Тема 6. Література доби Просвітництва.

Бароко. Картина світу, що створена в рамках методу.

Італія. Торкватто Тассо. "Звільнений Єрусалим". Перемога релігійно-християнського начала над почуттєво-язичницьким. Всепоглинаюча сила любові.

Іспанія. Педро Кальдерон. "Життя є сон". Мотив сну та яви. Тема "весь світ – театр" в освоєнні добою бароко. Міф про печеру Платона як головна структура поеми. Шлях пізнання ілюзорності буття.

Англія. Джон Мільтон. "Загублений рай". Тема гріха та вигнання людини з Раю. Протистояння бога і сатани. Урочистість стилю.

Германія. Ганс Гриммельсгаузен. "Симплициссимус". Роман як історія помилок і пошуків людської особистості. Тридцятилітня війна як історичний фон. Ідея "постійності мінливості". Складність світу, неможливість його зрозуміння для простака з простаків.

Русь Московська. Росія. Сильвестр. "Домострой". Дидактика збірки. Симеон Полоцький. Віршовані зводи "Вертоград багатобарвний". "Глас народу". "Світ є книга". Багатоликість, мінливість, складність світу. Неможливість розуміння його простою людиною.

Класицизм. Картина світу, що створена в рамках методу.

Театр французького класицизму. Жанр трагедії. П'єр Корнель. "Сід". Жан Расін. "Федра". Своєрідність змісту та форми. Жанр комедії. Мольєр. "Дон Жуан, або кам'яний гість". "Мізантроп". "Тартюф". "Міщанин у дворянстві". Зміст. Сміх Мольєра.

Російський класицизм. Ранній класицизм. Оди М. Ломоносова, епістоли О. Сумарокова, досліди В. Тредіаковського як спроба створити нову літературну мову. Зрілий класицизм. Д. Фонвізін. "Недоук". Сміх комедії. Г. Державін. Оди. "На смерть князя Мещерського". "Феліца". "Бог". "Водоспад". Реформа жанру. Пізній класицизм. Байки І. Крилова. Комедія Д. Грибоєдова "Горе від розуму". Жанр мандрів-проповіді у О. Радищева ("Подорож з Петербурга до Москви"). Ода "Вільність".

Самостійна робота: Концепція світу і людини, створена літературою бароко і класицизму.

З історії літератури Сходу XVII ст. Басьо. Жанр хоку. Принцип карумії (легкості). Пошук поетичної правди.

Реалізм Просвітництва. Опанування світу в рамках методу.

Англія. Д. Дефо. "Пригоди Робінзона Крузо". Д. Свіфт. "Мандри Гулівера". Г. Філдінг. "Історія Тома Джонса, знайди".

Франція. Вольтер. "Кандид". Д. Дідро. "Монахиня". "Племінник Рамо". "Сон д'Аламбера". "Лист до сліпих в повчання видючим".

Германія. Ґете. "Фауст". Просвітницька концепція особистості та світу. Художній зміст прологів поеми. Тема учителя та учня.

Семінарське заняття: Ідеї Просвітництва у філософській прозі Вольтера, Дідро та в поемі Ґете "Фауст".

Сентименталізм. "Сентиментальні мандри" Лоренса Стерна (Англія). "Страждання юного Вертера" Ґете (Германія), "Бідна Ліза" М. Карамзіна (Росія). Світ і людина в концепції методу. Культ чулості і вразливості.

Заліковий модуль 3.

ЗМІСТОВНИЙ МОДУЛЬ 3.

Тема 7. Література XIX ст. Романтизм, реалізм і модернізм як художньо-творчі методи доби.

Романтизм.

Англійський романтизм. Дж. Ґ. Байрон. "Манфред". "Мазепа". "Каїн". Концепція "героя у гарольдовому плащі" – "байронічного героя". "Мазепа" в контексті з поемами Рилєєва "Войнаровський" і Пушкіна "Полтава".

Німецький романтизм. Е. Т. А. Гофман. "Золотий горщик". "Еліксири диявола". "Нічні оповідання". "Крихітка Цахес". Фантазери і філістери. Мотив двійника, нічного боку душі людини у створеній гофманіаді.

Російський романтизм. О. Пушкін. "Бахчисарайський фонтан". "Цигани". Парадигма різних культур. Бунт проти обмежень свобод людини. "Цигани" Пушкіна і "Кармен" П. Меріме. М. Лермонтов. "Мцирі". "Демон". Ідея байронічного героя, героя однієї пристрасті. Мотив самітності, марності пошуків людини, тотожності життя та смерті. Демонічна природа бентежного відношення до світу та моральна неможливість згоди з його неповноцінністю.

Самостійна робота: Демонічна тема у світовій літературі, театрі та кіно.

Французький романтизм. В. Гюго – провідник і теоретик романтизму. "Собор Паризької богоматері", "Знедолені" як твори, сповнені ідеями французької революції та вільної фантазії художника. Категорія красоти в опануванні Гюго.

Американський романтизм. Е. А. По. "Вбивство на вулиці Морґ", "Тайна Марі Роже", "Викрадений лист". Трилогія про сищика Дюпена як розповідь про розгадування таємниці злочину. "Ліґея", "Морелла", "Падіння дому Ашерів", "Маска червоної смерті", "Серце-викривач". Романтично-дивні герої. Категорія красоти в поетиці По. Символічна лірика. "Ворон".

Самостійна робота: Геніальний сищик та його друг-оповідач в художніх структурах Е. По, А. Конан-Дойля, А. Крісті.

Семінарське заняття: Романтичний герой Байрона, Гофмана, Пушкіна, Лермонтова, Гюго, По.

Реалізм. Перша половина ХІХ ст. Опанування методом світу і людини.

Російський реалізм. О. Пушкін. "Євгеній Онєгін". "Маленькі трагедії". "Повісті Бєлкіна". Від романтизму до реалізму. "Євгеній Онєгін" як широка панорама російського життя. Енциклопедичне охоплення дійсності. Унікальність композиції. Принцип оповідної симетрії. Паралелізм "природа – людина". "Онєгінська" строфа. Характер російської молодої людини, волелюбно настроєної і в той же час нудьгуючої і зневіреної. Тетяна як "милий ідеал". М. Лермонтов. "Герой нашого часу". Спроба зрозуміти своє покоління. Психологічні мотивування, поетика точок зору та подолання одномірності системи персонажів. Концептуальна паралель Печорін – Онєгін. Ідея "зайвої людини". Печорін як "тип страждальця російського свідомого життя" (за Достоєвським). М. Гоголь. Повісті "Ніс", "Шинель". Зб. пов. "Миргород" та "Арабески". Комедія "Ревізор". Поема "Мертві душі". Поетика магічного реалізму Гоголя. Іван Іванович та Іван Никифорович, колежський асесор Ковальов та Акакій Акакієвич Башмачкін, Пульхерія Іванівна та Афанасій Іванович Товстогуби, Іван Федорович Шпонька, Хлестаков та Чичиков як галерея людських типів. Єдність комічного і трагічного в поетиці письменника. Епічний зміст мандрів усією Росією – Україною. Мертві та живі душі Гоголя. "Тарас Бульба" як живий літопис історико-національного колориту.

Французький реалізм. О. де Бальзак. "Людська комедія" – 97-томний цикл романів. Архітектоніка та всеосяжний характер. Єдність створеного світу. Автор як історик і секретар сучасного йому суспільства. Матеріальна деталь (вигляд, жест, костюм, вчинок) як семіотична ідея. "Гобсек". "Євгенія Гранде". "Батько Горіо". Історія молодих людей в пошуках свого місця. Філософія золотої монети. Стендаль. "Червоне і чорне". Майстерний аналіз людських пристрастей на широкому суспільно-побутовому тлі. Поразка і перемога Жюльєна Сореля. Світ вигаданих і дійсних цінностей. Ґ. Флобер. "Пані Боварі". Роман як історія почуттів. "Боваризм" як індивідуальна і соціальна хвороба. Аптекар Оме як уособлення вульгарності (рос. – пошлости) життя.

Англійський реалізм. В. Теккерей – сатирик вікторіанської доби. "Ярмарок марнославства" як "роман без героя".

Реалізм. Друга половина ХІХ ст. Опанування методом світу і людини.

Англійський реалізм. Ч. Діккенс. "Посмертні записки Піквікського клубу". "Пригоди Олівера Твіста". "Девід Копперфільд". "Великі сподівання". "Важкі часи". Поєднання суспільної критики з ліризмом, сентименталізмом і гумором. Реалістична проза Діккенса як пряме протиборство добра і зла. Органічна щирість, дар співчуття та чуйності – аксіологічні структури світу, створеного письменником.

Російський реалізм. І. Гончаров. "Обломов" як роман про різні види кохання. І. Тургенєв. Реалістичні соціально-побутові романи "Перше кохання", "Дворянське гніздо", "Рудін", "Батьки і діти", "Дим", "Напередодні". Притаманний письменнику особливий тип героя – дворянина-інтелігента. Право на особистість та усвідомлення обов'язку перед суспільством. Ліризм прози. "Ася" як історія одного кохання. "Розумова і моральна фізіологія" (за автором) доби. Ф. Достоєвський як майстер реалістичної психологічної прози, насиченої філософською проблематикою. Романи "Злочин і кара", "Ідіот", "Біси", "Брати Карамазови". Між богом і теорією. Мотив страждання та провини в поетиці художника. Ідея відновлення загиблої людини. Пошуки естетичного ідеалу. М. Лєсков. "Леді Макбет Мценського повіту". "Тупійний художник". Наявність існування в російському житті справжніх трагедій, драматичних конфліктів. "Відчуження автора", "тиха уїдливість" як основні риси реалістичного стилю письменника. "Зачарований мандрівник". "Затаврований ангел". "Однодум". "Несмертельний голован". "Лівша". Ідея морально чистої людини. Соковита народна мова творів. О. Островський – творець національного російського театру. "Темне царство" "Грози". "Страсті по Катерині" як історія виклику страху і стражданню. Л. Толстой. Письменник та філософ. Майстер реалістичної психологічної прози. Роман-епопея "Війна і мир", психологічний – "Анна Кареніна", соціально-філософський – "Воскресіння". Пізній Толстой. "Крейцерова соната". "Отець Сергій". "Смерть Івана Ілліча". "Глибина задуму і красота виконання" (за Чеховим). Душевна боротьба героя як напружений спір, внутрішнє питання та внутрішня відповідь. Екзистенціальність. Ідея просвітлення як головна структура поетики.

Французький реалізм. Від реалізму до натуралізму. Ґі де Мопассан. "Життя". "Милий друг". Соціально-критичний пафос романів. Ясність і чіткість стилю. Проза Мопассана як виклик Танатосу. Е. Золя. Серія романів "Руґон-Маккари" – епічний образ епохи, художня ілюстрація фізіологічних та соціальних законів. Від "Кар'єри Руґонів" до "Доктора Паскаля". Символи "доби безумності і ганьби" (за автором).

Семінарське заняття: Реалізм ХІХ ст. Герой і героїня в пошуках себе і свого місця.

Самостійна робота: Реалістична проза та поезія ХІХ ст. в театрі та кіно ХХ–ХХІ ст.

Європейська поезія ХІХ ст. Ф. Шіллєр. Д. Байрон. В. Блейк. С. Кольрідж. Д. Кітс. В. Вордсворт. П. Шеллі. Р. Сауті. Й. Ґете. Г. Гейне. А. Міцкевич. Е. По. Ш. Петефі, Ш. Бодлєр.

Російська поезія ХІХ ст. В. Жуковський. П. Вяземський. А. Дельвіг. Д. Вєнєвітінов. К. Батюшков. О. Пушкін. К. Рилєєв. Є. Баратинський. М. Лермонтов. Ф. Тютчев. М. Некрасов. О. Толстой. А. Майков. О. Апухтін. Я. Полонський. А. Фет.

Самостійна робота: Поезія ХІХ ст. Ліричне опанування світу.