Тема № 4. Наука як предмет філософського аналізу.

Література:

Філософія:Навч. посіб.- /Л.В. Губерський, І.Ф.Надольний, В.П. Андрущен ко таінш .; За ред.. І.Ф.Надольного.- К.: Вікар, 2001.- с 402-418.

Петрушенко В.Л. Філософія:курс лекцій. Навчальний посібник для вищих навчальних закладів освіти 3-4 рівнів акредитації.- Львів.: 2004.- с. 388-417.

Подольська Є.А. Кредитно-модульний курс з Філософії.- Навчальний посібник.- К.:- 2006.- с. 415-444.

 

Важливе місце при вивченні цієї теми займає питання

зростання ролі науки в суспільстві а її соціальний престиж ставить високі вимоги до знань про науку. З сучасних умовах ці вимоги стрімко зростають, стимулюючи поглиблення досліджень сфери науки в більш повному обсязі, в єдності всіх її сторін. Такий аналіз науки передбачає звернення до її виникнення і розвитку. Тому починаючи вивчати матеріал лекції студентам слід звернути увагу на передісторію науки, генезис науки. Становлення науки пов'язане з таким ступенем розвитку людського суспільства, коли був нагромаджений певний мінімум наукових знань і здійснювалась пе­редача їх у різних видах практичної діяльності. Тому зверніть увагу як розглядалось це питання у Стародавньому Єгипті, Месопотамії, Стародавній Греції, Середньовіччі, Нового часу. У цьому плані слід уяснити, що лише у ХVІІІ столітті завершився процес відокремлення від єдиного наукового знання таких важливих галузей природничих наук, як фізика, хімія, мате­матика, біологія та інші. Більш чітко почав визначатися і предмет філософії.

На межі ХVІІІ і XIX століть під впливом французької буржуазної революції зародилася нова концепція, яка нерозривно пов'язала прогрес на­уки з суспільним прогресом. Родоначальником цієї концепції став французький просвітитель, філософ та політичний діяч буржуазної революції Ж.А.Кондорсе. Розглядаючи науку як діяльність з вироблення знань, можна виявити критерій її періодизації, що покликана виражати функції цього виробництва, причому функції соціально орієнтовані. Тому зверніть увагу на те, з якою соціальною метою продукується наукові знання? Чи поклика­ні вони брати участь у технологічному перетворенні природи чи у "виробництві самої людини", в розвиткові її духовного світу? Обидва ці види виробництва сприяють взаємному прогресові; наукові знання використову­ються по різному в різні Історичні епохи розвитку суспільства. Розгля­даючи такі питання, необхідно визначити основну цільову орієнтацію науки в суспільстві, оскільки лише вона може служити справжнім критерієм її періодизації.

Важливе значення має знання закономірностей розвитку науки, такого питання як структури науки. В ході вивчення матеріалу уясніть, що наука це цілісна система, яка обумовлена багаторівневою сутністю. Тому дуже важливим є розуміння науки як соціальної системи, оскільки її функцією є пізнання.

Внаслідок вивчення цього питання студенти оволодівають знаннями категорій: наука, культура, закономірності науки, суспільство, прогрес, критерії прогресу, знання, наукове знання, функції науки.

 

План семінарського заняття:

 

1. Генезис науки.

2. Закономірності розвитку науки.

3. Наука як соціальна система.

4. Структура науки.

5. Наука як феномен культури.

 

 

В ході підготовки до семінарського заняття рекомендуються теми виступів, повідомлень, доповідей, рефератів:

1. Закономірності розвитку науки. (4, с. 404-407);

2. Наука як соціальна система. (4, с. 407-411);

3. Структура науки. (4, с. 411-414);

4. Наука як феномен культури. (4, с. 414-418).

Література:

Основна:

 

1.Андрущенко В., Михальченко М. Сучасна соціальна філософія: Навч. Посіб.-К., 1996.-368 с.

2. Філософія. Підручник / За загальною редакцією Горлача М.І., Кременя. В.Г., Рибака В.К.- Харків: Консум, 2000.- 672 с.

3. Петрушенко В.Л. Філософія: Курс лекцій. Навчальний посібник для студентів вищих закладів освіти ІІІ—ІV рівнів акредитації.-К., 2001- 544 с.

4. Філософія: Навчальний посібник / Л.В. Губернський та Інш. За ред. І.Ф. Надольного,- К.,2001,- 457 с.

додаткова:

5. Шинкарук В.І. Філософія незалежності і незалежна філософія / / Віче.-1992.- № 6

6. Ясперс К. Смысл и назначение истории. – М.,1991. – С.29-58.

7. Злобін Ю.А. Основи екології. – К.,1998. – 248 с.

8. Красаченко В.С. Людина і біосфера; основи екологічної антропології. – К., 1999. – 688 с.

9. Петров В. Походження українського народу. – К.,1992. – С.23-57.

10. Проблема екології та основні шляхи їх вирішення. – К.,1993. – 246 с.

11. Бойченко І.В. Філософія історії. – К.,2000. – 723 с.

12. Гора Г.І., Ящук Т.І. Проблема спрямованості людської історії / / Філософія: Курс лекцій. – К., 1993. – С. 543-558.

13. Гошовський М.М., Кучерявий І.Т, Ідея прогресу в соціальній філософії. – К.,1993. – С.158.

14. Шпенглер О. Закат Європы. – М.,1993. –Т.І.-С. 131-165,262-266.

15. Максимов С.В. Особистість і суспільство. – Харків,1993. – С.20.

16. Пролеев С.В. Духовність і буття людини. – К.,1992. – 107 с.

17. Українська культура: Історія і сучасність. – К.,1994. – С.288-412.

18. Українська культура: Лекції / За ред. Дмитра Антоновича. – К.,1993. – С. 5-16

19. Грабович Г. Як нам реформувати науку / / Віче. – 1992. - № 6. Добров Г.М. Наука о науке. – К.,1989. – 208 с.

 

ПИТАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ СТУДЕНТІВ З ДИСЦИПЛІНИ "ФІЛОСОФІЯ"

І. Вступ до філософії та основні етапи її історичного розвитку.

 

1. Філософія як особлива форма суспільної свідомості. Світоглядна і методологічна функції філософії.

2. Філософія, її предмет і роль у суспільстві.

3. Головне питання філософії і дві його сторони.

4. Основні етапи розвитку матеріалізму. Співвідношення філософії і науки.

5. Місце філософії в духовній культурі суспільства.

6. Історичні етапи розвитку світової та вітчизняної філософії.

7. Антична філософія її основні напрямки та проблеми.

8. Філософія доби Середньовіччя та її проблеми.

9. Специфіка філософії доби Відродження,

10. Емпіризм і раціоналізм у філософії Нового часу,

11. Особливість французького матеріалізму XVIIІ віку.

12. Основні напрямки та проблеми німецької класичної філософії.

13. Історичні долі марксистської філософії.

14. Сучасна філософська думка а Україні.

15. Сцієнтистська філософія XX століття,

16. Ірраціоналізм у філософії XX століття.

17. Сучасна релігійна філософія.

18. Суспільно-філософські теорії XX століття.

ІI. Проблеми онтології в філософії.

 

1. Категорія буття і його основні види.

2. Категорія матерії і її еволюція в історії і науці.

3. Рух і матерія. Основні форми руху матерії і їх взаємозв'язок.

4. Простір і час як форми існування матерії.

5. Проблеми розвитку в філософії. Основні концепції розвитку.

6. Поняття "розвиток", "рух", "прогрес".

7. Поняття закону. Закони природи і закони суспільства.

8. Категорії кількості, якості, міри, властивості.

9. Стрибок як загальна форма переходу від однієї якості до іншої. Діалектика еволюції і революції у розвитку суспільст

10. Категорії різниці, протилежності, єдності протилежностей, "боротьби" протилежностей.

11. Протиріччя як джерело розвитку. Види протиріч.

12. Закон заперечення заперечення і його методологічне значення.

13. Діалектика одиничного і загального. Номіналізм і реалізм.

14. Причинний звязок явищ. Детермінізм і індетермінізм. Методологічне значення методу причинності для науки і практики.

15. Діалектика необхідності і випадковості. її проявлення в

природі і суспільстві.

16. Зміст і форма як категорії діалектики.

17. Категорії системи і структури. Системний метод і його специфіка.

18. Проблема свідомості в філософії і сучасному природознавстві. Матеріалізм і ідеалізм про природу і суттєвість свідомості.

19. Суспільно-історична природа свідомості. Свідомість і творчість.

20. Проблема моделювання мислення. Свідомість і кібернетика

22.Суспільна свідомість, її структури і форми.

III. Проблеми пізнання та наукового пізнання у

Сучасній філософії.

1. Проблема пізнання світу і його законів. Агностицизм і його різновиди.

2. Пізнання як відображення. Суб’єкт і об'єкт пізнання.

3. Почуттєве пізнання і його форми: відчуття, сприймання, уявлення.

4. Логічне пізнання і його форми: поняття, судження,

5. умовивід

6. Проблема істини у філософії і її рішення різними філософськими напрямками.

7. Діалектика відносної і.абсолютної істини. Критика, релятивізму і догматизму.

8. Практика, її основні види і роль у пізнанні.

9. Практика як критерій істини і специфіка її проявлення у природознавстві.

10. Позанаукові форми пізнання: повсякденне, релігійне, художнє.

11. Основні форми наукового пізнання: факт, проблема гіпотеза, теорія.

12. Методи емпіричного рівня пізнання: спостереження, вимір, експеримент. Теоретичний рівень пізнання і його методи (абстрагування, ідеалізація, формалізація).

13. Індукція, дедукція, аналогія, моделювання як методи загально-наукового пізнання.