Ринок товарів та платних послуг

 

 

Ринок товарів та платних послуг являє собою систему економічних відносин між продавцями та покупцями з приводу рухів товарів та послуг, які задовольняють споживчий та інвестиційний попит макроекономічних суб'єктів.

Споживчий попит – платоспроможний попит домашніх господарств на:

– товари тривалого користування (довгострокові предмети побуту, засоби виробництва та ін.);

– товари поточного споживання (одяг, продукти харчування та ін.);

– послуги (житло, охорона здоров'я, освіта та ін.);

Інвестиційний попит – попит підприємців для:

– відновлення зношеного капіталу;

– збільшення реального капіталу.

Основою взаємодії фірм та домашніх господарств на цьому ринку товарів та платних послуг є пропорція, в якій доход ^розподіляється на споживання С та заощадження S:

V = С + S.

Споживання – це індивідуальне та сумісне використання споживчих благ, яке спрямоване на задоволення матеріальних та духовних потреб людей. Споживання та заощадження залежать від рівня доходів (після виплати податків).

Залежність споживання від доходу можна описати степеневою функцією:

С = L Va (0<L<1),

де L – коефіцієнт еластичності, який показує, на скільки процентів змінюється споживання при зміні до­ходу на один процент.

Заощадження – економічний процес, пов'язаний з інвестуванням. Це частина доходу, яка залишається не використаною після відрахування коштів у фірм на поточні виробничі потреби, а у домашніх господарств – на споживчі потреби. Заощадження здійснюється як фірмами, так і домашніми господарствами.

Інвестування І здійснюється фірмами з метою розширення виробництва і збільшення прибутку. Як правило, S ³ I/

Зміни споживання прямо пропорційно залежать від рівня доходів. При зростанні рівня доходу збільшується частка заощаджень та їхня абсолютна величина. Зміни споживання і заощадження в залежності від доходу показано

 

на графіку (рис. 4.1).

 

Доход

Рис. 4.1. Доход після виплати податків

У будь-якій точці на лінії, що нахилена під кутом 45° до осі абсцис, споживання дорівнює доходу, а заощадження дорівнює нулю. Якщо функція споживання лежить вище від цієї лінії, відбувається не заощадження, а втрата заощаджень, якщо лінії споживання лежать нижче від цієї лінії, то домашні господарства накопичують чисті додаткові заощадження. Доход після виплати податків буде

ДІ = С + S,

де С – споживання; S– заощадження.

Звідси S = ДІ – С. Якщо ДI = С, S = 0, то настає життя в борг: рівень доходу, при якому споживання дорівнює доходу, дістав назву “торгового доходу”.

На рис. 4.1 в залежності від рівня доходу показано переміщення лінії рівня споживання з однієї точки в іншу по траєкторії кривої споживання (С).

Існують також фактори споживання і заощаджень, які не пов'язані з доходом: багатство; рівень цін; очікування; споживча заборгованість; оподаткування.

Багатство. Чим більший обсяг багатства домашніх господарств, тим більше вони споживають і менше за­ощаджують.

Рівень цін. Підвищення цін призводить до зменшення реального фінансового багатства і знижує можливості до споживання поточного доходу. Навпаки зниження рівня цін збільшує реальне фінансове багатство і спонукає споживати більшу частину поточного доходу.

Очікування. Підвищення цін та дефіцит товарів призводить до збільшення поточних видатків і зменшення заощаджень.

Збільшення грошових доходів призводить до збільшення поточних видатків.

Зниження цін призводить до скорочення споживання і збільшення заощаджень.

Споживча заборгованість: 1) якщо заборгованість досягає 20–25% поточного доходу, споживання зменшується; 2) якщо заборгованість невелика, то рівень заощаджень може підвищитися.

Оподаткування. Зниження податків призводить до зростання споживання і заощадження, а зміна одного або кількох чинників, не пов'язаних з доходом, викликає переміщення графіків споживання {заощаджень.

Рівновага на ринку заощадження товарів та платних послуг. У закритій економіці досягається, якщо пропозиція заощаджень дорівнює; інвестиційному попиту. Пропозиція заощаджень S є функцією від доходів V:

S = S (V).

Залежність між S та V – прямо пропорційна (рис. 4.2, а). Інвестиційний попит I є функцією від ринкової ставки процента i: I = I(i).

Залежність між інвестиційним попитом та ставкою процента – обернено пропорційна (чим більше /, тим менше I, рис. 4.2,6).

Звідси рівновага на ринку товарів та платних послуг виражається формулою:

S(V)=І(і).

 

Залежність ринку товарів від платних послуг представлена на графіку Хікса-Хансена (рис. 4.2).

б) Умови побудови графіка:

I = I(і);

0 £ I < ¥;

якщо і = 0, то I=Im:

якщо і ® ¥ то I ® 0;

якщо і = і0 то І0 = S0;

рівновага: 0 < I > Im,

 

 

в) Умови побудови графіка:

IS = V(i);

якщо і = і0, то V = V0:

якщо і = 0, то V = Vm

Рис. 4.2. Графіки Хікса-Хансена для товарного ринку

 

Умови рівноваги товарного ринку у відкритій економіці з урахуванням діяльності держави можна записати | у такому вигляді:

I = S – DZВ – G,

де І – інвестиції;

S – заощадження;

DZВ – зовнішньоторговельне сальдо;

G – державні витрати.