Вимоги до рівня сформованості професійно-комунікативної компетенції магістрів з англійської мови 


Мы поможем в написании ваших работ!



ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

Вимоги до рівня сформованості професійно-комунікативної компетенції магістрів з англійської мови



ЦІЛІ ТА ЗАВДАННЯ КУРСА

Кінцеві комунікативні цілі навчання студентів англійської повинні включати таке:

1. Здатність до трансмісії діалогічних і монологічних усних повідомлень у сфері загальнонаукових та професійних тем. За умови невеликого спектру використаних готових знаків і моделей повинна бути забезпечена правильність англійської мови. Припустимі лише порушення вимовних норм, які не відбиваються на розумінні матеріалу, що продукується мовцем.

2. Здатність до рецепції усного монологічного й діалогічного знакового продукту в сфері загальнонаукових та професійних тем. Має забезпечуватись розуміння природного мовлення мовця.

3. Здатність до трансформації письмових повідомлень, достатня для професійної та особистої комунікації.

4. Здатність до рецепції письмових повідомлень, достатня для адекватного розуміння загальнополітичного, загальнонаукового, науково-популярного та науково-технічного (вузькопрофесійного) характеру.

Крім того, у визначенні комунікативних цілей навчання англійської мови слід брати до уваги наявність двох основних рівнів володіння мовою – мінімального та максимального. Мінімально припустимий рівень володіння іноземною мовою – це рівень комунікативної достатності. Цей рівень визначається як такий, що забезпечує прийом та передачу (або лише прийом) інформації даною мовою у заданих комунікативних умовах (сфері спілкування, спектрі тем тощо). На рівні комунікативної достатності повідомлення, що продукуються індивідом, можуть містити певну кількість відхилень від мовної норми (помилок), наприклад, вимовних, граматичних та ін. Ці відхилення, безумовно, будуть передавати певну паралінгвістичну інформацію (акцент, мовна стриманість тощо), але вони не повинні призводити до непорозуміння або неправильного розуміння повідомлень з боку мовця. Викладач має намагатися, щоб ці відхилення мали скоріше кількісний, аніж якісний характер.

В аспекті рецепції рівень комунікативної достатності припускає уповільнений темп дешифрування (лише у письмовій комунікації), який дозволяє студенту звертатися до словника. Однак цей рівень передбачає повне розуміння повідомлень у колі знаків і структур. При цьому темп дешифрування не повинен бути нижче певної норми, яку задано умовами комунікації (наприклад, обсягом матеріалу, що треба прочитати за певний час).

Максимальний рівень володіння мовою може вважатися рівнем соціальної достатності. Цей рівень характеризує носіїв мови – членів певної мовної спільноти. Іноземець, який володіє мовою на цьому рівні, не буде відрізнятися від носіїв мови, хоча б у певних сферах і видах комунікативної діяльності. Це означає, що продуковані ними повідомлення не будуть містити паралінгвістичної інформації, яка б "видала" іноземне походження трансмітора, а рецепція повідомлень буде здійснюватися правильно і в темпі, відповідно до норм даної мовної спільноти. Очевидно, що відмінності між рівнями комунікативної та соціальної достатності в значній мірі є більш чіткими у продуктивних видах комунікативної діяльності, ніж у рецептивних.

Отже, практична мета навчального процесу полягатиме у формуванні в студентів юридичного напряму підготовки професійно-комунікативної компетенції. Студенти мають оволодіти мовленням на рівні програмних вимог (на рівні професійної комунікативної достатності), тобто бути здатними й готовими реалізувати одержану підготовку в своїй майбутній практичній діяльності. Модель професійно-комунікативної компетенції (міжкультурного професійного спілкування) студентів представлено у Схемі 1.

Рівень володіння іноземною (англійською) мовою на кінець навчання в магістратурі у немовному вищому навчальному закладі відповідає рівню С1+ згідно із "Загальноєвропейськими Рекомендаціями з мовної освіти: вивчення, викладання, оцінювання".

Основними завданнями дисципліни є:

1) формування у студентів англомовної компетенції, що включає засвоєння ними мовного матеріалу (лінгвістичних, соціолінгвістичних, дискурсних, прагматичних знань) та оволодіння різними видами мовленнєвої діяльності (комунікативними вміннями в читанні, аудіюванні, нормованого відтворення усного та писемного мовлення, а також перекладу неспеціалізованих і професійно орієнтованих текстів у межах сфер і ситуацій, типових для певної спеціальності правового сектору);

2) розширення словникового запасу студентів за рахунок загальновживаної, загальнонаукової, загальнопрофесійної та спеціальної лексики (підмови спеціальності), що супроводжується формуванням умінь ефективного й адекватного оперування загальнолексичними й термінологічними мінімумами;

3) формування сталих умінь розпізнавання, розуміння та відтворення фонетичних, граматичних і стилістичних форм, характерних для підмови певної юридичної спеціальності;

4) формування психолінгвістичної готовності (включаючи вмотивованість) студентів до англомовної навчальної діяльності та майбутньої професійної англомовної комунікації.

 

ВИМОГИ ДО РІВНЯ СФОРМОВАНОСТІ ПРОФЕСІЙНО-КОМУНІКАТИВНОЇ КОМПЕТЕНЦІЇ МАГІСТРІВ З АНГЛІЙСЬКОЇ МОВИ

Комунікативна підготовка магістрів з англійської мови включає професійне володіння англійською мовою, тобто коректне з точки зору норми та стилю ситуативно й контекстно адекватне користування мовленням як засобом усної та писемної комунікації в усіх сферах професійного спілкування.

Нижче подано детальну характеристику цільового рівня сформованості комунікативної компетенції у чотирьох видах мовленнєвої діяльності, описується динаміка розвитку умінь, окреслюються вимоги до рівнів сформованості мовленнєвої, лінгвістичної та соціокультурної компетенції студентів.

Вимоги до рівня сформованості мовленнєвої компетенції

Говоріння

Студент повинен володіти монологічним і діалогічним мовленням у ситуаціях неофіційного та офіційного спілкування з професійної тематики.

Характеристики мовлення: змістовність, адекватна реалізація комунікативного наміру, логічність, ясність, зв’язність, смислова і структурна завершеність, відповідність нормі та ситуації спілкування, виразність, контакт з аудитором, дотримання природного темпу говоріння, висловлення свого ставлення до змісту реплік співрозмовника, ініціативність.

Форми розумово-мовленнєвої діяльності: характеристика, визначення, оповідання, пояснення, порівняння, оцінка, інтерпретація, коментування, резюме, аргументація та їх комбінації.

Аудіювання

Магістр повинен розуміти монологічне й діалогічне мовлення у професійній сфері при безпосередньому спілкуванні та у звукозапису.

Читання

Магістр повинен уміти читати оригінальну професійну літературу з різними цільовими настановами.

Види читання

1. Читання, спрямоване на розуміння основного змісту тексту (ознайомлювальне). Швидкість читання: І етап – близько 150 слів на хвилину; ІІ етап – близько 180 слів на хвилину.

2. Читання, що має на меті максимально точне й повне розуміння всього змісту тексту (вивчаюче) з настановою на спостереження за певними мовними явищами. Одержання всіх видів інформації, включаючи естетичну. Швидкість читання: І етап – не менше 60 слів на хвилину; ІІ етап – не менше 80 слів на хвилину.

3. Читання (переглядове) з метою визначення кола питань, що розглядаються в тексті, а також основних положень автора. Швидкість читання: І етап – близько 600 слів на хвилину; ІІ етап – близько 800 слів на хвилину.

4. Читання (пошукове), спрямоване на швидке знаходження певної інформації (література довідкового характеру).

Студент повинен також володіти вміннями спрямованого до слухачів читання вголос незнайомого тексту після швидкого перегляду. Темп читання: І етап – не менше 130 слів на хвилину; ІІ етап150 слів на хвилину.

Наприкінці I етапу студенти мають детально розуміти та інтерпретувати явну і приховану інформацію довгих і складних мало адаптованих і неадаптованих текстів, які стосуються країнознавчої та правничої тематики. Для цього необхідно надалі розвивати ті навички читання, які були сформовані в попередні роки навчання. Студенти мають уміти:

– розпізнавати різні жанри й типи дискурсу;

– розпізнавати ставлення та емоції авторів;

– інтерпретувати текст на предмет того, що мається на увазі;

– визначати основні деталі, в тому числі ставлення та думки, як висловлені, а також ті, що маються на увазі;

– робити припущення щодо характеристик;

– робити припущення щодо паралінгвістичних особливостей;

– оцінювати релевантність візуальних матеріалів.

Наприкінці ІІ етапу студенти мають критично читати великі, складні тексти з їх спеціальності. Для цього необхідно розвивати ряд навичок читання поряд з тими, які були сформовані на І етапі. Студенти мають уміти:

– оцінювати точність викладення матеріалу, відокремлюючи факти й думки, об’єктивні й суб’єктивні твори;

– визначати упереджену мову;

– читати та інтерпретувати різноманітні графічні дані (секторні діаграми, блок-схеми, гістограми, реберні графи тощо);

– визначати значення й "читати між рядками";

– оцінювати широту наявної інформації та інтерпретації.

Письмо

Магістр повинен володіти вміннями писемного мовлення, дотримуючись особливостей відповідного стилю й жанру в професійній сфері, а також норм орфографії та пунктуації, в тому числі в письмових перекладах з однієї мови на іншу.

Характеристика мовлення: змістовність, адекватність реалізації комунікативного наміру, ясність, логічність, зв’язність, смислова і структурна завершеність, відповідність нормі та стилю.

Форми розумово-мовленнєвої діяльності: характеристика, визначення, оповідання, пояснення, порівняння, оцінка, інтерпретація, коментування, резюме, аргументування та їх комбінації.

Види мовленнєвих творів: оголошення, тези повідомлення, повідомлення, доповідь, рецензія, анотація, стаття, есе, реферат, офіційний лист.

Студент повинен володіти навичками та вміннями створення такої фахової документації:

І етап: оголошення, тези повідомлення, повідомлення, доповідь, анотація, есе.

ІІ етап: наукова доповідь, рецензія, стаття, реферат, анотація до власної дипломної роботи, електронний та поштовий лист, резюме.

Студенти мають відпрацьовувати навички грамотного написання українською та англійською мовами анотацій та рефератів відповідно до сучасних стандартів. Анотування й реферування використовується також як засіб контролю розуміння тексту. Практиці з анотування й реферування має передувати засвоєння певних теоретичних засад, таких як призначення, структура й особливості мови анотації та реферату, види анотацій (описова, реферативна) і рефератів (реферат-конспект, реферат-резюме, оглядовий реферат).

Наприкінці I етапу студенти мають уміти писати на професійні теми, чітко та ясно висловлюючись у таких типах тексту:

– оголошення;

– тези повідомлення;

– повідомлення;

– доповіді;

– анотації;

– есе;

– короткі викладення та коментарі до автентичних англомовних творів.

Для цього необхідно надалі розвивати навички, сформовані за попередні роки навчання. Студенти повинні вміти:

– гнучко та ефективно використовувати мову, в тому числі її емоційний та символічний відтінки;

– висловлювати погляди й наміри в прямій та непрямій формі співвідносно до типу тексту;

– виражати інформацію зв’язно, використовуючи прийоми зв’язку, наслідків, посилань, наведення прикладів та ілюстрацій, узагальнень, підсумків, цитат;

– використовувати відповідні вказівники дискурсу (представлення ідеї, поширення ідеї, пов’язаність ідеї з іншою, завершення ідеї, наголошення на чомусь, вказування головної чи важливої інформації, пояснення або роз’яснення вже відомого факту, передбачення, заперечення протилежної точки зору);

– продукувати детальний, добре структурований і поширений опис, розрахований на певного читача (з дотриманням певного стилю й жанру);

– забезпечувати відповідну та вдалу логічну структуру, за допомогою якої читач зможе визначити найголовніші моменти;

– підкреслювати вагомі моменти.

Наприкінці ІІ етапу студенти мають писати на професійні теми, точно та чітко висловлюючись у таких типах текстів:

– наукові доповіді;

– рецензії;

– статті;

– реферати;

– комплексні звіти;

– короткі викладення, анотації, рецензії та звіти на професійні теми;

– анотації до власних дипломних робіт;

– проектні пропозиції;

– дослідницькі роботи.

Для цього необхідно розвивати ряд навичок писемного мовлення поряд з тими, які були сформовані на І етапі. Студенти мають уміти:

– інтерпретувати різнобічну інформацію шляхом написання коментарів до діаграм, таблиць, цифрових показників тощо;

– робити посилання на джерела інформації в тексті;

– надавати бібліографію у відповідній формі;

– складати доповіді з досліджень згідно з базовою схемою (заголовок, зміст, окреслення проблеми, огляд вивченої літератури, проект дослідження, використані прийоми вимірювань, результати, їх обговорення та висновки, коротке викладення висновків, бібліографія, додатки);

– критично оцінювати інші твори.

Переклад

Усний і письмовий двомовний переклад у межах дисципліни Іноземна мова професійного спрямування" (англійська) використовується, головним чином, як засіб опанування англійської мови, один з прийомів формування, вдосконалення навичок та розвитку вмінь читання й письма, а також як один з ефективних засобів контролю повноти й точності розуміння англомовного навчального матеріалу.

Для формування необхідних навичок перекладу студентам необхідно знати деякі особливості мови й стилю з теорії й практики перекладу наукової і фахової літератури, поняття перекладу, еквіваленту та аналогу, перекладацькі трансформації, компенсації втрат при перекладі, контекстуальні заміни, багатозначність слів, збіг і розбіжності значень інтернаціональних слів, "фальшивих друзів перекладача" тощо.

Якщо у студентів-магістрів не було сформовано базових навичок перекладу протягом попередніх років навчання, а також з метою вдосконалення сформованих раніше навичок, у вивченні дисципліни "Іноземна мова професійного спрямуванн" (англійська) рекомендується застосування прийомів регулюючої та формуючої індивідуалізації як на аудиторних заняттях, так і в процесі індивідуальної позааудиторної самостійної навчальної діяльності студентів під керівництвом викладача. З цією метою укладачам навчально-методичних комплексів слід завчасно подбати про розробку методичних рекомендацій для викладачів і методичних розробок для студентів, які мають забезпечити викладачів пакетом стратегій і засобів індивідуалізації, а студентів – необхідними навчальними матеріалами та індивідуальними завданнями для самостійної роботи з вдосконалення навичок і розвитку вмінь усного та письмового двомовного перекладу.

Показником кінцевого рівня сформованості навичок і вмінь перекладу слугують такі нормативи: за одну академічну годину магістр уміє виконати письмовий переклад (зі словником) 1000 друкованих знаків, усний переклад – 2000- 2500 друкованих знаків оригінального тексту за фахом.

Граматична компетенція

Граматична компетенція формується протягом усіх років навчання в межах занять з англійської мови. Граматичний матеріал, представлений у навчальному курсі "Іноземна мова професійного спрямування" (англійська), головним чином є навчальним матеріалом для повторювання вивчених граматичних явищ, тобто для вдосконалення сформованих у попередні роки навчання граматичних навичок магістрів.

Зміст граматики

I етап

Іменник.

Множина іменників іншомовного (неангломовного) походження.

Речення.

Порядок слів. Типи речень. Розповідні, питальні, спонукальні речення. Типи питань. Інверсія.

Головні члени речення.

Підмет. Структурні й семантичні типи підмета. Присудок. Типи присудка. Узгодження присудка з підметом.

Другорядні члени речення.

Складні речення. Типи складних речень.

Модальність. Способи й засоби її вираження. Семантичні, морфологічні й синтаксичні особливості модальних дієслів:

– can / could для вираження можливості, дозволу, нагоди, теоретичної вірогідності;

– may / might для вираження можливості, дозволу;

– must / need not для вираження зобов’язання, необхідності, висновків;

– ought to / should для позначення зобов’язання, висновків, майбутньої дії, бажання;

– will / would для вираження майбутнього часу, передбачених / запланованих дій, бажань, намірів, наполягань;

– shall / should для вираження передбачення, бажання, зобов’язаності;

– модальні дієслова прогресивного й перфектного виду;

– маргінальні (пограничні) модальні допоміжні слова used to, dare, need, be to, have / got to.

Головні часові форми в сфері теперішнього часу.

Простий теперішній, тривалий теперішній, перфект.

Формування й використання Present Simple (простий теперішній час) для позначення:

– загального повідомлення без посилання на час;

– постійно тривалої дії у теперішньому часі;

– звичної дії;

– посилання на майбутній час, з використанням прислівників, які позначають дію в майбутньому;

– дії, що відбувається в теперішньому часі з використанням дієслів, що позначають пізнавальні відношення, бажання, емоції, відчуття;

– сприйняття, відображення, зовнішності;

– дії у майбутньому, описаної у підрядному реченні часу та умови.

Формування й використання Present Continious (тривалий теперішній час) для позначення:

– дії, що триває під час мовлення;

– тривалості;

– короткочасності, особливо з дієсловами стану;

– близького майбутнього (be + going to + inf);

– дії у майбутньому, позначеної дієсловом руху;

– події, що повторювалася в недалекому минулому й можливо буде повторюватись у найближчому майбутньому (з прислівниками частотності always, continually, forever тощо).

Формування та використання Present Perfect (перфектний теперішній час) для вираження:

– першості, попередності;

– дії в минулому, яка пов’язана з теперішніми умовами;

– тривалості, дії чи стану, що почалися в минулому й продовжуються до тепер.

Основні часові форми дієслів в сфері минулого.

Простий минулий час, тривалий минулий час, перфектний минулий час.

Формування й використання Past Simple (простий минулий час) для позначення:

– дії, що завершилася в минулому;

– події, стану, звички, що мали місце в минулому.

Формування й використання Past Continuous (тривалий минулий час) для позначення:

– одиничної дії або серії повторюваних дій, що відбувалися в певний момент часу в минулому;

– дії, що мала відбутися в найближчому майбутньому (be + going + inf);

– повторюваної дії (з використанням прислівників частотності).

Формування й використання Past Perfect (перфектний минулий час) для позначення:

– дії у минулому, щоб підкреслити першочерговість подій;

– першочерговості.

Основні часові форми сфери майбутнього.

Простий майбутній час, тривалий майбутній час, перфектний майбутній час.

Формування й використання Future Simple (простий майбутній час) для позначення:

– передбачених подій;

– намірів суб’єктів мовлення.

Формування й використання Future Continuous (тривалий майбутній час) для позначення:

– запланованих або очікуваних дій у майбутньому;

– майбутніх дій, які є передумовами майбутніх подій.

Формування й використання Future Perfect (перфектний майбутній час) для позначення майбутньої дії, що буде розглядатись як завершена в минулому з позиції певного позначеного моменту в майбутньому.

Перфектно-тривалі форми дієслова в сфері теперішнього (презента), минулого (претеріта) і майбутнього часів.

Формування й застосування The Present Perfect Continuous (перфектно-подовжений розряд презента) для позначення:

– тимчасового стану, що триває певний період, включаючи момент мовлення;

– тимчасової властивості, що триває певний період часу;

– тимчасової діяльності, що має певний результат.

Формування й застосування The Past Perfect Continuous (перфектно-подовжений розряд претеріту) для позначення тимчасової діяльності, що тривала певний період часу й закінчилася в минулому.

II етап

Категорія пасивного стану.

Формування, значення, використання.

Пряма й непряма мова.

Правила узгодження часів. Повідомлення, питання, вигуки, команди в непрямій мові.

Неособові дієслівні форми.

Основні характеристики. Семантичні особливості. Функції в англійському реченні. Інфінітив. Інфінітив з / без частки "to", предикативні конструкції з інфінітивом. Герундій. Функції герундія в реченні. Дієприкметник теперішнього й минулого часу. Їх функції в реченні. Конструкції з дієприкметником, інфінітивом, герундієм.

Категорія способу.

Умовний спосіб, використання для вираження нереальної дії у:

– підрядному реченні нереальної умови / обставини;

– підрядному реченні після "wish";

– підрядному реченні порівняння і в предикативному підрядному реченні, що починається з "even if", "even though";

– емфатичні конструкції типу "it is (high) time, it is about time".

 

Лексична компетенція

Мета формування лексичної компетенції магістрів полягає у роботі над засвоєнням програмного лексичного матеріалу, тобто у формуванні в студентів лексичних навичок, а саме навичок інтуїтивно-правильного утворення, вживання й розуміння англомовної лексики на основі мовленнєвих лексичних зв’язків між слухомовленнєвомоторною і графічною формами слів та їх значень, а також зв’язків між словами англійської мови. У студентів мають бути сформовані такі види навичок:

1. Навички правильного вживання лексичних одиниць активного мінімуму в говорінні та письмі згідно із ситуаціями спілкування та цілями комунікації, що передбачає оволодіння такими операціями:

а) виклик лексичних одиниць з довготривалої пам’яті;

б) зовнішньомовленнєве відтворення лексичних одиниць у потоці мовлення;

в) миттєве сполучення даної одиниці з іншими словами, що створюють синтагму і фразу за правилами лексичної сполучуваності.

2. Навички розпізнавання й розуміння лексичних одиниць активного й пасивного мінімумів при читанні та аудіюванні.

3. Навички обґрунтованої здогадки про значення лексичних одиниць, що відносяться до потенційного словника при читанні та аудіюванні.

4. Навички користування різними видами словників (двомовних, одномовних, фразеологічних, тематичних, країнознавчих).

Програмний лексичний матеріал, необхідний для забезпечення англомовного спілкування магістрів юридичних спеціальностей у різних галузях усної та писемної комунікації має бути представлено у навчальному лексичному мінімумі дисципліни "Іноземна мова професійного спрямування" (англійська), який варто опублікувати окремим виданням у формі термінологічного словника. На момент завершення курсу "Іноземна мова професійного спрямування" (англійська) активний, пасивний та потенційний лексичний запас магістра повинен складати не менше 1500 лексичних одиниць, включаючи терміни за фахом.

 

Орфографічна компетенція

Головна мета навчання орфографії полягає у вдосконаленні сформованих раніше у магістрів стійких орфографічних навичок письма.

Студенти мають оволодіти труднощами, які пов’язані з вивченням особливостей звуко-буквених відповідностей в англійській мові.

Студенти повинні вміти орфографічно правильно оформлювати всі види писемного мовлення, передбачені робочими програмами, в тому числі попередніх років навчання. Задля цього студенти повинні знати й застосовувати на практиці основні принципи орфографічної системи англійської мови (фонетичний, морфологічний, традиційний, ідеографічний), які необхідні студентам для подолання труднощів у оволодінні графемно-фонемною системою англійської мови.

 

Країнознавча компетенція

Програма I етапу будується на блоці професійно-спрямованих лінгвокраїнознавчих тем, які вивчають культурні реалії та цінності, що існують в англомовній професійній спільноті, а також різні фахові реалії.

У творчих роботах

Національна оцінка Оцінка ECTS Кількість помилок
     
Творча робота
Відмінно А 1-2
Добре B  
C 4-5
Задовільно D 6-7
E 8-9
Незадовільно FX  
F  

 

Таблиця 3

У тестуванні

Національна оцінка Оцінка ECTS Кількість правильних відповідей, у відсотках
     
Тестування
Відмінно А 90 – 100
Добре B 82 – 89
C 75 – 81
Задовільно D 66 – 74
E 60 – 65
Незадовільно FX 35 – 59
F 01 – 34

 


Таблиця 4

ЦІЛІ ТА ЗАВДАННЯ КУРСА

Кінцеві комунікативні цілі навчання студентів англійської повинні включати таке:

1. Здатність до трансмісії діалогічних і монологічних усних повідомлень у сфері загальнонаукових та професійних тем. За умови невеликого спектру використаних готових знаків і моделей повинна бути забезпечена правильність англійської мови. Припустимі лише порушення вимовних норм, які не відбиваються на розумінні матеріалу, що продукується мовцем.

2. Здатність до рецепції усного монологічного й діалогічного знакового продукту в сфері загальнонаукових та професійних тем. Має забезпечуватись розуміння природного мовлення мовця.

3. Здатність до трансформації письмових повідомлень, достатня для професійної та особистої комунікації.

4. Здатність до рецепції письмових повідомлень, достатня для адекватного розуміння загальнополітичного, загальнонаукового, науково-популярного та науково-технічного (вузькопрофесійного) характеру.

Крім того, у визначенні комунікативних цілей навчання англійської мови слід брати до уваги наявність двох основних рівнів володіння мовою – мінімального та максимального. Мінімально припустимий рівень володіння іноземною мовою – це рівень комунікативної достатності. Цей рівень визначається як такий, що забезпечує прийом та передачу (або лише прийом) інформації даною мовою у заданих комунікативних умовах (сфері спілкування, спектрі тем тощо). На рівні комунікативної достатності повідомлення, що продукуються індивідом, можуть містити певну кількість відхилень від мовної норми (помилок), наприклад, вимовних, граматичних та ін. Ці відхилення, безумовно, будуть передавати певну паралінгвістичну інформацію (акцент, мовна стриманість тощо), але вони не повинні призводити до непорозуміння або неправильного розуміння повідомлень з боку мовця. Викладач має намагатися, щоб ці відхилення мали скоріше кількісний, аніж якісний характер.

В аспекті рецепції рівень комунікативної достатності припускає уповільнений темп дешифрування (лише у письмовій комунікації), який дозволяє студенту звертатися до словника. Однак цей рівень передбачає повне розуміння повідомлень у колі знаків і структур. При цьому темп дешифрування не повинен бути нижче певної норми, яку задано умовами комунікації (наприклад, обсягом матеріалу, що треба прочитати за певний час).

Максимальний рівень володіння мовою може вважатися рівнем соціальної достатності. Цей рівень характеризує носіїв мови – членів певної мовної спільноти. Іноземець, який володіє мовою на цьому рівні, не буде відрізнятися від носіїв мови, хоча б у певних сферах і видах комунікативної діяльності. Це означає, що продуковані ними повідомлення не будуть містити паралінгвістичної інформації, яка б "видала" іноземне походження трансмітора, а рецепція повідомлень буде здійснюватися правильно і в темпі, відповідно до норм даної мовної спільноти. Очевидно, що відмінності між рівнями комунікативної та соціальної достатності в значній мірі є більш чіткими у продуктивних видах комунікативної діяльності, ніж у рецептивних.

Отже, практична мета навчального процесу полягатиме у формуванні в студентів юридичного напряму підготовки професійно-комунікативної компетенції. Студенти мають оволодіти мовленням на рівні програмних вимог (на рівні професійної комунікативної достатності), тобто бути здатними й готовими реалізувати одержану підготовку в своїй майбутній практичній діяльності. Модель професійно-комунікативної компетенції (міжкультурного професійного спілкування) студентів представлено у Схемі 1.

Рівень володіння іноземною (англійською) мовою на кінець навчання в магістратурі у немовному вищому навчальному закладі відповідає рівню С1+ згідно із "Загальноєвропейськими Рекомендаціями з мовної освіти: вивчення, викладання, оцінювання".

Основними завданнями дисципліни є:

1) формування у студентів англомовної компетенції, що включає засвоєння ними мовного матеріалу (лінгвістичних, соціолінгвістичних, дискурсних, прагматичних знань) та оволодіння різними видами мовленнєвої діяльності (комунікативними вміннями в читанні, аудіюванні, нормованого відтворення усного та писемного мовлення, а також перекладу неспеціалізованих і професійно орієнтованих текстів у межах сфер і ситуацій, типових для певної спеціальності правового сектору);

2) розширення словникового запасу студентів за рахунок загальновживаної, загальнонаукової, загальнопрофесійної та спеціальної лексики (підмови спеціальності), що супроводжується формуванням умінь ефективного й адекватного оперування загальнолексичними й термінологічними мінімумами;

3) формування сталих умінь розпізнавання, розуміння та відтворення фонетичних, граматичних і стилістичних форм, характерних для підмови певної юридичної спеціальності;

4) формування психолінгвістичної готовності (включаючи вмотивованість) студентів до англомовної навчальної діяльності та майбутньої професійної англомовної комунікації.

 

ВИМОГИ ДО РІВНЯ СФОРМОВАНОСТІ ПРОФЕСІЙНО-КОМУНІКАТИВНОЇ КОМПЕТЕНЦІЇ МАГІСТРІВ З АНГЛІЙСЬКОЇ МОВИ

Комунікативна підготовка магістрів з англійської мови включає професійне володіння англійською мовою, тобто коректне з точки зору норми та стилю ситуативно й контекстно адекватне користування мовленням як засобом усної та писемної комунікації в усіх сферах професійного спілкування.

Нижче подано детальну характеристику цільового рівня сформованості комунікативної компетенції у чотирьох видах мовленнєвої діяльності, описується динаміка розвитку умінь, окреслюються вимоги до рівнів сформованості мовленнєвої, лінгвістичної та соціокультурної компетенції студентів.



Поделиться:


Последнее изменение этой страницы: 2016-09-05; просмотров: 164; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы!

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 54.208.238.160 (0.145 с.)