Державного управління розвитком регіонів

Регіони - це цілісна територіальна частина господарства країни, яка характеризується наявністю місцевих органів управління, певною структурою виробництва, внутрішніми зв´язками, населенням, виробничою та соціальною інфраструктурою.

До складу України входять 24 області, АР Крим, два міста загальнодержавного підпорядкування - Київ і Севастополь. Всі ці території мають свої відмінності та особливості щодо соціально-економічного, історичного, мовного, культурного розвитку.

У кожному регіоні (області) як економічній підсистемі закладена можливість господарювання на основі ринкових відносин. Виходячи з державних інтересів і пріоритетів, місцева влада на рівні цієї території поєднує ринкові регулятори з державним впливом на регіоналізацію економіки з домінуванням останніх.

Розуміння сутності регіону лише як певної території недостатнє. Це має бути певний територіальний оптимум, тобто сукупність найсприятливіших соціально-економічних і природних умов на певній території, які б при правильній організації дали змогу найбільш ефективно використати природні, трудові ресурси, а також виробничу та соціальну інфраструктури за умови збереження рівноваги в навколишньому середовищі.

Визначення регіону як територіальної політико-економічної цілісності дає змогу встановити його місце і роль у процесі суспільного відтворення. Регіон має у своєму розпорядженні складний господарський комплекс, що складається з різних галузей господарства, соціальних, культурно-побутових підрозділів, організацій та установ. З їх допомогою регіон виконує економічні та соціальні функції.

Усі підприємства, організації та установи в регіоні пов´язані спільними природно-кліматичними умовами, використанням природних, трудових ресурсів, міжгалузевих виробництв, спільним використанням енергії, засобів зв´язку, транспорту, будівельного комплексу та ін.

Регіон має також спільну систему управління, фінансування і кредитування, систему задоволення соціальних потреб населення, охорони здоров´я, відпочинку.

Головна особливість регіону полягає в його відносно самостійному відтворювальному процесі, який охоплює виробництво, розподіл, обмін і споживання.

Отже, державна регіональна політика - це сукупність заходів політичного, соціально-економічного характеру, які здійснюють органи державної та регіональної влади на окремих територіях країни, спрямованих на реалізацію загальнодержавних та регіональних цілей та завдань, виходячи з внутрішніх потреб і наявних ресурсів.

Розрізняють державну регіональну політику, яка розглядається як дії центру щодо розвитку регіональних процесів, впливу на них та внутрішню політику самих регіонів.

Збалансованою вважається така регіональна політика, коли інтереси центру та регіонів співпадають, доповнюють і збагачують один одного; коли можливості центру сприяють вирішенню регіональних проблем; коли ефективно розподілені повноваження та відповідальність між центральними та місцевими органами влади.

Рис.1. Сутність державної регіональної політики

 

Завдання державної регіональної політики полягають у:

— сприянні реалізації державної соціально-економічної політики;

— стимулюванні ефективного розвитку продуктивних сил регіону;

— раціональному використанні ресурсного потенціалу регіону;

— підвищенні рівня життя населення регіону;

— охороні навколишнього середовища;

— вдосконаленні територіальної організації суспільства;

— координації міжрегіональних зв´язків;

— вирівнюванні існуючих відмінностей у соціально-економічному розвитку регіонів.

Регіональний виробничий комплекс є багатогалузевим. Його потужність залежить від концентрації виробничих, а також локалізації обмінних процесів. Кожний регіональний комплекс містить не лише власне виробництво, але й виробничу і соціальну інфраструктури. Останні обслуговують процес відтворення на різних його стадіях.

Об´єктами державної регіональної політики є територіальні утворення, в межах яких здійснюється державне управління та місцеве самоврядування - адміністративно-територіальні одиниці регіону, галузі господарського комплексу, виробнича, соціальна інфраструктури, ресурси регіону.

Суб´єктами державної регіональної політики є органи державної влади - центральні та місцеві, представницькі органи місцевого самоврядування.

Предметом регулювання є децентралізація влади, розподіл повноважень, відповідальності, фінансів.

Особливості формування регіональної політики в Україні:

· брак досвіду щодо здійснення власної регіональної політики;

· незавершеність процесів формування дієздатних центральних органів державної влади, правового оформлення держави;

· гостра економічна криза;

· відмова від старої моделі стосунків між центральною та місцевою владою.

Для подальшої успішної перебудови управління економікою необхідно проаналізувати рівень регіонального розвитку регіонів на конкретний момент часу, їх стартову позицію.

Економічні та соціальні процеси, що відбуваються в регіонах можна оцінювати за трьома типами порівнянь:

1. історичним (сучасний і минулий стан регіону);

2. синхронним (сучасний стан регіонів і країни);

3. прогностичним (сьогодення і ймовірне майбутнє).

Такі порівняння є дуже важливими, але вони недостатні для всебічного аналізу регіонального розвитку.

Для більш детального аналізу необхідно розрізняти:

– аналітичні показники економічного потенціалу;

– показники рівня соціально-економічного розвитку.

До показників економічного потенціалу відносяться: кількість населення, трудові ресурси, обсяги ВВП, національного доходу (НД), обсяги основного капіталу та інші. Всі ці показники характеризують розвиток продуктивних сил регіону, насамперед з кількісної сторони.