Нормативно правові акти як джерела права

Нормативно-правовий акт - письмовий документ компетентного органу держави, у якому закріплено обов'язкове правило поведінки загального характеру.

У нашій правовій системі нормативно-правовий акт є основним джерелом права.

Основні ознаки нормативного акту:

-має форму письмового документа;

-має певні законодавством обов'язкові формальні реквізити

-приймається, як правило, компетентним органом (органами) держави;

-публікується в офіційних друкованих виданнях;

-містить норми права;

-має юридичну чинність;

Нормативно-правові акти поділяють на закони та підзаконні нормативно-правові акти.

Закони – це нормативно-правові акти, що видаються законодавчими органами (у нашій державі – Верховною Радою України),

Усі закони мають вищу юридичну силу.

Підзаконні нормативно-правові акти – діяльності компетентних органів держави (їх посадових осіб) та уповноважених на те державою громадських об’єднань. Розрізняють такі види підзаконних нормативно-правових актів залежно від суб’єктів, що їх видали:

нормативні акти Президента України

нормативні акти Кабінету Міністрів України

нормативні акти Верховної Ради та Ради міністрів Автономної Республіки Крим

За загальним правилом, закони набирають чинності через 10 днів з моменту опублікування, а інші акти – з моменту опублікування.

Нормативно-правові акти втрачають чинність внаслідок закінчення терміну, протягом якого передбачалась його дія, прямого скасування або фактичного скасування іншим актом.

Зворотна дія – це така дія акту на відносини, що існували до його прийняття, за якої припускається, що новий нормативний акт існував на момент їх виникнення.

Дія нормативних актів у просторі характеризується певною територією, на яку поширюється їх дія. Це може бути держава в цілому, відповідний регіон, адміністративно-територіальна одиниця, підприємство, організація.

Перевагами нормативно-правового акту є:

1. Він дає можливість найбільш чітко, ясно і однозначно сформулювати зміст правових норм,

2.Дає змогу досить широко довести до населення зміст норм права;

3.Дає змогу оперативно реагувати на зміни і потреби суспільної практики;

4. Дає змогу добре проводити систематизацію і кодифікацію, а єдиний збірник законів найбільш зручний для користування

Межі дії нормативно-правових актів:у просторі, у часі,за колом осіб

Дія нормативно-правових актів — це їхній фактичний вплив на суспільні відносини.

Дія нормативно-правового акту обмежена трьома параметрами:
а) дією у часі, тобто терміном дії, або часом, протягом якого нормативно-правовий акт має юридичну силу
б) простором, на який розповсюджується дія нормативно-правового акту;
в) колом осіб, які підпадають під дію нормативно-правового акту.

Дія нормативно-правового акту у просторі — це поширення його впливу на певну територію, державу в цілому чи певний регіон.
Нормативні правові акти діють за територіальним і екстериторіальним принципа ми.
Територіальний принцип — це дія нормативних актів у межах території держави.
Екстериторіальний принцип — це дія нормативних актів поза межами держави.
Дія нормативно-правового акту за колом осіб визначається їх поширенням на певних суб'єктів права. Розрізняють:
а) нормативні правові акти загальної дії, які поширюються на всіх осіб, що перебувають на території держави
б) нормативні правові акти спеціальної дії, які поширюються на певне коло спеціальних суб'єктів
Дія нормативно-правових актів у часі (пряма, зворотна, переживаюча).
Дія нормативно-правового акту у часі залежить від:
1) моменту набуття актом чинності, тобто початку його дії;
2) напряму темпоральної дії нормативного акта;
3) моменту зупинення дії нормативного акта;
4) моменту припинення (скасування) дії нормативного акта.
Отже, чинність закону (нормативного акта) у часі починається з моменту набрання законом чинності. Набрання законом чинності означає, що з цього моменту всі організації, посадові особи і громадяни повинні керуватися ним, виконувати і дотримуватись його.
Другою найважливішою характеристикою дії закону в часі є напрям темпоральної дії, що визначається як дія закону стосовно фактів, які виникли вже після набуття ним чинності (нових фактів),

Традиційно в літературі наводяться такі підстави припинення дії нормативних актів:
1) закінчення терміну, на який вони були прийняті
2) зміна обставин, на які вони були розраховані
3) при скасуванні цього акта іншим актом
11.Систематизація законодавства: поняття,значення,форми

Систематиза́ція законода́вства — впорядкування та вдосконалення нормативно-правових актів, шляхом створення єдиних нормативних актів та їх збірників.

Систематизація спрямована на: 1) досягнення внутрішньої єдності юридичних норм,

2) впорядкування правового матеріалу, розміщення його за певними розділами і рубриками.

Систематизація законодавства здійснюється двома основними способами (шляхом інкорпо­рації і кодифікації).

1.Інкорпорація — це спосіб систематизації зако­нодавства, який полягає в об'єднанні за певним критерієм групи нормативно-правових актів в од­ному збірнику.

Види інкорпорації:

1) за юридичним значенням — офіційна (підго­товка і видання правотворчими органами або упов­новаженими, за їх рішенням, організаціями збірни­ків чинних нормативно-правових актів) і неофіційна (під­готовка і видання збірників нормативно-правових актів не правотворчими.

2) за обсягом — загальна, галузе­ва, міжгалузева, спеціальна

3) за критерієм об'єднання нормативно-пра­вових актів — предметна, хронологічна, суб'єк­тивна

Кодифікація – вид систематизації нормативних актів, що мають спільний предмет регулювання, який полягає у їх змістовній переробці

і створенні зведеного нормативного акту. Різновидами кодифікації є кодекс, статут, положення.

Кодекс – кодифікований акт, який забезпечує детальне правове регу-лювання певної сфери суспільних відносин і має структурний розподіл на частини, розділи, підрозділи, статті.Кримінальний кодекс, Сімейний кодекс.

Статути, положення – кодифіковані акти, в яких визначається статус певного виду державних організацій та органів.

Структура системи законодавства — це комплекс взаємопов'язаних і взаємодіючих чинних нормативно-правових приписів, що вміщені в нормативно-правових актах.

Поняття галузі права та правового інституту

Галузь П – це сукуп-ть прав-их норм (приписів) інститутів П, що регул-ть певну сферу сусп-их відносин у межах конкрет-го предмета й методу П-го регул-ня

Ознаками є: - сукуп-ть юрид-их норм і прав-их інстит-ів; - певна сфера сусп-их відносин; -

предмет і метод прав-го регул-ня; - урахув-ня принц-ів, завдань, мети прав-го регул-ня. Галузі П діляться: 1)Основні галузі П – утвор-ть головний масив П у прав-ій сис-мі держ. Розрізн-ть: Профілюючі галузі- утвор-ть юрид-ну основу, обов'яз-ву частину сис-ми П. Процес-ні галузі – закріпл-ть порядок застосув-ня матер-го П. Спец-их галузі – розвив-ть основні галузі П і забезпеч-ть спец-ний прав-ий режим для певного виду сусп-их відносин. 2)Комплексні галузі - це нашарув-ня, надбудова над основ-ми галузями.

Основними галузями сучасного права є:

· Конституційне право

· Адміністративне право

· Цивільне право

· Кримінальне право

· Трудове право

· Сімейне право

Інститут П – узагал-на група юрид-их норм, які регул-ть однорідні сусп-ні відносини і входять у відповідну галузь П. Ознаки: наявність сукуп-ті норм-них приписів; юрид-на однорідність приписів; об'єдн-ня прав-их норм стійкими зв'язками.

Головне призначення інсти­тутів права —забезпечити суцільне, відносно закінчене регулювання.

Існують наступні класифікації інститутів:

1. за сферою поширення:

- галузеві (інститут спадкування);

- міжгалузеві.

2. за функціональною роллю:

- регулятивні (інститут міни);

- охоронні.

3. за субординацією у правовому регулюванні:

- матеріальні (інститут підряду);

- процесуальні.