ТОП 10:

Природні ресурси у процесі суспільного виробництва, харак-теристика мінерально-сировинних, рекреаційних та фауністичних ресурсів.



Суспільним в-вом є процес перетворення ресурсів у продукцію необхідного обсягу і якості.

Воно залежить від наявності і використання взаємопов’язаних ресурсів, що визначають можливості в-ва:

1. основного капіталу та ін. нефінансових і фінансових активів

2. природних ресурсів

3. людських ресурсів

4. організації управління

5. інноваційного потенціалу.

Природні ресурси – це елементи, властивості або результати функціонування природних систем, які використовуються або можуть бути використані в майбутньому для одержання сировини, палива, енергії, продовольства тощо.

Виділяють такі його особливості:

1. земельні

2. мінерально-сировинні

3. водні

4. лісові

5. фауністичні

6. природно-рекреаційні ресурси.

Мінерально-сировинні ресурси належать до невідновних, оскільки процес їх природного відновлення десятки й сотні мільйонів років.

За характером використання мінеральні ресурси поділяються на:

1. паливно-енергетичні

2. рудні

3. нерудні.

На даний час в надрах У. виявлено близько 20 тис., розвідано 7829 родовищ і проявлень97 видів природних і техногенних корисних копалин.

Природно-рекреаційні ресурси – це гармонійне, просторове поєднання земельних, водних, кліматичних, культурно-ландшафтних та гідромінеральних ресурсів, яке в комплексі забезпечує відновлення життєвих сил людини, витрачених у процесі трудової діяльності, а також слугує для культурно-освітньої діяльності.

До рекреаційних ресурсів відносять об’єкти і явища природного походження для відпочинку і туризму.

Загальна площа потенційно рекреаційних територій займає 7,2 % території У. в т. ч. природоохоронних земель – 2,2 %.

Майже в усіх областях У. домінують санітарно-курортні ресурси.

В У. діє:

-45 курортів загально-державного та міжнаро-дного значення

- 13 курортів місцевого значення

- понад 400 санаторіїв можуть прийняти на лікування більше півмі-льйона відпочиваючих.

У структурі фауністи-чних ресурсів У. переважають медоносні ресурси. У південному районі порівняно високою є забезпеченість рибними ресурсами. Мисливські ресурси країни зосереджені в основному на заповідних охоронних територіях.

 

Демографічний та трудовий потенціал країни.

Населення – це природно-історична сукупність людей, яка формується і безперервно відтворюється у процесі вир-ва і відтворення самого життя.

Його роль особливо зростає в густозаселених регіонах з недостатіми природними ресурсами. Головними характеристиками демографічного потенціалу країни є:

1. Чисельність населення країни, кількість міського і сільського населення, його динаміка, природний рух, характер відтворення.

2. Розміщення населення по території, щільнність населення, форми розселення, міграції.

3. статево-вікова структура населення, чисельність і динаміка трудових ресурсів, рівень їх кваліфікації.

4. Структура зайнятості населення.

5. Нац. Склад населення.

6. Демографічна політика держави.

Під трудовим потенціалом розуміють частину працездатного населення, яка володіє високим рівнем знань і професійної кваліфікації. До працездатного населення зараховують зайняте в нац. Економіці населення. Старше і молодше від працездатного віку, яке має фізичний розвиток, розумові здібності та знання, необхідні для праці.

Основна частка працездатного населення в Україні зайнята у промисловості і торгівлі (40,5%). Далі йдуть сільське і лісове господарство (19,2%) та освіта (8%).

Науковий потенціал та його організаційні форми

Науковий потенціал – сукупність ресурсів і можливостей сфери науки будь-якої с-ми (колективу, галузі, міста), яка дає змогу за наявних форм організації і упр-ня ефективно вирішувати господарські завдання.

Складовими НП є:

1)науково-технічний інтелект;

2)кошти;

3)матеріально – технічна база (лабораторія, обладнання, устаткування);

4)інформаційне забезпечення;

5)організаційно – управлінська підсистема(планування дослідних і науково-дослідних конструкторських робіт –НДКР, фінансування, методи упр-ня НДКР, організаційно-управлінські структури наукових підрозділів).

Основна маса організацій, які виконують наукові та науково - технічні роботи в Укр-ні, зосереджена в економічно-розвинутих регіонах у м. Києві, Харківській, Донецькій, Дніпропетровській, Одеській і Львівській обл.-тях. Інноваційні процеси конкретизуються на просторовому рівні у вигляді нових форм в-ва, тобто р-онів високого науково-технічного розвитку, технополісів, технопарків, бізнес-інкубаторів(2 перші форми ще не сформувались в Укр-ні). Під бізнес-інкубатором розуміють інноваційну структуру, головним завданням якої є створ-ня локального, сприятливого для д-ті малих ризикових фірм, підприємницького середовища.

В Укр-ні налічується близько 50 бізнес - інкубаторів. Вони виникають при реалізації програм зарубіжної, технічної допомоги Укр-ні або як реакція на власні потреби, підприємницьких виробничих мереж.

Під технологічним парком розуміють науково-виробничий комплекс, створений на базі провідного університету, до якого входять також дослідний центр і компактна виробнича зона, що прилягає до нього. Де на орендних чи ін. умовах розташовані малі наукоємні фірми, які виконують завдання зі створення і впровадження нових розробок виготовлення сучасного обладнання і приладів.

Технополіс – місто науки і техніки, де ефективно поєднуються фундаментальні, прикладні та наукові дослідження з в-вом, передусім з наукомістким.

В Укр-ні понад 80% промислових п-ств не виконували жодної інноваційної роботи. На заваді стоїть незначна увага держави до інноваційної стратегії розвитку її регіонів (брак коштів). Дуже низька інвестиційна привабливість в більшості промислових об’єктів, особливо для іноземних інвесторів.

Інформація як складова національної економіки та інформаційний потенціал країни

Інформація– це документовані чи публічно Оголошені відомості про події та явища, які відбув. у сусп., призначені для передачі в процесі комунікації. Визначаючи інфор. як складову нац. екон., виходять з таких аргументів:

1. Продукування інформації як такої – це самостійна виробнича галузь

2. Інфор. є невід’ємним фактором будь-якого виробництва

3. Інформація стала товаром

4. Інфор. – це елемент ринкового механізму, який поряд з ціною та корисністю, впливає на визначення оптимального стану нац. екон. та її рівноваги

5. Інформ. в суч умовах стає одним з найважливіших факторів у конкурентній боротьбі

Інформац. потенціал – це наявні обсяги інформаційних ресурсів, інформаційної техніки і технологій та ін. засобів і можливостей створювати, збирати, накопичувати, обробляти та використо-вувати різноманітні фор-ми інформації для задо-волення інформаційних потреб сусп.

 

Національні інформаційні ресурси та їх особливості

До нац. Інформацій-ного ресурсу відно-сять:всю належну Україні інформацію, включаючи окремі документи, їх масиви, незалежно від змісту, форми, часу і місця їх створення, форми власності, а також кінцеві результати інтелектуальної, творчої діяльностей, зафіксовані на будь-яких носіях інформації, доступних для використання особою, суспільством, державою через ЗМІ та телекомунікації, архіви, бібліотеки, музеї, фонди, банки даних, публ. виступи, художньо-виконавчу діяльність, тощо. Інформаційний ресурс має ряд особливостей:

1. Інформація впливає на ефективність виробництва без фізичного збільшення традиційних ресурсів.

2. Інформація діє на суб’єктивний фактор виробництва, тобто людину, її характер, особливості.

3. Інформація прискорює процес виробництва за рахунок зменшення періодів виробництва та обертання.

Обсяг ринку інформа-ційних технологій і сис-тем збільшується кожні 5р в двічі, при щорічному темпі у 10-12%. За прогнозами дослідників близько 90% працездат-ного населення буде пов’язане з виробн. і виробничо-технолог. використанням інформа-ційних продуктів і послуг.







Последнее изменение этой страницы: 2016-08-26; Нарушение авторского права страницы

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 3.223.3.101 (0.005 с.)