Тема: підприємницький сектор економіки як об’єкт державного регулювання

Практичне заняття 12-13

Тема: Підприємницький сектор економіки як об’єкт державного регулювання

1. Політика регулювання підприємництва.

2. Інструменти адміністративного регулювання: державна реєстрація, ліцензування, стандартизація і сертифікація

3. Інституційні засади державної підтримки: формування ринкової інфраструктури, інформаційне і науково-методичне забезпечення.

4. Матеріально-технічне, фінансово-економічне, податкове та інвестиційне стимулювання розвитку підприємництва. Система субвенціонування: дотації, субсидії, податкові пільги та інші види фінансової допомоги.

5. Економічне значення малих підприємств. Поняття малого підприємства.

6. Промисловий потенціал: визначення, сутність та оцінка.

7. Міжгалузеві комплекси як об’єкти державного регулювання: паливно-енергетичний, металургійний, машинобудівний, військово-промисловий, хімічний, агропромисловий.

8. Регулювання діяльності великих виробничо-фінансових утворень (ПФГ, холдингів, концернів, ТНК тощо).

Методичні вказівки

Ключові терміни та поняття: підприємництво, підприємство, малі підприємства, промисловість, промисловий потенціал, галузь, промислово-фінансова група, холдингів, концернів, транснаціональна компанія, субвенція, дотація, субсидія, податкові пільги, факторинг, лізинг, інфраструктура.

Особливу увагу слід звернути на такі питання:

- сутність підприємництва та його роль в рішенні економічних та соціальних проблем української економіки;

- види та форми підприємництва;

- основні функції державного регулювання підприємництва;

- сутність та основні елементи ринкової інфраструктури;

- поняття та складові промислового потенціалу;

- вплив інфраструктури на розвиток ринкової економіки в Україні.

Інструменти адміністративного регулювання: державна реєстрація, ліцензування, стандартизація і сертифікація

 

 

Право на здійснення підприємницької діяльності підприємство набуває лише після акту його державної реєстрації; інакше така діяльність визнається незаконною. Існують певний порядок і умови реєстрації нового підприємства.

В Україні діє протягом останніх років типова схема реєстрації новоствореного підприємства.

Ринок не передбачає необмеженої свободи дій підприємницьких структур. Відповідно до чинного законодавства України деякі види підприємницької діяльності потребують спеціального ліцензування (табл. 1.1).

Таблиця 1.1- Основні види підприємницької діяльності в Україні, що підлягають ліцензуванню.

 

 

Види підприємницької діяльності	Орган, що видає ліцензію
Пошук та експлуатація родовищ корисних копалин	Держкомгеології за узгодженням із Держнаглядохоронпраці
Виробництво, ремонт і реалізація спортивної (мисливської) вогнепальної та холодної зброї. виготовлення печаток і штампів	Міністерство внутрішніх справ
Юридична практика; судово-експертна діяльність	Міністерство юстиції
Виготовлення вина та коньячних виробів	Міністерство агропромкомплекс
Видобуток дорогоцінних металів (каменів) і виготовлення виробів 3 них	Міністерство фінансів
Внутрішні та міжнародні перевезення пасажирів і вантажів	Міністерство транспорту
Виробництво і ремонт засобів вимірювання та контролю	Держстандарт
Виготовлення пива, спирту, лікеро-горілчаних і тютюнових виробів	Держхарчопром
Виготовлення та реалізація ліків, здійснення медичної практики	Міністерство охорони здоров'я
Проектування, будівництво та експлуатація об'єктів атомної енергетики	Держатомнагляд
Виготовлення та реалізація хімічних речовин	Міністерство промислової політики
Торгівля алкогольними напоями та тютюновими виробами	Районні державні адміністрації
Посередницька діяльність із приватизаційними паперами	Фонд державного майна
Транспортно-експедиційні послуги з перевезення зовнішньоторговельних і транзитних вантажів	Міністерство зовнішньо-економічних зв'язків і торгівлі
Діяльність, пов'язана з наданням послуг для одержання загальної середньої освіти	Обласні державні адміністрації
Діяльність, що пов'язана з професійною освітою та підготовкою спеціалістів різних рівнів кваліфікації	Міністерство освіти та науки
Діяльність, що пов'язана з наданням туристичних послуг	Держкомтуризм
Аудиторська діяльність	Аудиторська палата
Страхова діяльність	Комітет у справах нагляду за страховою діяльністю
Виробництво пожежної техніки та протипожежного обладнання	Головне управління пожежної охорони МВС
Діяльність у різних сферах фінансового та валютного ринку	Національний банк України

 

Надання ліцензій здійснюється на підставі ліцензійної угоди, яка передбачає сплату суб'єктом підприємницької діяльності, якому надається ліцензія, певної ліцензійної винагороди. Остання може мати вигляд процентних відрахувань (роялті) або пашуальних платежів (разова плата за користування ліцензією).

Ліцензування підприємницької діяльності є засобом держав­ного регулювання господарської діяльності, спрямованим на забезпечення єдиної державної політики в тій чи тій сфері та захист економічних і соціальних інтересів громадян.

Відносини, пов’язані з ліцензуванням підприємницької діяльності, регулюються Законом України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» від 1 червня 2000 р. Відповідно до його положень 59 видів діяльності можуть здійснюватися суб’єктами господарювання тільки після отримання ліцензії. Крім того, ліцензування банківської діяльності, діяльності з надання фінансових послуг, зовнішньоекономічної діяльності, ліцензування каналів мовлення, ліцензування у сфері електроенергетики та використання ядерної енергії, ліцензування у сфері освіти, ліцензування у сфері інтелектуальної власності, виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами, у сфері телекомунікацій здійснюється згідно з законами, що регулюють відносини в цих галузях.

Ліцензія — документ державного зразка, який засвідчує право ліцензіата на провадження зазначеного в ньому виду господарської діяльності протягом визначеного строку за умови виконання ліцензійних умов.

Ліцензійні умови є нормативно-правовим актом, положення якого встановлюють кваліфікаційні, організаційні, технологічні та інші вимоги для провадження певного виду господарської діяльності.

Ліцензійні умови та порядок контролю за їх додержанням затверджуються спільним наказом спеціально вповноваженого органу з питань ліцензування (це — Державний комітет з питань регуляторної політики та підприємництва) та органу ліцензування.

Матеріально-технічне, фінансово-економічне, податкове та інвестиційне стимулювання розвитку підприємництва. Система субвенціонування: дотації, субсидії, податкові пільги та інші види фінансової допомоги.

 

Проте регулюючий та стимулюючий потенціал оподаткування в Україні використовується недостатньо, що і зумовлює актуальність даної теми. Практику надання податкових пільг суб'єктами господарювання не можна визнати ефективною, а інші методи податкового стимулювання майже не використовуються.

Важливим напрямком розвитку підприємництва є формування сприятливого податкового середовища з метою послаблення податкового тиску. Державна політика в сфері підприємництва повинна виходити з того, що рівень оподаткування, система та база для нарахування податків, повинні бути стабільними і стимулювати підприємництво.

Підтримка з боку держави має також здійснюватись двома її взаємопов'язаними шляхами:

1) допомога у формуванні стартового капіталу для відкриття підприємства;

2) забезпечення сприятливих умов для подальшого розвитку вже функціонуючих підприємств.

Завдання державної фінансової політики підтримки в сфері підприємництва полягає передусім у створенні умов, що стимулюють вкладення інвестицій у цей сектор економіки. Саме з цього слід виходити при розробці заходів державної фінансової політики підтримки бізнесу.

Фінансова підтримка підприємництва повинна мати стимулюючий і вибірковий характер. Стимулювати потрібно перш за все життєздатні суб'єкти, діяльність яких відповідає цілям і напрямкам соціально-економічної політики держави. При цьому підтримка не повинна приймати форму основного джерела збільшення доходу і підвищення рентабельності.

Головним напрямком державної фінансової підтримки має бути подальше створення відповідної фінансово-кредитної системи.

Підприємництво може успішно розвиватись і стати каталізатором підвищення ефективності господарювання, коли держава активно впливає на їх розвиток. При цьому важливо, щоб державна політика сприяння і фінансової підтримки формувалась на принципах довгостроковості, стабільності, юридичної захищеності інтересів підприємців, економічної зацікавленості їх у підвищенні ефективності господарювання.

Слід зазначити, що цілісної системи, яка б задовольняла потребам підприємництва у фінансово-кредитних ресурсах в Україні, поки що не створено. Слід зазначити, що головне завдання стимулюючої функції податків - підтримка стабільного розвитку вітчизняних підприємств за допомогою системи певних засобів.

До першої групи таких засобів відносяться локальні податкові пільги Під локальними пільгами слід розуміти податкові пільги за окремими податками і зборами, які надаються платникові відповідними законодавчими актами за наявності певних умов і не мають системного характеру.

Друга група засобів реалізації стимулюючої функції системи оподаткування включає до себе спеціальні податкові режими, які можуть бути, в свою чергу, класифіковані на дві підгрупи залежно від спрямованості податкового стимулювання: територія або галузь народного господарства.

До третьої групи засобів реалізації стимулюючої функції оподаткування належать чотири альтернативні системи оподаткування:

•- Спрощену систему оподаткування, обліку і звітності суб'єктів малого підприємництва

•- Спеціальний торговий патент

•- Фіксований сільськогосподарський податок

•- Сплату прибуткового податку у фіксованому розмірі з придбанням патенту (виключно для фізичних осіб)- суб'єктів підприємницької діяльності.

Використання даного групування податків та податкових платежів структурує загальну систему оподаткування, дозволяючи опрацювати основні напрями реформування системи оподаткування підприємництва.

 

Будь-яка держава повинна надавати гарантії суб'єктам підприємницької діяльності. Державні гарантії на Україні поділяються на загальні і майнові. Загальні полягають у тому, що держава гарантує всім підприємцям, незалежно від обраних ними організаційних форм підприємницької діяльності, рівні права і створює рівні можливості для доступу до матеріально-технічних, фінансових, трудових, інформаційних, природних та інших ресурсів. Також держава законодавчо забезпечує свободу конкуренції між підприємцями, захищаючи споживачів від проявів конкуренції і монополізму в будь-яких сферах підприємницької діяльності.

Майнові гарантії передбачають недоторканність майна і забезпечення захисту права власності підприємця. Вилучення державою в підприємця його основних і оборотних фондів та іншого використовуваного ним майна не допускається, за винятком випадків, передбачених законодавчими актами України.

Збитки, заподіяні підприємцеві внаслідок порушення громадянами, юридичними особами і державними органами його майнових прав, захищених законом, відшкодовуються підприємцеві згідно з діючим законодавством.

З метою створення сприятливих організаційних і економічних умов для розвитку підприємництва держава на умовах і в порядку, передбаченому чинним законодавством, надає земельні ділянки, передає підприємцеві державне майно (виробничі і нежилі приміщення, законсервовані об'єкти, невикористовуване устаткування), необхідне для здійснення підприємницької діяльності; сприяє організації матеріально-технічного забезпечення й інформаційного обслуговування підприємців, підготовці і перепідготовці кадрів; здійснює первісне облаштування неосвоєних територій об'єктами виробничої і соціальної інфраструктури з продажем або передачею їх у кредит підприємцям; стимулює за допомогою економічних важелів модернізацію технології, інноваційну діяльність, освоєння нових видів продукції і послуг; надає підприємцям цільові кредити й інші види допомоги.

Держава законодавчо забезпечує свободу конкуренції між підприємцями, захищає споживачів від проявів конкуренції і монополізму в будь-яких сферах підприємницької діяльності.

Органи державного управління будують свої відносини з підприємцями, використовуючи:

• податкову і фінансово-кредитну політику, включаючи встановлення ставок податків і відсотків за державними кредитами; податкові пільги; ціни і правила ціноутворення; цільових дотацій; валютного курсу; розмірів економічних санкцій;

• державне майно і систему резервів, ліцензії, концесії, лізинг, соціальні, екологічні й інші норми і нормативи;

• науково-технічні, економічні і соціальні, державні та регіональні програми.

Втручання державних органів у господарську діяльність підприємців не допускається, якщо вона не торкається передбачених законодавством України прав державних органів із здійснення контролю за діяльністю підприємців.

Державні органи і службові особи можуть давати підприємцям вказівки тільки відповідно до своєї компетенції, встановленої законодавством. У випадку видання державним або іншим органом акта, що не відповідає його компетенції або вимогам законодавства, підприємець має право звернутися до суду або арбітражу із заявою про визнання такого акта недійсним.

Не допускається прийняття державними органами актів, що ставлять у привілейоване становище суб'єктів підприємницької діяльності однієї з форм власності щодо суб'єктів підприємницької діяльності інших форм власності.

В ст. 48 Господарського кодексу України, передбачена державна підтримка підприємництва та створення сприятливих організаційних умов для розвитку підприємництва.

Засобами державного регулювання господарської діяльності відповідно (ст. 12 ГКУ) є:

— державне замовлення та державне завдання;

— ліцензування, патентування і квотування;

— сертифікація та стандартизація;

— застосування нормативів та лімітів;

— регулювання цін і тарифів;

— надання інвестиційних, податкових та інших пільг;

— надання дотацій, компенсацій, цільових інновацій та субсидій.

 

Практичне заняття 12-13

Тема: Підприємницький сектор економіки як об’єкт державного регулювання

1. Політика регулювання підприємництва.

2. Інструменти адміністративного регулювання: державна реєстрація, ліцензування, стандартизація і сертифікація

3. Інституційні засади державної підтримки: формування ринкової інфраструктури, інформаційне і науково-методичне забезпечення.

4. Матеріально-технічне, фінансово-економічне, податкове та інвестиційне стимулювання розвитку підприємництва. Система субвенціонування: дотації, субсидії, податкові пільги та інші види фінансової допомоги.

5. Економічне значення малих підприємств. Поняття малого підприємства.

6. Промисловий потенціал: визначення, сутність та оцінка.

7. Міжгалузеві комплекси як об’єкти державного регулювання: паливно-енергетичний, металургійний, машинобудівний, військово-промисловий, хімічний, агропромисловий.

8. Регулювання діяльності великих виробничо-фінансових утворень (ПФГ, холдингів, концернів, ТНК тощо).

Методичні вказівки

Ключові терміни та поняття: підприємництво, підприємство, малі підприємства, промисловість, промисловий потенціал, галузь, промислово-фінансова група, холдингів, концернів, транснаціональна компанія, субвенція, дотація, субсидія, податкові пільги, факторинг, лізинг, інфраструктура.

Особливу увагу слід звернути на такі питання:

- сутність підприємництва та його роль в рішенні економічних та соціальних проблем української економіки;

- види та форми підприємництва;

- основні функції державного регулювання підприємництва;

- сутність та основні елементи ринкової інфраструктури;

- поняття та складові промислового потенціалу;

- вплив інфраструктури на розвиток ринкової економіки в Україні.