Суть i функцii фiнансiв пiдприємств.

Суть i функцii фiнансiв пiдприємств.

об'єктом фінансів підприємств є економічні відносини, пов'язані з рухом коштів, формуванням та використанням грошо­вих фондів. Суб'єктами таких відносин можуть бути підприємства та організації, державне казначейство, банківські установи та стра­хові компанії, позабюджетні фонди, інвестиційні фонди, аудитор­ські організації, інші суб'єкти господарювання, які є юридичними особами.

Фінанси підприємств — це економічні відносини, пов'язані з рухом грошей, формуванням грошових потоків, розподілом і ви­користанням доходів і грошових фондів суб 'єктів господарюван­ня в процесі відтворення.

У процесі відтворення фінанси підприємств як економічна ка­тегорія виявляються та виражають свою сутність, свою внутріш­ню властивість через такі функції:

— формування фінансових ресурсів у процесі виробничо- господарської діяльності;

— розподіл та використання фінансових ресурсів для забез­печення операційної, фінансової та інвестиційної діяльності, для виконання своїх фінансових зобов'язань перед бюджетом, бан­ками, суб'єктами господарювання;

— контроль за формуванням та використанням фінансових ресурсів у процесі відтворення.

Важливою є роль фінансів підприємств у забезпеченні збалан­сованості в економіці країни матеріальних та грошових фондів, призначених для споживання та нагромадження. Забезпечення такої збалансованості великою мірою впливає на стабільність національної валюти, грошового обігу, стану розрахунково-пла­тіжної дисципліни.

Обов'язковими передумовами ефективного функціонування фінансів підприємств є:

— різноманітність форм власності;

— свобода підприємництва та самостійність у прийнятті рішень;

— вільне ринкове ціноутворення та конкуренція;

— самофінансування підприємництва;

— правове забезпечення правил економічної поведінки всіх суб'єктів підприємницької діяльності;

— обмеження і регламентація державного втручання в діяль­ність підприємств.

 

Фiнансова діяльність i змiст фінансової роботи пiдприємств.

Фінансова діяльність — це система використання різних форм і методів для фінансового забезпечення функціонування підприєм­ств та досягнення ними поставлених цілей, тобто це та практична фінансова робота, що забезпечує життєдіяльність підприємства, поліпшення її результатів.

Фінансову діяльність підприємства спрямовано на виконання таких основних завдань:

— фінансове забезпечення операційної, інвестиційної діяльності;

— пошук резервів збільшення доходів, прибутку, підвищення рентабельності та платоспроможності;

— своєчасність виконання фінансових зобов'язань перед суб'єк­тами господарювання, бюджетом, банками;

— мобілізація фінансових ресурсів у обсязі, необхідному для фінансування виробничого й соціального розвитку, збільшення власного капіталу;

— контроль за ефективним, цільовим розподілом та викорис­танням фінансових ресурсів.

Фінансова робота підприємства здійснюється за такими основ­ними напрямками:

— фінансове прогнозування та планування;

— оперативна, поточна фінансово-економічна робота;

— аналіз та контроль виробничо-господарської діяльності.

Фінансове прогнозування та планування є однією з найважли­віших ділянок фінансової роботи підприємства. На цій стадії фі­нансової роботи визначається загальна потреба в грошових кош­тах для забезпечення нормальної операційної й інвестиційної діяльності та можливість одержання таких коштів.

За ринкових умов підприємство самостійно визначає напрямки та розмір використання прибутку, який залишається в його розпоря­дженні після сплати податків. Метою складання фінансового плану є визначення фінансових ресурсів, капіталу та резервів на підставі прогнозування величини фінансових показників: власних оборо­тних коштів, амортизаційних відрахувань, прибутку, суми податків.

Планування виручки є необхідним для розроблення плану при­бутку від реалізації продукції, визначення суми планових платежів у бюджет. Від обґрунтованості та правильності розрахунку вируч­ки великою мірою залежить також реальність основного джерела надходження коштів та розмір запланованого прибутку.

Аналіз та контроль фінансової діяльності підприємства — це діагноз його фінансового стану, що уможливлює визначення недоліків та прорахунків, виявлення та мобілізацію внутрішньо­господарських резервів, збільшення доходів та прибутків, змен­шення витрат виробництва, підвищення рентабельності, поліп­шення фінансово-господарської діяльності підприємства в ціло­му. Матеріалами аналізу послуговуються під час фінансового прогнозування, планування та управління.

Підприємство має опрацювати таку систему показників, за допомогою якої воно змогло б із достатньою точністю оцінити поточні та стратегічні можливості підприємства. Аналітичну ро­боту підприємства можна поділити на два блоки:

1)аналіз фінансових результатів та рентабельності;

2)аналіз фінансового стану підприємства.

Аналіз фінансових результатів підприємства здійснюється за такими основними напрямками:

—аналіз та оцінка рівня і динаміки показників прибутковості, факторний аналіз прибутку від реалізації продукції, робіт, послуг;

—аналіз фінансових результатів від іншої реалізації, позареа^ лізаційноїта фінансової інвестиційної діяльності;

—аналіз та оцінка використання чистого прибутку;

—аналіз взаємозв'язку витрат, обсягів виробництва продук­ції та прибутку;

—аналіз взаємозв'язку прибутку, руху оборотного капіталу та грошових потоків;

—аналіз та оцінка впливу інфляції на фінансові результати;

—факторний аналіз показників рентабельності.

Аналіз фінансового стану підприємства проводиться за таки­ми напрямками:

—аналіз та оцінка складу та динаміки майна;

—аналіз фінансової стійкості підприємства;

—аналіз ліквідності балансу;

—комплексний аналіз і рейтингова оцінка підприємства.

 

Структура, джерела формування i напрями використання фiнансових ресурсiв пiдприємств.

Фінансові ресурси підприємства - це кошти, що перебувають в розпорядженні підприємств і призначені для виконання ними певних фінансових зобов'язань. Фінансові ресурси підприємств формуються за рахунок внутрішніх (статутний капітал, амортизаційні відрахування, валовий дохід і прибуток) і зовнішніх (отримані кредити; пайові й інші внески; кошти, мобілізовані на фінансовому ринку) джерел.

Складовими фінансових ресурсів підприємств є:

- статутний фонд (капітал);

- додатково вкладений капітал;

- резервний капітал;

- централізовані кошти для фінансування капітальних вкладень;.

- нерозподілений прибуток;

- амортизаційні відрахування;

- забезпечення поточних витрат і платежів;

- кредити банків;

- відстрочені податкові зобов'язання;

- кредиторська заборгованість усіх видів.

Фінансові ресурси підприємств класифікують за основними ознаками:

- за джерелами формування;

- за етапами формування;

- за використанням;

- за формою реалізації.

Основними джерелами формування фінансових ресурсів є власні та залучені кошти:

1. Під час формування статутного капіталу:

o внески засновників у статутний капітал.

2. За рахунок власних фінансових ресурсів:

o доходи:

- валовий і чистий дохід, прибуток від основної діяльності;

- прибуток від іншої операційної діяльності;

- прибуток від фінансових операцій;

- прибуток від додаткової діяльності і надзвичайних ситуацій;

- надходження:

- амортизаційні відрахування;

- цільові надходження;

- стійкі пасиви;

- цільові внески членів трудового колективу;

- інші види надходжень (спонсорська допомога).

3. Шляхом мобілізації на фінансовому ринку:

- надходження коштів від емісії акцій, облігацій і інших видів цінних паперів;

- кредитні інвестиції.

4. У порядку розподілу коштів?

- фінансові ресурси, отримані від галузевих структур, концернів і асоціацій;

- страхові відрахування;

- бюджетні субсидії.

 

Методы финансового анализа

Для решения конкретных задач финансового анализа применяется целый ряд специальных методов, позволяющих получить количественную оценку отдельных аспектов деятельности предприятия. В финансовой практике в зависимости от используемых методов различают следующие системы финансового анализа, проводимого на предприятии: трендовый, структурный, сравнительный и анализ коэффициентов.

1. Трендовый (горизонтальный) финансовый анализ базируется на изучении динамики отдельных финансовых показателей во времени. В процессе осуществления этого анализа рассчитываются темпы роста (прироста) отдельных показателей и определяются общие тенденции их изменения (или тренд). Наибольшее распространение получили следующие формы трендового (горизонтального) анализа:

1) сравнение финансовых показателей отчетного периода с показателями предшествующего периода (например, с показателями предшествующей декады, месяца, квартала);

2) сравнение финансовых показателей отчетного периода с показателями аналогичного периода прошлого года (например, показателей второго квартала отчетного года с аналогичными показателями второго квартала предшествующего года). Эта форма анализа применяется на предприятиях с ярко выраженными сезонными особенностями хозяйственной деятельности;

3) сравнение финансовых показателей за ряд предшествующих периодов. Целью такого анализа является выявление тенденции изменения отдельных показателей, характеризующих результаты финансовой деятельности предприятия. Результаты такого анализа обычно оформляются графически в виде линейных графиков или столбиковой диаграммы изменения показателя в динамике.

2. Структурный (вертикальный) финансовый анализ базируется на структурном разложении отдельных показателей. В процессе осуществления этого анализа рассчитываются удельные веса отдельных структурных составляющих финансовых показателей. Наибольшее распространение получили следующие формы структурного (вертикального) анализа: анализ активов, капитала, денежных потоков.

1) структурный анализ активов. В процессе этого анализа определяются соотношение (удельные веса) оборотных и внеоборотных активов, состав используемых оборотных активов, состав используемых внеоборотных активов, состав активов предприятия по степени их ликвидности, состав инвестиционного портфеля и другие;

2) структурный анализ капитала. В процессе этого анализа определяются удельный вес собственного и заемного капиталов, состав используемого собственного капитала, состав используемого заемного капитала по видам, состав используемого заемного капитала по срочности обязательств (возврату) и другие;

3) структурный анализ денежных потоков. В процессе этого анализа в составе общего денежного потока выделяют денежные потоки по оперативной (производственной) деятельности, по финансовой и по инвестиционной деятельности. Каждый из этих видов денежных потоков в свою очередь может быть глубоко структурирован по отдельным составляющим его элементам.

Результаты структурного (вертикального) анализа также могут быть оформлены графически в виде столбиковой или секторной диаграммы структуры показателя.

3. Сравнительный финансовый анализ базируется на сопоставлении значений отдельных групп аналогичных финансовых показателей между собой В процессе осуществления этого анализа рассчитываются размеры абсолютных и относительных отклонений сравниваемых показателей. Наибольшее распространение получили следующие формы сравнительного анализа: анализ финансовых показателей предприятия и среднеотраслевых показателей, анализ финансовых показателей данного предприятия и предприятий-конкурентов, анализ финансовых показателей отдельных структурных единиц и подразделений данного предприятия, анализ отчетных и плановых (нормативных) финансовых показателей:

1) сравнительный анализ финансовых показателей предприятия и среднеотраслевых показателей. В процессе этого анализа выявляют степень отклонения основных результатов финансовой деятельности данного предприятия от среднеотраслевых в целях дальнейшего повышения ее эффективности;

2) сравнительный анализ финансовых показателей данного предприятия и предприятий-конкурентов. В процессе этого анализа выявляются слабые стороны деятельности предприятия с целью разработки мероприятий по повышению его конкурентной позиции;

3) сравнительный анализ финансовых показателей отдельных структурных единиц и подразделений данного предприятия. Такой анализ проводится в разрезе сформированных на предприятии центров экономической ответственности с целью сравнительной оценки эффективности их финансовой деятельности;

4) сравнительный анализ отчетных и плановых (нормативных) финансовых показателей. В процессе этого анализа выявляется степень отклонения отчетных показателей от плановых (нормативных), определяются причины этих отклонений и вносятся соответствующие коррективы в последующую финансовую деятельность.

4. Анализ финансовых коэффициентов базируется на расчете соотношения различных абсолютных показателей между собой. В процессе осуществления этого анализа определяются различные относительные показатели, характеризующие различные аспекты финансовой деятельности. Наибольшее распространение получили следующие аспекты такого анализа: финансовой устойчивости, платежеспособности, оборачиваемости активов и рентабельности:

1) анализ финансовой устойчивости. В процессе этого анализа выявляется уровень финансового риска, связанного со структурой источников формирования капитала предприятия, а соответственно и степень финансовой стабильности предстоящего развития предприятия.

2) анализ платежеспособности. В процессе этого анализа выявляется возможность предприятия своевременно расплачиваться по своим обязательствам в зависимости от состояния ликвидности его активов. Проведение такого анализа требует предварительной группировки активов предприятия по уровню ликвидности, а его обязательств — по срочности погашения.

3) анализ оборачиваемости активов. В процессе этого анализа устанавливается, насколько быстро средства, вложенные в активы, оборачиваются в процессе деятельности предприятия.

4) анализ рентабельности. В процессе этого анализа устанавливается уровень прибыльности использования капитала в целом или отдельных его частей, а также уровень прибыли по отношению к другим показателям хозяйственной деятельности.

 

53.Фінансова стратегія підприємств.

Розробка фінансової стратегії - це галузь фінансового планування. Як складова частина загальної стратегії економічного розвитку, вона має узгоджуватися з цілями та напрямками останньої. У свою чергу, фінансова стратегія справляє суттєвий вплив на загальну економічну стратегію підприємства. Зміна ситуації на макрорівні та на фінансовому ринку спричиняє коригування як фінансової, так і загальної стратегії розвитку підприємства. Теорія фінансової стратегії, досліджуючи об'єктивні економічні закономірності ринкових відносин, розробляє форми та способи виживання й розвитку за нових умов. Фінансова стратегія включає методи та практику формування фінансових ресурсів, їх планування та забезпечення фінансової стійкості підприємства за ринкових умов господарювання. Фінансова стратегія охоплює всі форми фінансової діяльності підприємства: оптимізацію основних та оборотних засобів, формування та розподіл прибутку, грошові розрахунки, інвестиційну політику.

Всебічно враховуючи фінансові можливості підприємств, об'єктивно оцінюючи характер внутрішніх та зовнішніх факторів, фінансова стратегія забезпечує відповідність фінансово-економічних можливостей підприємства умовам, які склалися на ринку товарів та фінансовому ринку. Фінансова стратегія передбачає визначення довгострокових цілей фінансової діяльності та вибір найефективніших способів їх досягнення. Цілі фінансової стратегії мають підпорядковуватися загальній стратегії економічного розвитку та спрямовуватися на максимізацію прибутку та ринкової вартості підприємства. За розробки фінансової стратегії слід ураховувати динаміку макроекономічних процесів, тенденції розвитку вітчизняних фінансових ринків, можливості диверсифікації діяльності підприємства. Фінансова стратегія підприємства забезпечує:

· формування та ефективне використання фінансових ресурсів;

· виявлення найефективніших напрямків інвестування та зосередження фінансових ресурсів на цих напрямках;

· відповідність фінансових дій економічному стану та матеріальним можливостям підприємства;

· визначення головної загрози з боку конкурентів, правильний вибір напрямків фінансових дій та маневрування для досягнення вирішальної переваги над конкурентами.

Завданнями фінансової стратегії є:

· визначення способів проведення успішної фінансової стратегії та використання фінансових можливостей;

· визначення перспективних фінансових взаємовідносин із суб'єктами господарювання, бюджетом, банками та іншими фінансовими інститутами;

· фінансове забезпечення операційної та інвестиційної діяльності на перспективу;

· вивчення економічних та фінансових можливостей імовірних конкурентів, розробка та здійснення заходів щодо забезпечення фінансової стійкості;

· розробка способів виходу із кризового стану та методів управління за умов кризового стану підприємств.

На підставі фінансової стратегії визначається фінансова політика підприємства за основними напрямками фінансової діяльності: податкова, цінова, амортизаційна, дивідендна, інвестиційна.

У процесі розробки фінансової стратегії особлива увага приділяється виробництву конкурентоспроможної продукції, повноті виявлення грошових доходів, мобілізації внутрішніх ресурсів, максимальному зниженню собівартості продукції, формуванню та розподілу прибутку, визначенню оптимальної потреби в оборотних коштах, раціональному використанню залучених коштів, ефективному використанню капіталу підприємства.

Важливе значення для формування фінансової стратегії має врахування факторів ризику. Фінансова стратегія розробляється з урахуванням ризику неплатежів, інфляційних коливань, фінансової кризи та інших непередбачуваних обставин.

Основу перспективного фінансового планування становить прогнозування, яке є втіленням стратегії підприємства на ринку. Фінансове прогнозування полягає у вивченні можливого фінансового стану підприємства на перспективу. На відміну від планування, прогнозування передбачає розробку альтернативних фінансових показників та параметрів, використання яких відповідно до тенденцій зміни ситуації на ринку дає змогу визначити один із варіантів розвитку фінансового стану підприємства.

Результатом перспективного фінансового планування є розробка трьох основних документів:

· прогноз звіту про прибутки та збитки;

· прогноз руху грошових коштів (баланс грошових потоків);

· прогноз балансу активів та пасивів підприємства.

Прогнозний звіт про прибутки та збитки показує обсяг прибутку, який буде одержано в наступному періоді.

Прогноз руху грошових коштів відображає рух грошових потоків за операційною, інвестиційною фінансовою діяльністю. Він дає можливість визначити джерела капіталу й оцінити його використання в наступному періоді.

За допомогою прогнозу руху грошових коштів можна визначити, скільки грошових коштів необхідно вкласти в господарську діяльність підприємства, синхронність надходження і витрачання грошових коштів, що дає можливість визначити потребу в залученні капіталу й перевірити майбутню ліквідність підприємства.

Після складання прогнозу руху грошових коштів розробляється стратегія фінансування підприємства.

 

Прогноз балансу підприємства входить до складу директивного фінансового планування. Баланс активів і пасивів необхідний для того, щоб оцінити, в які види активів спрямовуються грошові кошти і за рахунок яких видів джерел (пасивів) передбачається фінансування створення активів.

Успіх фінансової стратегії підприємства гарантується, коли фінансові стратегічні цілі відповідають реальним економічним та фінансовим можливостям підприємства, коли чітко централізовано фінансове керівництво, а методи його є гнучкими та адекватними змінам фінансово-економічної ситуації.

Причини фінансової кризи

Зовнішні фактории, тобто не залежні від діяльності підприємства

о спад конюктури в ек

o зниж купівельної спроможності населення

o значний рівень інфляции

o нестаб господ і податкового зак-ва

o посилення конкуренції в галузі

o криза окремої галузі

o посилення монополії на ринку

o політ нестабільність

o конфлікти між засновниками (власниками)

Внутрішні фактори, тобто залежні від підприємства:

o низька якість менеджменту;

o дефіцити в організаційній структурі;

o недоліки у виробничій сфері;

o низький рівень кваліфікації персоналу;

o низький рівень маркетингу і втрата ринків збуту;

o прорахунки в інвестиційній політиці;

o дефіцит інновацій;

o дефіцит фінансування;

o недостатній контроль;

o незадовільна робота служб, підрозділів підприємства.

Види і фази криз

Стратегічна криза виникає в умовах зруйнованого виробничого потенціалу і відсутності довгострокових факторів успіху.

Криза прибутковості виникає в умовах наявності перманентних збитків, що "з'їдають" власний капітал підприємства і призводять до незадовільно структури балансу.

Криза ліквідності виникає у випадку неплатоспроможності підприємства або наявності реальної погрози втрати платоспроможності.

Між різними видами криз існують зв 'язки - стратегічна криза породжує кризу прибутковості, що у свою чергу призводить до кризи платоспроможності. Закономірним результатом розвитку симптомів фінансової кризи є надмірна кредиторська заборгованість, неплатоспроможність і банкрутство підприємства.

Виділяють три фази кризи:

- фаза, що безпосередньо не загрожує функціонуванню підприємства за умови його переходу на режим антикризового управління;

- фаза, що загрожує подальшому існуванню підприємства і вимагає термінового проведення фінансової санації;

- кризовий стан підприємства, що веде до його ліквідації.

Слід зазначити, що аналіз ймовірності банкрутства підприємства може здійснюватися на основі як неформалізованих, так і формалізованих моделей. Неформалізовані моделі прогнозування банкрутства ґрунтуються на фундаментальному підході, який передбачає при визначенні ймовірності оголошення підприємства - об'єкта дослідження - банкрутом урахування максимальної кількості чинників через обробку фінансової інформації, отриманої як із внутрішніх, так і зовнішніх джерел.

 

Види банкрутства

Поняття банкрутства характеризується різними його видами. У законодавчій і фінансовій практиці виділяють наступні види банкрутства підприємств:

1. Навмисне банкрутство - навмисне приховання факту стійкої фінансової нездатності, шляхом надання недостовірних даних.

Ознаки навмисного банкрутства:

- надання недостовірних даних про фінансовий стан боржника;

- причинний зв'язок між такими даними і збитками, що несе кредитор;

- якщо сховане банкрутство є наслідком дії форс-мажорних обставин. Максимальні стягнення за навмисне банкрутство застосовуються у

випадках, коли сформована ситуація є наслідком різного роду зловживань і некомпетентного ведення фінансово-господарської діяльності.

2. Фіктивне банкрутство - свідомо помилкове оголошення підприємством про свою неспроможність з метою введення в оману кредиторів для одержання від них відстрочки (розстрочки) виконання своїх кредитних зобов 'язань або знижки сум кредитної заборгованості.

Виявлені факти фіктивного банкрутства переслідуються в карному порядку.

3. Навмисне банкрутство - навмисне створення (або збільшення) керівником або власником підприємства його неплатоспроможності; нанесення ними економічного збитку в інтересах інших осіб; свідомо некомпетентне фінансове керування.

Виявлені факти навмисного банкрутства переслідуються згідно закону.

4. Реальне банкрутство - повна нездатність підприємства відновити в майбутньому періоді свою фінансову стійкість і платоспроможність у силу реальних втрат використання капіталу.

Катастрофічний рівень втрат капіталу не дозволяє підприємству здійснювати ефективну діяльність, і воно стає банкрутом.

5. Технічне банкрутство - неплатоспроможність підприємства, викликана істотним простроченням його дебіторської заборгованості. Дебішорська заборгованість перевищує розмір кредиторської заборгованості, а сума активів значно перевершує обсяг фінансових зобов 'язань.

Факт банкрутства підприємства не означає, що збитки нестимуть тільки його власники, але також кредитори, партнери, споживачі і так далі.

Форми санації

Види і форми санації:

1. Санація без залучення додаткових фінансових ресурсів:

- зменшення номінального капіталу підприємства;

- конверсія власності в борг;

- конверсія боргу у власність;

- пролонгація термінів сплати заборгованості;

- добровільне зменшення заборгованості;

- самофінансування;

2. Санація з залученням нового фінансового капіталу:

- альтернативна санація;

- зменшення номінального капіталу з майбутнім його збільшенням;

- безповоротна фінансова допомога власників;

- безповоротна фінансова допомога персоналові;

- емісія облігацій конверсійної позики;

- залучення додаткових позичок.

У залежності від джерел мобілізації фінансових ресурсів розрізняють автономну санацію (власні засоби підприємства і капітал його власників) і зовнішню санацію (засобу кредиторів і держави).

Суть i функцii фiнансiв пiдприємств.

об'єктом фінансів підприємств є економічні відносини, пов'язані з рухом коштів, формуванням та використанням грошо­вих фондів. Суб'єктами таких відносин можуть бути підприємства та організації, державне казначейство, банківські установи та стра­хові компанії, позабюджетні фонди, інвестиційні фонди, аудитор­ські організації, інші суб'єкти господарювання, які є юридичними особами.

Фінанси підприємств — це економічні відносини, пов'язані з рухом грошей, формуванням грошових потоків, розподілом і ви­користанням доходів і грошових фондів суб 'єктів господарюван­ня в процесі відтворення.

У процесі відтворення фінанси підприємств як економічна ка­тегорія виявляються та виражають свою сутність, свою внутріш­ню властивість через такі функції:

— формування фінансових ресурсів у процесі виробничо- господарської діяльності;

— розподіл та використання фінансових ресурсів для забез­печення операційної, фінансової та інвестиційної діяльності, для виконання своїх фінансових зобов'язань перед бюджетом, бан­ками, суб'єктами господарювання;

— контроль за формуванням та використанням фінансових ресурсів у процесі відтворення.

Важливою є роль фінансів підприємств у забезпеченні збалан­сованості в економіці країни матеріальних та грошових фондів, призначених для споживання та нагромадження. Забезпечення такої збалансованості великою мірою впливає на стабільність національної валюти, грошового обігу, стану розрахунково-пла­тіжної дисципліни.

Обов'язковими передумовами ефективного функціонування фінансів підприємств є:

— різноманітність форм власності;

— свобода підприємництва та самостійність у прийнятті рішень;

— вільне ринкове ціноутворення та конкуренція;

— самофінансування підприємництва;

— правове забезпечення правил економічної поведінки всіх суб'єктів підприємницької діяльності;

— обмеження і регламентація державного втручання в діяль­ність підприємств.