Вимоги до рівня сформованості мовленнєвої компетенції

Говоріння

Студент повинен володіти монологічним і діалогічним мовленням у ситуаціях неофіційного та офіційного спілкування з професійної тематики.

Характеристики мовлення: змістовність, адекватна реалізація комунікативного наміру, логічність, ясність, зв’язність, смислова і структурна завершеність, відповідність нормі та ситуації спілкування, виразність, контакт з аудитором, дотримання природного темпу говоріння, висловлення свого ставлення до змісту реплік співрозмовника, ініціативність.

Форми розумово-мовленнєвої діяльності: характеристика, визначення, оповідання, пояснення, порівняння, оцінка, інтерпретація, коментування, резюме, аргументація та їх комбінації.

Динаміка розвитку комунікативної компетенції в говорінні

І етап: непідготовлене монологічне мовлення (опис, міркування);

темп мовлення – близько 200 складів на хвилину;

підготовлене монологічне мовлення (повідомлення);

темп мовлення – близько 200 складів на хвилину;

непідготовлене діалогічне мовлення (бесіда, інтерв’ю, дискусія).

ІІ етап: непідготовлене діалогічне мовлення (бесіда, дискусія, нарада, колоквіум, переговори, збори);

підготовлене та непідготовлене монологічне мовлення (повідомлення, інструкції, опис подій, висновки);

темп мовлення – близько 250 складів на хвилину.

Наприкінці I етапу студенти мають уміти усно спілкуватися у формі діалогів і монологів на знайомі та незнайомі теми, що стосуються пізнавальних і загальнопрофесійних ролей. Для цього необхідно надалі розвивати ті навички і вміння усного мовлення, які були набуті в попередні роки навчання. Студенти мають уміти:

– висловлюватись вільно й без підготовки;

–володіти поширеним лексичним репертуаром, який дозволяє замінити невідомі слова багатомовністю;

–повноцінно брати участь в інтерв’ю як у ролі того, хто дає інтерв’ю, так і в ролі того, хто проводить інтерв’ю, поширюючи й розвиваючи будь-яку думку, висловлену вільно та без допомоги;

–продукувати зрозумілу, добре вимовлену, гарно структуровану промову з ефективною логічною структурою, що допомагає слухачеві помітити й запам’ятати важливі моменти.

Наприкінці ІІ етапу студенти мають вільно й без підготовки спілкуватися на різноманітні вузькопрофесійні теми. Для цього необхідно розвивати ряд навичок усного мовлення поряд з тими, які були сформовані на І етапі. Студенти мають уміти:

–висловлюватись досить вільно й без підготовки;

–гнучко та ефективно використовувати мову для фахових цілей, у тому числі їх символічне та емоційне вживання;

–легко слідкувати і брати участь у складних групових обговореннях як третя особа, навіть на абстрактні, складні й незнайомі теми;

–переконливо заперечувати формальну позицію, відповідаючи на запитання

й коментарі;

–вільно, влучно та без підготовки відповідати на складні контраргументи.

Аудіювання

Магістр повинен розуміти монологічне й діалогічне мовлення у професійній сфері при безпосередньому спілкуванні та у звукозапису.

Динаміка розвитку комунікативної компетенції в аудіюванні

І етап: автентичне монологічне й діалогічне мовлення;

близько 200 складів на хвилину.

ІІ етап: автентичне спонтанне діалогічне й монологічне мовлення;

близько 220 складів на хвилину.

Наприкінці I етапу студенти мають розуміти й відповідати контекстно на загальну, специфічну та приховану інформацію в таких типах текстів: лекції, бесіди, інтерв’ю, обговорення, дебати, радіо- й телетрансляції, академічні та загальнопрофесійні усні виступи. Інформація може стосуватися як спеціалізації студентів, так і бути поза її межами. Вона може бути представлена зі знайомими або незнайомими акцентами, в тому числі нестандартними вживаннями, засобами аудіо- або відеозаписів, "живі" трансляції та презентації.

Для цього необхідно надалі розвивати ті навички аудіювання, які були набуті під час попередніх років навчання. Студенти мають уміти:

–визначати основні деталі, в тому числі приховані ставлення та взаємостосунки між промовцями;

–розрізняти розмовний стиль і дискурс у міжкультурних розмовах;

–розуміти, яким чином очікування та міжкультурні розмови призводять до непорозумінь.

Наприкінці ІІ етапу студенти мають розуміти й відповідати за змістом на загальну, специфічну і приховану інформацію таких типів тексту: лекції, бесіди, інтерв’ю, обговорення, дебати, радіо- або телетрансляції, академічні та професійні презентації. Ця інформація стосується, в першу чергу, спеціалізації студентів. Вона надається зі знайомими та незнайомими акцентами, включаючи нестандартні використання, засобами аудіо- або відеозаписів і "живих" презентацій.

Для цього необхідно розвивати ряд навичок аудіювання поряд з тими, які були сформовані під час І етапу навчання. Студенти мають уміти:

–слідкувати за поширеною промовою, навіть недостатньо структурованою, а також такою, коли стосунки приховані або явно не виражені;

–розпізнавати широкий спектр ідіоматичних виразів;

–розуміти аудіо- та відеотексти з великою кількістю ідіом;

–виводити приховану інформацію засобами інтерпретування еліптичної інформації за допомогою перехресних посилань.

Читання

Магістр повинен уміти читати оригінальну професійну літературу з різними цільовими настановами.

Види читання

1. Читання, спрямоване на розуміння основного змісту тексту (ознайомлювальне). Швидкість читання: І етап – близько 150 слів на хвилину; ІІ етап – близько 180 слів на хвилину.

2. Читання, що має на меті максимально точне й повне розуміння всього змісту тексту (вивчаюче) з настановою на спостереження за певними мовними явищами. Одержання всіх видів інформації, включаючи естетичну. Швидкість читання: І етап – не менше 60 слів на хвилину; ІІ етап – не менше 80 слів на хвилину.

3. Читання (переглядове) з метою визначення кола питань, що розглядаються в тексті, а також основних положень автора. Швидкість читання: І етап – близько 600 слів на хвилину; ІІ етап – близько 800 слів на хвилину.

4. Читання (пошукове), спрямоване на швидке знаходження певної інформації (література довідкового характеру).

Студент повинен також володіти вміннями спрямованого до слухачів читання вголос незнайомого тексту після швидкого перегляду. Темп читання: І етап – не менше 130 слів на хвилину; ІІ етап – 150 слів на хвилину.

Наприкінці I етапу студенти мають детально розуміти та інтерпретувати явну і приховану інформацію довгих і складних мало адаптованих і неадаптованих текстів, які стосуються країнознавчої та правничої тематики. Для цього необхідно надалі розвивати ті навички читання, які були сформовані в попередні роки навчання. Студенти мають уміти:

– розпізнавати різні жанри й типи дискурсу;

– розпізнавати ставлення та емоції авторів;

– інтерпретувати текст на предмет того, що мається на увазі;

– визначати основні деталі, в тому числі ставлення та думки, як висловлені, а також ті, що маються на увазі;

– робити припущення щодо характеристик;

– робити припущення щодо паралінгвістичних особливостей;

– оцінювати релевантність візуальних матеріалів.

Наприкінці ІІ етапу студенти мають критично читати великі, складні тексти з їх спеціальності. Для цього необхідно розвивати ряд навичок читання поряд з тими, які були сформовані на І етапі. Студенти мають уміти:

– оцінювати точність викладення матеріалу, відокремлюючи факти й думки, об’єктивні й суб’єктивні твори;

– визначати упереджену мову;

– читати та інтерпретувати різноманітні графічні дані (секторні діаграми, блок-схеми, гістограми, реберні графи тощо);

– визначати значення й "читати між рядками";

– оцінювати широту наявної інформації та інтерпретації.

Письмо

Магістр повинен володіти вміннями писемного мовлення, дотримуючись особливостей відповідного стилю й жанру в професійній сфері, а також норм орфографії та пунктуації, в тому числі в письмових перекладах з однієї мови на іншу.

Характеристика мовлення: змістовність, адекватність реалізації комунікативного наміру, ясність, логічність, зв’язність, смислова і структурна завершеність, відповідність нормі та стилю.

Форми розумово-мовленнєвої діяльності: характеристика, визначення, оповідання, пояснення, порівняння, оцінка, інтерпретація, коментування, резюме, аргументування та їх комбінації.

Види мовленнєвих творів: оголошення, тези повідомлення, повідомлення, доповідь, рецензія, анотація, стаття, есе, реферат, офіційний лист.

Студент повинен володіти навичками та вміннями створення такої фахової документації:

І етап: оголошення, тези повідомлення, повідомлення, доповідь, анотація, есе.

ІІ етап: наукова доповідь, рецензія, стаття, реферат, анотація до власної дипломної роботи, електронний та поштовий лист, резюме.

Студенти мають відпрацьовувати навички грамотного написання українською та англійською мовами анотацій та рефератів відповідно до сучасних стандартів. Анотування й реферування використовується також як засіб контролю розуміння тексту. Практиці з анотування й реферування має передувати засвоєння певних теоретичних засад, таких як призначення, структура й особливості мови анотації та реферату, види анотацій (описова, реферативна) і рефератів (реферат-конспект, реферат-резюме, оглядовий реферат).

Наприкінці I етапу студенти мають уміти писати на професійні теми, чітко та ясно висловлюючись у таких типах тексту:

– оголошення;

– тези повідомлення;

– повідомлення;

– доповіді;

– анотації;

– есе;

– короткі викладення та коментарі до автентичних англомовних творів.

Для цього необхідно надалі розвивати навички, сформовані за попередні роки навчання. Студенти повинні вміти:

– гнучко та ефективно використовувати мову, в тому числі її емоційний та символічний відтінки;

– висловлювати погляди й наміри в прямій та непрямій формі співвідносно до типу тексту;

– виражати інформацію зв’язно, використовуючи прийоми зв’язку, наслідків, посилань, наведення прикладів та ілюстрацій, узагальнень, підсумків, цитат;

– використовувати відповідні вказівники дискурсу (представлення ідеї, поширення ідеї, пов’язаність ідеї з іншою, завершення ідеї, наголошення на чомусь, вказування головної чи важливої інформації, пояснення або роз’яснення вже відомого факту, передбачення, заперечення протилежної точки зору);

– продукувати детальний, добре структурований і поширений опис, розрахований на певного читача (з дотриманням певного стилю й жанру);

– забезпечувати відповідну та вдалу логічну структуру, за допомогою якої читач зможе визначити найголовніші моменти;

– підкреслювати вагомі моменти.

Наприкінці ІІ етапу студенти мають писати на професійні теми, точно та чітко висловлюючись у таких типах текстів:

– наукові доповіді;

– рецензії;

– статті;

– реферати;

– комплексні звіти;

– короткі викладення, анотації, рецензії та звіти на професійні теми;

– анотації до власних дипломних робіт;

– проектні пропозиції;

– дослідницькі роботи.

Для цього необхідно розвивати ряд навичок писемного мовлення поряд з тими, які були сформовані на І етапі. Студенти мають уміти:

– інтерпретувати різнобічну інформацію шляхом написання коментарів до діаграм, таблиць, цифрових показників тощо;

– робити посилання на джерела інформації в тексті;

– надавати бібліографію у відповідній формі;

– складати доповіді з досліджень згідно з базовою схемою (заголовок, зміст, окреслення проблеми, огляд вивченої літератури, проект дослідження, використані прийоми вимірювань, результати, їх обговорення та висновки, коротке викладення висновків, бібліографія, додатки);

– критично оцінювати інші твори.

Переклад

Усний і письмовий двомовний переклад у межах дисципліни Іноземна мова професійного спрямування" (англійська) використовується, головним чином, як засіб опанування англійської мови, один з прийомів формування, вдосконалення навичок та розвитку вмінь читання й письма, а також як один з ефективних засобів контролю повноти й точності розуміння англомовного навчального матеріалу.

Для формування необхідних навичок перекладу студентам необхідно знати деякі особливості мови й стилю з теорії й практики перекладу наукової і фахової літератури, поняття перекладу, еквіваленту та аналогу, перекладацькі трансформації, компенсації втрат при перекладі, контекстуальні заміни, багатозначність слів, збіг і розбіжності значень інтернаціональних слів, "фальшивих друзів перекладача" тощо.

Якщо у студентів-магістрів не було сформовано базових навичок перекладу протягом попередніх років навчання, а також з метою вдосконалення сформованих раніше навичок, у вивченні дисципліни "Іноземна мова професійного спрямуванн" (англійська) рекомендується застосування прийомів регулюючої та формуючої індивідуалізації як на аудиторних заняттях, так і в процесі індивідуальної позааудиторної самостійної навчальної діяльності студентів під керівництвом викладача. З цією метою укладачам навчально-методичних комплексів слід завчасно подбати про розробку методичних рекомендацій для викладачів і методичних розробок для студентів, які мають забезпечити викладачів пакетом стратегій і засобів індивідуалізації, а студентів – необхідними навчальними матеріалами та індивідуальними завданнями для самостійної роботи з вдосконалення навичок і розвитку вмінь усного та письмового двомовного перекладу.

Показником кінцевого рівня сформованості навичок і вмінь перекладу слугують такі нормативи: за одну академічну годину магістр уміє виконати письмовий переклад (зі словником) 1000 друкованих знаків, усний переклад – 2000- 2500 друкованих знаків оригінального тексту за фахом.