Правовий статус державних службовців, державних органів та їх апарату

 

 

Особливості дисциплінарної відповідальності державних службовців. Дисциплінарні стягнення застосовуються до державного службовця за невиконання чи неналежне виконання службових обов’язків, перевищення своїх повноважень, порушення обмежень, пов’язаних з проходженням державної служби, а також за вчинок, який порочить його як державного службовця або дискредитує державний орган, в якому він працює.

До службовців, крім дисциплінарних стягнень, передбачених чинним законодавством про працю України, можуть застосовуватися такі заходи дисциплінарного впливу:

1) попередження про неповну службову відповідність;

2) затримка до одного року у присвоєнні чергового рангу або у призначенні на вищу посаду.

Державна служба у державних органах та їх апараті.

Інститут проходження державної служби складається із:

 

 

Основні методи професійного підбору кадрів

Для державної служби

Сфера підбору кадрів	Методи	Переваги	Недоліки
Внутрішній ринок праці	- постійне підвищення кваліфікації службовців власної установи; - подальший розвиток співробітників, зокрема навчання молодих кадрів; - оголошення конкурсу на вакантну посаду в межах установи.	- відсутність значних матеріальних затрат; - можливість кращої оцінки потенціалу; - наявність мотивації для досягнення кращих показників діяльності службовців; - відсутність необхідності інтеграції нових службовців в організацію	- обмеженість кола потенційних кандидатів; - відсутність в установі кадрів необхідної кваліфікації; - суперечність між бажанням службовця претендувати на нову посаду і незгодою його безпосереднього керівника на це переміщення; - політичний тиск на проходження процесу добору.
Розширений внутрішній ринок праці	- родичі, знайомі співробітників; - колишні співробітники, які бажають повернутися в установу.	- відсутність значних фізичних затрат; - досягнення високого рівня інтеграції кандидатів у організацію в результаті їх тісного контакту з її представниками	- службовці, не будучи детально обізнаними зі специфічними вимогами процесу добору персоналу, є недостатньо об'єктивними стосовно ділових та особистих якостей своїх родичів та знайомих; - можливість розвитку протекціоністської політики стосовно родичів та знайомих у середовищі організації.
Зовнішній ринок праці	- оголошення в засобах масової інформації; - посередництво агентств із працевлаштування; - залучення випускників навчальних закладів; - консультанти з кадрових питань; - зовнішні рекомендації.	- можливість використання нового досвіду; - відкриття нових перспектив; - відсутність групи політичної підтримки всередині організації.	- можливість допущення помилок у процесі добору; - необхідність періоду інтеграції нових службовців в організацію; - можливість персональних конфліктів.

Критерії підбору кадрів на посади державних службовців

· Високий рівень освіти, бажано економічного, юридичного або загальноуправлінського напрямку. Більш того, особа повинна мати здібності до самоосвіти. · Спеціальна фахова підготовка в комплексі з практичними знаннями і уміннями застосовувати свої освітянські знання на практиці. · Висока мораль і етика поведінки. · Патріотизм. · Культура, що передбачає знайомство із системою історичних устоїв своєї держави; володіння культурним надбанням своєї нації, народу і держави тощо. · Внутрішня гідність людей, які входять до складу вищої управлінської еліти, їх здатність говорити правду, навіть, коли це шкодить особистим інтересам. · Вміння людини, яка працює у вищих керівних структурах, над усе цінувати в собі почуття свободи, бути вільною від комплексу матеріальної залежності.

Прийняття на державну службу на посади третьої – сьомої категорій, передбачених, як правило, здійснюється на конкурсній основі. Порядок проведення конкурсу для вступу на державну службу регулюється Положенням, що затверджується Кабінетом Міністрів України. Дані про вакансії посад державних службовців підлягають публікації та поширенню через засоби масової інформації не пізніш як за один місяць до проведення конкурсу. Президент України, Голова Верховної Ради України, члени Уряду України, глави місцевих державних адміністрацій мають право самостійно добирати та приймати осіб на посади своїх помічників, керівників прес-служб, радників і секретарів згідно з штатним розписом і категорією, що відповідає посаді (патронатна служба).

Обмеження, пов’язані з проходженням державної служби. Державний службовець не має права вчиняти дії, передбачені ст.ст. 1 і 5 Закону України “Про боротьбу з корупцією”. Державні службовці не можуть брати участь у страйках та вчиняти інші дії, що перешкоджають нормальному функціонуванню державного органу. Інші обмеження, пов’язані з проходженням державної служби окремими категоріями державних службовців, встановлюються виключно законодавчими актами України.

Громадяни України, які вперше зараховуються на державну службу, приймають Присягу.

При прийнятті на державну службу може встановлюватися випробування терміном до шести місяців.

З метою набуття практичного досвіду, перевірки професійного рівня і ділових якостей особи, яка претендує на посаду державного службовця, може проводитися стажування у відповідному державному органі терміном до двох місяців із збереженням заробітної плати за основним місцем роботи.

 

Кадровий резерв формується з:

· народних депутатів України;

· керівників і спеціалістів підприємств, установ, організацій;

· працівників органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування;

· державних службовців, які підвищили кваліфікацію, пройшли стажування або за результатами атестації рекомендовані для роботи на більш високих посадах;

· осіб, рекомендованих конкурсними комісіями для зарахування до кадрового резерву;

· випускників вищих навчальних закладів, у тому числі тих, що зараховані на навчання за освітньо-професійними програмами підготовки магістрів державного управління.

 

Етапи підготовки кадрового резерву державних службовців:

 

1. діагностичний - висунення в резерв, вивчення професійних і ділових якостей претендентів на посаду за допомогою методів спостереження, експертної оцінки. Етап завершується розробленням індивідуальної програми підготовки для кожного члена кадрового резерву;

2. навчання і підготовка резерву на нарадах, семінарах. Протягом цього етапу підготовки осіб, зарахованих до кадрового резерву важливо вивчити досвід роботи інших установ, організацій; брати участь у ділових іграх, вирішенні проблемних ситуацій;

3. періодична підготовка, перепідготовка, підвищення кваліфікації у, відповідних навчальних закладах. Особи, зараховані до кадрового резерву, отримують знання зі сфери загальної теорії і практики управління, вивчають нові практичні методи управлінської діяльності;

4. підготовка кадрового резерву в органах державного управління без відриву від основної роботи. До заходів такої підготовки повинно входити залучення до підготовки документів, вивчення і аналіз механізму запровадження законодавчих актів у діяльності окремих підрозділів;

5. тимчасове заміщення посади, на яку претендує особа, зарахована до кадрового резерву.