Структура потенціалу підприємства.

При формуванні та використанні потенціалу підприємства проводиться його декомпозиція на компоненти, встановлюються їх функції і зв'язки, тобто здійснюється структуризація.

Оптимальна структура потенціалу повинна мати мінімальну кількість компонентів, але, разом з тим, вони повною мірою повинні виконувати задані функції. Існує кілька можливих підходів до структуризації потенціалу підприємства:

1. Блочно-модульна структуризація.

2. Функціональна структуризація.

Блочно-модульна структуризація потенціалу підприємства заснована на взаємодії трьох складових, які охоплюють всі стратегічні компоненти підприємства, що дозволяють досягти поставлені цілі, та найбільш повно характеризують внутрішній стан підприємства - ресурсів, системи управління та діяльності персоналу (рис. 2.1).

Відповідно до ресурсної концепції, потенціал підприємства розглядається як система ресурсів, що вступають у взаємодію й обумовлюють досягнуті результати.

 

 

 

 

Рис. 2.1. Блочно-модульна структуризація потенціалу підприємства

 

Найбільше поширення одержала концепція виділення в сукупності ресурсів наступних елементів:

-технічні ресурси (виробничі потужності та їхні особливості, обладнання, матеріали і т. ін.);

-технологічні ресурси (технології, наявність конкуренто­спроможних ідей, наукові розробки й ін.);

-кадрові ресурси (кваліфікаційний, демографічний склад працівників, їхнє прагнення до знань і удосконалювання, інтелектуальний капітал);

-просторові ресурси (характер виробничих приміщень і території підприємства, розташування об'єктів нерухомості, комунікацій, можливість розширення й ін.);

-інформаційні ресурси (кількість і якість інформації про внутрішнє та зовнішнє середовище, каналів її поширення, можливості розширення та підвищення вірогідності інформаційної бази і т. ін.);

-ресурси організаційної структури системи управління (характер і гнучкість керуючої системи, швидкість проходження керуючих впливів і ін.);

-фінансові ресурси (наявність і достатність власного та позикового капіталу, стан активів, ліквідність, наявність кредитних ліній і т. ін.).

Блок ресурсів підприємства повинен включати наступні складові (рис. 2.2).

 

 

Рис. 2.2. Ресурсні складові потенціалу підприємства

 

Кожний із зазначених видів ресурсів становить сукупність можливостей досягнення цілей підприємством. Це означає, що маючи у своєму розпорядженні ті чи інші засоби виробництва, кадри, виробничі приміщення з певними характеристиками, спорудження та інші ресурси, підприємство тією чи іншою мірою здатне задовольняти потреби та запити потенційних покупців.

Крім ресурсної складової в сучасній економічній теорії виділяють блок системи управління. В управлінському блоці формулюється місія, розробляється стратегія розвитку, визначаються цілі на найближчу перспективу, ставляться задачі. У ньому, як правило, розрізняють три підсистеми:

1)планування - націлена на виявлення майбутнього потенціалу успіху.

2) реалізації - має завданнями створення нового потенціалу та перетворення існуючого у фактори успіху.

3)контролю - виконує функції перевірки ефективності здійснення планів і рішень (чи дотримуються плани, чи досягається адекватна конкурентна позиція, чи забезпечує ця позиція задовільні результати) і постійного контролю за вірогідністю планових передумов.

Особлива увага приділяється блоку діяльності персоналу, оскільки будь-яка організація - це насамперед люди. Даний блок містить три складові:

1) аналітична діяльність персоналу;

2) виробнича діяльність персоналу;

3) комунікаційна діяльність персоналу.

Залежно від специфіки підприємства в його внутрішній структурі виділяють наступні функціональні області: маркетинг, виробництво, кадри, менеджмент, фінанси, інформацію, наявність яких обумовлює необхідність функціональної структуризації потенціалу підприємства. У рамках кожної функціональної області формується свій внутрішній потенціал, який умовно можна структурувати на об'єктний і суб'єктний.

До об'єктних складових потенціалу підприємства відносяться:

-виробничий потенціал;

-інноваційний потенціал (характеризує можливості підприємства в сфері розробки та впровадження інновацій);

-фінансовий потенціал;

-потенціал відтворення (характеризує можливості діючої системи формування та відновлення основних фондів забезпечення необхідного рівня конкурентоспроможності продукції підприємства);

-інформаційний потенціал (характеризує можливості створеної інформаційної бази гарантувати своєчасне та повне насичення підприємства достовірною вхідною, вихідною, нормативно-довідковою, оперативною інформацією для прийняття рішень у процесі господарської діяльності під­приємства та досягнення цілей його розвитку);

-інфраструктурний потенціал (характеризує привабливість місця розташування підприємства з погляду розвитку ринкової інфраструктури, транспортних комунікацій та інших факторів).

До су б'єктних складових потенціалу підприємства відносяться:

-науково-технічний потенціал (характеризує здатність працівників підприємства здійснювати наукові дослідження та розробки, спрямовані на удосконалення виробничих і техно­логічних процесів, диференціацію видів продукції);

-маркетинговий потенціал;

-потенціал організаційної структури управління (характеризує можливості сформованої організаційної структури управління забезпечувати високий рівень ефективності функціонування підприємства в умовах мінливості зовнішнього середовища);

-кадровий потенціал ( сукупність здібностей і мож­ливостей кадрів забезпечувати ефективне функціонування організації);

-управлінський потенціал (сукупність здібностей ї можливостей системи управління забезпечувати досягнення стратегічних цілей діяльності).

 

Для характеристики масштабу будь-якого підприємства звичайно використовують такі поняття, як розмір і потужність.

Показники розміру, до числа яких можуть бути віднесені виробнича площа, число виробничих робітників або загальна чисельність персоналу, проектний річний обсяг продукції у вартісному вираженні, сумарна вартість основних виробничих фондів або ж їхньої активної частини тощо, дають лише орієнтовне, найчастіше досить відносне поняття про можливості підприємства.

Відміні риси перерахованих вище технічних та економічних показників полягають у тому, що вони не залежать або не повністю залежать від умов та інтенсивності використання підприємства за призначенням.

Потужність звичайно вимірюють продукцією підприємства в натуральному виразі. Причому мова йде звичайно про фактично вироблену продукцію. Залишаються поза увагою потенційні можливості підприємства, особливо за не профільними видами продукції або випуск якої є лише задумом.

Під виробничим потенціалом розуміється той обсяг робіт у наведених одиницях виміру витрат праці (нормо-годин), що може бути виконаний протягом деякого періоду часу (найчастіше, року) основними виробничими робітниками на базі наявних виробничих фондів при дво-три змінному режимі роботи й відповідній організації праці й виробництва, тобто:

 

, (4.1)

де Р — виробничий потенціал і нормо-годинах за рік; ^;

Ф_t —нормативний річний фонд робочого часу, години;

R — чисельність основних робітників, чол.;

ф - рівень ефективності праці основних робітників і фондоозброєність, частки одиниці.

Іншими словами, ВП — це технічно, організаційно, економічно й соціально обґрунтована норма ефективного робочого часу основного виробничого персоналу підприємства за певний період календарного часу. Знання ВП дасть можливість вибудувати систему всіх інших оцінок виробничої й економічної потужності підприємства. При цьому тому самому показнику ВП, залежно від умов його використання, може відповідати безліч значень показника потенційної потужності.

Оцінки максимальних значень розглянутих показників мають приватний характер, потрібні в рідкісних випадках і не можуть виступати основними параметрами виробничо-господарської діяльності підприємств, створюваної для них нормативно-технічної та іншої документації, а також для всякого роду техніко-економічних й інших розрахунків, виконуються для вирішення питань їхнього розвитку й удосконалення.