Українські землі у складі Великого князівства Литовського.

У 13-15 вв. ослаблені золотоордынским ярмом, укр. землі стали об'єктом захоплення іноземними державами. Захоплення більшої частини укр. земель Великим Князівством Литовським (ВКЛ). Здійснення захоплення білоруських і укр. земель велося князями: Миндовгом (ЗО-сг. 13 в. - 1263; фундатором Литовської держави), що захватили «Чорну Русь» (сучасну Гродненскую область Білорусії); Витеном (1293-1316) і Гедимином (1316-1341), що захопили велику частину білоруських земель; Ольгердом (1345 - 1377), що захватили велику частину укр. ч частина російських земель (від сучасних Волыни до Білгородської області на сході, від Брянської області на півночі до Херсонської і Миколаївської на півдні;. Ольгердом був узятий Київ); Витовтом (1392 - 1430), що захватили південно-укр. степу аж до Чорного моря в районі Одеси. Причини швидкого захоплення: а) Русь була ослаблена золотоордынским ярмом; б) багато князівств добровільно входили до складу Литви, намагаючись спілкою з ній убезпечити свої землі від тиску Тевтонського ордена і монголо-татарського ярма. Політика Литви на захоплених землях - укр. і білоруські землі складали 9/10 території литовської держави: а) эго вносило специфіку в життя усього Великого князівства Литовського, державний мова - староруський, закони складені на основі «Російської правди» і ін.; б) У. К. Л, незважаючи на тенденції до централізації, що проявилися при Витовте, було схоже на федерацію численних земель, у внутрішнє життя яких литовський князь майже не втручався, і влада там була в руках місцевої укр.ой і білоруської знаті, що одержала значну автономію в справах. «Старе - не змінюємо, нове - не впроваджуємо» - такий був принцип правління литовських князів). Тому М. С. Грушевський вважав, що В.К.Л в більшого ступеня, ЧИМ Московия, зберегло традиції Київської Русі.

 

Боротьба слов'янських народів за національне визволення у другій половині XIX ст.

 

Наприкінці 19 - поч. 20 сг. Османська та А-У імперії пригноблювали народи Півд, Та Сх. Європи (Чехів, словаків, укр., пол, румунів, сербів, хорватів, албанців, болгар, македонців та ін.)

У 70х рр. 19 ст. Османська імперія зазнала кріпи яка була пов'язана з розпадом феодально-абсолютиським устроєм, втратою контролю над деякими тер та піднесення національної боротьби балканських народів. 1875р повстання в Боснії та Герциговині - придушено.

У квітні 1977 Росія оголосила війиу Османською імперією - перемога - болгари створили власну державу, було визнано незал Сербії, Чорногорії та Румуігії. Остаточне визволення нар Пд.-Сх Європи було завершено на поч. 20 ст. коли Порта відмовилася від своїх володінь на Балканах та а Егейсьхому морі.

На поч. 2о ст. загострилися суперечності між Айстрією та Угорщиною, загострилися хорватсько-угорські відносини - постійні антиугорські виступи. 1899 р прийняте положення про культурно-національну автономію, проте це не вирішило національного питання. Підвищення національної активності в Угорщині на фоні Російської революції 1905-07рр. одним з актів придушення руху була анексія Боснія та Герцеговини 1908 р.

Своєрідними аграринмн колоніями Угорщини була Словаччина та Закарпатська Укр.

Польща була розділена між Австро-Угорщиною, Нім та Рос. У Пол землях що належали Німціям, німецькі колоніст витісняли Пол селян, промисловість. належала нім капіталістам. У Пол діяла впливова політ партія Соц-Дем яка співробітничала з Рос більшовиками. Під час револ 1905-07 рр в більшості міст відбулися збройні виступи проти рос – всі буди придушені. В 1916р було проголошено незалежне Королівство Польське.

 

 

Усний виклад історичного матеріалу. Наведіть Приклади різних видів усно викладу матеріалу.

Розповідь. Одним із прийомів усного викладу є розповідь. У викладанні історії це стисле повідомлення про історичні події. Одна з вимог до розповіді – відображення в ній конкретної історичної характеристики часу, простору, історичних осіб, що сприяє розвитку в учнів уявлення про специфічність кожного історичного факту в порівнянні з іншими.

Сюжетна розповідь – це детальне емоційне оповідання, яке має певний історичний сюжет, що нерідко має драматичний характер. Сюжет розповіді не обов`язково повинен бути повністю реалістичним, він може містити художній вимисел, але не можна фальсифіковувати відомі історичні факти. Інша форма сюжетної розповіді –драматизація. Тут розповідь ведеться у вигляді діалогу двох осіб, які намагаються вирішити конфліктну ситуацію. В процесі діалогу розкривається сутність типового соціального явища. Часто учні бувають учасниками цих діалогів. Адже завжди краще усвідомлюється те, що виявлено при активній особистій участі.Образна розповідь. На відміну від сюжетної, що має конкретну фабулу, образна розповідь містить більше теоретичних елементів і передає головні історичні факти у спокійній безконфліктній формі. Такий прийом найчастіше застосовується при викладі явищ і процесів економічного життя суспільства. Причому поєднується він, як правило, з графічною наочністю. Конспективну розповідь та інформаційне повідомлення вчитель використовує на уроках при викладанні неголовних фактів. Для конспективної розповіді характерним є позбавлене образності перерахування фактів, їх просторових, часових і кількісних характеристик. Інформаційне повідомлення застосовують для перерахування фактів, дат, імен, географічних місць, взаємозв`язаних один з одним і з головними фактами уроку.2. Прийоми описування. Картинне описування або описання дозволяє розкрити сутність, риси, деталі, ознаки чи стани. У ньому є об`єкт але немає розвитку сюжету. Описання буває картинним і аналітичним. Картинним описуванням називається прийом устного викладу матеріалу, коли з допомогою слова в емоційно-художній формі створюються образи того чи іншого факту, тобто відбувається образне відтворення фактів у вигляді цілісних картин. Цей вид опису застосовується для відтворення картин природи, побуту людей, географічного середовища, а також типових явищ господарського, культурного, суспільного життя. Аналітичне описування значно відрізняється від картинного. Це прийом розповіді, в якому дається описання складових частин, деталей, їх функціонального призначення, передаються зовнішні ознаки створюваних цілісних образів, показується взаємодія їх сутнісних частин. Застосовується він при описанні знарядь праці, зброї, пам`ятників архітектури, воєнних і господарських об`єктів, а також при роз`ясненні влаштування деожави. Розповідь поєднується з крейдовими малюнками, схемами, з демонстрацією макетів і моделей. Образна характеристика – різновидність опису. Образною називають характеристику типових представників суспільства конкретного періоду. Часто образна характеристика поєднується із завданнями для учнів. 3. Пояснення, розмірковування, характеристика, доказ. Пояснення – один з найбільш поширених прийомів при викладенні головних фактів і теоретичного матеріалу. Це та частина інформації, яка повинна бути засвоєна у вигляді понять, суджень, умовиводів, оцінок, висновків. Розмірковування – це варіант пояснення, який застосовується при виявленні причинно-наслідкових зв`язків, сутнісних рис понять. Одночасно використовуються документи, статичний і картографічний матеріал.Цей прийом дозволяє показати учням хід розмірковувань вчителя, його роздумів, дати зразки аналізу фактів. Вчитель веде учнів за собою в активну пізнавальну діяльність. Він показує як вирішували цю проблему вчені, як її слід вирішувати. Розмірковуванням ми називаємо послідовний розвиток положень, доказів, що підводять учнів до висновків і узагальнень. Ромірковування супроводжується постановкою питань, що дозволяє привернути увагу учнів до зазначеної проблеми. На кожне питання вчитель дає відповідь у формі розмірковування, зіставляючи факти і думки. В результаті учні без помітних труднощів осмислюють теоретичний зміст учбового матеріалу.

 

 

Білет №9