Фізико-хімічні і токсичні властивості СДОР

 

СДОР	Хімічна формула	Молеку-лярна маса	Густина, кг/м.куб.	Температура кипіння, °С	Токсичні властивості (токсодози), мг*хв/л	ГКД в повітрі, мг/м.куб.
Рідина	Газ		Дур ураження	Дсм смертельна	В насел. пункті	В роб. прим.
Хлор	Cl2	70,91		3,214	-34,6	0,6		0,1	1,0
Фосген	COCl2	98,92		4,52	8,2	0,6		—	0,5
Аміак	NH3	17,03		0,7714	-33,4			0,2
Сірчаний ангідрид	SO2	64,0		2,926	-10	1,8		0,05
Сірководень	H2S	34,1		1,538	-60,4	16,1		0,008
Сірковуглець	CS2	76,14
Водень фтористий	HF	20,0					7,5		0,5
Водень ціанистий	HCN	27,0				0,2	1,4	0,01	0,3
Соляна кислота	HC1	36,5

 

Заходи першої допомоги при ураженні сірчаним ангідридом - винести потерпілого на свіже повітря. Шкіру та слизові оболонки промити водою або двопроцентним розчином соди не менше 15 хв, очі - проточною водою, також не менше 15 хв.

Захист органів дихання та очей від сірчаного ангідриду забезпечують промислові фільтрувальні протигази марки В (коробка пофарбована в жовтий колір), Е (чорний), БКФ (зелений), респіратори протигазові РПГ-67В та універсальні РУ-60М-В, а також цивільні протигази ГП-5, ГП-7 та дитячі.

У разі, коли концентрація вища від гранично допустимої, необхідно використовувати лише ізолювальні протигази.

Сірководень (H₂S) - безколірний газ з різким неприємним запахом. Густина газоподібного сірководню при нормальних умовах становить приблизно 1,7, бо він важчий за повітря. Сірководень з повітрям, яке містить від 4% до 45% цього газу, вибухонебезпечний. На повітрі спалахує при температурі 300°С. Розчинність в органічних розчинниках значно вища ніж у воді.

Сірководень - сильний відновлювач. У промисловості його одержують як побічний продукт при очистці нафти, природного і коксового газу, застосовують при виробництві сірчаної кислоти, сірки, сульфідів, сіркоорганічних сполук, для приготування лікувальних сірководневих ванн. Зберігається і перевозиться в залізничних цистернах і балонах під тиском у зрідженому стані. При виході в атмосферу перетворюється в газ. Накопичується в низинах місцевості, підвалах, тунелях, забруднює водоймища. Небезпечний для вдихання, подразнює шкіру та слизові оболонки. Перші ознаки отруєння: головний біль, сльозотеча, біль в очах, подразнення в носі, металевий смак у роті, нудота, блювання, холодний піт, пронос, біль у грудях. Гранично допустима концентрація сірководню 0,008 мг/м³, в робочих приміщеннях промислового виробництва - 10 мг/м³.

Таблиця 4.2

Орієнтовний термін захисної дії промислових протигазів великого габариту

При різких концентраціях для робочих приміщень (у годинах)

 

СДОР	Засоби захисту	Концентрація (кратність перевищення ГДК)
Аміак	КДз/ф, КД-8 КДб/ф, РПГ-67-КД РУ-60 М-КД				0,25 0,5
Синильна кислота	В з/ф, В8, БКФ, Вб/ф						0,7
Сірчаний ангідрид	В з/ф, В8, Вб/ф, РПГ-67В РУ-60М-В, РУ-60МУ-В					0,6 1,2
Акрило-нітрил	А з/ф, А8 Аб/ф								0,2 0,3
Фосген	В з/ф, В8, Вб/ф									0,5 0,3
Хлор	Аз/ф,БКФ, В з/ф, В 8 А б/ф, В б/ф, Еб/ф Гз/ф						0,3 0,3 0,5 0,5 0,2

Примітка: з/ф – коробка з фільтром, б/ф – коробка без фільтра.

 

При ураженні сірководнем треба негайно винести потерпілого на свіже повітря, забезпечити йому тепло та спокій, дати тепле молоко із содою. Його слід помістити в затемнене приміщення, накласти на очі примочку з трипроцентним розчином борної кислоти; при тяжкому отруєнні, а також при утрудненому диханні - дати кисень, якщо необхідно, зробити штучне дихання.

Захист органів дихання і очей забезпечують промислові фільтрувальні протигази марки КД, БКФ, респіратори РПГ-67КД і РУ-60М-КД, а також цивільні протигази ГП-5, ГП-7 і дитячі. Якщо концентрація сірководню вища від граничне допустимої, застосовують ізолювальні протигази.

Фізико-хімічні і токсичні властивості СДОР наведені в табл. 4.1.

Орієнтовний термін захисної дії промислових протигазів великого габариту (в годинах) при різних концентраціях для робочих приміщень наведений в табл. 4.2.

 

 

При руйнуванні або аваріях на об'єктах, які містять СДОР, виникають зони хімічного забруднення, всередині яких можуть виникнути осередки хімічного ураження.

Осередком хімічного ураження називають територію, на якій в результаті дії СДОР виникли масові ураження людей і тварин. Розміри зон хімічного ураження характеризуються глибиною поширення хмари Г, зараженої СДОР з вражаючими концентраціями, шириною її Ш і площею осередку S_З.

На глибину поширення СДОР і на її концентрацію в повітрі найбільший вплив чинять вертикальні потоки повітря.

Розрізняють три ступеня вертикальної стійкості повітря: інверсію, ізотермію, конвекцію (рис. 4.1).

 

Швидкість вітру	Ніч	День
м/с	Ясно	Напівясно	Хмарно	Ясно	Напівясно	Хмарно
< 0,5
0,6 – 2,0		Інверсія				Конвекція
2,1 – 4,0
> 4,0			Ізотермія

 

Рис. 4.1. Графік для оцінки ступеня вертикальної стійкості повітря

за даними прогнозу погоди

 

Інверсія в атмосфері - це підвищення температури повітря зі збільшенням висоти. Інверсія в приземному шарі найчастіше виникає в безвітряні ночі в результаті інтенсивного виділення тепла земною поверхнею, що призводить до охолодження як самої поверхні землі, так і прилеглого шару повітря. Інверсійний шар заважає руху повітря по вертикалі, внаслідок чого під ним накопичується водяна пара, пил, і це сприяє утворенню диму і туману. Інверсія перешкоджає розповсюдженню повітря по висоті і створюється сприятливі умови для збереження високих концентрацій СДОР.

Ізотермія характеризується сталим значенням температури в приземному шарі повітря. Вона найбільш характерна для хмарної погоди, може виникати в ранкові та вечірні години. Ізотермія, як і інверсія, сприяє застою парів СДОР на місцевості, в лісі, жилих кварталах міст і населених пунктів.

Конвекція – це вертикальне переміщення повітря з одних висот на інші. Тепліше повітря піднімається доверху, а більш холодне - донизу. При конвекції спостерігаються висхідні потоки повітря, які розганяють заражену хмару, що створює несприятливі умови для поширення СДОР. Конвекція спостерігається в літні сонячні дні.

 

 

Методика оцінки хімічної обстановки.

 

Оцінка хімічної обстановки передбачає визначення:

1) розмірів і площ зон хімічного зараження;

2) терміну надходження зараженого повітря до визначеного рубежу;

3) терміну вражаючої дії СДОР;

4) меж можливих осередків хімічного ураження;

5) можливих втрат людей в осередку хімічного ураження.

 

Визначення розмірів і площ зон хімічного зараження

 

Розміри зон хімічного зараження залежать від кількості СДОР на об'єкті, їхніх фізичних і токсичних властивостей, умов зберігання, метеоумов та рельєфу місцевості.

У табл. 4.3 та 4.4 наведені відстані, на яких можуть виникати в повітрі вражаючі концентрації деяких видів СДОР, для визначених умов.

 

Таблиця 4.3

Глибина поширення хмари зараженнного повітря з вражаючими концентраціями СДОР на відкритій місцевості (ємності не обваловані, швидкість вітру (1 м/с), км

 

СДОР	Кількість СДОР в ємностях (на об'єкті), т
При інверсії
Хлор, фосген
Аміак	3,5	4,5	6,5	9,5
Сірчаний ангідрид		4,5			12,5	17,5
Сірководень	5,5	7,5	12,5			61,6
При ізотермії
Хлор, фосген	4,6		11,5
Аміак	0,7	0,9	1,3	1,9	2,4
Сірчаний ангідрид	0,8	0,9	1,4		2,5	3,5
Сірководень	1,1	1,5	2,5			8,8
При конвекції
Хлор, фосген		1,4.	1,96	2,4	2,85	3,15
Аміак	0,21	0,27	0,39	0,5	0,62	0,66
Сірчаний ангідрид	0,24	0,27	0,42	0,52	0,65	0,77
Сірководень	0,33	0,45	0,65	0,88	1,1	1,5

 

Таблиця 4.4

Глибина поширення хмари зараженого повітря

З вражаючими концентраціями СДОР на закритій місцевості

(ємності не обваловані, швидкість вітру V =1 м/с), км

 

СДОР	Кількість СДОР в ємностях (на об'єкті),т
При інверсії
Хлор, фосген	6,57		22,85	41,14	48,85
Аміак		1,28	1,85	2,71	3,42	4,28
Сірчаний ангідрид	1,14	1,28	2,0	2,85	3,57
Сірководень	1,57	2,14	3,57	5,71	7,14	17,6
При ізотермії
Хлор, фосген	1,31		3,28	4,57	5,43
Аміак	0,2	0,26	0,37	0,54	0,68	0,86
Сірчаний ангідрид	0,23	0,26	0,4	0,57	0,71	1,1
Сірководень	0,31	0,43	0,71	1,14	1,43	2,51
При конвекції
Хлор, фосген	0,4	0,52	0,72		1,2	1,32
Аміак	0,06	0,08	0,11	0,16	0,2	0,26
Сірчаний ангідрид	0,07	0,08	0,12	0,17	0,21	0,3
Сірководень	0,093	0,13	0,21	0,34	0,43	0,65

При швидкості вітру понад 1 м/с застосовують поправкові коефіцієнти (табл. 4.5).

 

Таблиця 4.5