Грімельгаузен, як представник літератури 30-ї війни

Антивоєнна тема і роман Гріммельсгаузена "Сімпліцис-сімус". Не було поета, письменника в Німеччині в XVII столітті, який так чи інакше не озвався б на події Тридцятирічної війни.

Гриммельсгаузену було 23 роки, коли закінчилася війна. Його юність пройшла в найважчі роки страждань народу. 20 років він носив у собі похмурі спостереження юності, щоб потім за­пам'ятати їх у приголомшливих за трагізмом і художньою яск­равістю образах.

Гріммельсгаузен вірний життєвій правді. Ніяких прикрас! Мова його проста, майже буденна, часто грубувата, як ті харак­тери, що він описує. От зразки її: "У цієї дівчини волосся таке жовте, немов пелюшки замацані, а проділ на голові такий білий і прямий, немов на шкіру наклеїли свинячої щетини... Ах, глянь­те, яке гарне у неї чоло; хіба не виступає воно ніжніше, ніж найтовстіша сідниця, і чи не біліше воно від мертвого черепа, що багато років під дощем провисів?" Іронія, як бачимо, не тільки грубувата, але й похмура.

Роман його не що інше, як філософський роздум про люд­ський світ. Думки автора, виражені в строкатій галереї картин і осіб його роману, похмурі. Жодний промінь світла не про­різується крізь темну пелену змальованих кошмарів.

Гріммельсгаузен похмурий до розпачу. Він не вірить ні в яку стабільність буття - усе змінне, причому мінливість світу -трагічного порядку. Змінюється все на гірше. Доля людини сум­на: "Я - м'яч минущого щастя, мінливості і свічадо мінливості життя людського" і т.д.

Часто Гріммельсгаузен сміється, сміється навмисно голос­но, але цей сміх похмурий. Як не "сміятися", коли здирники-солдати прирікають бідного селянина на смерть від конвульсій, примушуючи цапа лизати підошви його ніг? Як не "сміятися", коли в горло нещасливої жертви ллють липку гнойову жижу? Як не "сміятися", коли селянина присмажують у звичайній ку­хонній печі? Хіба це не смішно? Так із саркастичним сміхом ніби запитує автор, і нам стає моторошно від цього сміху.

Ім'я героя романа - Сімпліцій Сімпліциссімус ("простий із найпростіших"). Таких імен ніхто не носив у Німеччині. Це ім'я вигадане, що символізує філософську основу роману. Ав­тор пропонував читачу глянути на світ очима простака, у якого зір не замутнений цивілізацією, університетською освітою, книгами, теоріями і який зберігає природний здоровий глузд. Усе життя Сімпліціуса - низка насильств над ним, над його волею, над його здоровим глуздом, інстинктом добра і мораль­них принципів, які він успадкував від народження. Гріммельс­гаузен розповідає про пригоди свого героя аж ніяк не для роз­ваги читача і не заради реалістичного побутописання. Іноді письменник відходить від правдоподібності і вносить у свій роман епізоди фантастичні. Так, Сімпліціус потрапляє на ша­баш відьом, відправляється до центру Землі. На сторінках ро­ману з'являються привиди, примари. Та й саме життя Сімпліціуса, несподівані перипетії в його долі аж ніяк не є реальним життям реальної людини. Усе є філософською але­горією. У другій книзі роману розповідається, як при дворі правителя Ганау із Сімпліціуса хочуть зробити блазня. Його переслідують та знущаються над ним автор зіштовхує героя з різними типами людей.Закінчується роман тим що герой находить собі спокій на віддаленому острові. Письменник зобразив світ хаоса і зла, в період 30-річної війни.

Нім літ 18 ст заг характеристика

18 ст в літ. Народів Західної Європи відзначене колосальними соц. потрясіннями Поразка феодалізму у фр революції мала глобальній характер.Були знайдені і затверджені нові форми суспільних відносин. Доля феодалізму була остаточно визначена у Фр., потужний анти феод. Рух знаменував перехід людства до нового періоду історії.Німеччина ледь животіла, розбита на дрібні князівства, герцогства. Найбільш значними були Австрія та Прусія.Тому антифеодальна боротьба тут ускладнювалася необхідністю об’єднання країні. Література того періоду була названа літературою просвітництва.(залучення широких масс до культури, наук, мистецтва)Просвітителі прагнули підпорядкувати свою худ. Творчість завданню перебудови суспільства. Головним принципом просвітницької естетики було ствердження виховної ролі мистецтва. Використавши матеріалістичне вчення Аристотеля про мистецтво вони почали закладати теор. Основи критичного реалізму. Вони створили нові жанри пул. Філ. Роману, морально-поетичної драми і гротескно-комедійного памфлету. При цьому широко використовувалися літературні форми старіх майстрів. Новий герой - простолюдин, у якості позитивного образу, вони оспівували його працю, мораль зображували його страждання.Синтементалізм потужною фразою прокотився по Європі 18 ст. Письменники зображували почуття простих людей, возвели почуття в культ, а чутливість у моральний і естетичний принцип. Значною мірою цей напрямок злився з просв. Літ(Гете Страждання молодого Вертера).

 

36. Досить поширеним є уявлення про культуру як про сукупність позитивних цінностей, створених людством у процесі розвитку (тобто всім тім корисному, потрібному, хороше, що було зроблено як у сфері матеріальної, так і духовної). Такий підхід до розуміння культури називається аксіологічними.

Серед західноєвропейських мислителів XVII ст. великою популярністю користувалася точка зору про те, що культура і цивілізація тільки псують людину. Прийнято було захоплюватися так званим «натуральним людиною», «близьким природі» дикуном, який був нібито зосередженням всіляких чеснот. Наочно це проявилося в романі Д. Дефо «Робінзон Крузо»: герой потрапляє на безлюдний острів, мислимий автором як місце вільне від «згубного» впливу «цивілізованого» суспільства. Там він повністю перетворюється. З безпутного гульвіси Робінзон перетворюється на побожної людини і веде гідну трудове життя. Представлений у романі приклад на перший погляд виглядає вельми переконливо. Однак при більш детальному розгляді з'ясовується, що Робінзон хоча і позбавлений спілкування з людьми, але аж ніяк не відірваний від зростила його цивілізації. На щастя, на острів разом з ним морем викинуті інструменти, порох, рушниці та багато інших потрібних речей, без яких життя на острові була б просто неможливою. Крім того, Робінзон володіє певними трудовими навичками і досить великими знаннями, які були вироблені англійським суспільством до XVII ст. Він має уявлення про те, як вирощують хліб, він вміє плести кошики, полювати, будувати. Таким чином, опинившись далеко від цивілізації, він, тим не менш, несе в собі її досягнення, користується сукупним досвідом поколінь, втіленим в культурі.

 

Іспанська та італійська література 18 ст. Загальна характеристика.

Італійська.

Відкриття водного шляху до Індії – фатальне для Італії (припинилось надходження вовни з Англії та Франції). Але Іт. залишається центром культурного життя Європи (сюди їдуть художники по науку; багаті люди з Англії, Франції, Нім., Ісп. звертаються з замовленнями до італ. майстрів). Але Іт. поступилася іншим країнам (люди не знаходили роботи, тікали в села). Але Ісп. захопила майже всю Іт., міста втрачали свою незалежність.

Джордано Бруно (вірив у людські сили, йшов на штурм усього) був спалений га площі, коли відмовився підкоритися.

Галілей був примушений відмовитися від свого вчення, втратив сміливість, талант.

З’являється течія – Маринізм (від Марино), що мала бароківський напрямок (читач знаходився в стані постійного здивування). Марино – винахідник кончетті – віртуозних словосполучень, епітетів, зворотів мови. Мав багато ворогів, але були й прихильники. До 17 ст. група поетів – “пастуші поети” -заявили про своє прагнення викорінити мариністів. Гасло групи – повернення до безневинної чистоти звичаїв.

Після смерті королеви було засновано Академію “Аркадія”:

- покровитель – немовля Ісуса

- герб – пастуша сопілка

- збори відбувалися десь на лоні природи

Поети були далекі від народу, прагли знайти куточок, де щастя не було б затьмарене.

Т. Кампанелла – продовжувач ренесансної форми літератури

- в 15 р. В монастирі вивчив філософію і богослов’я

- 25 років ув’язнення (мріяв про звільнення Батьківщини)

- змушений покинути Батьківщину, помер у Франції.

Утопічний роман “Місто сонця” (мрії про кращий устрій люд. сус-ва, де верховний правитель - Сонце).

Іспанська.

1/4 земель належали церкві: 1 млн 200 тис. населення - церковне (священики, ченці).

15 ст. – королівська влада створює спілку кастильських та арагонських міст – “Свята Германдада”.: зуміла частково позбавити феодалів самостійності у веденні війн, змусила феодалів знищити замки.

Коли перестало прибувати американське золото, країна занепала.

Занепад ісп. флоту підірвав військову міць країни; відколювались міста, падало виробництво, знижувалось населення.

Католицька церква – знаряддя придушення повстань.

Художня літ-ра цього періоду багата: - ренесансний реалізм (Лопе де Вега)

- класицизм (кілька вчених поетів)

- бароко (Кальдерон).

 

38. У книзі Даніеля Дефо «Робінзон Крузо» описується історія людини, який потрапив на безлюдний острів і змушений був прожити там 27 років. Ця романтична історія розповідає, як важко було Робінзону вижити на острові. Він подолав багато перешкод, тяжко працював, щоб полегшити собі умови життя. Робінзон був позбавлений можливості спілкуватися з іншими людьми. Кожен на його місці міг зійти з розуму або накласти на себе руки. Тим не менш, Робінзон знайшов утіху в роботі, він пережив обставини і був нагороджений за це. Робінзон потрапив на острів, не маючи нічого.

А з часом він мав житло, велике господарство, кожен його день проходив в роботі і турботах. Він збудував на острові свій маленький світ, і з часом знайшов у ньому втіху. Робінзон узяв від цивілізації лише найкраще. Разом з минулим він залишив погані звички, неможливість контакту з іншими людьми примусила його повернутися до Бога, ніхто не заважав приміряти прочитане в Біблії до свого життя. Року, проведені на самоті, зробили Робінзона відлюдним. Він мріяв повернутися до людей, і разом з тим боявся цього. Тому, коли Робінзон побачив на піску відбиток людської ноги, це була для нього приголомшлива несподіванка. Велика радість змінилася жахом, коли він дізнався, чиї сліди бачив на піску.

Дикуни-канібали, Які відвідували острів Робінзона, були людьми, про яких він так довго мріяв. Але він не міг спілкуватися з людьми, які їли собі подібних.

Робінзон стежив за дикунами кожен раз, як вони припливали на острів, і одного разу йому вдалося врятувати невинну жертву, призначену на смерть. Цей випадок був першим контактом з людьми після довгих років самотності. І завдяки цьому у Робінзона з’явився товариш. Робінзон врятував дикуна від смерті, але дикун врятував Робінзона від самотності. Відтепер можливість спілкуватися зробила життя Робінзона більш повною. На жаль, П’ятниця, як і його вороги, теж був канібалом. Він не бачив поганого у вживанні людського м’яса. П’ятниця дуже здивувався, коли Робінзон поховав мерця-дикуна, убитого при порятунку П’ятниці. У його розумінні Робінзон знехтував їжею.

Ми можемо пред’являти звинувачення П’ятниці, адже він жив згідно з законами свого суспільства. Ці закони наказували йому полювати на людей з інших племен, вони не мали у своїй основі людяності. Це були вовчі закони. Дикуни завжди жили, очікуючи раптової смерті від ворога. Вони не намагалися роботою отримати собі їжу, вбивство людей було для них нормою. Таке розуміння життя не могло привести плем’я П’ятниці до розвитку. Вони жили як звірі, навіть гірше, тому що звірі не вбивають собі подібних для їжі, а полюють на інших тварин.

Ми бачимо, як змінюється П’ятниця, спілкуючись з Робінзоном Крузо. Кожній людині притаманні доброта і людяність, і вони отримують поштовх до розвитку, коли п’ятницю приймає моральні цінності Робінзона як свої. З часом він розуміє, що його колишня життя не мала майбутнього.

Протиставлення двох цивілізацій у романі Даніеля Дефо – це, перш за все, протиставлення відсталості і прогресу. Усвідомлюючи хибність своїх минулих переконань, п’ятниця стає морально вище, і це його перевага над людьми свого племені. Історія становлення та розвитку людяних принципів П’ятниці має для нас велике значення. Адже це не тільки показ розвитку людських цінностей, а й застереження читачам. І в сучасному житті є люди, які на шляху до своєї мети не вважаються з іншими, грубо нехтуючи загальнолюдськими цінностями. Але, як вказує автор, Кожен може підняти свою духовність від дикуна до цивілізованої людини.