Взаємозв’язок інфляції та безробіття. Крива Філіпса

У короткотерміновому періоді між рівнями інфляції та рівнями безробіття існує обернена залежність, яка має назву кривої А. Філіпса.

Крива А. Філіпса стверджує, що рівень інфляції залежить від трьох факторів: 1) очікуваної інфляції; 2) циклічного безробіття, тобто відхилення фактичного рівня безробіття від його природного рівня; 3) шокових змін пропозиції. Шоки пропозиції – неочікувана різка зміна умов функціонування економіки, яка негативно впливає на середні витрати та, як наслідок, на товарні ціни. Несприятливі шоки пропозиції – різке падіння виробництва і зростання цін. Сприятливі шоки пропозиції – збільшення обсягу виробництва і зменшення цін.

Три зазначених фактори зводяться воєдино у рівняння кривої Філіпса:

РІ = ОІ - β (ПРБ-СБ) + ШП, де: РІ – рівень інфляції; ОІ – очікувана інфляція; β – коефіцієнт, який показує, наскільки сильно реагує інфляція на динаміку циклічного безробіття; він завжди більший нуля;

ПРБ – природний рівень безробіття; СБ – структурне безробіття; ПРБ – СБ= ЦБ (циклічне безробіття); ШП – шоки пропозиції.

 

 

Існують дві основні причини щодо виникнення та існування кривої

Філіпса:

1. Незбалансованість ринку праці, в зв'язку з чим не можна досягти одночасно повної зайнятості на кожному окремому ринку праці, так як: для перекваліфікації працівників потрібен час і кошти, тобто структурні зміни здійснюються повільно; існують штучні обмеження на можливість вільного переміщення працівників і дискримінація за расовими, віковими ознаками та за статтю, тощо.

2. Профспілки та великий бізнес володіють значною монопольною або ринковою владою для підвищення цін та заробітної плати, в зв'язку з чим ринок має своє плануваня.

13. Сукупний попит. Структура сукупного попиту. Споживчий попит.

Сукупний попит (AD) є специфічною формою прояву суспільних потреб в умов ах функціонування товарно - грошових відносин. Тобто, сукупний попит - це величина обсягу продукції, яку готові купити за кожного рівня цін (І') макроекономічні суб'єкти. Отже, він є запланованим у витратах всіх макроекономічних суб'єктів.

Основними покупцями товарів та послуг, вироблених національною економікою, є домогосподарства, фірми, уряд та зарубіжні покупці. Тому існує чотири основні складові сукупного попиту:

1. Споживчий попит (С) — це сума витрат або платоспроможний попит домогосподарств на споживчі товари. Він залежить від:

• доходу домогосподарств від участі у виробництві;

• податків та трансфертних платежів;

• величини майна(багатства) домогосподарств, тобто реальних грошових залишків, які складаються з готівки,грошей на поточних рахунках та фінансових активів з фіксованими доходами (наприклад облігації);

• доходу від майна (багатства) домогосподарств (наприклад: відсотки, рента);

• середньої та граничної схильності до споживання;

• ступеня диференціації населення за доходами;

• чисельності населення.

2. Інвестиційний попит (І) - це витрати фірм на купівлю устаткування,

виробничих будівель та витрати домогосподарств на придбання житла. Він залежить від:

• обсягу виробництва;

• витрат на капітал, які визначаються податковою політикою та відсотковою ставкою;

• кон'юктурних коливань економіки;

• сподівань на майбутнє;

• стійкого зростання попиту на товари і послуги;

• розвитку НТП.

3. Попит держави (G) - це коли уряд на різних його рівнях купує певні

товари та послуги. Державні витрати при макроекономічному моделюванні сукупного попиту роглядається як екзогенна наперед задана величина, визначена державним бюджетом країни. Тому функція попиту держави на ринку благ має вигляд: G = Const

4. Попит закордону (Хn) на блага певної країни. Він залежить від співвідношення цін на вітчизняні та з а кордонні товари і обмінного курсу національних валют, тобто від реальних умов обміну. Зростання реальних умов обміну означає, що за одиницю вітчизняних благ можна отримати більше закордонних благ. Але для закордону, це означає подорожчання товарів з даної країни, що призводить до скорочення експорту.

Формула сукупного попиту має вигляд:

AD = C+ I+G + Xn.

14. Фактори, що впливають на споживчий попит.

1.Основна маса найманої робочої сили в індустріальних країнах складається з кваліфікованої робочої сили, оплата якої досить висока. Заробітна плата значною мірою визначає обсяг усього споживчого попиту. У багатьох країнах у 90-і роки відбулося уповільнення зростання реальної

заробітної плати, Це не могло не позначитися на темпах споживчого попиту.

2. Зміни в динаміці заробітної плати призвели до помітних структурним зрушень у розподілі доходів населення. Посилення нерівності пояснюється багатьма чинниками, і в першу чергу неоконсервативної політикою урядів західних країн, яка призвела до зміни структури ринку праці та системи оподаткування. Посилення нерівності у розподілі доходів загострили проблеми бідності в промислово розвинених країнах.

3. Зміни у особистому багатстві (житло, акции, облігації) більшою мірою впливають на споживчі витрати, ніж зміни в доходах. Незначне збільшення багатства переважної частини населення з'явилося однією з причин повільних темпів зростання споживчого попиту і відповідно - збільшення ВВП.

4. Суттєву роль у формуванні попиту відіграє споживчий кредит. Протиріччя між пропозицією і попитом спричинили збільшення продажів на виплат. Частковий перерозподіл грошових фондів дозволяє створити додатковий платоспроможний попит населення, що сприяє прискоренню реалізації продукції і скорочення термінів поновлення асортименту споживчих товарів і послуг.

15. Цінові та нецінові фактори, що впливають на сукупний попит.

Цінові фактори сукупного попиту опосередковано реалізують обернену залежність сукупного попиту від ціни.

До цінових факторів відносять наступні чинники:

1. Ефект реальних грошових залишків. Домогосподарства тримають певну частку активів у вигляді готівки, грошей на поточних рахунках та фінансових активів із фіксованими доходами (наприклад облігацій). Запас грошей є багатством. Підвищення цін зменшує багатство, тому що зменшується купівельна спроможність грошей. Усвідомивши, що їхнє багатство зменшилось, люди починають більше заощаджувати й менше витрачати. Обсяг сукупного попиту скорочується.

2. Ефект процентної ставки. Якщо рівень цін зростає, то продаж і купівля попередньої кількості товарів вимагають більшої кількості грошей. Попит на гроші збільшується. При незмінній пропозиції грошей це веде до зростання процентних ставок. Підвищення процентних ставок скорочує інвестиції та споживання за рахунок кредиту. Величина сукупного попиту зменшується.

3. Ефект імпортних закупівель. Підвищення рівня внутрішніх цін при незмінних світових цінах зменшує зовнішній і внутрішній попит на вітчизняні товари. Внутрішній попит на імпортні товари, навпаки, збільшується, тому що вітчизняні товари стають дорожчими за іноземні. Чистий експорт і сукупний попит таким чином скорочуються.

 

 

Нецінові детермінанти сукупного попиту:

1. Зміни у споживчих витратах домашніх господарств. Вони можуть здійснюватись під впливом таких факторів:

а) добробут споживачів. Якщо добробут споживачів, який розміщений у фінансових активах (акції, облігації) та нерухомості, зросте, сукупний попит збільшиться за будь-якого рівня цін;

б) заборгованість споживачів за кредитами. Якщо вона велика, то споживчі витрати будуть зменшуватися;

в) податки на споживачів. Зменшення податків призводить до збільшення доходу кінцевого використання та споживчих витрат і навпаки;

г) очікування споживачів. Якщо домашні господарства очікують, що їхні доходи зростуть, то на споживання витрачатиметься більше і навпаки.

2. Зміни в інвестиційних видатках, які можуть відбуватися під впливом таких факторів:

а) процентна ставка. Збільшення процентної ставки, викликане будь-якими причинами, крім росту цін, веде до зменшення інвестиційних видатків, а отже й до зменшення сукупного попиту;

б) очікувані прибутки від інвестицій. Якщо прогнози на отримання прибутку добрі, попит на інвестиційні товари збільшиться;

в) податки з фірм. Збільшення податків веде до зменшення прибутку, отже до зменшення зацікавленості в інвестиціях;

г) технологія (поява нових технологій спричиняє збільшення попиту на інвестиційні товари);

д) надмірні потужності. Збільшення надмірних потужностей стримує попит на інвестиційні товари.

3. Зміни в державних закупівлях. Між збільшенням державних закупівель та сукупним попитом існує пряма залежність. Якщо державні закупівлі зменшуються, сукупний попит скорочується. Збільшення державних закупівель за умови незмінних податків та процентної ставки веде до підвищення сукупного попиту.

4. Зміни у витратах на чистий експорт можуть бути обумовлені дією таких нецінових факторів:

а) національний дохід інших країн. Збільшення національного доходу інших держав викликає збільшення попиту не лише на товари внутрішнього виробництва, а й на імпортні. Отже, експорт інших країн у дану державу збільшується.

б) валютні курси (ціна грошової одиниці держави, виражена в грошових одиницях інших країн). Підвищення курсу вітчизняної валюти відносно інших валют веде до зменшення експорту та зростання імпорту.

16. Сукупна пропозиція. Цінові та нецінові фактори, що впливають на сукупну пропозицію.

Сукупна пропозиція (AS) – це реальний обсяг валового внутрішнього продукту, який економіка пропонує для продажу з метою отримання прибутку.