Демографічний та трудовий потенціал.

Населення країни - чинник її комплексного економічного та соціаль­ного розвитку. Його роль особливо зростає в густозаселених регіонах з недостатніми природними ресурсами. Головну роль воно відіграє як еле­мент продуктивних сил, тобто як трудові ресурси, хоч не слід ігнорувати і його роль як споживача (мається на увазі все населення, а не тільки його працездатна частина).

Від населення значною мірою залежать формування міжрайонних функцій виробництва, потужність і структура потоку продукції, яка вивозиться за межі певної території, розвиток місцевого виробництва.

Трудові ресурси створюють можливості для повнішого використання наявних природних ресурсів, сприяючи тим самим підвищенню рівня комплексного розвитку території. На території, добре забезпеченій тру­довими ресурсами, розвивається система виробництв з високою трудо­місткістю продукції.

Населення як споживач значно впливає на розвиток галузей, які забез­печують його потреби в продуктах харчування і промислових товарах, послугах. За кількістю населення, його статево-віковою структурою, роз­поділом між містом і селом, рівнем зарплати, культурно-освітнім рівнем визначають обсяги й асортимент продукції галузей виробництва.

Для визначення багатогранного впливу населення на процес еконо­мічного і соціального розвитку країни потрібно детально дослідити як його демографічні параметри, так і особливості розселення, трудову ді­яльність.

Демографічна ситуація в країні визначається значною мірою міграці­ями населення. Важливим індикатором внутрішньо-регіональних пере­міщень населення є сальдо міграції між містом і селом.

Головними характеристиками демографічного потенціалу країни є:

співвідношення показників природного руху населення, що розгляда­ються послідовно за певний проміжок часу;

статево-вікова структура населення;

співвідношення показників механічного руху населення. Основні по­казники руху населення - народжуваність та смертність, механічний притік та відтік відображаються такими сумарними показниками:

природний приріст населення - визначають як різницю між кількістю народжених та тих, хто помер за певний період часу;

сальдо міграції- визначають як різницю між кількістю тих, хто при­був до країни, та тих, хто вибув з неї за певний період часу;

загальне збільшення населення - сума народжених та тих, хто при­був за певний період часу;

загальне зменшення населення - сума кількості померлих та тих, хто вибув з країни за певний період часу;

загальна динаміки населення - сума показників загального збіль­шення і зменшення, або природного приросту, та сальдо міграції на­селення країни.

Поряд з абсолютними показниками застосовують відносні показни­ки руху населення у вигляді так званих демографічних коефіцієнтів: ко­ефіцієнти народжуваності, смертності, природного приросту і т.д.

3) Науковий потенціал - це сукупність ресурсів і можливостей сфери науки будь-якої системи (колективу, галузі, міста тощо), яка дає змогу за наявних форм організації та Управління ефективно вирішувати гос­подарські завдання. Складовими наукового потенціалу є кадри, кошти, матеріально-технічна база, інформаційне забезпечення. Поняття «на­уковий потенціал» можна застосовувати щодо будь-якої сукупності на­укових організацій (об'єднань у галузях господарства, міністерствах, відомствах), а також галузевих наукових організацій, розташованих на відповідній території. Тому можна говорити про науковий потенціал держави, оскільки вона об'єднує наукові організації різного підпоряд­ кування.

Відсутність дієвого механізму впровадження технологій і техноло­гічних рішень, скорочення кадрового потенціалу у вітчизняній науці -основні перепони на шляху зростання реальної економіки. Україну ха­рактеризує зростання віку наукових працівників, особливо з науковим ступенем, що свідчить про нарощування «вимивання умів» - відплив талановитих та працездатних наукових працівників за межі країни. Тен­денції деградації НТП в Україні у найближчі роки можуть набути незво-ротного характеру. В цих умовах в Україні за роки становлення держави практично відсутній приріст організацій, які виконують наукові та науко­во-технічні роботи.

4) Інформаційний потенціал - наявні обсяги інформаційних ресур­сів, інформаційної техніки і технологій та інших засобів і можливос­тей створювати, збирати, накопичувати, обробляти та використовувати різноманітні форми інформації для задоволення інформаційних потреб суспільства.

До національного інформаційного ресурсу відноситься уся належна Україні інформація, включаючи окремі документи і масиви документів, незалежно від змісту, форми, часу і місця їх створення, форми власності, а також кінцеві результати інтелектуальної, творчої діяльності, зафіксо­вані на будь-яких носіях інформації, доступні для використання особою, суспільством і державою через засоби масової інформації,та телекому­нікації, архіви, бібліотеки, музеї, фонди, банки даних, публічні виступи, художньо-виконавську діяльність тощо.

Інформаційний ресурс має ряд особливостей, які відрізняють його від традиційних ресурсів, зокрема:

інформація впливає на ефективність виробництва без фізичного збіль­шення традиційних ресурсів;

інформація діє на суб'єктивний фактор виробництва - людину, його характер, особливості;

інформація прискорює процес виробництва, за рахунок зменшення періодів виробництва та обертання.

Таким чином, можна вести мову про те, що саме інформаційний ре­сурс здатен значно підвищити ефективність національної економіки, без будь-якого помітного збільшення обсягів використання інших ресурсів (праці, землі та капіталу).

Інформаційний ресурс діє у рамках національного інформаційного простору України, що становлять собою сукупність суб'єктів, відно­син та продуктів інформаційної діяльності, які функціонують у рамках єдиного правового поля для задоволення інформаційних потреб особи, суспільства і держави засобами преси, телебачення, радіомовлення, кни­говидання та аудіовізуальної продукції на магнітних носіях, а також до-кументних фондів бібліотек, архівів, музеїв.

Матеріальною основою інформаційного потенціалу виступає вироб­ництво та використання відповідного технічного забезпечення.

Виробничий потенціал.

Спроможність галузей господарства країни виробляти товари та по­слуги для населення та виробництва називають виробничим потенцій- лом. В Україні провідною складовою економічного потенціалу є фізичний капітал та рівень розвитку основних виробничих фондів. Дія цих основ­них факторів з групи виробничих ресурсів економіки конкретизуються через використання основних фондів використання вільних виробничих потужностей, підвищення норм прибутку, запровадження енергозберіга­ючих технологій, посилення конкурентоспроможності своєї продукції, розвитку підприємництва, малого і середнього бізнесу, виробничої інф­раструктури, інформатизації, виробництва, розвитку ТНК, реструктури­зації виробництва під впливом змін попиту, ефективності використання природних ресурсів.

Стан основного капіталу в Україні погіршується. Виробничі ресурси характеризує висока міра зносу, вивільнення виробничих потужностей, висока собівартість продукції, матеріало-, енергоємність, фондомісткість виробництва. На підприємствах України фіксується гостра нестача квалі­фікованих менеджерів середньої та вищої ланок. Виробництво в Україні переважно низькотехнологічне, збиткове. Неподоланими залишаються та­кі негативні явища в економіці, як нецільове використання амортизацій­ного фонду, вимивання обігових коштів, високий рівень неплатежів, не-збалансованість економічної системи, наявність диспропорцій в основних економічних балансах. Обсяг виробничих потужностей у промисловості складає близько 85% від обсягу 1990 р. Середній вік устаткування - 16-18 років і вдвічі перевищує відповідний показник у розвинутих країнах. Ви­буття застарілих виробничих потужностей набуває обвального характеру, що багаторазово перевищує введення нових. Спад виробництва у висо-котехнологічних галузях що орієнтувались переважно на держзамовлен­ня, виявився набагато більшим середнього у промисловості. При цьому парадоксально, що темпи спаду зростали відповідно до підвищення тех­нічного рівня галузі. Рівень цих виробництв скоротився більше ніж у 5 разів, що значно перевищує загальний масштаб економічного спаду. В цих умовах постало складне завдання суспільного розвитку - закладання під­валин нової сучасної економіки. За умови, якщо цього не буде досягнуто, соціальних загострень, викликаних стихійним скороченням виробничого потенціалу галузей промисловості, викликаного вибуттям основних ви­робничих фондів, не уникнути.

 

17. Показатели социальной эффективности использования экономич потенциала.

Социальная эффективность конкретезируется в таких категориях: соц издержки (загрязнение окр среды, уровень бедности), соц блага (ур-нь жизни, образования).

Использ следующие показатели соц эффективности: 1. ВВП на душу населения. 2. Ур-нь потребления на душу населения. 3. Индекс человеч развития. 4. Ур-нь и качество жизни. 5. Ур-нь квалификации труд ресурсов. 6. Численность учащихся и студентов, доля расходов на образование, число больничных, обеспеченность жильем, потребительская корзина, прожиточный минимум, средняя продолж жизни, доля расходов на образование, кол-во врачей на 10000 населения и т.д.

18. Ресурсные и затратные показатели эконом. эффективности использования экономич потенциала.

Ресурсные: число занятых, производительность труда, фондоотдача, материалоотдача, рентабельность.

Затратные: трудоемкость, фондоемкость, материалоемкость, энергоемк, металлоемкость.

ПТ=ВВП/число занятых в отраслях народного хоз-ва

Трудоемкость=Число занятых/ВВП

Фондоотдача=ВВП/Средне годовая стоимость ОПФ

Фондоемкость=Среднегод стоим ОПФ/ВВП

Материалоемкость=Расходы на материалы/ВВП

 

19. Факторы формирования хоз.комплекса нац.эконом: Экономико-географич.положение; природно-ресурсный потенциал; трудоресурсный потенциал; история развития и уровень хоз.освоения территории. Хоз.комплекс Украины образовался на основе соц.эконом.развития, международного разделения труда и внутрегосударственных интеграционных процессах. Для него характерно: наличие мощного промышленного и агропромышленного звена; активное участие межнациональном территориальном разделении труда; экстенсивное развитие с\х произ-ва;наличие разветвленной транстпортной системы,кот.имеет международное значение; недостаточное развитие рыночной, соц. И экологической инфраструктуры;застарелость технологий,исношенность основных произв.фондов,слабое развитие инновационной составляющей; низкая обеспеченность топливно-энергетическими,лессовыми,водными ресурсами;

Хозяйственная система национальной экономики состоит из следующих основных элементов:

1) социально-экономических определяющих специфику отношений между хозяйствующими субъектами по поводу собственности, порядка владения и распределения основных экономических ресурсов и результатов экономической деятельности хозяйствующих субъектов;

2) форм организации деятельности хозяйствующих субъектов;

3) форм и методологии государственного регулирования;

4) экономических связей между субъектами хозяйственной деятельности.