Безробіття, його показники і види. Фрикційне, структурне, циклічне безробіття. Приховане, застійне і добровільне безробіття.

Безробіття — це економічна категорія, яка відбиває економічні відносини щодо вимушеної незайнятості працездатного населення. Розрізняють відкрите й приховане безробіття.

Відкрите безробіття означає існування явно незайнятого на­селення, приховане — наявність формально зайнятого населення.

Фрикційне безробіття пов'язане з переміщенням людей з од­нієї роботи на іншу, а також із однієї місцевості в іншу. Фрикційне безробіття означає, що існують постійний зв'язок між звіль­ненням з однієї організації і найманням працівників іншими ор­ганізаціями, заміщення одних професій іншими, рух працівників з одних галузей в інші

Структурне безробіття пов'язане зі структур­ними зрушеннями в економіці, закриттям застарілих підприємств і виробництв, скороченням випуску продукції у разі переорієнта­ції виробництва, закриття шкідливих підприємств. У структурному безробітті можна виокремити технологічне й конверсійне безробіття.

Технологічне безробіття пов'язане з переходом до нової тех­ніки і технології, з механізацією та автоматизацією виробництва, що супроводжується вивільненням робочої сили і найманням працівників принципово нових спеціальностей та кваліфікації

Конверсійне безробіття спричиняється скороченням чисельнос­ті армії і зайнятих у галузях оборонної промисловості. Розміри цьо­го безробіття можуть коливатися від незначних до великих.

Сезонне безробіття стосується тих видів виробництва, які мають сезонний характер і в яких протягом року відбуваються різкі коли­вання попиту на працю (сільське господарство, будівництво тощо).

Циклічне безробіття — це вид безробіття, яке постійно зміню­ється за своїми масштабами, тривалістю і складом, що пов'язано з циклом ділової кон'юнктури.

Інституціональне безробіття — це безробіття, яке породжу­ється правовими нормами, що впливають на попит і пропозицію праці.

На ринку праці розрізняють також застійне і хронічне безробіття. Застійне безробіття охоплює найстійкіший контингент без­робітних — бідних, бродяг, бомжів та ін.

Розвиток ринкової економіки супроводжується виникненням і розширенням масштабів

Хронічне безробіття пов'язано з тим, що інвестиції у створення нових робочих місць відстають від темпів зростання чисельності найманих працівників.

Соціально-економічні наслідки

Необхідність економічного утримання державою певної кількості людей, що не роблять свого внеску у ВВП;

Зростання демоекономічного навантаження на робочу силу;

Суттєва соціальна напруга в суспільстві;

Причинами формування безробіття можуть бути такі

Нестача сукупного ефективного попиту;

Негнучкість системи відносних цін і ставок заробітної плати і викривлення в ній, пов’язані з грошовою експансією держави і подальшою інфляцією;

Недостатня мобільність робочої сили;

Структурні зрушення в економіці;

Дискримінація на ринку праці щодо жінок, молоді та національної меншості;

Демографічні зміни в чисельності та складі робочої сили;

Сезонні колмвання в рівнях виробництва окремих галузей економіки.

Показниками, що характеризують рівень безробіття, є:

У визначенні МОП Р_б = Б /Е_а *100

Рівень зареєстрованого безробіття Р_{б =} Бз/Ч_{п. н.}*100

Р_б- рівень безробіття %

Б- кількість безробітних у віці 15-70 р.

Е_а- кількість економічно активного населення

Б_з- кількість безробітних зареєстрованих у державній службі зайнятості

Ч_{п. н.} – кількість працездатного населення у працездатному віці

Умови надання статусу безробітного

У визначенні МОП безробітними є особи у віці 15—70 років (як зареєстровані, так і незареєстровані в державній службі зайнятості), які одночасно відповідають трьом умовам:

* не мають роботи (прибуткового заняття);

* шукають роботу або намагаються організувати власну справу;

*готові приступити до роботи протягом наступних двох тижнів. До цієї категорії належать особи, що навчаються за на­правленнями служби зайнятості, знайшли роботу і чекають відповіді або готуються почати працювати, але на даний момент ще не працюють.

Згідно із Законом України «Про зайнятість населення» безро­бітними вважаються працездатні громадяни працездатного віку, які з незалежних від них причин не мають заробітку або інших передбачених чинним законодавством доходів через відсутність відповідної роботи, зареєстровані у державний службі зайнятості, тобто це особи, що шукають роботу та здатні почати працювати.

Суть закона Оукена

Спробу визначення кількісного зв’язку руху безробіття та відхилення фактично виробленого внутрішнього валового продукту від потенційного здійснив американський вчений Артур Оукен. Він вивів закон, згідно з яким при перевищенні природного рівня безробіття (3-5%)на 1%, відставання обсягу валового національного продукту становить 2,5%. З цього закону сможна зробити практичний висновок – необхідно щорічно не менше 2,5-3% ВНП спрямовувати на створення нових робочих місць.

Порівняльна характеристика фізичного і людського капіталу.

Аналітична єдність фізичого та людського капіталу полягає в наступному.

+Обидва види капіталу є невід'ємними чинниками економічного зростання.

+Людський капітал, як і фізичний, створюється і накопичуєть­ся завдяки капіталовкладенням, що потребує від інвестора значних витрат.

+Обидва види капіталу приносять доходи своїм власникам.

+Людський капітал у вигляді знань, навичок і здібностей, як і фізичний, є певним запасом, тобто може накопичуватися.

+Економічна мотивація вкладень у людський та речовий капі­тали принципово однакова. Тобто прийняття рішення щодо інвес­тування у будь-який з видів капіталу та їх наслідки аналізуються
однаково.

Звичайно, між речовим та людським капіталом є значні від­мінності. Найсуттєвіші з них такі.

–Створення фізичного капіталу та його функціонування мож­ливе без участі та присутності його власника. абсолютно необхідною безпосередня, конкретна жива праця

–нарощення і використання людського капіталу визначальною мірою контролюється самою людиною.Тому такий елемент людського капіталу, як мотивація, є дуже важливим і необхідним для того, щоб процес відтворення ЛК мав завершений характер.

–Вкладення в ЛК значний за обсягом, три­валий за часом і інтегральний за характером економічний та со­ціальний ефект.

–ЛК відмінний від фізичного за ступенем ліквідності, права власності на людський капітал нікому не можуть бути передані.

–Певні особливості характеризують і інвестиції в людський
капітал порівняно з інвестиціями в інші форми капіталу.

Ринок праці: структура і моделі.

Ринок праці (РП)– система суспільних відносин, пов’язаних із купівлею-продажем товару “робоча сила”. У ринковій ек-ці РП охоплює всіх здатних працювати: як зайнятих, так і не зайнятих найманою працею (особи, що не працюють, але бажають працювати й шукають роботу; особи, котрі хоча і мають і роботу, проте не задоволені нею і шукають друге місце основної або додаткової роботи; особи, які зайняті, проте явно риикують втратити роботу і тому шукають друге місце роботи). Елементи РУ: товар, попит, пропозиція, ціна. Товар – індивідуальна робоча сила – сук-ть фіз.-х та дух-х якостей людини, які використовуються у процесі вир-ва тов-в і послуг. Працівник продає свою роб силу на певний період роботодавцю, ці відносини регулюються трудовим договором. Сукупний попит на робочу силу – ринковий попит усіх фірм, орг-й, що діють на ринку. Індивідуальний попит – попит ркоемого роботодавця. Пропозиція – чисельність працездатних людей з урахуванням її статі, віку, освіти, професії, кваліфікації. Кон’юнктура ринку – співвідношення попиту і пропозиції праці на даний період, яке визначає ставки зар/плати на конкретні види праці та рівень зайнятості населення (трудодефіцитна, трудонадлишкова, рівноважна).

Сегментація РП.

Сегментація РП – поділ працівників і робочих місць на замкнуті сектори, зони, які обмежують мобільність робочої сили своїми рамками. Ознаки сегментації: територіальне положення; демографічні показники(вік, стать); соц-ек-і критерії (освіта, рівень квал-ї, стаж); ек-і критерії(розподіл покупців за формами вл-ті, за їх фін-м станом, розподіл продавців за рівнем мтер-ї забезпеченості); психографічні показники (особисті якості роб-в, належність до певних верств); поведінкові хар-ки. Сегментація ринку передбачає поділ РП на первинний і вторинний. На перв-му присутні „хороші роботи” (стабільна зай-ть; високі зар/пл.; професійний рост; використання проф-х технологій; наявність ефективних профспілок). Вторинний ринок – ринок, на якому присутні „погані роботи” – протилежний первинному. Сегменти створюються і малоконкурентоспроможних груп, яким потрібна робота: молодь, котра досягла працездатного віку, працівники похилого віку, інваліди, жінки з дітьми).

Елементами ринку праці є:

Товар,який він пропонує, попит, пропозиція та ціна.

У сучасній економічній літературі відсутня одночасна відповідь на запитання що вважати товаром на ринку праці: робочу силу, працю чи послуги праці?Проте більшість авторів схильні до думки, що товаром на ринку праці є індивідуальна робоча сила.

1. Індивідуальна робоча сила являє собою сукупність фізичних та духовних якостей людини, які використовуються в процесі виробництва товарів і послуг.

2. Попит. Попит може бути індивідуальний і сукупний.

Сукупний попит на робочу силу- це ринковий попит усіх фірм, організацій, що діють на ринку

Індивідуальний попит на робочу силу – це попит окремого роботодавця (підприємця, фірми).

3. Пропозиція робочої сили характеризується чисельністю працездатних людей з урахуванням їх статі, освіти, професії і кваліфікації.

Функції ринку праці.

Ринок праці виконує такі функції:

Узгоджує економічні інтереси суб’єктів трудових відносин

Забезпечує конкурентне середовище кожної із сторін ринкової взаємодії

Забезпечує пропорційність розподілу робочої сили відповідно до структури суспільних потреб і розвитку техніки

Підтримує рівновагу між попитом на робочу силу та її пропозицією

Формує резерв трудових ресурсів для забезпечення нормального процесу суспільного відтворення

Сприяє формуванню оптимальної професійно- кваліфікаційної структури

Стимулює працю, встановлює рівноважні ставки заробітної плати

Впливає на умови реалізації особистого трудового потенціалу

Дає інформацію про структуру попиту і пропозиції, місткість, кон’юнктуру ринку.

Типи і види ринку праці.

Розрізняють зовнішній або професійний ринок праці і внутрішній ринок Зовнішній ринок охоплює відносини між покупцями і продавцями робочої сили в масштабах країни, регіону, галузі. Це відносини, що виникають з приводу наймання працівників відповідної професії, спеціальності, а отже, потребують жорсткої кваліфікації робіт і чіткого визначення їх змісту.

Внутрішній ринок являє собою систему соціально-трудових відносин у межах одного підприємства в середині якого розміщення робочої сили і визначення її ціни, тобто заробітної плати, відбувається згідно з адміністративними правилами і процедурами. Внутрішній ринок передбачає рух кадрів у середині підприємства, переміщення з однієї посади на іншу. Це переміщення може відбуватися як по горизонталі так і по вертикалі.

Зовнішні і внутрішні ринки тісно пов’язані. У країна з розвинутою економікою може переважати як один так і інший ринок праці. Практика функціонування ринків праці багатьох країнах свідчить про існування відкритого і прихованого ринків праці. Відкритий ринок охоплює все працездатне населення це насамперед організовано, офіційна частина ринку населення, яке перебуває на обліку в держ. служ зайнятості, безробітні, а також випускники держ служ проф навчання. До прихованого ринку належать працівники, які зайняті на підприємствах і організаціях, проте мають велику ймовірність опинитися без роботи з причини зниження темпів розвитку виробництва, його конверсії, ліквідації колишніх економічних і виробничих взаємозв’язків.