Тема: Нація. Політкультурність.

Тема: Нація. Політкультурність.

Мета: поглибити й систематизувати знання студентів про історично сформовані спільноти людей; сформувати в студентів розуміння розмаїття спільнот людей, що живуть на Землі; ознайомити студентів з розвитком національного питання і форм міжнаціональної інтеграції в Україні; показати позитивні і негативні явища націоналізму; виховувати негативне ставлення до національних і міжнаціональних конфліктів, толерантне до людей іншої нації, релігії, поглядів. ознайомитись з тлумаченням понять «культура», «національна культура», «загальнолюдська культура», «полікультурність»; визначити основні шляхи вирішення міжнаціональних та міжконфесійних конфліктів; розвивати вміння самостійно мислити; виховувати активну життєву позицію; розширювати міжпредметні зв’язки.

Основні поняття: нація, нація політична, нація етнічна, націоналізм, націотворення, політкультурність, компроміс, плюралізм, національна культура, міжконфесійні стосунки.

Тип уроку: вивчення нового матеріалу.

Форма проведення заняття: лекція.

Обладнання: підручник.

Література: 2,4,8,9,12,14,15,16,20

 

Хід заняття

I. Організація навчальної діяльності

II. Основна частина

План заняття

1. Поняття нації. Нація як соціальний інститут.

2. Нація етнічна та нація політична.

3. Світовий досвід націотворення.

4. Нація і націоналізм.

5. Формування політичної нації в Україні.

6. Поняття полікультурності як добросусідства культур

7. Самобутність та рівноцінність різних культур

8. Міжнаціональні відносини і причини виникнення міжнаціональних конфліктів, шляхи їх розв’язання.

Поняття нації. Нація як соціальний інститут.

У літературі немає чіткого визначення поняття «нація». Чимало вчених висловлюють сумнів щодо можливості дати більш – менш прийнятне визначення нації, посилаючись на виняткову складність, суперечливість цього феномену, зокрема на динамізм та неоднозначність специфічних ознак цієї історичної спільноти людей.

Нація — певна форма існування етносу, характерна для певного етапу історичного розвитку.

Нація — історично сформована спільнота людей, якій притаманні спільні економічне життя, мова, території, певні ознаки психології, які виявляються в особливостях її культури, мистецтва та побуту.

Серед основних ознак нації, як правило, виділяють такі:

1) Спільність походження.

Практично всі націоналістичні рухи при визначенні нації звертають увагу на спільність походження як компонент ідентичності націй. Походження розуміється у двох напрямах – походження від поколінь, які проживали на тій самій території, і походження від поколінь, що розмовляли тією самою мовою. Ці два чинники можуть збігатися.

2) Спільність мови.

Власна мова часто вважається особливістю нації (незалежно від її комунікативного значення). У деяких випадках мова є винятковою для нації, і, можливо, основою національної ідентичності (наприклад баскська мова). В інших випадках національна мова також використовується іншими націями (характерна для нації, але не виняткова для неї, наприклад німецька мова). Деякі нації, такі як швейцарська нація, самоідентифікуються як багатомовні.

3) Спільність культури.

Більшість націй частково визначаються власною культурою. На відміну від мови, національна культура зазвичай є унікальною для нації, хоча й містить багато елементів, спільних з іншими націями. Національна культура теж увібрала в себе культурну спадщину попередніх поколінь.

Релігія також може розглядатися як національний чинник, хоча не всі націоналістичні рухи акцентують на цьому увагу. Релігія може бути привласненою, що робить її національною, але й може бути винятково. Наприклад, чимало націй визначають себе як католицькі, хоча безпосередньо релігія є універсалією. Інші релігії притаманні одній етнічній групі, зокрема іудаїзм.

Формування націй почалося в 16 ст. та відбувається й у сьогоденні.

· Поміркуйте, чи дійсно всі ці ознаки відіграють однакову роль на різних етапах формування нації.

Таким чином, нація являє собою надзвичайно складний динамічний організм, який перебуває в нескінченному русі та розвитку. Ті чи інші ознаки нації певною мірою «працюють» на різних етапах розвитку. Так, на етапі становлення нації особливо важливу роль відіграють такі її ознаки, як територіально – мовна та економічна діяльність. У ході подальшого розвитку, зокрема міграційних процесів, можливі відгалуження нації у вигляді діаспори; у цьому разі вже зазначені ознаки нації більше не відіграють такої суттєвої ролі, як у період її становлення. Посилюється значення різноманітних чинників, складових національної самосвідомості, зокрема таких видових ознак, як гуманістична спрямованість їхньої життєдіяльності та цивілізованості.

Коли територія держави збігається з територією проживання нації, то має місце «національна держава».

Нація разом із політичними, культурними релігійними групами є одним із важливих інститутів сучасного суспільства. Як соціальний інститут, на відміну від етнічної належності, нація поєднує людей не за ознакою їхньої кровної спорідненості або спільного проживання, яке значною мірою несе на собі відбиток їхньої природної спільності, а за ознакою історичної спільності, яка не може бути зведена до суто етнічних особливостей, хоч найчастіше й пов’язана з певним етносом.

· Наведіть приклади з історії та сучасності, коли саме нація відігравала важливу соціальну роль.

Перевірка випереджального домашнього завдання

Заслуховування й обговорення доповіді «Світовий досвід націотворення».

Бесіда

1) Якими є загальні риси процесу націотворення?

2) У чому полягають відмінності цього процесу в різних народів і з чим вони пов’язані?

 

Нація і націоналізм.

Процес націотворення пов'язаний із таким ідеологічним явищем, як націоналізм. Існує кілька визначень цього поняття.

Націоналізм – це рух, спрямований на боротьбу за незалежність нації, народу проти іноземних гнобителів.

Націоналізм – це ідеологія й політика в національному питанні, яка проголошує зверхність національних інтересі над загальнолюдськими.

Націоналізм – світоглядний принцип, найбільшою мірою притаманний передовим представникам народу, що виборює своє право на розбудову власної держави, тобто прагне перетворитися на націю.

Запитання

1) Чим відрізняються поняття «нація» та «націоналізм»?

2) У чому полягає зв'язок цих двох понять?

Як суспільний рух націоналізм зародився одночасно в розвинених країнах Західної Європи (Англія, Франція) внаслідок загального розвитку політичної та соціально-економічної системи цих країн, а також у багатоетнічних країнах імперського типу (Австро-Угорщина, Росія) у результаті протестів не титульних етононаціональних груп проти національного гноблення та нерівності.

Націоналізм як політичний принцип, згідно з яким етнічні межі не мають перетинатися політичними кордонами і, зокрема, етнічні кордони в межах певної держави не повинні відокремлювати правителів від решти, виробився в процесах утворення національних держав, розпаду імперії і відділення колоній від метрополій. Таким чином, націоналізм як «чинник впливу» перевершив і світові релігії докапіталістичних суспільств, і державні утворення імперського типу Нового часу.

Націоналізм у сфері культури спрямований на збереження цілісності народу, підтримання та розвиток його мови, культури, історичної самосвідомості тощо. Він може виконувати позитивну роль, якщо уникатиме культурного ізоляціонізму, негативно сприйняття інших культур, не матиме схильності до відродження та поширення архаїчних елементів культури, що стримують розвиток етносу.

Для XX ст.., особливо його другої половини, це дуже поширене явище, зумовлене крахом світової колоніальної системи. Після розпаду СРСР у серпні 1991 р. націоналізм як один зі способів розвитку світової співдружності народів вступив у свій черговий етап.

Націоналізм також виступив відповідною реакцією багатьох етнічних спільнот на загально світовий процес інтернаціоналізації, що посилюється.

Головною в націоналізмі є ідея державності та незалежності, самостійності. Але держава – не самоціль, а форма й засіб організації повноцінного життя народу. Народ, у свою чергу, - це не тільки корінний етнос, ай усі етнічні меншини. І дійсний (а не змішаний із шовінізмом, його намаганнями довести виключність і зверхність «своєї» зростаючої етнонації) націоналізм обстоює право на державність усіх (як корінних, так і некорінних) етнічних угруповань народу. Коли мета перетворення певного народу на державну націю вже досягнута, націоналізм тим самим остаточно виконує свою історично-конструктивну роль, і від нього має залишитися лише патріотизм.

Таким чином, націоналізм – це передусім політичний принцип, за яким політичні та національні одиниці мають збігатися.

В екстремальних варіантах прояву націоналізму в національній свідомості відбувається фетишизація власне етнічної основи, що починає розглядатися як гранична підстава буття певної спільності людей, як єдиний критерій диференціації між ними.

Ідеологія націоналізму постулює також пріоритет національних цінностей перед особистісними, пріоритет державності перед будь-якими іншими формами соціальної самоорганізації етносу, пріоритет міфологізованого національного минулого й бажаного майбутнього перед сьогоденням, пріоритет «культурної» та «народної» самобутності перед установками «не укоріненої» інтелігенції.

Націоналізм – невід’ємний у певному сенсі позитивна риса людського суспільства, тому що навіть потенційна загроза його експансії обов’язково стимулює процеси оновлювальної трансформації структур міжнародного співробітництва в розв’язанні глобальних проблем та оптимізації всієї сукупності міждержавних відносин. Таким чином, націоналізм є ціннісним орієнтиром у процесі формування нації.

Бесіда

1) Як ідея націоналізму сприяє націотворенню?

2) Чи згодні ви з наведеною думкою?

«Все, що поза рамками наці, се або фарисейство людей, що інтернаціональними ідеалами раді би прикрити свої змагання до панування одної нації над другою, або хворобливий сентименталізм фантастів, що раді би широкими «вселюдськими» фразами покрити своє духовне відчуження від рідної нації». (І. Франко «Поза межами можливого»)

Варіант 2.

Бесіда

1) Визначте основні етапи етногенезу української нації.

2) Чи є українська нація на сьогоднішній день сформованою та в якому варіанті (етнічна, політична)?

Якщо про сформованість етнічної нації ми можемо говорити, то формування української політичної нації є актуальною проблемою сьогодення. Про це свідчать програми багатьох політичних партій України. Так, наприклад, у проекті конституції Всеукраїнського об’єднання «Свобода» ідея «повновладдя української нації на українських землях» називається основою українського державотворення. У програмі Конгресу українських націоналістів сучасна епоха розглядається як «доба самовизначення націй та становлення національних держав», і створення серед них Української національної держави є метою діяльності конгресу. У програмі партії «Наша Україна» одним із пріоритетів завдань сьогодення є «зміцнення національної ідентичності». Завдання «інтеграції в єдину політичну націю» наявну й у програмі Партії регіонів, поняття політичної нації фігурує також у програмі ВО «Батьківщини» - через «солідарність української політичної нації», на думку авторів програми, лежить шлях до побудови «нового громадянського суспільства в Україні».

· Поміркуйте, які кроки, на вашу думку, мають бути зроблені в нашій країні для остаточного формування політичної української нації.

Варіант 2

Культура кожного народу, кожної нації має особисті, притаманні тільки їй властивості. Але існують і певні явища, які характерні для всіх культур.

Кожний народ створює свою особливу, неповторну культуру. Розмаїття культур є характерною особливістю розвитку сучасної цивілізації. Культури різних народів відрізняються між собою мовою, символами, нормами, способами спілкування та діяльності, художньо-чуттєвими відтворення світу, міфологією та релігією, мораллю й правом тощо. Однією з важливих ознак відмінності культури є мова.

У національній культурі (а безнаціональних культур не існує) національні особливості виявляються:

§ У побуті – форми розселення, особливості помешкань, досвід народних майстрів, переважаючі будівельні матеріали (дерево, камінь, цегла).

§ У національній самобутності життєвого матеріалу, який відображається у творах духовної культури-історичні та природні мови; особливості розвитку нації; її побутові традиції та звичаї.

§ У фольклорі з його самобутністю; у формах культури: в українців – думки, у росіян – билини та частівки, у таджиків – рубаї.

§ У хореографії – порівняйте український гопак, білоруську лявониху, російські танці, дагестанську лезгинку тощо;

§ Один і той самий жанр літератури, наприклад роман, в Україні інший, ніж у Німеччині, Франції, Англії чи Китаї; образи віршів М. Лермонтова – напрочуд конкретні, не схожі з образами Т.Шевченка;

§ Гумор український, російський, французький та англійський істотно відрізняються;

§ У піснях народів, що співзвучні патріотичним почуттям народу;

§ У ставленні до смерті;

§ В архітектурі як престижні нації та її сучасних проблемах – масове індустріальне будівництво, сучасний «модерм» тощо.

До відмінностей культур можна також віднести такі явища, як:

§ Належність до різних етносів – етнічні культури;

§ Різна система цінностей;

§ Різна релігійна основа;

§ Різні регіональні культури;

§ Культури різних часів.

 

- Наведіть приклади до кожного з цих явищ.

Водночас культура як спосіб людського буття все ж таки не може бути позбавлена загальнолюдських рис, притаманних усім націям, усім народам. Саме тому культури різних народів світу, незалежно від їх розселення, мають багато спільного: люди використовують однакові знаряддя праці, розмірковують приблизно над одними й тими самими проблемами, переживають навіть однакові чуттєві стани, сподіваються і закохуються, формують свої соціальні інституції, виховують дітей тощо. Вони, майже однаково усвідомлюють велич космосу, межі свого існування, смертність, незахищеність перед загрозою катастроф, прагнуть спасіння та звільнення від страждань, проектування власного майбутнього.

Схожість культур полягає в тому, що:

- Усі культури розв’язують одне завдання та виконують одну функцію;

- Основою кожної культури є мова;

- Культура складається з цінностей, до яких входить певний мінімум загальнолюдських цінностей.

Наведіть приклади до кожного з пунктів.

Розмаїття культур розкриває її багатоманітність. Взаємодія між ними є способом збереження цілісності цивілізації як унікального витвору історії. Культурні досягнення народів не суперечать одне одному, а навпаки – поповнюють скарбницю загальнолюдської культури все новими надбаннями. Взаємообмін культурними досягненнями народів світу є могутнім джерелом їхнього розвитку, інтеграції їхнього розвитку, інтеграції світової цілісності.

 

III. Підсумок заняття

Культура будь-якого народу розвивається не ізольовано від культур інших народів, а закономірно перебуває в контексті світового культурного процесу. Українці віками творили власну самобутню культуру, успадковуючи культурні цінності своїх предків, переймаючи і творчо осмислюючи надбання інших народів.

Одним із найважливіших факторів, що сприяє успішному розвитку національних культур, є засвоєння художнього досвіду інших народів. Інтенсивність і плодотворність цього процесу забезпечують соціально-економічні зв’язки, що зумовлені прагненням народів до взаєморозуміння та взаємозбагачення.

Так формується загальнолюдська культура, до складу якої входять автономні культури усіх народів. Однак кожен окремий індивід, кожен творець оперує конкретними поняттями, творить конкретною мовою, перебуває під впливом свого середовища. Словом, він належить до національної культури, без якої нема культури загальнолюдської, так само як неможлива національна культура без індивідуального творця.

Становлення світового ринку планетарного типу та стрімке розгортання інформаційної революції свідчать про те, що людство вступає в нову глобальну планетарну еру, переходить до нової універсальної технічної та інформаційної цивілізації.

Сьогодні постає проблема формування єдності етнокультурного розмаїття, яке є головною умовою існування світової культури як цілісного феномена.

«Полікультурність» — це такий принцип функціонування та співіснування в певному соціумі різноманітних етнокультурних спільнот з притаманним їм усвідомленням власної ідентичності, що забезпечує їх рівноправність, толерантність та органічність зв’язку з широкою кроскультурною спільнотою, взаємозбагачення культур, а також наявність та визначення спільної загальнодержавної системи норм та цінностей, які становлять основу громадянської свідомості кожного члена соціуму.

Здатність людини розвиватися на мультикультурній основі, засвоювати нові культурні цінності стає дедалі більш соціально значущою. Це один із ефективних механізмів соціокультурної динаміки, власне процесу культуротворчості.

У процесі інтеркультурної освіти і виховання здійснюється формування кроскультурної свідомості як прояву комунікативної раціональності. Вона є цілісним стійким соціально-психологічним утворенням, що включає толерантність, повагу до інших поглядів, культур, релігій, уміння спілкуватися й адаптуватися в полікультурному середовищі.

Домашнє завдання.

Підготуватися до семінарського заняття на тему: «Людина і світ».

План

1. Україна у структурі загальноцивілізаційного процесу.
2. Толерантність, плюралізм, компроміс як основа спілкування світової спільноти
3. Геополітичне становище України.
4. Глобальні проблеми сучасності, інтереси та цінності як основа єдності людства та співпраці між народами.
5. Внесок українців у світову науку й культуру

 

 

Тема: Нація. Політкультурність.

Мета: поглибити й систематизувати знання студентів про історично сформовані спільноти людей; сформувати в студентів розуміння розмаїття спільнот людей, що живуть на Землі; ознайомити студентів з розвитком національного питання і форм міжнаціональної інтеграції в Україні; показати позитивні і негативні явища націоналізму; виховувати негативне ставлення до національних і міжнаціональних конфліктів, толерантне до людей іншої нації, релігії, поглядів. ознайомитись з тлумаченням понять «культура», «національна культура», «загальнолюдська культура», «полікультурність»; визначити основні шляхи вирішення міжнаціональних та міжконфесійних конфліктів; розвивати вміння самостійно мислити; виховувати активну життєву позицію; розширювати міжпредметні зв’язки.

Основні поняття: нація, нація політична, нація етнічна, націоналізм, націотворення, політкультурність, компроміс, плюралізм, національна культура, міжконфесійні стосунки.

Тип уроку: вивчення нового матеріалу.

Форма проведення заняття: лекція.

Обладнання: підручник.

Література: 2,4,8,9,12,14,15,16,20

 

Хід заняття