ТОП 10:

Податкова система як невiд’ємний атрибут держави.



Податкова система — важлива складова системи державних фінансів, хоча і не виділяється в їх окрему ланку. Вона відіграє провідну роль у формуванні державних доходів, відчутно впливаючи на доходи юридичних і фізичних осіб. При цьому податкову систему можна розглядати у широкому і вузькому розумінні. У широкому розумінні вона охоплює всі обов’язкові платежі, з допомогою яких здійснюється перерозподіл доходів на користь держави і які концентруються в бюджеті та фондах цільового призначення. У вузькому розмінні це сукупність тільки податків як особливої форми мобілізації доходів бюджету.

Податкова система – це, з одного боку, сукупність податків і зборів, що утворюють систему, побудовану згідно з визначеними принципами, прийнятими в країні з метою реалізації функцій оподаткування. З іншого – вона регламентує порядок проведення операцій з оподаткування відповідно до прийнятої системи.

До суб'єктів оподаткування належать, з одного боку, держава, з іншого – платники податків. Платниками є фізичні та юридичні особи, на яких, згідно із законодавством, покладено обов'язки утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), пеню та штрафні санкції. Разом з тим, особливістю операцій з оподаткування є те, що функції з проведення контролю та стягнення податків, а також застосування штрафних санкцій, виконують спеціально створені для їх виконання органи державної виконавчої влади. Це, як правило, державна податкова служба, митні органи та правління державних цільових фондів, місцеві органи влади, державне казначейство та ін.

Принципи оподаткування:

а) обов´язковість. Введення податків і зборів має відбуватися на достовірній інформації про об´єкти оподаткування. При цьому встановлюється відповідальність платників податків за порушення податкового законодавства;

б) рівнозначність, пропорційність. Утримання податків здійснюється у відповідній частці від прибутку чи доходу;

в) стабільність: забезпечення незмінності податків і зборів, сталість їх ставок та пільг протягом бюджетного періоду;

г) недопущення проявів податкової дискримінації. При визна­ченні податкових зобов´язань забезпечується однаковий підхід до всіх платників податків;

д) економічна обґрунтованість податку. Кожен податок має бути економічно обґрунтованим, а їх загальний обсяг зумовлюється потребами забезпечення фінансовими ресурсами видатків Державного бю­джету;

є) рівномірність плати податку. Терміни сплати податків встанов­люються, виходячи з потреб забезпечення фінансування витрат бюд­жету та можливості сплати податків платниками;

є) доступність. Норми податкового законодавства мають бути до­статньо зрозумілими для платників податків та однозначно тлумачи­тися;

ж) єдиний підхід у розробці податків. Єдиний підхід при розробці податку і встановленні конкретних платників забезпечується поєднанням визначення обґрунтованих ставок податку, строків і по­рядку сплати та підстав для надання певних пільг.

 

Загальнодержавнi податки i збори та їх призначення.

Систему оподаткування України складають:

— загальнодержавні податки і збори;

— місцеві податки і збори.

До загальнодержавних податків і зборів належать:

1) податок на додану вартість;

2) акцизний збір;

3) податок на прибуток підприємств;

4) податок на доходи фізичних осіб;

5) мито;

6) державне мито;

7) податок на нерухоме майно (нерухомість);

8) плата (податок) за землю;

9) податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів;

10) збір за забруднення навколишнього природного середовища;

11) фіксований сільськогосподарський податок.

Всього загальнодержавних податків 18.

Загальнодержавні податки і збори встановлюються Верховною Радою України і справляються на всій території України.

Податок на додану вартість (ПДВ) – це непрямий податок, що є частиною новоствореної вартості, яка утворюється на кожному етапі виробництва або обігу, його сума входить до продажної ціни на товари (роботи, послуги) і сплачується кінцевим споживачем.

Ставка до 2013 року 20%, а з 1.01.2014 – 17 %

Податок на прибуток підприємств - це прямий податок, сплачуваний підприємствами з прибутку, одержаного від реалізації продукції (робіт, послуг), основних фондів, нематеріальних активів, цінних паперів, валютних цінностей, інших видів фінансових ресурсів та матеріальних цінностей, а також із прибутку від орендних операцій, роялті та від позареалізаційних операцій.

Об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду на суму валових витрат платника податку та суму амортизаційних відрахувань.

Ставка:

з 1 січня 2012 року по 31 грудня 2012 року включно - 21 відсоток;

з 1 січня 2013 року по 31 грудня 2013 року включно - 19 відсотків;

з 1 січня 2014 року - 16 відсотків.

Акцизний збір - це непрямий податок, що встановлюється на підакцизні товари та включається в їхню ціну.

Платниками податку в бюджет є суб'єкти підприємницької діяльності - виробники (за реалізації товару) або імпортери підакцизних товарів (за перетину митного кордону).

Мито є непрямим податком, що стягується з товарів, транспортних засобів, інших предметів, які переміщуються через митний кордон країни. Це переміщення може бути пов'язане з увезенням або вивезенням товарів чи транспортних засобів.

Об'єктом оподаткування є митна вартість, т.б. ціна, яка фактично сплачена або підлягає сплаті за товар на момент перетину митного кордону України.

Плата за землю (також земельний податок) — це податок (обов'язковий платіж), що справляється з юридичних і фізичних осіб за використання земельних ділянок.

Плату за землю введено з метою формування ресурсів для фінансування:

· заходів з раціонального використання й охорони землі, підвищення родючості грунтів;

· відшкодування власникам землі і землекористувачам витрат, які пов'язані з веденням господарства на землях гіршої якості;

· розвитку інфраструктури населених пунктів.

Плата за землю надходить на рахунок місцевих бюджетів.

Налог на доходы физических лиц (НДФЛ) — основной вид прямых налогов. Исчисляется в процентах от совокупного дохода физических лиц за вычетом документально подтверждённых расходов, в соответствии с действующим законодательством. Ставка 15%.

Економiчна суть единого податку для суб’єктiв малого пiдприємництва.

Сплата єдиного податку являє собою спрощену систему оподаткування, обліку і звітності суб’єктiв малого пiдприємництва.

Суб'єкт малого підприємництва, який сплачує єдиний податок, звільняється від сплати таких податків і зборів (обов'язкових платежів):

· податку на додану вартість, крім випадку, коли юридична особа вибрала спосіб оподаткування доходів за єдиним податком за ставкою 6 відсотків;

· податку на прибуток;

· податку на доходи фізичних осіб (для фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності);

· плати (податку) за землю та інші.

Для переходу на спрощену систему оподаткування суб'єкт малого підприємництва має подати письмову заяву в орган державної податкової служби за місцем державної реєстрації не пізніше ніж за 15 днів до початку наступного звітного (податкового) періоду (кварталу), за умови сплати всіх установлених податків та зборів за попередній звітний (податковий) період.

З 1 січня 2012 року ставки єдиного податку встановлюються як у фіксованому розмірі (у відсотках до розміру мінімальної заробітної плати), так і у відсотках до доходу.

Ставки єдиного податку встановлені в залежності від групи платників:

1) для першої групи – від 1% до 10% розміру мінімальної заробітної плати;

2) для другої групи – від 2% до 20% розміру мінімальної заробітної плати;

3) для третьої і четвертої групи – 3% доходу у разі сплати податку на додану вартість та 5% доходу у разі включення податку на додану вартість до складу єдиного податку.

 







Последнее изменение этой страницы: 2016-09-05; Нарушение авторского права страницы

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 54.90.204.233 (0.005 с.)