Кількісні обмеження - адміністративно встановлені норми, що визначають кількість та номенклатуру товарів, дозволених до імпорту або експорту.

Квотування - встановлення обмеження на максимальний обсяг експорту або імпорту товару за певний проміжок часу.

Ліцензування - введення дозвільного характеру експорту або імпорту товару у певних кількостях на визначений проміжок часу. Рішення про ліцензування та квотування ухвалюється кабміном за поданням Міністерства економіки України. Кабмін щорічно затверджує перелік товарів експорт та імпорт яких підлягає ліцензуванню та квотуванню в поточному році.

Добровільне обмеження експорту застосовується Україною на основі вимог торгівельних партнерів що імпортують цю продукцію аби уникнути односторонніх жорстких обмежувальних заходів з боку цієї країни.

Технічні бар’єри - передбачають дотримання Українських національних стандартів, одержання сертифікатів якості на імпортну продукцію, специфічного маркування та пакування товару, дотримання санітарно-гігієнічних норм та інші вимоги встановлені законодавством країни. В систему органів, що здійснюють контроль за дотриманням встановлених стандартів для імпортної продукції входять Міністерство економіки, Держстандарт, міністерство охорони здоров’я, мінфін, МВД та менш потужні державні органи.

1. Сертифікат походження товарів, його форми, верифікація сертифікатів.

У підприємницькій діяльності та при здійсненні митної справи має значення документальне підтвердження відповідності това­ру. Для підтвердження походження товару митний орган вправі вимагати подання сертифіката про походження такого товару. Так, у разі вивезення товарів з митної території України сертифікат про походження товару в тих випадках, коли він необхідний і це відображено у національних правилах країни ввезення чи передбачено між­народними договорами України, видається уповноваженим на це KM України органом. При ввезенні товару на митну територію України сертифікат про походження товару подається обов'язково:

1) на товари, що походять з країн, яким Україна надає преференції за Митним тарифом України;

2) на товари, ввезення яких з відповідної країни регулюється кількісними обмеженнями (квотами) чи іншими заходами регулю­вання зовнішньоекономічної діяльності;

3) якщо це передбачено міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також законодавством України в галузі охорони довкілля, здоров'я насе­лення, захисту прав споживачів, громадського порядку, державної безпеки та інших життєво важливих інтересів України;

4) у випадках, коли в документах, які подаються для митного оформлення, немає відомостей про походження товарів або у ми­тного органу є достатні підстави вважати, що декларуються недо­стовірні відомості про походження товарів.

Отже, основним документом є сертифікат про походження товару. Сертифікат про походження товару має однозначно свідчити про те, що зазначений товар походить з відповідної країни і має містити:

1) письмову заяву експортера про країну походження товару,

2) письмове посвідчення компетентного органу країни вивезення, який видав сертифікат, про те, що наведені у сертифікаті відомості відповідають дійсності.

Сертифікат про походження товару подається разом з митною декларацією, декларацією митної вартості та іншими документами, що подаються для митного оформлення. У разі втрати сертифіката приймається його офіційно завірений дублікат. У разі виникнення сумнівів з приводу достовірності сертифіката чи відомостей, що в ньому містяться, включаючи відомості про країну походження товару, митний орган може звернутися до органу, що видав сертифікат, або до компетентних організацій країни, зазначеної як країна походження товару, з проханням про надання додаткових відомостей.

Товар не вважається таким, що походить з відповідної країни доти, доки митні органи у передбачених чинним законодавством випадках не одержать належним чином оформлений сертифікат про походження товару або затребувані ними додаткові відомості.

1. Визначення країни походження товарів.

Країна походження товару має важливе значення для митного оформлення митного контролю та визначення митної вартості. Країна походження товару визначається з метою застосування та­рифних та нетарифних заходів регулювання ввезення товару на митну територію України та вивезення товару з цієї території, а також забезпечення обліку товарів у статистиці зовнішньої торгівлі.

Визначення країни походження товару здійснюється на основі принципів міжнародної практики. Порядок визначення країни по­ходження товару встановлюється главою 49 МК України.

Країною походження товару вважається країна, у якій товар був повністю вироблений або підданий достатній переробці відповід­но до критеріїв, встановлених МК. При цьому під країною походження товару може розумітись група країн, митні союзи країн, регіон чи частина країни, якщо є необ­хідність їх виділення з метою визначення походження товару.

У той же час кооперація виробників різних країн у підприємницькій діяльності потребує чітких критеріїв для здійснення митної справи. Це стосується і переробки товару. Якщо у виро­бництві товару беруть участь дві або більше країн, походження то­вару визначається згідно з критерієм достатньої переробки.

Якщо товари поставляються партіями, то визначення країни по­ходження товарів має низку особливостей. Товари у розібраному чи незібраному вигляді, що поставляються кількома партіями, якщо за виробничими чи транспортними умовами неможливе їх відванта­ження однією партією, а також у випадках, коли партія товару роз­дрібнена на кілька партій через помилку, мають розглядатися за ба­жанням декларанта як єдиний товар для цілей визначення країни походження товару.

Товари, походження яких достовірно не встановлено, випускаються митним органом за умови сплати мита за повними ставками. До товарів може застосовуватися (відновлюватися) режим най­більшого сприяння або преференційний режим за умови одержання належним чином оформленого посвідчення про їх походження не пізніше, ніж через рік з дати здійснення митного оформлення.

1. Митна – тарифна рада України, її функції.

Для розроблення пропозицій з питань митно-тарифного регулювання та врахування при цьому інтересів суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності і держави в цілому створено Митно-тарифну раду. У відповідності з чинним законодавством Митно-тарифна рада діє при Кабінеті Міністрів України з метою розроблення пропозицій з питань митно-тарифного регулювання. Функції робочого апарату Митно-тарифної ради здійснює Державна митна служба України, її склад затверджується Кабінетом міністрів України.

Правовий статус Митно-тарифної ради України визначається Законом України “Про митний тариф України” від 04.05.2001 р., Постановою Кабінету Міністрів України “Про Митно-тарифну раду” від 07.02.1994 р. за № 62, Законом України “Про єдиний митний тариф” від 05.02.1992 р.

На Митно-тарифну раду покладається: розроблення пропозицій щодо основних напрямів митно-тарифної політики України, включаючи пропозиції про встановлення, скасування або зміну митних ставок; підготовка та розгляд проектів законодавчих актів України і міжнародних договорів України щодо митно-тарифного регулювання; розроблення заходів, спрямованих на захист українського ринку при ввезенні на митну територію України і вивезенні за межі цієї території товарів.

1. Мито, види ставок мита, види мит.

Мито — це податок на товари та інші предмети, які перемі­щуються через митний кордон України. Особливістю мита, яка від­різняє його від інших видів податків, є пріоритетність стимулю­ючої та захисної функцій. За допомогою цих функцій формуються бар'єри, які перешкоджають проникненню на територію держа­ви товарів більш конкурентоспроможних щодо національних, або просто тих, в яких не зацікавлена держава.

Митний тариф включає конкретні ставки мита, які прямо впливають на ціни імпортованих товарів, впливають на рівень внутрішніх цін в країні, безпосередньо впливають на результати господарської діяльності підприємств. В силу наведеного митні тарифи залишаються одним із важливих інструментів державного регулювання зовнішньої торгівлі, які дозволяють з їх допомогою захистити національного виробника від іноземної конкуренції.

В Україні застосовуються наступні види ставок мита: - адвалерне (від латинської ad valorem – від вартості), яке нараховується у відсотках до митної вартості товарів та інших предметів, які обкладаються митом; - специфічне, яке нараховується у встановленому грошовому розмірі на одиницю товарів та інших предметів, які обкладаються митом; - комбіноване, яке поєднує обидва ці види митного обкладення.

Також ставки мита можна поділити залежно від країни походження товару на:

преференційні ставки — ставки, які застосовуються до товарів та інших предметів, що походять з держав, які входять разом з Україною до митних союзів або утворюють з нею спеціальні митні зони, або в разі встановлення будь-якого спеціального преферен­ційного митного режиму згідно з міжнародними договорами за участю України, а також до товарів та інших предметів, що похо­дять з країн, що розвиваються;

пільгові ставки — ставки, які застосовуються до товарів та інших предметів, що походять з країн або економічних союзів, які користуються в Україні режимом найбільшого сприяння. Це означає, що іноземні суб'єкти господарської діяльності цих країн або союзів мають пільги щодо мита, за винятком випадків, коли зазначені мита та пільги щодо них встановлюються в рамках спеціального префе­ренційного митного режиму;