Тема 9. Лідерство і суспільна активність адміністративного менеджменту

 

План

 

9.1 Поняття іміджу та його значення для ефективної діяльності органів державної влади та місцевого самоврядування. Комунікаційне забезпечення у формуванні іміджу керівника. Складові іміджу державного службовця.

9.2 Влада і суспільна активність. Владні відносини в управлінні державною установою. Використання владних повноважень і лідерства у досягненні цілей державних службовців.

9,3 Статус і соціальні ролі державних службовців, групові норми і цінності.

9.4 Лідерство в групах та колективах. Соціальна відповідальність керівника. Лідерські якості керівника у здійсненні політики держави.

9.5 Ефективність адміністративного менеджменту.

 

& Рекомендовані джерела

Основні: 1; 10; 11; 15; 19; 20; 21; 22; 27; 29; 34; 35.

Додаткові: 24, 26, 46, 53.

Інтернет-ресурси, періодичні видання: 55, 56.

 

Міні-лексикон:

імідж, імідж державного службовця; влада; державно-владні відносини; лідерство; статус державного службовця; ефективність адміністративного менеджменту

Імідж: · образ організації, органу та ін., сукупність асоціацій і вражень про них, які формуються у свідомості громадськості; образ ділової людини та її репутація; · (від англ. image – образ) – враження, яке орган виконавчої влади та його службовці справляють на громадян, і яке фіксується в їх свідомості у формі певних емоційно забарвлених стереотипних уявлень; · сукупність уявлень про те, як повинна поводитися людина відповідно до свого статусу, як повинні співвідноситися між собою права й обов’язки в цьому статусі.

9.1. Поняття іміджу та його значення для ефективної діяльності органів державної влади та місцевого самоврядування. Комунікаційне забезпечення у формуванні іміджу керівника. Складові іміджу державного службовця.

		Імідж державного службовця – це уявлення, враження широкого кола громадськості про риси, притаманні цьому колу працівників. Імідж державного службовця проявляється в ü підходах до реалізації завдань державної установи, яку він представляє; ü рівні професійної підготовки, володінні певним обсягом необхідних знань, умінь і навичок; ü культурі етичній, спілкуванні, зовнішньому вигляді та ін.

 

Основні складові формування позитивного іміджу особистості державного службовця: ü підвищення кваліфікації, удосконалення професійного добору; впровадження норм етичного кодексу; ü вивчення громадської думки про якість і ефективність роботи державних службовців, виконання здійснюваних ними державних функції в межах визначених повноважень. ü залучення представників засобів масової інформації для покращення комунікацій з громадськістю.

 

Основними пунктами механізму формування іміджу державного службовця є: · Розробка “ідеального образу”, що базується на нереальних, тобто можливих властивостях об’єкта. · Процес “шліфування” реальних характеристик об’єкта. · Створення умов для втілення в життя, реальних та приписаних характеристик об’єкта. · Метод закріплення необхідного образу об’єкта, що в результаті буде його іміджем, шляхом багаторазового повторення або тиражування інформації.

ПОЗИТИВНИЙ ІМІДЖ ДЕРЖАВНОГО СЛУЖБОВЦЯ
внутрішній аспект	зовнішній аспект
вміння справляти на оточуючих позитивне враження про себе	чистота, охайність одягу, привітність, доброзичливість
уміння спілкуватися з людьми, вислуховувати їх	стриманість, вміння стримувати свої емоції, керувати своєю психікою
олодіння позитивними особистісними якостями	вироблення в собі позитивних особистісних якостей, хороших манер поведінки

Ідеальний імідж – це той еталон, зразок бажаного образу, якого всі прагнуть досягти.

Стереотип – це образ, що формується стихійно, в деякій мірі спотворює дійсність, але в ньому присутнє раціональне зерно, тобто побудований він на основі реальних подій.

Антиобраз – це сукупність характеристик, що

перешкоджають об’єкту досягнути бажаного іміджу.

 

 

 

Основними видами комунікацій є: Ú Інформативна інформація – це інформація, яка носить інформативний характер. Ú Експресивна інформація – це інформація, яка передається з силою почуттів, переживань тощо. Ú Переконуюча інформація – це інформація, яка передається із захопленням. Ú Соціально-ритуальна інформація – це інформація, яка обов’язково відповідає нормам звичаїв соціально-культурної поведінки країн, регіонів, організацій тощо. Ú Паралінгвістична інформація – це інформація, яка передається за допомогою міміки, рухів, поз тощо.

Офіційна інформація – це інформація, що передається формальними каналами за допомогою наказів, розпоряджень тощо. Неофіційна інформація – це інформація, яка передається неформальними каналами за допомогою чуток, пліток тощо.

 

 

Процес комунікацій –це обмін інформацією між двома або більшою кількістю людей. Комунікації забезпечують рух інформації в ланцюгу: відправник, канал, одержувач, зворотний зв’язок. Відправник – це керівник або організація вищого за ієрархією рівнем. Канал – це спосіб передавання інформації від однієї людини до іншої. Одержувач – це підлеглий працівник або нижча за ієрархічним рівнем організація. Зворотний зв’язок – це уточнення зрозумілості керівником відправленої управлінської інформації і чи немає потреби у її повторності.

 

КОМУНІКАТИВНІ ЯКОСТІ ДЕРЖАВНОГО СЛУЖБОВЦЯ
позитивні	негативні
порядність	аморальність, нечесність
справедливість	несправедливість
врівноваженість, поважливе і шанобливе ставлення до громадян	дратівливість, нестриманість, зухвалість, зневажливість, нахабність
довіра до колег	підозрілість, недовір’я
стимулювання ініціативи, творчого підходу до роботи	консерватизм, роздратування, заздрість
доброзичливість, щирість	лицемірство, зарозумілість, злість, самовпевненість, пихатість
тактовність, доброзичливість, товариськість, врахування індивідуальних особливостей підлеглих	нетактовність, відсутність співчуття, бажання зробити кому-небудь добро, принести користь, черствість, грубість, жорстокість
відсутність дріб’язковості	бюрократизм, надмірна прискіпливість
самокритичність, вимогливість до себе та до підлеглих	відсутність критичного ставлення до себе, до своєї діяльності, поведінки, невимогливість до себе та підлеглих
толерантність	відсутність терпимості до думок, поглядів, вірувань інших