Сучасне втілення принципів трудового права

Сучасне трудове законодавство України як і більшість інших галузей вітчизняного законодавства є результатом пристосування колишнього соціалістичного законодавства до умов ринкових перетворень, що відбуваються у нашій державі.

Сучасний розвиток цивілізації на одне з перших місць висуває ідею всесвітнього захисту прав людини в сфері засто­сування праці. Цей постулат, що закріплений у загальнови­знаних міжнародних актах, вимагає перегляду традиційних підходів і оцінок. Зокрема, слід констатувати, що принципи свободи і рівності праці в умовах кризового стану економі­ки України носять багато в чому декларативний характер. Зростаючий рівень безробіття, фактичне закриття багатьох підприємств, скорочення витрат з держбюджету на такі жит­тєво важливі сфери, як охорона здоров'я, соціальне забезпе­чення, мізерні розміри допомоги по безробіттю, — все це зводить нанівець проголошення таких принципів. Недостат­ньо проголосити принцип, необхідно узгодити його реалізацію в цілому комплексі заходів щодо його забезпечення.

Сучасне законодавство України про працю (в тому числі й сам КЗпП) являє собою суміш правових норм, прийнятих за різних історичних та економічних умов, певна частина яких відповідає вимогам часу, а інша – застаріла і не може адекватно регулювати сучасні трудові відносини.

Зазначена ситуація з законодавчим регулюванням застосування праці в Україні не може вважатись нормальною. Перш за все тому, що КЗпП України повинен загалом, а не лише окремими своїми частинами та нормами, відповідати вимогам ринкової економіки, і по-справжньому, а не на папері виконувати функції ядра трудового законодавства, на підставі положень якого регулюється весь комплекс трудових відносин. Чинна ж його редакція приймалась в соціально-економічних умовах, коли економіка України будувалась на адміністративно-командних засадах, а сама Україна була не самостійною державою, а складовою частиною Радянського Союзу. Ось чому, навіть з урахуванням багаточисельних змін, які вносились до нього за роки після здобуття незалежності, цей кодекс вже не може відповідати вимогам сьогодення, а його загальний перегляд на відповідність ринковим умовам, на відміну від інших постсоціалістичних

Затримка з реформуванням трудового законодавства на ринкових засадах, а також «агресивний» до певної міри характер сучасного податкового законодавства об‘єктивно призводять до деякого звуження сфери дії законодавства про працю за рахунок застосування для регулювання відносин між роботодавцем та працівником цивільно-правових інструментів, особливо у сфері малого підприємництва. Проникнення положень цивільного права у трудове законодавство не завжди має негативний характер: за певних умов воно може і посприяти захисту трудових прав найманих працівників. Мається на увазі передусім запровадження у трудовому праві інституту відшкодування моральної шкоди. Але загалом розширення сфери застосування правил цивільного законодавства до регулювання відносин у сфері праці не найкращий варіант вирішення проблеми забезпечення достатнього рівня гарантій трудових прав працівників і роботодавців. За таких умов важливого значення набуває чітке окреслення основних принципових положень майбутньої кодифікації трудового законодавства, яке виступатиме головним засобом правового регулювання трудових відносин найманих працівників. Передусім необхідно на законодавчому рівні розкрити нове конституційне поняття права на працю, як можливості кожного громадянина заробляти собі на життя працею, яку він обирає або на яку вільно погоджується, а також окреслити коло відносин, які регулюються законодавством про працю.

При цьому дуже важливо відобразити у новому кодексі основну мету та завдання правового регулювання відносин найманої праці, зазначивши, що трудове законодавство покликане досягти оптимального поєднання інтересів усіх учасників трудових відносин, перш за все працівників та роботодавців. [7,с.26]

Необхідно, щоб у результаті кодифікаційних робіт у Трудовому кодексі отримали своє правове закріплення основні принципи регулювання трудових відносин. Вони повинні органічно випливати з загальнолюдських соціальних принципів, моральних засад та норм міжнародного права. Принципи правового регулювання найманої праці мають стати основою усієї системи правового забезпечення трудових відносин і визначати основні напрямки соціальної політики у сфері суспільної організації праці. При визначенні цих принципів варто використати Декларацію Міжнародної організації праці щодо основних принципів та прав у сфері праці 1998 року, Європейську соціальну хартію (переглянуту) 1996 року, Хартію основних соціальних прав трудящих 1989 року та Хартію основних прав ЄС 2000 року, інші міжнародні документи.

Важливо також, щоб нове трудове законодавство нашої держави виходило зі необхідності забезпечення свободи праці, за яким людина володіє невід‘ємним та виключним правом вільно розпоряджатися своїми здібностями до праці, яке забезпечується державою, заборони примусової праці, рівності трудових прав громадян України та заборони дискримінації у трудових відносинах.

Висновки

За результатами дослідження поняття та системи принципів трудового права можна зробити наступні висновки:

Отримані результати дослідження дають підстави констатувати, що питання принципів трудового права є одним із складних та актуальних у теорії трудового права. Принципи як керівні положення мають надзвичайно важливе значення для ефективного функціонування всієї системи норм цієї галузі права. Правильно сформульовані принципи дозволяють усунути прогалини в законодавстві при застосуванні правових норм.

Принципи права виражають суть тієї чи іншої системи права. Вони проявляються лише у системі права. Як правило, принципи права можуть бути прямо закріплені у законодавчих актах або ж виводитись зі змісту правових норм.

Під принципами трудового права України слід розуміти закріплені у нормах або такі, що виводяться з них, основні і керівні положення, які відображають найбільш істотні риси змісту і застосування норм трудового права та напрями його подальшого розвитку.

Чітка та продумана система принципів трудового права України сприятиме ефективному регулюванню трудових та тісно пов'язаних із ними відносин. При дослідженні системи принципів трудового права необхідно враховувати прогресивний досвід міжнародно-правового, зокрема європейського, регулювання праці, в тому числі й досвід щодо правової регламентації основних принципів у сфері праці.

Система принципів трудового права - це науково обґрунтована класифікація керівних положень - принципів права, що передбачає розподіл їх за визначеними критеріями на загальноправові, галузеві та міжгалузеві, які в сукупності є взаємообумовленими, узгодженими між собою і визначають зміст та спрямовують розвиток правових норм в межах всієї галузі трудового права.

Загальноправові принципи характерні для права в цілому, визначають якісні особливості всіх правових норм національної правової системи незалежно від специфіки регульованих ними суспільних відносин. Вони діють у всіх галузях права, через що їх називають загальними або основними.

Конституційний принцип пріоритету прав і свобод людини повинен стати основою трудового законодавства і знаходити свій прояв у всіх інститутах трудового права. Принцип рівності всіх перед законом і судом знаходить подальший розвиток у галузевому принципі забезпечення рівності всіх працездатних громадян у трудових правах і особливий державно-правовий захист трудових прав жінок, молоді, інвалідів. Принцип недопущення дискримінації у сфері праці доповнює принцип рівноправності у праці.

Галузеві принципи трудового права закладають основу для
розвитку всіх інститутів трудового права і конкретизуються у принципах цих
інститутів. Вони відображають значення, зміст і застосування норм трудового права та напрями його подальшого розвитку.

Основними галузевими принципами трудового права є: принцип обмеження сфери правового регулювання відносинами найманої праці; принцип оптимального поєднання централізованого і локального правового регулювання; принцип соціального партнерства та договірного встановлення умов праці; принцип визнання незаконними умов договорів про працю, які погіршують правове становище працівників у трудових правовідносинах.

Принцип обмеження сфери правового регулювання відносинами найманої праці є визначальним для всієї галузі трудового права, оскільки цей принцип визначив потребу виникнення трудового права як галузі, спрямованої захист прав та законних інтересів найманих працівників.

13. Принцип оптимального поєднання централізованого і локального правового регулювання в умовах переходу до ринкових відносин характеризується розширенням сфери локальної нормотворчості, при цьому держава залишається основним гарантом забезпечення трудових прав працівників. Локальні норми спрямовані на регулювання суспільних відносин у сфері праці, які є специфічними для конкретного підприємства і не врегульовані або ж недостатньо врегульовані у централізованому порядку.

Принцип соціального партнерства та договірного встановлення
умов праці визначає зміст норм, що регулюють не лише колективні відносини з приводу застосування найманої праці, а й відносини, що знаходяться поза їх межами.

. Принцип визнання незаконними умов договорів про працю, які погіршують правове становище працівників у трудових правовідносинах порівняно з умовами, встановленими в нормативно-правових актах тісно пов'язаний з попередніми принципами і полягає у тому, що ті норми — гарантії, державні стандарти в галузі регулювання трудових відносин, визначених на рівні держави, за жодних обставин не повинні погіршуватись при встановленні умов праці на галузевому, регіональному і локальному рівнях.

Необхідно зазначити що проблема принципів трудового права не лише важлива, але й вимагає багатьох зусиль від дослідників, адже необхідно звести воєдино і права людини, і досягнення загальної теорії права, і проаналізувати весь масив трудового законодавства і, нарешті, реальні економічні можливості держави.

Питання поняття та системи принципів трудового права є актуальною проблемою, особливо під час підготовки нового Трудового кодексу України. Поки що відкритим залишаються питання як про перелік принципів, так і про їхній зміст, природу. Усі зазначені питання повинні знайти своє чітке законодавче вирішення, з обов’язковим урахуванням сучасної галузевої наукової доктрини.

Список використаних джерел

 

1. Конституція України. Офіційний сайт Верховної Ради України. Електронний ресурс. Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua

2. Кодекс законів про працю України Офіційний сайт Верховної Ради України. Електронний ресурс. Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua

3. Трудовий кодекс України (проект) Офіційний сайт Верховної Ради України. Електронний ресурс. Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua

4. Бабаскін А.Ю., Баранюк Ю.В., Дріжчана С.В. та ін. Трудове право України: Академ. курс: Підруч. / А.Ю. Бабаскін, Ю.В. Баранюк, С.В. Дріжчана та ін. За заг. ред. Н.М. Хуторян. ∕ Київ: Видання А.С.К., 2004 - 608 с.

5. Болотіна Н.Б. Трудове право України: Підручник. — 4-те вид., стер. — К.: Вікар, 2006. — 725 с

6. Трудове право України: Підручник / За ред. Н.Б. Болотіної, Г.І. Чанишевої. - К.: Т-во "Знання", КОО, 2009. -564 с.

7. Трудове право України: Академ. курс: Підруч. / А.Ю.Бабаскін, Ю.В.Баранюк, С.В.Дріжчана та ін.К.2007..510 с.

8. Пилипенко П. Д. Проблеми теорії трудового права: [монографія] / Пилипенко П. Д. — Львів: Видавничий центр Львівського національного університету імені Івана Франка. — 2006,-С. 29.

9. Проект Трудового кодексу України Науково-практичний коментар до законодавства України про працю / В. Г. Ротань, І. В. Зуб, Б. С. Стичинський, - 6-те вид., доп. і переробл. - К.: А.С.К., 2009. - С. 91.

10. Общая теория государства и права. Академический курс в 3-х томах; отв. ред. проф. М. Н. Марченко. - Т. 2 М. ИКД „Зерцало-М", 2007. - С. 252-254;

11. Алексеев С. С. Общая теория права: [учеб.] / Алексеев С. С. - М., ТК Велби, Изд. Проспект, 2008. -С. 458-Ф67.

12. Великий тлумачний словник сучасної української мови; укладач і голови, ред. В. Т. Бусел. - К.: Ірпінь, ВТФ „Перун", 2004. - С. 1220.

13. Толкунова В. Н. Трудовое право. Курс лекций / Толкунова В. Н. - М. ООО „ТК Велби", 2008.-С. 18.

14. Трудовое право Украины: Учебно-справочное пособие / Ответственный редактор Г.И. Чанышева, Н.Б. Болотина. – Х., 2007. c310

15. Прокопенко В.І. Трудове право України: Підручник. – Х.: Фірма “Консум”, 1998. – 480 с.

16. Трудовое право: Учебник / Н.А.Бриллиантова, И.Я.Киселев, М.И.Кучма и др. / Под.ред. О.В. Смирнова - М.: Изд. группа «Проспект», 1997. – 384 с.

17. Трудовое право Украины / Под ред. Чанышевой Г.И., Болотиной Н.Б. – Х.: Одиссей, 2001. – 512 с.

18. Трудове право України. Навч. посібник для студ. юрид. спеціальностей вищ. навч. закладів / Пилипенко П.Д., Бурак В.Я., Козак З.Я. та ін.; За ред. П.Д. Пилипенка. – К.: Видавничий Дім “Ін Юре”, 2003. – 536 с.

19. Пилипенко П. Деякі термінологічні аспекти понятійного апарату сучасного трудового права України // Підприємництво, господарство і право. – 2000. - № 7. – С. 64 – 67.