На тему : «Соціально-економічне дослідження харчової промисловості»

Індивідуальна робота

з дисципліни «Соціально-економічне дослідження галузі»

 

На тему: «Соціально-економічне дослідження харчової промисловості»

 

Підготувала:

студентка МО-31

Конончук К.

Перевірила:

Клюха О.О.

 

 

 

Рівне 2011

Зміст

Вступ

1. Територіальна структура харчової промисловості

2. Кількісна характеристика харчової промисловості

Висновок

Список використаної літератури

 

 

Вступ

Харчова промисловість — галузь легка промисловість, сукупність виробництв харчових продуктів у готовому вигляді або у виглядінапівфабрикатів, а також тютюнових виробів, мила імиючих засобів,парфюмерно-косметичної продукції. У системі агропромислового комплексу харчова промисловість тісно пов'язана з сільським господарством як постачальником сировини і зторгівлею. Частина галузей харчової промисловості тяжіє до сировинних районів, інша частина — до районів споживання.

Харчова промисловість являється складовою частиною промисловості України, яка представляє собою важливу частину народного господарства країни. Провідна роль промисловості обумовлена тим, що вона вносить рішучий вклад в створення матеріально - технічної бази усього суспільного виробництва, а також виготовляє більшу частину матеріальних цінностей, призначених для задоволення потреб населення.

Забезпечення населення якісними продуктами харчування є одним з головних напрямів соціально - економічного розвитку будь - якої держави. В Україні є всі об'єктивні передумови для створення високорозвиненої індустрії продуктів харчування, спроможної задовольнити внутрішні потреби в продовольстві та забезпечити значні валютні надходження від його реалізації на світовому ринку.

В будь-якій науковій роботі повинен бути основний предмет та об'єкт дослідження. Предметом розміщення продуктивних сил є вивчення сукупності соціально - економічних і природно - екологічних чинників і явищ, що зумовлюють характер територіальної організації продуктивних сил світу та окремих країн та регіонів. Об'єктом розміщення продуктивних сил є самі продуктивні сили, вони можуть бути виражені засобами виробництва, трудовими ресурсами, наукою.

Отже, предметом дослідження моєї індивідуальної роботи виступають структурні та територіальні особливості харчової промисловості, а об'єктом, в свою чергу, є територія України та її економічні райони.

Якщо звернутись до актуальності теми, то можна сказати, що формування соціально орієнтовної економіки вимагає вирішення стратегічного завдання створення в Україні потужної харчової індустрії для забезпечення нормальної життєдіяльності її населення, відновлення і збереження його здоров'я, розвитку експорту вітчизняної продукції. З огляду на це, розвиток харчової промисловості повинен стати одним з пріоритетних напрямів економічної політики України. Необхідно зорієнтувати цю галузь на одержання кінцевого результату діяльності всього агропромислового комплексу (АПК), що забезпечить істотне підвищення його ефективності, а також стане надійним джерелом поповнення державного бюджету і значних валютних надходжень.

 

 

Територіальна структура харчової промисловості

Харчова промисловість включає виробництва, що забезпечують населення продуктами харчування. Вона більш ніж інші галузі пов’язана з сільським господарством, оскільки одержує від нього сировину (зерно, молоко, картоплю, цукровий буряк і ін.) і входить до складу агропромислового комплексу. Велике значення мають міжгалузеві зв’язки харчової промисловості з машинобудуванням, енергетикою й іншими галузями промисловості.

Одна група виробництв харчової промисловості – підприємства цукрової, олійної, виноробної, круп’яної, а також чайної, консервної і рибної промисловості – розміщується ближче до джерел сировини (сільськогосподарської сировини). Так, наприклад, підприємства по консервації овочів, фруктів знаходяться в Центрі України, де розташований крупний Придніпровський Агропромисловий комплекс, в Приазов’ї і Криму, де зосереджені, наприклад виноградні угіддя. М’ясокомбінати створюються в місцях, де розвинене скотарство, оскільки вигідніше перевозити м’ясо, а не живу худобу і т.д. Заводи по виробництву рибних консервів розміщуються в крупних районних і обласних центрах, таких як Харків, Луганськ, Київ, Дніпропетровськ, Вінниця і т.д. Цінні сорти риби, крабів, ікру до України імпортують і лише мала частка запасів риби зосереджена безпосередньо в Криму і Приазов’ї, де Україна має вихід до моря. Проте останніми роками вилов морепродуктів значно скоротився.

Інша група виробництв харчової промисловості – підприємства хлібопекарської, макаронної, кондитерської, пивоварної і іншої промисловості – розміщуються в основному в місцях споживання продукції (у крупних населених пунктах).

Таким чином, розвиток і розміщення підприємств харчової промисловості визначається: розміщенням населення (споживачі), спеціалізацією сільського господарства (джерела сировини), і, звичайно, умовами транспортування готової продукції.

Різноманітність сировини і наявність споживачів харчових продуктів у всіх регіонах обумовлюють повсюдне розповсюдження підприємств харчової промисловості. Але в одних місцях вони обслуговують потреби місцевого населення, в інших – створюють продукцію для багатьох районів країни.

Кількісна характеристика харчової промисловості

Питома вага цієї галузі в структурі виробництва предметів споживання сягає 52,8 %, у загальному обсязі промислової продукції- 16,3%, а продукції агропромислового комплексу - 33,5 %. Продовольчі товари становлять 68,1 % загального виробництва товарів народного споживання у відпускних цінах, 63% загального обсягу роздрібного товарообороту та 61,5 % у структурі особистого споживання матеріальних благ населенням країни.

Виробництво м’яса за видами

Таблиця 5

Види м’яса	2008р.	2009р.	2010р.
Яловичина і телятина
Свинина
Баранина і козлятина
М’ясо птиці
М’ясо кролів
Конина

 

Рис.5.Динаміка виробництва м’яса за видами

Як бачимо з рис.5 виробництво м’яса: яловичини і телятини, свинини та конини станом на 2010р. зменшилась в порівняння з попередніми роками. А виробництво м’яса: баранини і козлятини, м’яс птиці і м’ясо кролів станом на 2010р. збільшилась в порівнянні з попередніми роками.

З інших галузей харчової промисловості поширене спиртове й лікеро-горілчане виробництво. Воно використовує відходи цукрової промисловості, сокового виробництва, а також зерно та картоплю. Спиртові заводи зосереджені у Черкаській, Вінницькій, Кіровоградській, Житомирській, Київській та інших областях. В Україні діє більше 40 підприємств лікеро-горілчаної промисловості, зосереджених головним чином у великих містах.

 

 

ВИСНОВОК

Незважаючи на складну фінансову ситуацію, на багатьох підприємствах ведуть реконструкцію й технічне переоснащення виробництва, впроваджують нові вид високоякісної продукції в сучасній упаковці. Торік після реконструкції на Немирівському молокозаводі став до ладу сироробний цех, на Гніванському — встановлено технологічну лінію виготовлення йогурту з фруктовими наповнювачами; на Шосткинському молокозаводі введені в дію обладнання для виробництва йогурту, майонезе згущеного молока з цукром, на Сумському — морозива вафельних стаканчиках. Технічне переоснащення Одеського дріжджового заводу дало змогу збільшити випуск хлібопекарських дріжджів на 10 %.

Формування соціальне орієнтованої економіки вимагає вирішення стратегічного завдання — створення в Україні потужної харчової індустрії для забезпечення нормальної життєдіяльності населення, відновлення й збереження його здоров'я, вдосконалення сільськогосподарського виробництва, соціальної переорієнтації базових галузей промисловості країни, наповнення фінансами державного бюджету. Виходячи з цього, розвитої харчової промисловості має бути пріоритетним напрямком економічної політики держави. Необхідні зорієнтувати цю галузь на одержання кінцевого результату діяльності всього АПК, щоб забезпечити значне підвищення його ефективності, стане на дійним джерелом поповнення державного бюджету і значних валютних надходжень.

Для стабілізації становища в ряді галузей харчове промисловості необхідно:

* оновити матеріально-технічну базу, модернізувати виробництво, збільшити обсяги випуску конкурентоспроможної продукції й розширити її асортимент, активізувати роботу щодо залучення іноземних інвестиції та кредитів;

*забезпечити пріоритетність розвитку галузей здійсненням державної фінансово-кредитної підтримки підприємств за рахунок розширення видів їх кредитування, а також відновлення практики передбачення в державному бюджеті коштів для кредитування міжсезонних витрат підприємств цукрової, олійножирової, плодоовочеконсервної, виноробної та інших галузей;

*продовжувати протекціоністську політику щодо вітчизняного товаровиробника;

*створити оптові ринки продовольчих товарів, розширити мережу фірмової торгівлі, а отже, зменшив кількість посередників при реалізації продукції, завдяки чому буде знижено ціни й збільшено обсяги її продажу;

*запровадити регулювання ринків зерна, цукру, олії алкогольних напоїв;

*відновити традиційні й освоїти нові зовнішні ринку збуту, зокрема, створити за кордоном постійно діючі представництва окремих галузей, підприємств, регіонів;

*активізувати роботу щодо створення інтегрованих структур, до складу яких повинні увійти переробні і сільськогосподарські підприємства, фірмові магазини організації з матеріально-технічного забезпечення й збуту продукції.

 

 

Індивідуальна робота

з дисципліни «Соціально-економічне дослідження галузі»

 

на тему: «Соціально-економічне дослідження харчової промисловості»

 

Підготувала:

студентка МО-31

Конончук К.

Перевірила:

Клюха О.О.

 

 

 

Рівне 2011

Зміст

Вступ

1. Територіальна структура харчової промисловості

2. Кількісна характеристика харчової промисловості

Висновок

Список використаної літератури

 

 

Вступ

Харчова промисловість — галузь легка промисловість, сукупність виробництв харчових продуктів у готовому вигляді або у виглядінапівфабрикатів, а також тютюнових виробів, мила імиючих засобів,парфюмерно-косметичної продукції. У системі агропромислового комплексу харчова промисловість тісно пов'язана з сільським господарством як постачальником сировини і зторгівлею. Частина галузей харчової промисловості тяжіє до сировинних районів, інша частина — до районів споживання.

Харчова промисловість являється складовою частиною промисловості України, яка представляє собою важливу частину народного господарства країни. Провідна роль промисловості обумовлена тим, що вона вносить рішучий вклад в створення матеріально - технічної бази усього суспільного виробництва, а також виготовляє більшу частину матеріальних цінностей, призначених для задоволення потреб населення.

Забезпечення населення якісними продуктами харчування є одним з головних напрямів соціально - економічного розвитку будь - якої держави. В Україні є всі об'єктивні передумови для створення високорозвиненої індустрії продуктів харчування, спроможної задовольнити внутрішні потреби в продовольстві та забезпечити значні валютні надходження від його реалізації на світовому ринку.

В будь-якій науковій роботі повинен бути основний предмет та об'єкт дослідження. Предметом розміщення продуктивних сил є вивчення сукупності соціально - економічних і природно - екологічних чинників і явищ, що зумовлюють характер територіальної організації продуктивних сил світу та окремих країн та регіонів. Об'єктом розміщення продуктивних сил є самі продуктивні сили, вони можуть бути виражені засобами виробництва, трудовими ресурсами, наукою.

Отже, предметом дослідження моєї індивідуальної роботи виступають структурні та територіальні особливості харчової промисловості, а об'єктом, в свою чергу, є територія України та її економічні райони.

Якщо звернутись до актуальності теми, то можна сказати, що формування соціально орієнтовної економіки вимагає вирішення стратегічного завдання створення в Україні потужної харчової індустрії для забезпечення нормальної життєдіяльності її населення, відновлення і збереження його здоров'я, розвитку експорту вітчизняної продукції. З огляду на це, розвиток харчової промисловості повинен стати одним з пріоритетних напрямів економічної політики України. Необхідно зорієнтувати цю галузь на одержання кінцевого результату діяльності всього агропромислового комплексу (АПК), що забезпечить істотне підвищення його ефективності, а також стане надійним джерелом поповнення державного бюджету і значних валютних надходжень.