Характеристика виробничого потенціалу України

Спроможність галузей господарства країни виробляти товари і послуги для населення та виробництва наз. - виробничим потенціалом. В Укр. Провідною складовою ек-го потенціалу є фізичний капітал та рівень розвитку основних виробничих фондів.

До основного виробничого капіталу відносять капітал який не одноразово бере участь у матеріальному виробництві зношується поступово і переносить свою вартість на створений продукт частинами у формі амортизаційних відрахувань.

Виробничі ресурси Укр. характеризує висока міра зносу вивільнення виробничих потужностей. Висока собівартість продукції матеріало- та енергоємність фондомісткість виробництва на підприємствах фіксується гостра нестача менеджерів середньої та вищої ланок. Виробництво переважно низько технологічне і збиткове.

Неподоланними залишаються такі нега-тивні явища в ек-ці як:

1)нецільове використання амортизаційного фонду;

2)вимивання облікових коштів;

3)високий рівень не платежів;

4)незбалансованість ек-ї системи;

5)наявність диспропорцій в основних ек-х балансах.

Обсяг виробничих потужностей у промисловості складає близько 85%від рівня 90 року. Середній вік устаткування 16-18р. що в двічі перевищує показник у розвинутих країнах. Найбільшим виробничим потенціалом в Укр. харак-ця промисловість яка орієнтується на внутрішній так і на зовнішні ринки. У промисловості створюється майже половина нац-го доходу країни. Вона хар-ся складною розвиненою галузевою структурою представлена потужним паливно-енергетичним і металургійним комплексом, сучасним багатогалузевим машинобудуванням, хімічно і нафтохімічною промисловістю. Виробництвом будівельних матеріалів легкою, харчовою та іншими галузями.

Територіальний поділ праці, Україна у системі міжнародного поділу праці

Територіальний поділ праці – це об’єктивний процес виробничої спеціалізації економічних районів чи країн і посилення міжрайонної або міждержавної коопе-рації обміну спеціалізм-ваною продукцією та пос-лугами.

Розрізняють дві форми територіального поділу праці:

І. міжрайонний;

ІІ. міжнародний.

У системі міжнаро-дного поділу праці Україна спеціалізується на:

- виробництві машин (літаки, судна, ракетобудування),

- продукції чорної металургії (залізна і марганцеві руди, прокат)

- виробництві продукції АПК, особливо харчової (цукор, борошно, олія, м’ясо, молоко, овочеві консерви, кондитерські вироби),

- виробництві хімікатів, цементу.

Співробітництво України з міжнародними фінанси-вими організаціями, зокрема з МВФ, Світовим банком, ЄБРР, ЄС, з окремими країнами-донорами допомогло запровадити програми фінансової стабілізації і залучити в економіку країни пільгові кредити.

Зовнішня торгівля України зорієнтована переважно на країни СНД в імпорті та іноземні країни в експорті. Причому основна частина торгівлі припадає на РФ і становить близько 25% експорту і 45% загального імпорту товарів.

 

Територіальний поділ праці, різновиди зовнішньоекономічної діяльності

Територіальний поділ праці – це об’єктивний процес виробничої спеціалізації економічних районів чи країн і посилення міжрайонної або міждержавної кооперації обміну спеціалізованою продукцією та послугами.

Розрізняють дві форми територіального поділу праці:

І. міжрайонний;

ІІ. міжнародний.

Найчастіше мають місце такі форми зовн.-ек. зв’язків:

*зовнішня торгівля;

*спільні підприємства на території України;

* спільні підприємства за кордоном;

*іноземні підприємства на території України;

*міжнародні об’єднання та організації;

*лізинг;

*залучення іноземної робочої сили;

*виробниче кооперування;

*науково-технічне співробітництво;

*торгівля ліцензією і технологією;

*прибережна та прикордонна торгівля;

*торгівля транспортними послугами;

*співробітництво у банківській сфері;

*іноземний туризм;

*співробітництво у вільних економічних зонах;

*та ін. форми.

Джерела забруднення навколишньо-го природного середо-вища

Проблеми забруднен-ня повітря. Основними джерелами забруднення повітря є промислові підприємства (заводи, фабрики, теплові електростанції) і транспорт. Спалюючи паливо або виробляючи продукцію, вони викидають в атмосферу пил, сажу, різні хімічні сполуки.

Проблеми забруднен-ня води. Основними джерелами забруднення води є промислові підприємства, які скидають у річки і водойми неочищені стоки. Вода забруднюється також змитими з полів мінеральними добривами та отрутохімікатами. До них додаються побутові стоки.

Проблеми забруднен-ня ґрунтів. Практично всі забруднюючі речовини, що спочатку потрапили в повітря, згодом опиняються у ґрунтах. Крім того, ґрунти забруднюються і при надмірному внесенні в них отрутохімікатів та мінеральних добрив.

Проблема радіоак-тивного забруднення. Забруднення місцевості радіоактивними речовинами може виникнути внаслідок аварії на атомній електростанції. Радіоактивні речовини спричиняють зовнішнє і внутрішнє опромінення людини, що викликає надзвичайно небезпечні для життя захворювання. (Чорнобильській АЕС в Україні 1986 р.)

Поняття право та його визначення

Поняття право має 2 значення.

По-перше, право якнай-вищі цінності людини, а саме право на життя, свободу, освіту, перемі-щення, працю, оплату праці та ін.

По-друге як система затвердження законно-давчим органів законів та інших норма-тивних актів для упорядкування від-носин між людьми, дер-жавою та виробниками.

Функції інститутів управління національної економіки.

Регулюючи функції держави в ринковій економіці зводяться до 3 основних:

1.Законодавчої;

2.Стабілізаційної;

3.Розподільчої.

Законодавча функція передбачає, що держава розробляє систему економічних, соціальних та організ.-господ. Законів і постанов, які встановлюють певні правила гри, тобто правові заходи ринкової економіки. Таким чином гарантуючи однакові права і можливості для суб’єктів усіх форм власносі і господ.

Стабілізуюча функція держави полягає у підтриманні високого рівня зайнятості та цінової рівноваги, а також у стимулюванні економічного зростання. Для цього держава:

1.Визначає цілі, напрямки і пріоритети економічного розвитку, виділяє відповідні ресурси для їхньої реалізації, використовуючи грошово-кредитні та бюджетно-податкові важелі.

2.Бере на себе організацію пропозиції грошей.

3.Забезпечує зайнятість населення і стабільний рівень цін проводячи відповідну фіскальну і кредитно-грошову політику, спрямованих на запобігання і-ції та безробіття.

Розподільча ф-ція пов’язана з одного боку з досягненням більш справедливого розподілу доходів у с-стві, аз іншого з більш ефективним розміщенням ресурсів у ринковій економіці. Для здійснення цієї ф-ції держава:

1.Здійснює перерозподіл коштів груп населення, які мають високі доходи на користь непрацездатних і малозабезпечених, проводячи відповідну фіскальну політику, політику регулювання цін.

2.Установлює і контролює мінімальний розмір з/п.

3.бере на себе функцію забезпечення сусп.. благами у в-цтві яких приватні та колективні суб’єкти не зацікавлені, однак без цих благ не можливе існування с-ства.

Інститут приватної власності та способи приватизації

Інститут приватної власності передбачає єдиного суб’єкта власності – індивіда і може ф-вати в таких формах:

1) індивідуальна, коли власником є індивід;

2) сімейна, коли влас-ником є члени сімї, родини;

3) колективна або корпо-ративна, коли приватні власники передають свою власність у колективне управління.

Виділяють такі спосо-би приватизації

- Викуп об’єктів малої приватизації

- Продаж на аукціоні

- Продаж за некоме-рційний конкурсом

- Продаж за комерці-йним конкурсом

- Продаж за комерці-йним конкурсом із від-термінуванням платежу

- Викуп держмайна зда-ного в оренду