Міністерство освіти і науки України Національний лісотехнічний університет України

Міністерство освіти і науки України Національний лісотехнічний університет України

 

Кафедра економічної теорії

 

Тема 1

 

МАКРОЕКОНОМІКА ЯК НАУКА

 

 

Підготувала: Доц., к.е.н. Стасюк І.В.

 

 

Львів - 2013

 

Макроекономіка є однією з галузей економічної науки. Об'єктом її дослідження, як і всіх інших економічних наук, є національна економіка. Водночас кожна економічна наука має свій власний предмет вивчення. Завданням даної лекції є: з'ясувати об'єкти вивчення та суб'єкти макроекономіки, її предмет і функції; довідатись, які методи вона використовує; розглянути історію виникнення й розвитку макроекономічної теорії, основні її течії; проаналізувати схему кругопотоку, що відображає взаємопов'язаний і безперервний рух ресурсів, виготовлених продуктів та створених доходів між економічними суб'єктами, яка лежить в основі макроекономічного аналізу.

 

1. Вступ до макроекономіки.

1.1. Необмеженість матеріальних потреб та обмеженість економічних ресурсів

– фундаментальні обставини макроекономіки.

1.2. Зростання ефективності економіки як головне завдання макроекономіки.

 

2. Об'єкт макроекономічної теорії. Суб'єкти макроекономіки.

2.1. Національна економіка як об'єкт макроекономіки. Суб'єкти національної економіки.

2.2. Економічна система, її елементи, типи та моделі.

 

3. Предмет та функції макроекономіки.

3.1. Механізм функціонування економіки як предмет макроекономіки. Основні сфери макроекономічних досліджень.

3.2. Макроекономічна теорія та макроекономічна політика. Основні цілі макроекономічної політики.

3.3. Функції макроекономіки. Позитивна й нормативна макроекономіка.

3.4. Історія виникнення й розвитку макроекономічної теорії.

 

4. Методологія макроекономічного аналізу.

4.1. Наукове абстрагування. Індукція та дедукція.

4.2. Моделювання як метод макроекономічного аналізу. Ендогенні та екзогенні змінні макроекономічних моделей.

4.3. Макроекономічні показники, номінальні та реальні змінні, економічні закони.

4.4.Філософія макроекономіки: класична (лібералізм), кейнсіанська, марксистська.

 

5. Модель кругопотоку як вихідна модель макроекономічного аналізу.

5.1. Двосекторна модель кругопотоку. Доходи, видатки та витрати.

5.2. Заощадження, інвестиції та фінансові ринки у схемі кругопотоку.

5.3. Державний та зарубіжний сектори у схемі кругопотоку.

 

ВCТУП ДО МАКРОЕКОНОМІКИ

 

Необмеженість матеріальних потреб та обмеженість економічних ресурсів – фундаментальні обставини макроекономіки

 

В основі макроекономіки лежать два незаперечних факти:

1. безмежність людських потреб;

2. обмеженість, рідкісність, ресурсів, що використовуються для виробництва товарів і послуг та задоволення потреб людей.

Особливістю макроекономіки є те, що ці факти розглядаються з позиції не окремих суб'єктів економіки (окремих фізичних та юридичних осіб), а всієї сукупності економічних суб'єктів, тобто національної економіки, взятої як єдине ціле.

Згадаємо, що під матеріальними потребами розуміють бажання людей використовувати різні товари й послуги, які приносять їм користь (задоволення). Перелік цих товарів і послуг є дуже великий. Ми можемо їх умовно поділити на предмети першої необхідності (їжа, одяг, житло) і предмети розкоші (делікатеси, парфуми, яхти). Цей поділ є звичайно умовним, оскільки те, що є предметом розкоші для одного, одночасно може бути предметом першої необхідності для іншого. Крім того, те, що було предметом розкоші колись, сьогодні є предметом першої необхідності.

Матеріальні потреби притаманні як окремим людям (споживачам), так і підприємствам, які потребують сировину, виробничі будівлі, обладнання тощо для виробництва товарів і послуг, так і державі, яка повинна забезпечити виробництво так званих суспільних благ (армія, поліція, охорона довкілля, освіта, медицина, дороги тощо).

У своїй сукупності матеріальні потреби є безмежні (невтоленні), а отже, матеріальні потреби в товарах і послугах повністю задовольнити неможливо. Матеріальні потреби є безмежними, оскільки вони постійно зростають як у кількісному, так і якісному вимірі з появою нових продуктів, послуг, їх рекламою. Метою всієї економічної діяльності є намагання як найповніше задовольнити ці різноманітні невтоленні матеріальні потреби.

Для виробництва товарів і послуг використовуються різноманітні економічні ресурси. Економічні ресурси – це всі природні, людські та вироблені людиною ресурси, що використовуються для виробництва товарів і послуг.

Економічні ресурси поділяють на дві великі групи:

· матеріальні ресурси – земля й капітал;

· людські ресурси – праця й підприємницькі здібності.

Ресурс земля – це всі дарові блага природи, які застосовуються у виробництві, а саме: орні землі, пасовища, ліси, водні ресурси, поклади корисних копалин тощо.

Капітал, або інвестиційні ресурси - це всі виготовлені різноманітні інструменти, обладнання, машини, фабрично-заводські будівлі, складські ті транспортні засоби, збутова сітка тощо, які використовуються для виробництва товарів і послуг та їх доставки до споживача. Економісти

 

нерідко називають капітал фізичним (або реальним) капіталом і відрізняють його від грошового капіталу. Відмінність між цими поняттями полягає в тому, що фізичний капітал призначений для виробництва товарів та послуг і є виробничим ресурсом, в той час як грошовий капітал – це гроші, які використовуються для придбання інвестиційних ресурсів (фізичного капіталу), і є фінансовим капіталом.

Термін праця як економічний ресурс використовується для визначення всіх фізичних і розумових здібностей людини, які застосовуються у виробництві товарів і послуг.

Підприємницькі здібності є особливим видом людського ресурсу. Ними володіє незначна частина людей. Підприємницькі здібності – це здібності людини поєднувати й організовувати використання трьох інших економічних ресурсів у процесі виробництва, займатись бізнесом на свій ризик.

Спільною рисою всіх економічних ресурсів є їх обмеженість, рідкісність, на певний момент часу. Обмеженість ресурсів породжує ряд проблем: обмеженість обсягів виробництва матеріальних благ, необхідність економії економічних ресурсів та необхідність вибору найефективнішого варіанта використання ресурсів із цілого ряду існуючих альтернатив.

 

Таблиця 1-1

Графік 1-3. Переміщення кривої трансформації

 

Таким чином, в умовах безмежності матеріальних потреб та обмеженості ресурсів підвищення ефективності економіки й досягнення на цій основі вищого рівня задоволення потреб є головною проблемою суспільства.

 

ОБ'ЄКТИ МАКРОЕКОНОМІЧНОЇ ТЕОРІЇ. СУБ'ЄКТИ

МАКРОЕКОНОМІКИ

 

ПРЕДМЕТ ТА ФУНКЦІЇ МАКРОЕКОНОМІКИ

 

Функції макроекономіки. Позитивна й нормативна

Макроекономіка

 

Основне завдання макроекономічної теорії полягає в тому, щоб привести в систему, пояснити та узагальнити факти, які торкаються механізму функціонування національної економіки. Досліджуючи економічну систему, макроекономіка виявляє сутність окремих її елементів, причинно-наслідкових та кореляційних зв'язків між ними, на основі яких формуються принципи, закони функціонування економіки. В цьому полягає теоретико-пізнавальна функція макроекономіки.

Економічні закономірності вивчаються не заради зайвої цікавості. Вони є основою прогнозування економічних явищ і прийняття господарських рішень. Виходячи з основних економічних закономірностей (теорій), можна передбачити, наприклад, як зміняться обсяги виробництва, рівень цін та зайнятості у зв'язку із зміною цін на бензин чи підвищенням (зниженням) податків, процентної ставки тощо.

 

Економічні закономірності повинні враховуватись і при розробці економічної політики уряду, інструменти якої чинять вплив на економіку. Знання основних закономірностей, принципів макроекономіки є надзвичайно важливе, оскільки їх врахування дозволяє приймати оптимальні рішення урядом, що справляє великий вплив на розвиток економіки в цілому та досягнення певних економічних цілей.. Макроекономіка виступає теоретичною основою економічної політики держави. В розробці практичних рекомендацій для проведення тієї чи іншої економічної політики уряду полягає практична функція макроекономіки.

Таким чином, економісти виділяють дві основні функції макроекономічної теорії - позитивну (теоретико-пізнавальну) та нормативну (практичну). Завдання позитивної макроекономічної теорії - дослідити факти й залежності між ними. Завдання ж нормативної макроекономічної теорії - обгрунтувати і виробити економічну політику. Якщо позитивна економіка описує те, що є, і пов'язана з аналізом і прогнозуванням, то нормативна економіка говорить про те, що слід зробити, чи чого бажано досягти і пов'язана з плануванням. Якщо позитивна економіка позбавлена оціночних суджень і базується на строго визначених вимірниках, то нормативна - охоплює моральні та суб'єктивні оцінки стосовно того хорошими чи поганими є економічні умови чи політика, наскільки вони є справедливими.

Слід зазначити, що обидва види макроекономічної теорії тісно пов'язані між собою. Так, результати позитивного аналізу допомагають визначити кращий спосіб досягнення нормативних цілей. В той же час результати нормативного аналізу, наприклад, стосовно несправедливості при певних виборах або в певних питаннях зацікавлюють у більш глибокому їх дослідженні.

Крім теоретико-пізнавальної та практичної функції важливими функціями макроекономічної теорії є ще дві: світоглядно-виховна та методологічна [5, с.24-25].

Змістом світоглядно-виховної функції є формування економічного мислення, економічної психології та економічної культури людей. Методологічна функція макроекономічної теорії полягає у використанні сформульованих нею наукових уявлень про механізм функціонування національної економіки та понятійно-категоріального апарату іншими економічними науками – галузевими та функціональними.

 

Таблиця 1-2. Відмінності законів макроекономіки та законів природи

 

 

Закони макроекономіки	Закони природи
· Історичні, мають минущий характер; · Є законами економічної діяльності людей, які мають певну мету й певні матеріальні інтереси;	· Вічні, діють завжди;   · Нейтральні до людських бажань і мотивів поведінки і можуть діяти поза людським суспільством;

 

Спільною ознакою законів макроекономіки і природи є те, що вони мають об'єктивний характер, тобто не залежать від волі і свідомості людей.

 

4.4. Філософія макроекономіки:

Рис. 1.2. Двосекторна модель кругопотоку ресурсів, продуктів і доходів

 

Двосекторна модель кругопотоку (рис.1.2.) відображає замкнену національну економіку (непов'язану з економіками інших країн), що містить лише два економічні суб'єкти – домогосподарства та фірми.

На верхній половині рисунка представлений ринок ресурсів, на який, з однієї сторони, домогосподарства постачають економічні ресурси, які знаходяться у їх власності (землю, працю, капітал, підприємницькі здібності) і створюють їх пропозицію, а, з іншої сторони, підприємства купують ці ресурси, створюючи таким чином, попит на них. Взаємодія попиту на кожний з цих ресурсів та їх пропозиції встановлює ціну цих ресурсів. За цими цінами, встановленими ринком ресурсів, підприємства їх купують, несучи при цьому грошові витрати, а домогосподарства їх продають, одержуючи, таким чином, грошові доходи у вигляді заробітної плати, ренти, процента та прибутку. Отже, платежі фірм домогосподарствам за ресурси називаються доходами, а платежі фірм за придбані ресурси є їхніми витратами.

На нижній половині схеми представлений ринок продуктів. На ньому, з однієї сторони, виступають підприємства, які використовують куплені на ринку ресурсів ресурси для виробництва товарів і послуг, і постачають ці продукти на ринок продуктів, створюючи їх пропозицію. З іншої сторони, домогосподарства, одержавши доходи, їх витрачають, купуючи товари й послуги на ринку продуктів, створюючи попит на них. При взаємодії попиту на товари і послуги та їх пропозиції на ринку продуктів установлюється ціна на них. Ціни на товари й послуги, встановлені на ринку продуктів, формують, з однієї сторони, виручку від продажу продукту підприємств (яка становить виторг від продажу товарів і послуг, придбаних домогосподарствами), а, з іншої сторони, споживчі видатки домогосподарств.

З цієї схеми видно, що у замкненій національній економіці доходи одних економічних суб'єктів є видатками інших. Так, витрати фірм на ресурси є доходами домогосподарств, а видатки домогосподарств на товари й послуги є виторгом фірм від реалізації продукції. Це означає, що у замкненій національній економіці, в якій одночасно відсутнє державне втручання в господарське життя, обсяг національного виробництва у грошовому виразі (виторг фірм) дорівнює величині грошових доходів (видатків) домогосподарств.

Дане схема кругопотоку містить два кола – внутрішнє, яке відображає рух ресурсів, товарів і послуг, та зовнішнє, яке відображає грошовий потік доходів, витрат і споживчих видатків. Фізичний (“ресурси – продукція”) та грошовий (“видатки – доходи”) потоки відбуваються одночасно у протилежних напрямках і безконечно повторюються.

 

Кругопотоку

 

Двосекторна модель кругопотоку ресурсів, продуктів і доходів передбачає, що, по-перше, виготовлена фірмами продукція купується лише домогосподарствами, і, по-друге, домогосподарства повністю витрачають свої

 

доходи на споживчі видатки. Проте в реальній економіці домогосподарства не весь свій дохід спрямовують на придбання товарів і послуг. Частина цього доходу ними заощаджується у вигляді готівки, вкладів у банках, придбаних цінних паперів тощо. В результаті таких заощаджень поточні видатки домогосподарств є меншими, ніж їхні доходи. Водночас фірми не тільки виробляють товари й послуги, але й купують капітальні товари одне в одного. Крім того, нерідко підприємства витрачають більше коштів, ніж одержують виторг від продажу продукції. Ці витрати підприємств пов'язані як із сплатою платежів за ресурси, так і із здійсненням інвестування – купівлі машин, устаткування тощо, яке відшкодовує зношений основний капітал та збільшує його величину.

Отже, домогосподарства прагнуть заощаджувати, а фірми потребують додаткові кошти на інвестиції. У зв'язку з цим у ринковій економіці виникають фінансові посередники – комерційні банки, кредитні спілки тощо, які спрямовують кошти від домогосподарств до фірм-інвесторів. Крім того, домогосподарства можуть також прямо інвестувати кошти в економіку, купуючи різноманітні цінні папери на фінансових ринках.

На рисунку 1.3. представлена схема кругопотоку ресурсів, продуктів та доходів з урахуванням заощаджень, інвестицій та фінансових ринків (на ній представлені лише грошові потоки).

 

Грошові доходи: зарплата,

Витрати рента,процент, прибуток Ринок ресурсів

 

Підприємства

Інвестиційні кошти

Фінансові ринки

 

Заощадження

Домогосподарства

 

Інвестиційні видатки

 

Ринок продуктів

Виручка від Споживчі видатки

продажу

 

Рис. 1.3. Заощадження, інвестиції та фінансові ринки у схемі кругопотоку

 

Розглянута схема, як і попередня, також є дещо спрощеною: не всі домогосподарства заощаджують та не всі підприємства беруть позики для інвестування, заощаджують не тільки домогосподарства, але й підприємства, позичають кошти на фінансових ринках не тільки підприємства, але й домогосподарства. Крім того, в реальному економічному житті приймають участь також держава та іноземці, участь яких буде врахована в наступній схемі кругопотоку.

Слід також відзначити особливу відмінність двох схем: схема кругопотоку товарів, ресурсів та доходів передбачала, що домогосподарства повністю витрачають свій дохід на купівлю товарів та послуг, а отже, забезпечується рівність між сукупними видатками і національним продуктом (в грошовому виразі) і таким чином забезпечується рівновага в національній економіці; схема ж кругопотоку, яка включає заощадження інвестиції та фінансові ринки, передбачає, що покупцями є і домогосподарства, і підприємства, а отже їх сумарні видатки на товари й послуги повинні дорівнювати вартості національного продукту. Оскільки заощадження та інвестування здійснюють два різних суб'єкти ринку, то може виникнути невідповідність між обсягами заощаджень домогосподарств та обсягами інвестицій підприємств, а отже, може виникнути невідповідність між сумарними видатками на товари й послуги та вартістю виробленого національного продукту, в результаті чого стан рівноваги в економіці буде порушено.

 

Рис.1.4. Схема кругопотоку з урахуванням державного й зарубіжного секторів

 

Врахування трьох розглянутих суб'єктів ринку дозволяє стверджувати, що їх сукупні видатки на товари й послуги (споживчі видатки домогосподарств, інвестиційні видатки фірм та державні закупівлі товарів й послуг) повинні дорівнювати вартості національного продукту.

Тепер врахуємо четвертий суб'єкт ринку – зарубіжний сектор. Реальна економіка більшості країн світу є відкритою: частину національного продукту купують іноземці (населення, фірми та уряди зарубіжних країн), так само як вітчизняні фірми, населення та уряд купують продукцію за кордоном. Потік 13 показує грошові надходження від решти світу за вітчизняні товари й послуги, які продані за кордоном (експорт), потік 14 показує грошові платежі решті

 

світу, які сплачують вітчизняні фірми, домогосподарства та уряд за придбані за кордоном товари й послуги (імпорт).

Якщо країна купує за кордоном більше, ніж експортує, то різницю мусить оплатити або позиками в іноземних фінансових посередників, або продажем іноземцями своїх фізичних та фінансових активів. Це призводить до чистого припливу капіталу (фінансових ресурсів) – потік 15. Якщо ж експорт перевищує імпорт, то наявний відплив капіталу.

Врахування чотирьох розглянутих суб'єктів ринку дозволяє стверджувати, що їх сукупні видатки на товари й послуги (споживчі видатки домогосподарств, інвестиційні видатки фірм,.державні закупівлі товарів й послуг та видатки іноземців на наші товари й послуги) повинні дорівнювати вартості національного продукту.

Однак слід зазначити, що і ця схема кругопотоку є дещо спрощеною: в аналізі зв'язків держави ми врахували лише ринки продуктів, хоча в дійсності уряд пов'язаний і з ринками ресурсів (наприклад, наймом працівників, зайнятих в державному секторі); в аналізі зовнішньоекономічних зв'язків ми також взяли до уваги лише ринки продуктів, хоча ринки ресурсів кожної країни пов'язані з рештою світу (наприклад, експортом-імпортом природних ресурсів, устаткування, міжнародними потоками робочої сили).

 

 

ЛІТЕРАТУРА

 

1. Базилевич В.Д., Баластрик Л.О. Макроекономіка. – К.: Атіка, 2002. – С. 5-22.

2. Макконнелл Кемпбелл Р., Брю Стенлі Л. Аналітична економіка: принципи, проблеми і політика. Ч.1. Макроекономіка. – Львів: Просвіта, 1997. – С. 7-20, 31-47.

3. Манків Грегорі Н. Макроекономіка. – К.: Основи, 2000. – С. 34-46.

4. Мікроекономіка і макроекономіка: Підруч. для студентів екон. спец. закл. освіти: У 2 ч. / С. Будаговська, О. Кілієвич, І. Луніна та ін.; За заг. ред. С. Будаговської. – К.: Основи, 1998. - С. 219-228.

5. Панчишин Степан. Макроекономіка. – К.: Либідь, 2001. – С. 9-48.

6. Савченко А.Г., Пухтаєвич Г.О., Тітьонко О.М. Макроекономіка. – К.: Либідь, 1999. – С. 10-28.

Міністерство освіти і науки України Національний лісотехнічний університет України

 

Кафедра економічної теорії

 

Тема 1

 

МАКРОЕКОНОМІКА ЯК НАУКА