знаходити "підхід" до викладачів, вірування в прикмети, організація особистого життя. Це може пояснюватися наявністю соціально-психологічної диференціації студентів-старшокурсників, існуванням підгруп з досить різною орієнтацією щодо поведінки у ВНЗ та за його межами.

Динаміка студентських норм. Порівнюючи результати студентів різних курсів, можна виявити певну динаміку значущості одних соціальних норм та відносну стабільність інших. Зокрема, практично не змінювали рівня свого впливу такі норми, як відвідування практичних занять (висока значущість) та активність на них (середня), ведення конспектів (висока), самоосвіта (середня), повага до одногрупників (середня) та викладачів (висока), культурний саморозвиток (середня), вірування у студентські прикмети (низька), організація відпочинку (висока) та особистого життя (висока). Пояснити це можна тим, що більшість з цих норм має офіційний характер і формально висувається до усіх студентів, незалежно від курсу. Щодо таких норм, як "добре відпочивати" та "знайти собі пару (створити родину)", то вони не притаманні виключно студентській субкультурі і носять універсальний для молоді характер.

Поряд з тим у процесі університетської соціалізації поступово втрачали свою значущість такі норми, як відвідувати лекції, не запізнюватися на заняття, не розмовляти і не користуватися на них мобільними телефонами, готуватися до практичних занять, заліків та екзаменів, брати участь у громадській діяльності, відчувати гордість за свою приналежність до даного університету (факультету). У принципі, ці зміни є закономірними і пояснюються розвитком соціального інтелекту студентів, вибіркового ставлення до навчання, певного прагматизму. Ряд змін пов’язано з підвищенням соціального статусу студентів і переоцінкою ними ряду норм як "другорядних", "для новачків" ("не запізнюватися...", "не розмовляти..." тощо). Також слід зазначити, що опитані студенти 1-3-х курсів навчалися за кредитно-модульною системою, а тому все, що допомагає їм отримати оцінку, має дещо більшу цінність, ніж для студентів 5-го курсу, що навчаються за традиційною системою.

Цікаво, що студенти 3-го курсу менше готові ділитися "шпаргалками", заступатися за одногрупників під час конфлікту з викладачем та спільно відзначати різні події, ніж інші опитані. Це можна пояснити тим, що на цьому курсі більшість студентів вже "втягнулися" до навчального процесу і, відчуваючи відносно велике навантаження, в ряді питань демонструють більший рівень егоцентризму.

На випускному курсі орієнтація на побічний заробіток та використання "шпаргалок" дещо зростає. Збільшення значення першої норми випливає вже з самого статусу студента останнього курсу – майбутнього працівника. Можливо, що саме ця норма пов'язана і зі зменшенням значущості відвідувань лекцій. Щодо збільшення важливості "допоміжних засобів", то тут, на наш погляд, багато п'ятикурсників просто обирають тактику "не перенапружуватися" (підтвердженням може бути і вже згадана висока значущість для них норми "економити свій час").

Проведений факторний аналіз даних (за процедурою обертання факторів Varimax) дозволив побудувати 2 основних фактори, які, у свою чергу, відображають існування двох "класичних" типів студентів. Основу першого фактора складали формальні соціальні норми (№№ 1–5, 7–11, 13–14, 16–17), що вказує на "навчально-орієнтованих" студентів. Основу другого фактора складають, головним чином, неформальні норми (№№ 13, 18–20, 23–27, 29), що показує студентів, орієнтованих, передусім, на спілкування з одногрупниками, для яких власне навчання є другорядною справою.

Висновки. Сучасна студентська субкультура включає в себе систему формальних та неформальних норм, які мають як позитивний (відвідувати заняття, з повагою ставитися до викладачів та інших студентів і т.ін.), так і негативний характер (готувати "шпаргалки", умовляти викладача в чомусь або хитрувати з ним тощо). У процесі студентської соціалізації значущість різних норм змінюється по-різному, а важливість деяких норм практично не змінюється. Найважливішою нормою для більшості студентів виступає відвідування практичних занять, а найбільше розходжень виникає під час оцінки неформальних норм.

Якісний аналіз соціальних норм сучасних студентів дозволяє вести мову про відносно прагматичну орієнтацію сучасної молоді, яка поєднується з прагненням до певного комфорту, можливості використовувати більш "легкі" варіанти вирішення проблем. У цілому можна виділити 2 основних соціально-психологічних типи сучасних студентів – "навчально-орієнтованих" та орієнтованих на спілкування з однолітками.

Наведені результати дослідження, безумовно, не можуть відобразити всю багатобічність сучасної студентської субкультури, тому перспективним напрямком подальших досліджень, на нашу думку, є вивчення соціальних норм студентів різних у професійному та регіональному планах ВНЗ.

Література:

1. Москаленко В.В. Соціальна психологія. – К.: Центр навчальної літератури, 2005. – 624 с.

2. Шибутани Т. Социальная психология: пер. с англ. – Ростов н/Д.: Феникс, 1998. – 544 с.

 

ЛІТЕРАТУРА:

 

1. Білуха М. Методологія наукового дослідження. – К., 2002.

2. Бюлетень Вищої Атестаційної Комісії України. – 2007. – № 6.

3. Гласс Дж., Стэнли Дж. Статистические методы в педагогике и психологии: пер. с англ. – М., 1976.

4. Горбунова В.В. Експериментальна психологія в схемах і таблицях. – Житомир, 2005.

5. Гудвин Дж. Исследование в психологии: методы и планирование. – СПб, 2004.

6. Дроздов О.Ю. Основи експериментальної психології. – Чернігів, 2005.

7. Дружинин В. Экспериментальная психология. – М., 1998.

8. Корнилова Т.В. Введение в психологический эксперимент. – М., 1997.

9. Крушельницька О.В. Методологія і організація наукових досліджень. – К., 2003.

10. Кузин Ф.А. Кандидатская диссертация: Методика написания, правила оформления и порядок защиты. – М., 2000.

11. Сидоренко Е.В. Методы математической обработки в психологии. – СПб, 1996.

12. Скок М.А., Дроздов О.Ю., Данильченко Т.В., Скок А.Г. Кваліфікаційні роботи з психології: курсова, бакалаврська, дипломна, магістерська. Методичні рекомендації для студентів. – Чернігів, 2007.

13. Солсо Р., Джонсон Х., Бил К. Экспериментальная психология: пер. с англ. – СПб.-М., 2001.

14. Шейко В.М., Кушнаренко Н.М. Організація та методика науково-дослідницької діяльності: підручник. – К., 2006.

 

Навчально-методичне видання

 

ДРОЗДОВ

Олександр Юрійович