Стратегія створення розвитку підсистеми організаційного аналізу та проектування.

5. Стратегія створення / розвитку підсистеми стратегічного планування.

 

Рис. 3.55 (сторінка 243)

 

 

 

Рис. 3.54. Організаційний процес

Загальна структура плану
(програми) розвитку системи
загального управління підприємства

Структура та тип документа, в якому відображено відповідні стратегії, залежить від особливостей зовнішнього та внутрішнього середовища підприємства (більш детально див. розд. 2). Але в будь-якій програмі чи плані такого типу мають бути такі розділи:

1. Удосконалення системи управління:

1.1. розробка системи стратегічного планування;

1.2. розробка та відповідні зміни в організаційних структурах управління, в тому числі підсистеми організаційного аналізу та проектування;

1.3. скорочення управлінського циклу за рахунок впровадження більш досконалих технологій управління;

1.4. застосування стратегічно орієнтованих процесів контролю та координації діяльності.

2. Розвиток інформаційної системи підприємства.

Стратегія розвитку інформаційної системи — самостійний (або підпорядкований іншим) план розвитку організації із застосуванням інформаційних технологій, необхідних для управління, планування та контролю діяльності підприємства:

впровадження сучасних інформаційних технологій;

створення банків даних і знань для системи підтримки управлінських рішень.

3. Підвищення організаційно-технічного рівня діяльності окремих ланок управління та виконавців:

3.1. балансування діяльності окремих підсистем;

3.2. впровадження системи вдосконалення організації та умов праці;

3.3. підвищення якості рішень, що приймаються тощо.

Стратегії розвитку загального управління залежать від того, яку саме концепцію обирає керівництво підприємства. Останнім часом найперспективнішою вважається концепція організаційного розвитку, яка на практиці довела свою ефективність (див. підрозд. 5.1).

?	Питання для самоперевірки

1. Наведіть приклад, що характеризує систему «мета — політика — стратегія — результат».

2. Роль і значення «місії фірми» в стратегічному управлінні підприємством. На яких засадах формується місія і які ознаки грамотно сформульованої місії? Чи може отримання прибутку бути місією фірми?

3.Сформулюйте місію університету (коледжу, ліцею), де ви навчаєтесь. Логічно обгрунтуйте необхідність її встановлення.

4. Охарактеризуйте «цілі в управлінні». Чим вони відрізняються від цілей в інших сферах діяльності людини?

5. Які вимоги треба враховувати при встановленні цілей? Як перевірити, чи правильно визначено мету? За якими критеріями можна класифікувати цілі?

6. Що таке «дерево цілей» і які існують підходи до його побудови? Чому необхідно будувати «дерево цілей» для діяльності підприємства?

7. Сутність стратегії як множинної категорії. Як пов’язані цілі та стратегії управління?

8. Сутність «стратегічного набору» підприємства та його призначення. Сформулюйте критерії формування «стратегічного набору».

9. Які ви знаєте методи побудови стратегій та формування «стра­тегічного набору»; їхні переваги та недоліки? Який порядок розробки «стратегічного набору» на Ваш погляд, найбільш прийнятний і чому? Чи можуть скластися умови, де потрібний інший підхід? Обгрунтуйте свої висновки.

10. Чи є обмеження в побудові стратегій і «стратегічного набору»?

11. Які з найвідоміших у світовій практиці методів побудови стратегій можна застосувати в умовах діяльності українських підприємств? Чи можна стверджувати, що склад основних елементів «стратегічного набору» підприємства незмінний?

12. Охарактеризуйте взаємозв’язок і співвідношення продуктових, функціональних і ресурсних стратегій підприємства.

13. Основні фактори, що впливають на вибір продуктових стратегій. Що треба додати в дослідженнях, щоб розробити товарні стратегії?

14. Які ви знаєте моделі та методи аналізу та балансування СЗГ?

15. Які моделі та методи використовуються для «портфельного» аналізу й планування? Їх переваги і недоліки.

16. Які варіанти диверсифікації існують? Вкажіть їх умови, переваги та недоліки. Чому конгломератна диверсифікація не завжди ефективна?

17.Місце та роль «забезпечуючих» стратегій. Що впливає на їхній зміст і методи розробки (коригування)?

18.Сформулюйте загальні вимоги до побудови функціональних і ресурсних стратегій.

19.Обгрунтуйте вплив ресурсних і функціональних стратегій на зміст комплексної стратегії «розвиток загального управління».

 

Трудові ресурси — поняття дуже складне; воно охоплює різноманітні групи працівників незалежно від їхньої ролі в процесі виробництва, від функцій, які вони виконують, кваліфікаційного складу тощо. Вимоги, що висуваються до кожної з груп робітників — різні, тому при забезпеченні підприємства трудовими ресурсами застосовується диференційований підхід.

 

1 Ми розуміємо тут принциповий підхід до управління, спрямований на досягнення цілей, але маємо на увазі також практику «управління за результатами», «програм­но-цільове управління» та інші варіанти цього підходу.

1 Аналогічно можуть обговорюватися цілі нижчого рівня із залученням робітників підсистем підприємства, яких вони стосуються.

1 Найбільш яскраво це проявляється в побудові стратегічної прогалини (див. розд. 3.7).

[1] Наступальна стратегія порівняно з оборонною є більш ризикованою, витратні­шою, оскільки передбачає витіснення з ринку конкурентів, у тому числі й за допомогою агресивних методів ФОПСТИЗ.

[2] Більш детально про «підприємства-віоленти» див. розд. 2.5.

1 Див., наприклад, Derek F. Abell. Defining the Business: The Starting Point of Strategic Planning. Englewood Cliffs. N. Y. Prentice-Hall, 1980, p. 17 – 18.

1 Далі продуктово-товарні стратегії ми будемо називати продуктовими. «Товарна складова матиме втілення у рішеннях: який саме продукт треба виробляти та реалізовувати на певному ринку» (п. 3.7.2).

[3] «Стратегічний фокус» для багатопрофільного підприємства — пріоритетний напрямок його розвитку, визначений у загальних стратегіях і за допомогою аналізу «портфеля» підприємства на основі багатоваріантних розрахунків з урахуванням обмежень за ресурсами і часовими характеристиками.

1 C. W. Hofer. Conceptual Constructs for Formulating Corporate and Business Strategies. Boston: Harvard Case Services. — 1977. — № 9-378-754.

1 «Поставляючі» та «одержуючі» СЗГ визначаються згідно з етапами виробничого або управлінського процесу. Перші надають певні послуги, поставляють деталі або вузли, другі — використовують послуги або напівфабрикати у своїй діяльності.

1 Центрована диверсифікація не викликає суттєвих змін у виробничо-збутовому потенціалі, тому її переваги та недоліки є пом’якшеним варіантом спорідненої диверсифікації.

1 У цьому коефіцієнті враховуються також темпи зниження кількості даного виду продукту згідно з продуктовою стратегією.

1 Замість стратегій створення нових виробництв (див. стратегії розвитку та зростання — підрозд. 3.7) можуть розроблятись стратегії закриття або продажу певних виробничих підсистем (див. стратегії скорочення — підрозд. 3.7).

1 На великих підприємствах іноді виділяють ще підфункцію комплектації із організацією відповідного відділу.

1 Більш детально модель «7S-Мак-Кінсі» буде розглянуто в підрозд. 5.1.

2 Як зазначалося, інформація є предметом управлінської праці; отже, інформаційне забезпечення процесів стратегічного управління (див. підрозд. 5.4) — це умова роботи окремого керівника або підрозділу, тобто функціонування всієї системи управління.