Передумови створення казначейства з 90-х років 20 ст. До створення дксу.

Варіант 1, 16

Передумови створення казначейства з 90-х років 20 ст. до створення ДКСУ.

В Україні діюча до утворення казначейства банківська система виконання бюджетувідповідала основним вимогам економіки, котра централізовано планувалася та директивноуправлялася. Основним органом, який здійснював касове виконання державного та місцевих бюджетів, був Державний банк СРСР.

Банківська система касового виконання бюджетів, яка успішно функціонувала вумовах централізованої планової економіки, не здатна була адаптуватись до нових умов.Використання такої системи, за умов здійснення ринкових реформ, не відповідало вимогам іпотребам ринкової економіки, стало гальмом на шляху ринкових перетворень.Практика касового виконання державного бюджету банками була розрахована насистему єдності банків і не відповідала дворівневій банківській системі, яка почала форму-

ватися в Україні наприкінці 80-х років. Національний банк у цей час зосередив увагу напитаннях організації грошово-кредитного обігу, значно послабивши пріоритетність своєїдіяльності у сфері виконання бюджетів. Бюджетні кошти зосередились у недержавнихбанківських установах, для яких виконання бюджету не було пріоритетним напрямкомдіяльності. Разом з тим, відповідно до чинного законодавства комерційні банки отрималиекономічну самостійність щодо розпорядження як банківським капіталом, так і залученимикоштами. Це призвело до послаблення обліку бюджетних коштів, усунення комерційнихбанків від контролю за їх використанням.

Головним недоліком діючої до створення казначейства системи акумуляції та облікудоходів державного бюджету була неоперативність. Це проявлялось у тому, що між датоюзбору та наданням інформації і реальним зарахуванням сум податків і платежів, щонадійшли, проходило від двох до чотирьох робочих днів. Звітність про надходження доходівпоступала лише в кінці місяця, наступного за звітним. Таким чином, ця система облікудоходів не дозволяла своєчасно отримувати інформацію про обсяг доходів. Це в свою чергу,негативно позначалося на точності короткострокових прогнозів про надходження податків та

платежів, встановленні реальних лімітів витрат з бюджету, а отже на своєчасності фінансування загальнодержавних потреб.

Залишалось неврегульованим також питання виконання видаткової частинидержавного бюджету. Діюча система допускала фіксування грошових коштів в обліковихрегістрах лише на стадії платежу, коли можливість маневрування державними фінансовимиресурсами вже практично втрачено. Кошти, що надходили на рахунок доходів, спочатку щоденно перерозподілялися між міністерствами та відомствами, а вже потім перераховувалисяконкретним споживачам. Це не дозволяло оперативно отримувати інформацію про видаткита перераховувати кошти за призначенням, а, отже, ефективно контролювати дані операції.Звітність про касове виконання державного бюджету в багатьох випадках невідповідала одній з основних вимог, що висуваються до бухгалтерських регістрів, –достовірності. Звіти, які подавали міністерства та відомства, через громіздкість підвідомчихїм структур, різницю в підходах до планування видатків, відсутність попереднього тапоточного контролю за витрачанням бюджетних та позабюджетних коштів не давалиможливості визначити дійсні потреби і суму заборгованості за тією чи іншою статтею

бюджету. До того ж банківська звітність не враховувала операцій по взаємозаліках бартеру,

вексельному обігу, які складали понад 20% загальної суми надходжень.

За умови гострої нестачі бюджетних коштів така організація виконання бюджетів недозволяла маневрувати фінансовими ресурсами з метою найбільш раціонального їхвикористання. Для оперативного маневрування обмеженими фінансовими ресурсамидержави, спрямування їх на першочергові соціально-економічні потреби потрібно булостворити нову фінансову структуру з відлагодженим механізмом виконання бюджетів. Томуквітня 1995 p. Указом Президента України за № 335/95 створено Державне казначействоУкраїни, а постановою Кабінету Міністрів України від 31 липня 1995 p. за № 590 затвердженоПоложення про Державне казначейство України.__

 

Варіант 2. 1 Еволюція казначейської справи в Україні (1993-2013)

З часу створення Державного казначейства України можна виділити такі основні етапийого розвитку залежно від економічної ситуації, що складалася у державі.

Жовтень 1992 р. – жовтень 1995 р.

На цьому етапі відповідно доУказу Президента України від 18 червня 1993 p.№210/93 “Про порядок касового виконання Державного бюджету України” в Україні з 1липня 1993 року перейшли на нову систему виконання видаткової частини державногобюджету. Для цього на базі підрозділів Головного бюджетного управління Міністерствафінансів України було створено Управління виконання державного бюджету, а прифінансових управліннях і відділах – спеціальні групи з фінансування видатків державного

бюджету.Це дозволило забезпечити здійснення Міністерством фінансів України функції облікувидатків державного бюджету, яка раніше забезпечувалась банківською системою. Прицьому фінансування видатків почало здійснюватись у межах доходів, які реально надійшлидо державного бюджету, а також за рахунок кредитів, що надавалися Національним банкомМіністерству фінансів.

Листопад 1995 р. – грудень 1997 р.

Цей етап характеризується створенням на базі Управління виконання Державногобюджету України Міністерства фінансів та відповідних підрозділів місцевих фінансовихорганів у листопаді 1995 p. системи Державного казначейства, до якої увійшли Головнеуправління Державного казначейства України, Управління Державного казначейства в АР Крим,областях, містах Києві та Севастополі, районні (міські) відділення

Січень 1998 р. – грудень 2000 р.

Характеризується завершенням переведення на казначейську систему виконаннядержавного бюджету практично всіх головних розпорядників бюджетних коштів, проведення підготовчої роботи по переведенню на казначейське обслуговування силових міністерств івідомств, які мали свої особливості, що зумовило потребу у структурній перебудові їхньоїгалузевої фінансової системи. Так, наприклад, Міністерство оборони України скоротилопідпорядкованість розпорядників коштів із п’яти ланок до трьох.

Варіант 9Якими документами регламентується діяльність органів ДКСУ?Якими основним документом регламент обслуговування бюджетів органами Казначейства за доходами і видатками

ПОЛОЖЕННЯ про Державну казначейську службу України 1. Державна казначейська служба України (Казначейство України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів України (далі - Міністр). Казначейство України входить до системи органів виконавчоївлади та утворюється для реалізації державної політики у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів. Казначейство України є учасником системи електронних платежів Національного банку України. 2. Казначейство України у своїй діяльності керується Конституцією (254к/96-ВР) та законами України, актами Президента України та Кабінету Міністрів України, наказами Міністерства фінансів України (далі - Мінфін України), іншими актами законодавства України, а також дорученнями Президента України і Міністра.

ПОРЯДОК
казначейського обслуговування державного бюджету за витратами

I. Загальні положення

1.1. Цей Порядок регламентує організаційні взаємовідносини між органами Державної казначейської служби (далі - орган Казначейства), розпорядниками бюджетних коштів, одержувачами бюджетних коштів, а також розподіл обов'язків та відповідальності між ними в процесі обслуговування державного бюджету за видатками, операціями з надання кредитів за рахунок коштів державного бюджету та з погашення державного боргу з урахуванням вимогБюджетного кодексу України та інших нормативно-правових актів.

1.2. При казначейському обслуговуванні державного бюджету за видатками, операціями з надання кредитів за рахунок коштів державного бюджету та з погашення державного боргу застосовуються поняття та економічні категорії, які визначені Бюджетним кодексом України та іншими нормативно-правовими актами, що регулюють бюджетні відносини в Україні.

 

Варіант 10

Варіант 13

Варіант 14

Голова Казначейства України має такі повноваженя:
1) очолює Казначейство України, здійснює керівництво його діяльністю, представляє Казначейство України у відносинах з іншими органами, підприємствами, організаціями;
2) вносить на розгляд Міністру пропозиції щодо формування державної політики у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів та розроблені Казначейством України проекти законів, актів Президента України, Кабінету Міністрів України;
3) вносить на розгляд Міністру проекти нормативно-правових актів Мінфіну України з питань, що належать до сфери діяльності Казначейства України;
4) забезпечує виконання Казначейством України актів та доручень Президента України, актів Кабінету Міністрів України; 5) затверджує за погодженням з Міністром схвалені на засіданні колегії річний план роботи Казначейства України, заходи щодо реалізації основних напрямів та пріоритетних цілей його діяльності відповідно до визначених завдань;
6) звітує перед Міністром про виконання річного плану роботи Казначейства України та покладених на нього завдань, про усунення порушень і недоліків, виявлених під час проведення перевірок діяльності Казначейства України, його територіальних органів, а
також про притягнення до відповідал-ті посадових осіб, винних у допущених порушеннях;
7) вносить пропозиції Міністрові щодо кандидатур на посади своїх заступників;
8) затверджує за погодженням із Міністром структуру апарату Казначейства України;
9) забезпечує виконання наданих Міністром доручень;

10) вносить Міністрові пропозиції щодо утворення у межах граничної чисельності державних службовців та працівників Казначейства України і коштів, передбачених на його утримання, а також щодо ліквідації, реорганізації Кабінетом Міністрів України
територіальних органів Казна-ва України, які є юридичними особами публічного права;
11) призначає на посади за погодженням із Міністром таголовами відповідних місцевих державних адміністрацій, звільняє з посад керівників територіальних органів Казначейства України, призначає на посади за погодженням із Міністром, звільняє з посад
заступників керівників територіальних органів Казначейства України;
Порядок відкриття рахунків для зарахування коштів до бюджету

Державне казначейство України щорічно на початок нового бюджетного періоду відповідно до Бюджетного кодексу України, закону України про Державний бюджет України на відповідний рік та Бюджетної класифікації, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 27.12.2001 N 604, централізовано відкриває бюджетні рахунки для зарахування надходжень до державного та місцевих бюджетів. Інформація про відкриті рахунки доводиться до територіальних органів Державного казначейства України для подальшого інформування податкових та митних органів згідно із встановленим порядком взаємодії та інших органів, які здійснюють контроль за справлянням (стягненням) платежів до бюджетів, а також відповідних фінансових органів та/або виконавчих органів відповідних рад (міських, селищних, сільських голів, у разі, якщо виконавчі органи не створені) за їх зверненням [2].

 

На підставі поданих управліннями Державного казначейства України переліків видів надходжень державного та місцевих бюджетів, що не мобілізуються на відповідній території, Головними управліннями Державного казначейства України провадиться блокування рахунків за тими видами надходжень, що не мобілізуються на відповідній території.

Головні управління Державного казначейства України формують справи з юридичного оформлення рахунків на управління Державного казначейства України, які містять службові записки щодо відкриття бюджетних рахунків за надходженнями, перелік видів надходжень державного та місцевих бюджетів, що не мобілізуються на відповідній території, та картку із зразками підписів та відбитка печатки. У картку включаються зразки підписів осіб, яким згідно з розпорядчими документами органів Державного казначейства України надано право розпорядження рахунками і підписання платіжних та інших розрахункових документів.

Картка із зразками підписів та відбитка печатки має бути засвідчена підписом керівника чи заступника керівника органу Державного казначейства України вищого рівня та печаткою. У разі зміни чи доповнення хоча б одного з підписів оформляється нова картка із зразками підписів на всіх осіб, які мають право першого та другого підписів.

 

У разі тимчасового надання особі права першого чи другого підпису подаються тимчасова картка із зразками підписів тимчасово вповноважених осіб та копія відповідного документа, що підтверджує ці повноваження (наказ, протокол тощо).

Структурні підрозділи Державного казначейства України чи Головного управління Державного казначейства України для відкриття бюджетних рахунків для зарахування надходжень подають службову записку про відкриття рахунку за підписом керівника (його заступника) структурного підрозділу, який ініціює відкриття цього рахунку, погоджену головою Державного казначейства України (його заступником) чи начальником відповідного Головного управління Державного казначейства України (його заступником)

Державне казначейство України та Головні управління Державного казначейства України формують справи з юридичного оформлення рахунків на відповідні структурні підрозділи, які містять службові записки та зразки підписів посадових осіб, яким надано право контрольного та/або одноособового підпису на платіжних, розрахункових та інших розпорядчих документах, завірені головою Державного казначейства України (його заступником) чи начальником відповідного Головного управління Державного казначейства України (його заступником), а також інші документи

. Варіант 15

Варіант 1, 16

Передумови створення казначейства з 90-х років 20 ст. до створення ДКСУ.

В Україні діюча до утворення казначейства банківська система виконання бюджетувідповідала основним вимогам економіки, котра централізовано планувалася та директивноуправлялася. Основним органом, який здійснював касове виконання державного та місцевих бюджетів, був Державний банк СРСР.

Банківська система касового виконання бюджетів, яка успішно функціонувала вумовах централізованої планової економіки, не здатна була адаптуватись до нових умов.Використання такої системи, за умов здійснення ринкових реформ, не відповідало вимогам іпотребам ринкової економіки, стало гальмом на шляху ринкових перетворень.Практика касового виконання державного бюджету банками була розрахована насистему єдності банків і не відповідала дворівневій банківській системі, яка почала форму-

ватися в Україні наприкінці 80-х років. Національний банк у цей час зосередив увагу напитаннях організації грошово-кредитного обігу, значно послабивши пріоритетність своєїдіяльності у сфері виконання бюджетів. Бюджетні кошти зосередились у недержавнихбанківських установах, для яких виконання бюджету не було пріоритетним напрямкомдіяльності. Разом з тим, відповідно до чинного законодавства комерційні банки отрималиекономічну самостійність щодо розпорядження як банківським капіталом, так і залученимикоштами. Це призвело до послаблення обліку бюджетних коштів, усунення комерційнихбанків від контролю за їх використанням.

Головним недоліком діючої до створення казначейства системи акумуляції та облікудоходів державного бюджету була неоперативність. Це проявлялось у тому, що між датоюзбору та наданням інформації і реальним зарахуванням сум податків і платежів, щонадійшли, проходило від двох до чотирьох робочих днів. Звітність про надходження доходівпоступала лише в кінці місяця, наступного за звітним. Таким чином, ця система облікудоходів не дозволяла своєчасно отримувати інформацію про обсяг доходів. Це в свою чергу,негативно позначалося на точності короткострокових прогнозів про надходження податків та

платежів, встановленні реальних лімітів витрат з бюджету, а отже на своєчасності фінансування загальнодержавних потреб.

Залишалось неврегульованим також питання виконання видаткової частинидержавного бюджету. Діюча система допускала фіксування грошових коштів в обліковихрегістрах лише на стадії платежу, коли можливість маневрування державними фінансовимиресурсами вже практично втрачено. Кошти, що надходили на рахунок доходів, спочатку щоденно перерозподілялися між міністерствами та відомствами, а вже потім перераховувалисяконкретним споживачам. Це не дозволяло оперативно отримувати інформацію про видаткита перераховувати кошти за призначенням, а, отже, ефективно контролювати дані операції.Звітність про касове виконання державного бюджету в багатьох випадках невідповідала одній з основних вимог, що висуваються до бухгалтерських регістрів, –достовірності. Звіти, які подавали міністерства та відомства, через громіздкість підвідомчихїм структур, різницю в підходах до планування видатків, відсутність попереднього тапоточного контролю за витрачанням бюджетних та позабюджетних коштів не давалиможливості визначити дійсні потреби і суму заборгованості за тією чи іншою статтею

бюджету. До того ж банківська звітність не враховувала операцій по взаємозаліках бартеру,

вексельному обігу, які складали понад 20% загальної суми надходжень.

За умови гострої нестачі бюджетних коштів така організація виконання бюджетів недозволяла маневрувати фінансовими ресурсами з метою найбільш раціонального їхвикористання. Для оперативного маневрування обмеженими фінансовими ресурсамидержави, спрямування їх на першочергові соціально-економічні потреби потрібно булостворити нову фінансову структуру з відлагодженим механізмом виконання бюджетів. Томуквітня 1995 p. Указом Президента України за № 335/95 створено Державне казначействоУкраїни, а постановою Кабінету Міністрів України від 31 липня 1995 p. за № 590 затвердженоПоложення про Державне казначейство України.__