Методологія макроекономічного аналізу

 

Для вивчення закономірностей функціонування національної економіки науковці використовують різні методи та прийоми, які в сукупності становлять методологію макроекономіки.

 

Наукове абстрагування. Індукція та дедукція

 

У макроекономічних дослідженнях широко застосовують метод наукової абстракції, суть якого полягає у поглибленому пізнанні реальних економічних

 

фактів і процесів шляхом виокремлення основних, найсуттєвіших, усталених ознак певного явища, очищених (абстрагованих) від всього випадкового, швидкоплинного, неістотного. Результатами застосування методу наукової абстракції є формування понять, економічних категорій. Економічні категорії

- це абстрактні логічні поняття, які характеризують процеси і явища економічного життя. Наприклад, гроші, товар, бюджет, дефіцит бюджету, державний борг, прибуток, ринок, попит, пропозиція, заробітна плата, робоча сила, безробіття, інфляція та інші.

Макроекономіка дає досить абстрактну картину національної економіки. Однак теорії, що ґрунтуються на фактах, є реалістичними. Основну сума фактів, економічної інформації береться з національної та міжнародної статистики, бухгалтерського обліку, соціологічних обстежень тощо. В результаті збирання та систематизації фактів економічна дійсність стає відомою, однак ще не пізнаною. Збирання фактів називають описовою, або емпіричною, макроекономікою.

Пізнання зв'язків у національній економіці, виведення законів і теорій з фактів становить суть методу макроекономічного аналізу. При цьому економісти можуть йти як від теорії до фактів, так і від фактів до теорії. Виведення теорій з фактів називається індукцією, або індуктивним методом дослідження. Факти спочатку нагромаджуються, аналізуються та систематизуються, виявляються стійкі зв'язки між ними, що дає змогу сформулювати закон чи теорію, які відображають закономірності функціонування національної економіки.

Закони і теорії макроекономіки – це змістовні твердження, виведені з фактів. Економічні закони - це сталі причинно-наслідкові взаємозв’язки та взаємозалежності між економічними процесами та явищами.

Узагальнення в макроекономіці також можна вивести за допомогою дедуктивного методу, суть якого полягає у висуненні на основі логіки або інтуїції гіпотез, у формулюванні попередніх неперевірених теорій, достовірність яких може бути перевірена лише багаторазовим дослідженням та аналізом відповідних фактів. Гіпотези чи теорії, які не підтверджені фактами, є неправильними, а тому повинні відкидатись. Треба враховувати і можливість плинності, змінності фактів, економічних процесів, а отже, і необхідність звіряти відповідність сформульованих законів і теорій та законів цим новим економічним процесам та фактам. Старі закони й теорії можуть зникати, а нові – з'являтись.

 

Моделювання як метод макроекономічного аналізу. Ендогенні та екзогенні змінні макроекономічних моделей

 

Важливим методом макроекономічних досліджень є економічне моделювання. Економічне моделювання - це формалізований опис економічних процесів і явищ, структура якого абстрактно відтворює реальну картину економічного життя. Економічна модель дає можливість наочно і

 

глибше дослідити основні риси й закономірності розвитку реального об’єкта пізнання.

Макроекономічні моделі представляють у математичній, табличній та графічній формах. Якщо залежності між макроекономічними змінними виражають за допомогою таблиць, то маємо табличну модель, якщо за допомогою графіків – то маємо графічну модель, а якщо за допомогою рівнянь

– то маємо економіко-математичну модель.

У макроекономічних моделях використовуються два види змінних – ендогенні та екзогенні. Ендогенні змінні – це змінні, які модель намагається пояснити, а екзогенні – це змінні, які модель бере як дані. Метою моделі є з'ясування того, як екзогенні змінні впливають на ендогенні

Детальніше про використання економічного моделювання в макроекономічних дослідженнях див.: [2, с.; 5, с.30-32 ].

 

Макроекономічні показники, номінальні та реальні змінні, економічні закони

 

Макроекономічні дослідження національної економіки базуються на використанні різноманітних статистичних показників, які характеризують макроекономічні змінні.

Існують різноманітні класифікації макроекономічних показників (рис. 1.1).

 

 

Класифікація макроекономічних показників

натуральні

абсолютні

запасові

номінальні

грошові

відносні

потокові

реальні

у постійних цінах

кількісні змінні

у поточних цінах

відносні змінні

Рис.1.1. Класифікація макроекономічних показників Натуральні макроекономічні показники вимірюються у різних фізичних

одиницях, грошові (вартісні) - у грошових одиницях. Вартісні показники можуть визначатись у постійних (базових) та поточних цінах. Постійна ціна – це ціна базового року, а поточна ціна – ціна даного року.

 

Абсолютні показники – це натуральні та грошові показники, які виражені у фізичних та грошових одиницях, а відносні показники – виражені у відсотках.

Запасові – це показники, які вимірюють кількість чого-небудь у певний момент часу, на певну дату, а потокові – вимірюють кількість чого-небудь за певний період часу, здебільшого за рік. Наприклад, майно особи є запасом, а її дохід та видатки – потоком; обсяг капіталу в національній економіці є запасом, а обсяг інвестицій – потоком.

Між показниками потоку й запасу існує певний взаємозв'язок:

по-перше, запас дорівнює нагромадженим за певний період часу потокам; по-друге, потік дорівнює різниці між запасами на початок і кінець періоду.

Номінальні показники виражаються у грошах. Наприклад, номінальна зарплата, яка становить кількість грошей, яку одержує працівник за годину, день, місяць, рік своєї праці. Реальні показники вимірюються у фізичних одиницях. Наприклад, реальна зарплата, яка становить кількість товарів і послуг, яку працівник може придбати за свою номінальну зарплату. У свою чергу реальні показники можуть відображатись у кількісних змінних (наприклад, реальна зарплата, реальний ВВП, обсяг капіталу) та відносних цінах (наприклад, реальна ставка процента). Між кількісними змінними та відносними цінами існує спільна ознака: вони вимірюють фізичну, а не грошову кількість.

Макроекономічний аналіз та факти дають можливість сформулювати економічні принципи та закони.

Економічні закони, як вже зазначалось, відображають сталі причинно- наслідкові зв'язки між економічними явищами та процесами, в той час як економічні принципи – віддзеркалюють взаємозв’язки економічних явищ та процесів, що мають менш стійкий і менш обов’язковий характер.

Економічні закони поділяють на емпіричні та теоретичні. Емпіричні закони є очевидними. Експериментальні спостереження підтверджують їх дію. Теоретичні закони макроекономіки виражають сталі причинно-наслідкові зв'язки між абстрактними узагальненнями, їх не можна виявити на емпіричному рівні. Емпіричні та теоретичні закони ми будемо вивчати в курсі макроекономіки і пізніше - в курсі мікроекономіки.

Закони макроекономіки належать до суспільних законів і відрізняються від законів природи (див. таблицю 1-2).

 

Таблиця 1-2. Відмінності законів макроекономіки та законів природи

 

 

Закони макроекономіки	Закони природи
· Історичні, мають минущий характер; · Є законами економічної діяльності людей, які мають певну мету й певні матеріальні інтереси;	· Вічні, діють завжди;   · Нейтральні до людських бажань і мотивів поведінки і можуть діяти поза людським суспільством;

 

Спільною ознакою законів макроекономіки і природи є те, що вони мають об'єктивний характер, тобто не залежать від волі і свідомості людей.

 

4.4. Філософія макроекономіки: