Види та операції комерційного банку

Охарактеризуйте порядок відкриття та ведення рахунків клієнтів.

Банківські рахунки – це спосіб зберігання коштів у банках і проведення грошових операцій через банки. Види банківських рахунків: поточний, картковий, кореспондентський, кредитний, депозитний, поточний з овердрафтом. Поточний – цн вид банківського рахунку для збереження грошових коштів і здійсн. розрахунків. Кореспондентський рахунок – рахунок для обліку розрахунків, що їх виконує одна банківська установа за дорученням і за рахунок іншої банківської установи. Картковий- банківський рахунок розпорядження яким може здійсн за допом платіжної картки. Поточний з овердрафтом – це рахунок за яким на основі угоди між банком і клієнтом допусається, що сума списання з рахунку перевищує величину залишку коштів, що означає надання позики. Депозитний –це рахунки які відкриваються на підтаві укладеного депозитного договору між власником рахунку та установою банку на визначений термін. Поточний бюджетний – це рахунок який відкривається п-ством котрим виділяються кошти за рахунок держ або місц бюджету їх цільового використання. Контокореспонденський – це активно-пасивний рахунок, що поєднює у собі поточний і позичковий рахунки.

Документи, які необхідно подати п-ству для відкриття поточних рахунків: - Заява на відкриття рахунку встановленого зразка; - Копія свідоцтва про державну реєстрацію, завірена нотаріально або органом, що його видав; - Копію належним чином зареєстрованого статуту, засвідчену нотаріально чи органом, який здійснив реєстрацію; - Копію документа, що підтверджує взяття юридичної особи на облік в органі державної податкової
служби, засвідчена податковим органом, нотаріально або оригінал для засвідчення копії уповноваженим працівником банку; - Копія довідки про внесення в Єдиний державний реєстр підприємств й організацій України, завірена нотаріально; -. Копія страхового свідоцтва, що підтверджує реєстрацію підприємства у
Фонді соц.страхування; - Засвідчену нотаріально або організацією, якій клієнт адміністративно підпорядкований картку із зразками підписів і відбитка печатки) встановленого зразка з датою заповнення і посвідчення нотаріусом; - Копію документа,що пітверджує реєстрацію юридичної особи у відповідному органі Пенсійного
фонду України.

Документи, які необхідно подати фізю особі для відкриття рахунків. – паспорт; - ідентифікаційний код; - картка зі зразком підпису засвідчена в установленому порядку; -

 

Охарактеризуйте форми і способи безготівкових розрахунків, сферу використання та порядок проведення розрахункових операцій.

У сучасних умовах використовуються такі основні форми безготівкових розрахунків:

- платіжні доручення;

- платіжні вимоги-доручення;

- чеки;

- акредитиви;

- платіжні вимоги;

- векселі;

- інкасові доручення (розпорядження).

Платіжне доручення — розрахунковий документ, що містить вимогу отримувача безпосередньо до платника сплатити суму грошей та доручення платника банку, що його обслуговує, здійснити переказ визначеної платником суми грошей зі свого рахунка на рахунок отримувача.

Платіжна вимога-доручення — це комбінований розрахунковий документ, який складається з двох частин: -верхня — вимога постачальника (одержувача коштів) безпосередньо до покупця (платника) сплатити вартість поставленої йому за договором продукції (виконаних робіт, наданих послуг); - нижня — доручення платника своєму банку перерахувати з його рахунку суму, яка проставлена у рядку «сума до оплати літерами».

Платіжна вимога — розрахунковий документ, що містить вимогу стягувача або в разі договірного списання отримувача до банку, що обслуговує платника, здійснити без погодження з платником переказ визначеної суми коштів з рахунку платника на рахунок отримувача.

Розрахунковий чек - розрахунковий документ, що містить письмове доручення власника рахунку (чекодавця) банку-емітенту, в якому відкрито його рахунок, про сплату чекодержателю зазначеної в чеку суми коштів. Чекодавець — це юридична або фізична особа, яка здійснює пла­тіж за допомогою чека та підписує його. Чекодержатель — підпри­ємство, яке є одержувачем коштів за чеком. Банк-емітент — банк, який видає чекову книжку юридичній або фізичній особі. Акредитив – це форма розрахунків при якій банк- емітент за дорученням свого клієнта зобов’язаний: - виконати платіж 3-й особі за поставлені товари, виконані роботи, послуги; - надати повноваження іншому банку здійснити цю оплату. Покритий аредитив – це акредитив, при якому для здійснення платежів завчасно бронюються кошти платника в повній сумі на окремому рахунку в банку-емітенті або виконуючому банку. Відкритий акредитив – це акредитив, який може бути звільнений або анульований анком-емітентом без попереднього погодження з банком- бенефіціаром. Безвідкличний акредитив – це акредитив може бути змінений або анульований тільки за згодою беефіціара на користь якого він був відкритий.

Заявник акредитива – платник який звернувся до банку, що його обслуговує для відкриття акредитива.

Бенефіціар – юрид особа на користь якої виставлений акредитив.

Виконуючий банк - банк бенефіціара або ін. банк що за дорученням банку-емітента виконує акредитив.

 

 

Розкрийте документальне оформлення та порядок проведення касових операцій

Розрахунки готівкою підприємств (підприємців) між собою та з фізичними особами проводяться із застосуванням прибуткових та видаткових касових ордерів, касових і товарних чеків, розрахункових квитанцій, проїзних документів тощо, які підтверджували б факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) коштів, а також рахунків-фактур, договорів, угод, контрактів, актів закупівлі товарів тощо.

Касові операції — це операції, пов'язані з прийманням, зберіганням, видачею готівки касами банків, підприємств, організацій тощо.

В Укр. Комерц банки можуть здійсн такі касові операції;

- Касове обслуговування юрид осіб;

- Приймання комунальних платежів;

- Вкладні опер.

- Опер з купівлі-продажу іноз валюти

- Опер з ЦП

- Опер з дорогоцінними металаи та каменями.

Операційна каса – це приміщення банку у якому здійсн касові опер.

Прибуткова денна каса – це каса в якій здійсн приймання і перерахування готівки протягом операційноо дня.

Прибуткова вечірня каса – це каса в якій здійсн приймання готівки після закінчення опер дня.

Каса перерахунку – це каса в якій проводиться перерахунок коштів, що надійшли від інкасаторів.

Видаткова кас – це кса в якій проводиться видача готівки.

Оборотна каса – це каса комерц банку в якій зберігаються гроші, що надходять від п-ств і установ.

Операційний день банку – період за який банк здійснює касове обслуговування.

Ліміт залишку готівки в касі банку – граничний розмір готівки що може залишатися в касі п-ства на кінець дня, який встановлений самим п-ством або банком.

Розкрийте характеристику та види векселів.

Ве́ксель - цінний папір, який засвідчує безумовне грошове зобов'язання векселедавця сплатити після настання строку визначену суму грошей власнику векселя.

Функції векселів:

- Оформлення короткострокового кредиту;

- Ф-я платежу;

- Прискорення розрах і грошов обігу;

- Контроль за використ зобов’язань між суб’єктами господарюв.

- Сорочення грошов та кред мси в обігу;

- Стримування темпів інфляції.

Комерційний (товарний) вексель з'являється в обігу в результаті реальної угоди з купівлі-продажу цінностей, виконаних робіт, наданих послуг.

Фінансовий вексель виникає внаслідок фінансової операції і засвідчує отримання грошової позики.

Опер, що обслуговуються фін векселями:

- Позички,які видаються одним п-ством за рахунок тимчасово вільних коштів ін. п-ству;

- Перерах. До бюджету под. платежів;

- Отрим бюджетного фінансування;

- Оформлення простроченої кред заборгованості;

- Зобов’язання отримувача кред з метою його погашення

Векселі

За к-стю учасників простий вексель— просте і нічим не обумовлене зобов'язання векселедавця сплатити власнику векселя у вказаний строк у вказаному місці вказану суму. переказний вексель (тратта) — це письмовий наказ векселедавця платнику (трасату) про сплату векселедержателю певної суми грошей у визначеному мiсцi у визначений час.

За визначенням одержувача Іменний вексель - вексель без права його індосації першим векселедержателем іншій особі;

На пред’явника вексель в кому не вказується найменування векселедержателя.

За міяцем сплати місцевий- вексель який підлягає оплаті в місцезнах векселедавця

Іногородній вексель який підлягає оплаті в ін. місті ніж векселедавець.

Реквізити переказного векселя Реквізити простого векселя
Найменування «Вексель» Найменування «Вексель»
Простий і нічим не зумовлений наказ сплатити певну суму
Просте і нічим не зумовлене зобов'язання сплатити певну суму
Найменування платника
Зазначення строку платежу Зазначення строку платежу
Зазначення місця платежу Зазначення місця платежу
Найменування того, кому або за наказом кого має бути здійснений платіж Найменування того, кому або за наказом кого має бути здійснений платіж
Дата і місце складання векселя Дата і місце складання векселя
Підпис векселедавця Підпис векселедавця.

акцепт – засвідчена підписом трасата згода оплатити переказний вексель у тому вигляді в якому він пред’являтиметься йому до платежу.

Аваль – гарантійний запис на лицьовій стороі веселя про взяття поручительського зобов’язання за векселем.

Векселедавець- особа, яка видала простий чи переказний векселью

Векселедержатель – особа у якої перебуває вексель і яка має право на отимання вказаної у векселі суми.

 

За об’єктом вкладень

реальними інвестиціями розуміють вкладення коштів у реальні активи: як матеріальні, так і нематеріальні.

Під фінансовими інвестиціями розуміють вкладення коштів у різні фінансові активи, серед яких найзначнішу частку посідають вкладення у цінні папери.

За періодом інвестування

Коротко строк до 1р

Довго строк понад 1 р

За формою власності

приватні (акціонерні), державні, іноземні та спільні

за регіонал ознакою в середині країни, за кордон.

Оцінка інцест проектів – це найвідповід етап проектного цинлу банку.

Інвестування як процес (інвестиційний процес) — це складний комплекс робіт, який включає такі основні фази: визначення об'єкта інвестування, залучення фінансових коштів, здійснення контролю за їх використанням.

Інші функції

Національний банк виконує такі функції:

- відповідно до розроблених Радою Національного банку України Основних засад грошово-кредитної політики визначає та проводить грошово-кредитну політику;

- монопольно здійснює емісію національної валюти України та організує її обіг;

- виступає кредитором останньої інстанції для банків і організує систему рефінансування;

- встановлює для банків правила проведення банківських операцій, бухгалтерського обліку і звітності, захисту інформації, коштів та майна;

- організовує створення та методологічно забезпечує систему грошово-кредитної і банківської статистичної інформації та статистики платіжного балансу;

- визначає систему, порядок і форми платежів, у тому числі між банками;

- визначає напрями розвитку сучасних електронних банківських технологій, створює, координує та контролює створення електронних платіжних засобів, платіжних систем, автоматизації банківської діяльності та засобів захисту банківської інформації^{[3][4] [5] [6]};

- здійснює банківське регулювання та нагляд;

- веде Державний реєстр банків, здійснює ліцензування банківської діяльності та операцій у передбачених законами випадках;

- веде офіційний реєстр ідентифікаційних номерів емітентів платіжних карток внутрішньодержавних платіжних систем;

- здійснює сертифікацію аудиторів, які проводитимуть аудиторську перевірку банків, тимчасових адміністраторів та ліквідаторів банку;

- складає платіжний баланс, здійснює його аналіз та прогнозування;

- представляє інтереси України в центральних банках інших держав, міжнародних банках та інших кредитних установах, де співробітництво здійснюється на рівні центральних банків;

- здійснює відповідно до визначених спеціальним законом повноважень валютне регулювання, визначає порядок здійснення операцій в іноземній валюті, організовує і здійснює валютний контроль за банками та іншими фінансовими установами, які отримали ліцензію Національного банку на здійснення валютних операцій;

- забезпечує накопичення та зберігання золото-валютних резервів та здійснення операцій з ними та банківськими металами;

- аналізує стан грошово-кредитних, фінансових, цінових та валютних відносин;

- організує інкасацію та перевезення банкнот і монет та інших цінностей, видає ліцензії на право інкасації та перевезення банкнот і монет та інших цінностей;

- реалізує державну політику з питань захисту державних секретів у системі Національного банку;

- бере участь у підготовці кадрів для банківської системи України;

- визначає особливості функціонування банківської системи України в разі введення воєнного стану чи особливого періоду, здійснює мобілізаційну підготовку системи Національного банку;

- здійснює інші функції у фінансово-кредитній сфері в межах своєї компетенції, визначеної законом.

25.. Розкрийте порядок відкриття та ведення поточних рахунків резидентів та нерезидентів в іноземній валюті. Поточними, торгівельними операціями в іноземній валюті є такі:
- між юридичними особами-резидентами на території України, при наявності індивідуальної ліцензії НБУ;
- між юридичними особами-нерезидентами та резидентами через резидентів-посередників відповідно до договорів;
- інші розрахунки;
- операції на міжбанківському валютному ринку України;
- оплата товарів (робіт, послуг) із використанням чеків та пластикових карток.
Поточними неторговельними операціями є такі:
- виплата готівкової іноземної валюти за платіжними документами в іноземній валюті на витрати, пов'язані з відрядженнями;
- здійснення обмінних операцій;
- виплата валюти за чеками та пластиковими картками фізичним особам;
- купівля платіжних документів у валюті фізичними особами;
- виплата авторських гонорарів;
- перерахування коштів на проведення міжнародних виставок, конгресів та інших зустрічей;
- оплата праці нерезидентів, які згідно з угодами працюють в Україні;
- інші виплати та перекази. Поточний рахунок в іноземній валюті відкривають суб'єктові господарювання для зберігання грошей і проведення розрахунків у межах законодавства України в безготівковій і готівковій іноземних валютах для здійснення поточних торговельних і неторговельних операцій, визначених законодавством України, та для зарахування, використання і погашення кредитів (позик, фінансової допомоги) в іноземній валюті.

види та операції комерційного банку

комерційний банк — це автономне, економічно самостійне, незалежне комерційне підприємство, яке функціонує за умов державного контролю за його діяльністю з боку органів банківського нагляду.

Унітарні банки мають єдиного власника в особі держави чи приватної особи. В Україні функціонують два унітарні комерційні банки з державною формою власності: Укрощадбанк та Укрексімбанк. Статутні фонди цих банків створюються за рахунок бюджетних
коштів. Решта вітчизняних комерційних банків — це банки з колективною формою власності. За секторами ринку, на яких функціонують банківські установи, всі банки можна поділити на:
— міжнародні, що створюються за участі іноземного капіталу і можуть мати свої філії за кордоном,
— міжрегіональні, які мають розгалужену мережу своїх філій та відділень по території країни,
— регіональні, що обслуговують, як правило, клієнтів одного регіону (міста, району, області).
Більшість комерційних банків, що функціонують на банківському ринку України, є регіональними. Залежно від діапазону операцій, що їх виконують комерційні банки, розрізняють:
— універсальні банки, які виконують широкий спектр операцій та надають різноманітні послуги своїм клієнтам,
— спеціалізовані банки, що у своїй діяльності орієнтуються на:
а) обслуговування певної категорії клієнтів — банки з клієнтською спеціалізацією;
б) обслуговування переважно юридичних та фізичних осіб у межах певної галузі — банки з галузевою спеціалізацією;
в) надання невеликого кола послуг для більшості своїх клієнтів — банки із функціональною спеціалізацією. Усі банківські операції відображаються окремими статтями в балансі комерційного банку. Залежно від того, в якій частині балансу вони обліковуються, їх прийнято поділяти на пасивні й активні. Пасивні операції — це операції з мобілізації ресурсів комерційного банку. За видом банківських ресурсів розрізняють пасивні операції з формування власних, залучених та позичених ресурсів.
Операції з формування власних ресурсів включають:
· операції з формування статутного фонду банку;
· операції з формування резервного фонду банку;
· операції з формування страхових фондів банку; Пасивні кредитні операції — це операції комерційного банку, пов’язані з отриманням кредитів на міжбанківському ринку (в інших комерційних банків та в НБУ). Комерційні банки в Україні можуть отримувати кредит в інших банків на визначених договорами умовах строком від одного дня (кредити овернайт) до декількох місяців. Крім власне міжбанківських кредитів, комерційні банки можуть звертатись за кредитом до кредитора в останній інстанції — Національного банку України, який надає ломбардні кредити (під заставу державних цінних паперів) та продає кредити через кредитні аукціони.
Пасивні інвестиційні операції — це операції комерційного банку, пов’язані з випуском і розміщенням власних незабезпечених боргових зобов’язань. Банки можуть емітувати облігації, які поповнюють банківський капітал коштами інвесторів на строк обігу цих цінних паперів. Активні операції — це операції з розміщення мобілізованих комерційним банком ресурсів у депозити, кредити, інвестиції, основні фонди і товарно-матеріальні цінності. Отже, до активних операцій банків належать:
· операції з вкладення банківських ресурсів у грошові кошти в готівковій і безготівковій формі з метою підтримання ліквідності банку;
· розрахункові операції, пов’язані з платежами клієнтів;
· касові операції з приймання і видавання готівки;
· кредитні операції, пов’язані з наданням кредитів різних форм і видів юридичним, фізичним особам, банкам;
· інвестиційні операції з вкладення банківських ресурсів у цінні папери (акції, державні та корпоративні облігації) на тривалий строк;

 

 

2. Дайте характеристику ліцензуванню банківської діяльності

Ліцензування — це порядок видачі комерційним банкам, які набули статусу юридичної особи, дозволу на здійснення певних або всіх банківських операцій.
Банк має право здійснювати банківську діяльність лише після отримання банківської ліцензії. На основі банківської ліцензії банки мають право здійснювати такі банківські операції:
1) прийняття вкладів (депозитів) від юридичних і фізичних осіб;
2) відкриття і ведення поточних рахунків клієнтів і банків-кореспондентів;
3) розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах і на власний ризик. За наявності банківської ліцензії банки мають право без отримання письмового дозволу здійснювати такі операції та угоди:
* надання гарантій і поручительств;» факторинг;
*лізинг;
* послуги з відповідального зберігання та надання в оренду сейфів;
* випуск, купівля, продаж і обслуговування чеків, векселів та інших обігових платіжних інструментів;
* випуск банківських платіжних карток і здійснення операцій з їх використанням;
*надання консультаційних та інформаційних послуг щодо банківських операцій. Національний банк видає банку банківську ліцензію у разі дотримання ним таких обов'язкових умов:
1) на час звернення банку з клопотанням про видачу банківської ліцензії зареєстрований підписний капітал банку повинен бути повністю сплачений;
2) банк має бути забезпечений належним банківським обладнанням, комп'ютерною технікою, програмним забезпеченням та комунікаційними засобами;
3) наявність у банку приміщення, яке відповідає вимогам, передбаченим нормативно-правовими актами Національного банку;
4) наявність як мінімум трьох осіб, призначених членами правління (ради директорів) банку, які мають відповідну освіту та досвід, необхідний для управління банком. НБУ видає банку банківську ліцензію у разі дотримання ним таких обов'язкових умов:
1) на час звернення банку з клопотанням про видачу банківської ліцензії зареєстрований підписний капітал банку повинен бути повністю сплачений;
2) банк має бути забезпечений належним банківським обладнанням, комп'ютерною технікою, програмним забезпеченням та комунікаційними засобами;
3) наявність у банку приміщення, яке відповідає вимогам, передбаченим нормативно-правовими актами Національного банку;
4) наявність як мінімум трьох осіб, призначених членами правління (ради директорів) банку, які мають відповідну освіту та досвід, необхідний для управління банком. НБУ може відмовити у видачі банківської ліцензії, якщо вищезазначені умови не виконані банком протягом одного року з дати його державної реєстрації. У такому разі державна реєстрація банку скасовується і банк ліквідовується. ДОКУМЕНТИ, ЩО ПОДАЮТЬСЯ БАНКАМИ ДЛЯ ОТРИМАННЯ ЛІЦЕНЗІЇ НБУ ДЛЯ ЗДІЙСНЕННЯ БАНКІВСЬКИХ ОПЕРАЦІЙ Новостворені банки:

-Клопотання про надання ліцензії

-Бізнес-план

-Відомості, що підтверджують професійну придатність керівників відповідних підрозділів

-Відомості про забезпечення банку необхідним обладнанням, комп’ютерною технікою та комунікаційними засобами

-Внутрішні положення банку, що регламентують порядок здійснення операцій, що ліцензуються

-Висновок НБУ за місцем створення комерційного банку

Діючі банки.:

-Клопотання про розширення ліцензії

-Бізнес-план

-Балансовий звіт

-Звіт про прибутки і збитки

-Звіт за всіма операціями, які здійснював банк за останнє півріччя

-Висновок зовнішнього аудитора

-Відомості, що підтверджують професійну придатність керівників відповідних підрозділів

-Внутрішні положення банку, що регламентують здійснення операцій, на які банк розширює ліцензію

-Довідка Державної податкової адміністрації

-Висновок РУ НБУ за місцем функціонування банку

 

3. Охарактеризуйте ресурси комерційного банку

Банківські ресурси-це сукупність грошових коштів, які знаходяться у розпорядженні банку і використовуються ним для здійснення кредитних, інвестиційних та інших активних операцій. Для здійснення своєї діяльності комерційний банк повинен мати певні ресурси. Вони поділяються на власні, залучені і позичені.. Власні ресурси комерційного банку утворюють власний капітал банку. Він складається зі статутного фонду, резервного фонду, нерозподіленого прибутку і довгострокових зобов’язань. Власний капітал банку відіграє важливу роль у діяльності банку на початковому етапі. Він створює фінансову базу для розвитку комерційного банку. Цей капітал виступає певним страховим резервом, який гарантує інтереси вкладників, тобто йому притаманна захисна функція. Цю обставину, як правило, враховує центральний банк, встановлюючи мінімальний розмір статутного фонду банку. У подальшому власний капітал банку стає певною гарантією фінансової стійкості комерційного банку і його прибутковості. До залучених коштів відносяться кошти на депозитних рахунках банківських клієнтів, позики, отримані від інших банків, і кошти, отримані від інших кредиторів. Позичені кошти – це міжбанківські кредити; кредити від НБУ; кошти отримані за операціями з ЦП на вторинному фондовому ринку. Головним джерелом банківських ресурсів є залучені кошти, частка яких в середньому по банківській системі України складає 80% від загальної величини ресурсів, а решта (20%) припадає на власний капітал. Структура ресурсів окремих комерційних банків є індивідуальною і залежить від ступеня їх спеціалізації, особливостей їх діяльності, стану ринку кредитних ресурсів та інших факторів. Так, універсальні комерційні банки, які здійснюють переважно операції з короткострокового кредитування, як основний вид залучених ресурсів використовують короткотермінові депозити, а іпотечні банки, які займаються довгостроковим кредитуванням під заклад нерухомості, мобілізують кошти шляхом випуску та реалізації довгострокових зобов'язань (іпотечних облігацій).

Капітал банку – це залишкова вартість активів банку після вирахування всіх його зобов’язань. Капітал підписний – величина капіталу, на яку отримано письмові зобов’язання акціонерів.

Капітал – статутний – сплачений та зареєстрований підписний капітал.

Капітал регулятивний – склад. з основного(статутний, розкриті резерви, балансувальні статки) та дод.(резерви під стандартну заборгованість ін.. банків, клієнтів за кред опер банків, результат переоцінки осн засобів, прибуток поточного року, субординований борг) капіталу, зваженого на ризики, що визначаються НПА НБУ.