Тема 4. Оцінка хімічної обстановки при руйнуванні (аварії) об'єктів, що містять сильнодіючі отруйні речовини.

Дисципліна ЦИВІЛЬНИЙ ЗАХИСТ

 

Тема 4. Оцінка хімічної обстановки при руйнуванні (аварії) об'єктів, що містять сильнодіючі отруйні речовини.

1. Характеристика сильнодіючих отруйних речовин

2. Методика оцінки хімічної обстановки.

 

Література:

1. РД 52.04.253-90 Методика прогнозирования масштабов заражения СДЯВ при авариях (разрушениях) на химически опасных объектах и транспорте.

Завдання на самостійну роботу

1. Вивчити матеріал практичного заняття, звернути увагу на контрольны питання.

2. Повторити матеріал щодо приладів радіаційної та хімічної розвідки та дозиметричного контролю.

3. Зробити розрахунково-графічну роботу, оформити відповідно до вимог, здати на занятті №5.

 

Характеристика сильнодіючих отруйних речовин

Бурхливий розвиток хімії як науки відзначається насамперед створенням могутньої промисловості, ростом асортименту хімічних речовин, які використовуються у промисловості, сільському господарстві та побуті. Деякі речовини токсичні та шкідливі для здоров'я людини, їх називають сильнодіючими отруйними речовинами (СДОР). У випадку аварії вони можуть бути розлиті або викинуті в атмосферу і це може призвести до отруєння людей не тільки на цьому об'єкті, але й за його межами в найближчих населених пунктах. Коротка характеристика найбільш поширених СДОР та засобів захисту від них наведена у табл. 4.1 і 4.2.

Аміак (NH₃) – безбарвний газ із характерним різким запахом. Аміак дуже добре розчиняється у воді з утворенням гідроокису амонію NH₄OH (нашатирний спирт - 10% аміаку). Аміак легший за повітря. Маса 1 л аміаку за нормальних умов становить 0,77 г. При охолодженні до -33,4 °С аміак під звичайним тиском перетворюється в прозору рідину, що затвердіває при -77,8°С. Смертельна концентрація при 30-хвилинній експозиції - 7 мг/л, ГДК в повітрі - 0,02 мг/л. При невеликому тиску (0,7 - 0,8 мПа) аміак перетворюється на рідину. Оскільки при випаровуванні рідкого аміаку поглинається велика кількість тепла (1,37 кДж/год), то рідкий аміак застосовують у холодильних установах. Аміак також використовують для виготовлення азотної кислоти і азотовмісних речовин.

Дія аміаку на людей: у високих концентраціях викликає судоми. Смерть наступає через декілька годин або діб після отруєння від набряку легенів і гортані. При попаданні на шкіру може викликати опіки різного ступеня.

Захист від аміаку: фільтруючі промислові протигази марок К і Ш, при дуже високих концентраціях - ізолюючі протигази і захисний одяг.

Перша допомога: ураженого винести на свіже повітря, забезпечити тепло і спокій, зробити інгаляцію зволоженим киснем або теплою водяною парою з розчином ментолу у хлороформі. Шкіру та очі промивати водою або 2,0-процентним розчином борної кислоти протягом 15 хв., шкіру змастити вазеліном або оливковою олією. При зупинці дихання зробити штучне дихання.

Дегазація проводиться водою.

Хлор (Cl₂) - зеленувато-жовтий газ з різким запахом, у 2,5 рази важчий за повітря. Температура кипіння - 34,6 °С (навіть взимку знаходиться у газоподібному стані). Хлор застосовують для виготовлення численних неорганічних та органічних сполук. Його використовують у виробництві соляної кислоти, хлорного вапна, гіпохлоридів, хлоратів і т. ін. Велика кількість хлору використовується для відбілювання тканини і целюлози, яка йде на виготовлення паперу. Хлор застосовують також для стерилізації питної води і знезараження стічних вод. На основі хлорорганічних продуктів виготовляють різні пластмаси, синтетичні волокна, каучуки, замінники шкіри.

Вплив на людей - подразнює дихальні шляхи, викликає набряк легенів. Смертельна концентрація при одногодинній експозиції - 0,1 мг/л, ГДК в повітрі - 0,001 мг/л. При високих концентраціях смерть наступає через один-два вдихи, при менших концентраціях - через 5-25 хв.

Захист від хлору: промислові фільтрувальні протигази марок В, М, цивільні протигази, військові протигази, дитячі протигази, захисні дитячі камери. При концентраціях хлору в повітрі понад 8,6 мг/л потрібно використовувати тільки ізолювальні протигази.

Перша допомога: одягнути на ураженого протигаз, винести на свіже повітря, зробити інгаляцію киснем. Очі промити 2-процентним розчином соди. Пити молоко із содою або боржомом, каву. При подразненні дихальних шляхів - вдихати нашатирний спирт, бікарбонат натрію, буру.

Дегазація проводиться водними та лужними розчинами гіпосульфіту, гашеним вапном. Нейтралізується водою.

Фосген (COCl₂) - безбарвний газ, який при температурі нижче 8 °С конденсується в безбарвну рідину. Його запах нагадує прілі фрукти або сіно. Він важчий за повітря, малорозчинний у воді. Отруйні лише пари фосгену.

При ураженні парами фосгену найбільш виражена ознака - набряк легенів, внаслідок чого порушується газообмін - вміст вуглецю в крові збільшується, а кисню - зменшується. Перші ознаки отруєння з'являються не відразу, а після скритого періоду - 4 - 8 год. Виникають незначні позиви до кашлю, пече і дере в носоглотці, потім починається сильний кашель, задишка, лице і губи синіють. Необхідний повний спокій, потерпілий повинен лежати на спині з грілкою, можна давати гарячі напої та кисень.

Сірчаний ангідрид (SO₂) - двоокис сірки, "сірчаний газ" - один з найпоширеніших видів СДОР. Являє собою безбарвний газ із характерним різким запахом, легко розчиняється у воді з утворенням сірчаної кислоти H ₂SO₃, в 2,2 рази важчий за повітря, розчиняється у спирті, ефірі, бензолі. Отримують спалюванням сірки в повітрі, спалюванням піриту, дією сірчаної кислоти на сульфат натрію. Сірчаний ангідрид використовується у виробництві сірчаної кислоти, солей сірчаної (сульфітів, гідросульфітів) і тіосірчаної (тіосульфітів) кислот. Безпосереднє застосування знаходить у паперовому та текстильному виробництвах, при консервуванні фруктів, ягід, для запобігання скисанню вин, для дезинфекції приміщень. Рідкий сірчаний ангідрид застосовують як холодоагент та розчинник. Перевозять його в розрідженому стані під тиском. При виході в атмосферу він димить, скупчується в низьких ділянках місцевості, підвалах, тунелях, заражує водоймища. Гранично допустима концентрація сірчаного ангідриду в атмосферному повітрі населених місць (середньодобова)- 0,05 мг/м³, у робочому приміщенні промислового підприємства - 10 мг/м³. Він небезпечний при вдиханні. Пари сірчаного ангідриду у вологому повітрі сильно подразнюють слизові оболонки та шкіру. З'являються кашель, різкий біль в очах, сльозотеча, дихання і ковтання утруднене, шкіра червоніє. Можливі опіки шкіри та очей. Вдихання повітря, яке містить понад 0,2% сірчаного ангідриду викликає хрипоту, задишку і швидку втрату свідомості. Можлива смерть.

Таблиця 4.1

Орієнтовний термін захисної дії промислових протигазів великого габариту

Методика оцінки хімічної обстановки.

 

Оцінка хімічної обстановки передбачає визначення:

1) розмірів і площ зон хімічного зараження;

2) терміну надходження зараженого повітря до визначеного рубежу;

3) терміну вражаючої дії СДОР;

4) меж можливих осередків хімічного ураження;

5) можливих втрат людей в осередку хімічного ураження.

 

Визначення розмірів і площ зон хімічного зараження

 

Розміри зон хімічного зараження залежать від кількості СДОР на об'єкті, їхніх фізичних і токсичних властивостей, умов зберігання, метеоумов та рельєфу місцевості.

У табл. 4.3 та 4.4 наведені відстані, на яких можуть виникати в повітрі вражаючі концентрації деяких видів СДОР, для визначених умов.

 

Таблиця 4.3

Глибина поширення хмари зараженнного повітря з вражаючими концентраціями СДОР на відкритій місцевості (ємності не обваловані, швидкість вітру (1 м/с), км

 

СДОР	Кількість СДОР в ємностях (на об'єкті), т
При інверсії
Хлор, фосген
Аміак	3,5	4,5	6,5	9,5
Сірчаний ангідрид		4,5			12,5	17,5
Сірководень	5,5	7,5	12,5			61,6
При ізотермії
Хлор, фосген	4,6		11,5
Аміак	0,7	0,9	1,3	1,9	2,4
Сірчаний ангідрид	0,8	0,9	1,4		2,5	3,5
Сірководень	1,1	1,5	2,5			8,8
При конвекції
Хлор, фосген		1,4.	1,96	2,4	2,85	3,15
Аміак	0,21	0,27	0,39	0,5	0,62	0,66
Сірчаний ангідрид	0,24	0,27	0,42	0,52	0,65	0,77
Сірководень	0,33	0,45	0,65	0,88	1,1	1,5

 

Таблиця 4.4

Глибина поширення хмари зараженого повітря

Додаток 1

Завдання на виконання розрахунково-графічної роботи

«Оцінка хімічної обстановки на авіапідприємстві

Порядок виконання завдання

Відповідно до варіанта визначити й оцінити хімічну обстановку при руйнуванні (аварії) об'єктів, що містять СДОР.

Вихідні дані:

1. Найменування СДОР

2. Маса СДОР, т

3. Місцевість

4. Пора доби

5. Температура повітря, °С

6. Швидкість вітру, м/с

7. Азимут вітру, град

8. Азимут АП, град

9. Відстань до АП, км

10. Чисельність робітників та службовців, осіб

11. Забезпеченість протигазами, %

12. Місце знаходження людей

13. Коротка характеристика СДОР та перша медична допомога при ураженні:

Розрахунки

1. Визначення розмірів і площі зони хімічного зараження:

1.1. Ступінь вертикальної стійкості повітря

1.2. Глибина зони зараження: Г =

1.3. Ширина зони зараження: Ш =

1.4. Площа зони зараження: S = ½ Г Ш =

2. Визначення терміну надходження зараженого повітря до АП: t _П =

3. Визначення терміну уражаючої дії СДОР: t _УР =

4. Визначення межі можливих осередків хімічного ураження та нанести на план схему зони хімічного зараження.

5. Визначення кількості уражених людей за ступенями: зі смертельними наслідками - 35% (осіб); середнього і важкого ступенів - 40% (осіб); легкого ступеня - 25% (осіб).

5. Рекомендації щодо заходів забезпечення безпеки працівників та засобів індивідуального захисту:

6. Рекомендації щодо засобів нейтралізації СДОР:

7. Висновки:

Додаток 2

Зразок титульного листа

 

НАЦІОНАЛЬНИЙ АВІАЦІЙНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Кафедра безпеки життєдіяльності

 

 

ЦИВІЛЬНИЙ ЗАХИСТ

 

Тема: «Оцінка хімічної обстановки на авіапідприємстві

при аварії на об’єкті, що містить

сильнодіючі отруйні речовини»

 

 

Виконав:

Студент групи 512-ІІДС

Петренко С. В.

 

 

Дата здачі __________

 

Оцінка _____________

 

 

Київ – 2012

Дисципліна ЦИВІЛЬНИЙ ЗАХИСТ

 

Тема 4. Оцінка хімічної обстановки при руйнуванні (аварії) об'єктів, що містять сильнодіючі отруйні речовини.

1. Характеристика сильнодіючих отруйних речовин

2. Методика оцінки хімічної обстановки.

 

Література:

1. РД 52.04.253-90 Методика прогнозирования масштабов заражения СДЯВ при авариях (разрушениях) на химически опасных объектах и транспорте.