Директорія, основні напрями державної політики.

Директорія у складі (В. Вінниченка).В ніч з 13 на 14 листопада Директорія закликала народ до повстання проти гетьмана і направила на Київ загони повстання чисельністю до 60 тис. чол.. На бік Директорії перейшли кращі гетьманські частини – Січові стрільці. Після довгих переговорів загони Директорії 14 грудня 1918р. ввійшли до Києва. Директорія проголосила відновлення УНР.

Своєю декларацією від 26 грудня Директорія відновила всі закони УНР. Одним з головних пунктів декларації була обіцянка експропріації державних, церковних і великопоміщіцьких землеволодінь для розподілу їх між селянами. В умовах зростаючої загрози захоплення Києва радянськими військами Директорія провела ряд символічних демонстрацій своєї суверенності: по-перше, 22 січня 1919р. об’єднання (Акт злуки) УНР.

Диктатура Директорії призвела до кризи влади. Директорія була радикальним урядом соціалістичного спрямування. Це визначило її внутрішню та зовнішню політику.

Внутрішня політика:

- прагнення утворити в Україні національний варіант радянської влади;

- проголошення Акт Злуки УНР і ЗУНР 22 січня 1919р.;

- передання законодавчої влади Трудовому конгресу;

- відновити 8-годинний робочий день.

Причини поразки національно-демократичних сил:

- неспроможність Директорії створити життєздатний політичний режим;

- послаблення соціальної опори;

- відсутність єдності національно-демократичних сил;

- несприятливі зовнішньополітичні обставини.

Національно-визвольний рух на землях Західної України. Створення Західно-Української Народної Республіки (ЗУНР).

ЗУНР – Українська держава, створена в листопаді 1918 року на західноукраїнських землях, що входили до Австро-Угорської імперії. Закон визнавав територію ЗУНР, що включала Галичину, Буковину і Закарпаття. Президентом ЗУНР став Петрушевич. Рада прагнула забезпечити права меншин, їм було віддано 30% депутатських місць. ЗУНР відкривала посольства в Австрії, Угорщині; заснувала демократичні представництва в Чехословачинні, Канаді. ЗУНР узяла участь у Паризькій мирній конференції, де намагалась відстоювати інтереси Української держави.

5 листопада 1918р. на сторінках газети «Справа» з’явилася програмна декларація Народної Ради, у відповідності з якою ЗУНР проголошувалась демократичною республікою, соціальну основу якої складали робітники.

Порівняння історичного досвіду ЗУНР і УНР показує:

- У Західній Україні вдалося уникнути радикальних перешнів у соціально-економічній політиці;

ЗУНР увійшла в історію як героїчний епізод у боротьбі українського народу за незалежність і вільний демократичний розвиток.

 

Загострення громадянської війни в Україні 1919-1920рр.СтворенняРадянськоївлади.Конституція УСРР1919року.

Громадя́нська війна́ — боротьба за владу між громадянами одного суспільства, країни. Найдавніші відомі в історії громадянські війни - громадянські війни в стародавньому римському суспільстві. При дослідженні будь-якої громадянської війни дослідники виділяють основне протиріччя, через яке точилась дана війна, а також дві основні суспільні групи (класи), боротьба між якими визначала характер цієї війни.

Від повстань, бунтів та заколотів громадянська війна відрізняється масштабами. Громадянська війна характеризується тривалістю, великою кількістю жертв і значною витратою ресурсів.

Якщо прийняти за критерій визначення громадянської війни 1000 смертей на рік, то в період з 1816 року до 1997 року було 213 громадянських воєн, 104 з яких відбулися після 1944 року. Якщо прийняти менш жорсткий критерій у 1000 смертей за весь період війни, то з 1945 по 2007 рік таких воєн було 90, а в 2007 році все ще тривали 20. З 1945 року громадянські війни призвели до загибелі понад 25 млн. людей, а також до насильницького переселення багатьох мільйонів інших. Наявність фінансування

Громадянська війна вимагає ресурсів, тому її ризик вищий у країнах, які їх мають. Додатковим фактором є можливість фінансування з-за кордону.

Фактор втрачених можливостей

Громадянська війна менш ймовірна там, де вищий рівень освіти й юнаки, що мали б складати основу військових сил, втратили б можливості успішної кар'єри у випадку війни. Нерівність розподілу доходів, проте, не корелювала з громадянськими війнами.

Військові переваги

Громадянська війна ймовірніша в країнах з труднодоступними територіями, наприклад, горами.

Утиски й ображеність

Серед можливих факторів утисків та ображеності до збільшення ймовірності війни призводить тільки етнічне домінування. Цьому фактору протидіє релігійна роздробленість.

Населеність

Ризик війни зростає пропорційно розміру населення

Часовий фактор

Ризик війни тим більший, чим більше часу пройшло після закінчення попередньої. 6 березня 1919 року у Харкові почав роботу ІІІ Всеукраїнський з'їзд Рад. На ранковому засіданні 10 березня було розглянуто і затверджено проект першої Конституції Радянської України. В обговоренні взяли участь представники трьох найбільших фракцій: більшовиків, боротьбистів та лівих есерів. Боротьбисти та ліві есери намагалися змінити характер Конституції в напрямку більшої демократичності: пропонували замінити статтю про диктатуру пролетаріату; статтю 21 п. а), де встановлювалося, що особи, які використовують найману працю з метою одержання прибутків, позбавляються виробничого права. Проте дані пропозиції були відхилені найбільшою на з'їзді більшовицькою фракцією.

Викликала дискусію і стаття 4, де йшлося про можливість об'єднання в Міжнародну Соціалістичну Радянську республіку. В. Блакитний від імені лівого крила боротьбистів запропонував доповнення, яке, на його думку, повинно було гарантувати захист національної культури за умов політичних перетворень. Тому необхідно встановити:

«повну рівноправність усіх націй, що живуть на Україні, відкидаючи усілякі національні привілеї, усуваючи можливість національної ворожнечі й ставлячи завданням радянської влади сприяння трудящим недорозвинутих націй шляхом піднесення національної культури, до найкращого їхнього розвитку…»

Харківське видання Конституції 1920 року

Позиції боротьбистів та лівих есерів щодо державного будівництва в Україні принципово не відрізнялися. Акцентуючи увагу на захисті національної культури, В. Блакитний водночас пропонував доповнити ст. 4 прагненням УСРР знищити «всі державні кордони, які ділять пролетаріат різних країн і націй».

Майже всі зауваження та пропозиції були відхилені більшовиками. Саме з ініціативи бюро комуністичної фракції ІІІ Всеукраїнський з'їзд Рад 10 березня 1919 року прийняв першу Конституцію Української Соціалістичної Радянської Республіки. Остаточна її редакція прийнята Всеукраїнським Центральним Виконавчим Комітетом на засіданні 14 березня 1919 року. Цей основний закон, як і Конституція РРФСР, грунтувався на марксистсько-ленінському вченні про соціалістичну революцію та диктатуру пролетаріату. Тому він був більшою мірою політичним, ніж правовим документом. Державною формою диктатури пролетаріату Конституція визначала Республіку Рад, де вся повнота державної влади належить трудящим у формі Рад робітничих, селянських і червоноармійських депутатів. Це означало, що Республіка Рад проголошена класовою організіцією.

Офіційний проект та остаточна редакція Конституції Української Соціалістичної Радянської Республіки написані російською мовою, оскільки «Собрание узаконений и распоряжений Рабоче-Крестьянского правительства Украины» виходило до 1920 року російською мовою. Переклади містили суттеві помилки. Так, у харківському виданні 1920 року у статті 4, де йдеться про намір УСРР увійти до складу єдиної світової соціалістичної Радянської Республіки, пропущене слово «світова». Стаття 21 «Про позбавлення виборчого права і права бути обраним…» містить ряд неточностей порівняно з російським оригіналом, щодо переліку соціальних верств, які позбавляються активного виборчого права