ІІІ етап – держреєстрація та видача патентів

На підставі рішення про видачу патенту та за наявності доку­ментів про сплату державного мита за його видачу і збору за пуб­лікації про державну реєстрацію права на винахід, корисну мо­дель, промисловий зразок здійснюють державну реєстрацію пра­ва на винахід, корисну модель, промисловий зразок.

Видачу патенту здійснює установа в місячний строк після дер­жавної реєстрації права на винахід, корисну модель, промисло­вий зразок.

Патент видають особі, яка має право на його одержання. Якщо право на одержання одного й того самого патенту мають кілька осіб, їм видають один патент.

Патент на корисну модель видають під відповідальність її во­лодільця за відповідність корисної моделі критеріям придатності для набуття патентного права на неї.

Патент на промисловий зразок видають під відповідальність його володільця за відповідність промислового зразка критеріям придатності для набуття патентного права на нього.

Форму патенту та зміст зазначених у ньому відомостей визна­чає установа

Установа вносить до виданого патенту на вимогу його воло­дільця виправлення очевидних помилок із наступним повідом­ленням про це в офіційному бюлетені.

У разі втрати чи зіпсування патенту його володільцю видають дублікат патенту в порядку, встановленому установою. За вида­чу дублікату патенту сплачують збір.

Дублікат охоронного документа за складом зазначених у ньому відомостей відповідає оригіналу і має з ним однакову юридичну силу.

У разі видачі дубліката оригінал або раніше виданий дублікат відповідного охоронного документа вважають таким, що втратив юридичну чинність.

В Україні діють два види патентів на винахід: патент терміном дії 20 років, що видається після проведення експертизи по суті, і деклараційний патент - різновид патенту, що видається за результатами формальної експертизи та експертизи на локальну новизну заявки на винахід.

Терміни дії патенту прийнято відраховувати від дати надання заявки до Установи. Якщо заявка спочатку була подана в одній із країн Паризького Союзу, а потім в Україні, то дія патенту відраховується від дати раніше подання заявки, що називається конвенційним пріоритетом.

Дія охоронного документа на об'єкт промислової власностіможе достроково припинятися цілком чи частково на основі таких підстав:

- за заявою власника патенту;

- через невчасну сплату річного збору за підтри­мання дії охоронного документа.

Правова охорона інших об'єктів промислової власності в принципі здійснюється за схемою, що наведена на рис. 1 з тими чи іншими особливостями. Основні характеристики щодо правової охорони цих об'єктів наведені в методичні до практичних та самостійних занять.

Комерційне найменування - це ім'я бізнесу, що належить кон­кретній компанії. Воно може співпадати з торговельною маркою, що позначає виготовлену компанією продукцію. Наприклад, ком­панія «Фордмоторс» продає автомобілі «форд». Та ситуація може бути й іншою: компанія «Даймлер-Крайслер» продає автомобілі «мерседес-бенц».

Вимоги до комерційного найменування

1. Найменування підприємця має правдиво відобража­ти його правовий стан і не вводити в оману інших учасників ци­вільного обороту. У зв'язку з цим комерційне найменування має містити правдиві вказівки на організаційну форму підприємства (товариство з обмеженою відповідальністю, відкрите акціонерне товариство тощо), його тип (державне, приватне тощо), профіль діяльності (виробниче, наукове, торговельне тощо), особу влас­ника і т. п.

2. Щоб виконувати функцію індивідуального учасни­ка цивільного обороту, комерційному найменуванню потрібні розрізнювальні ознаки, які б не допускали сплутання однієї фірми з іншою. Тобто комерційне найменування має бути новим і відмінним від існуючих найменувань.

3. Комерційне найменування може забезпечити належ­ний ступінь індивідуалізації учасників обороту, якщо залишаєть­ся незмінним протягом усього часу, поки підприємець, який ко­ристується ним, зберігає свій організаційно-правовий статус. Тому не допускають довільну та не зумовлену поважними при­чинами зміну комерційного найменування.

Торгівельна марка

У більшості країн світу набуття права на торговельну марку здійснюється шляхом її реєстрації, в окремих країнах це право закріплюється на підставі використання торговельної марки.

Реєстрація торговельної марки - це офіційний акт внесення торговельної марки до реєстру торговельних марок, який супроводжується опублікуванням зареєстрованих відомостей в офіційному бюлетені. Реєстрація марки має визначений законодавством строк дії, після закінчення якого реєстрацію можна поновлювати на цей самий строк необмежену кількість разів.

В Україні державну реєстрацію торговельних марок здійснюють одночасно з публікацією відомостей про марку на підставі рішення про реєстрацію марки (статті 12,13 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг»).

Марка для товарів і послуг відрізняється від інших об'єктів промислової власності тим, що не може існувати як така. Вона існує тільки по відношенню до певних видів товарів або послуг, тобто обсяг прав, які отримує володілець свідоцтва, визначають власне марка та перелік товарів і послуг, щодо яких передбачено її використання.

Отже, заявникові необхідно також визначитися, щодо яких товарів і послуг здійснювати реєстрацію і подальше використання марки, тобто скласти перелік товарів і послуг.

Для отримання свідоцтва на марку необхідно подати заявку до установи, а також сплатити за це відповідний збір.

Заявка має містити:

- клопотання про реєстрацію знака;

- заяву, у якій зазначені найменування заявника, його юридична адреса й адреса для листування (для іноземного заявника ці дані зазначають мовою оригіналу з українською транслітерацією); зображення марки (розміром 8 х 8);

- перелік товарів і послуг, для яких передбачено реєстрацію марки.

Заявку на видачу свідоцтва пода­ють на бланку, форма якого містить усі необхідні відомості та реквізити. У разі потреби до заявки додають документи, що можуть бути використані при винесенні рішення за заявкою.

Експертиза заявки на реєстрацію торговельної марки — це до­слідження заявки та позначення, що складає предмет заявки, на відповідність вимогам, встановленим законодавством. Щодо за­явки на реєстрацію марки може проводитися експертиза за фор­мальними ознаками (попередня експертиза) та експертиза заяв­леного позначення (експертиза кваліфікаційна, або експертиза по суті).

Експертиза за формальними ознаками - це перевірка заявки на відповідність встановленим вимогам оформлення. Мається на увазі наявність у заявці необхідних відомостей про заявника, зоб­раження марки, що є предметом заявки, переліку товарів і послуг, для яких заявник просить зареєструвати марку, документа про сплату встановленого збору тощо. Якщо заявка не відповідає фор­мальним вимогам, заявнику пропонують усунути вказані недо­ліки протягом певного строку.

Під час кваліфікаційної експертизи встановлюють відповідність заявленого позначення умовам надання правової охорони, ви­значеним законодавством.

Закон України «Про охорону прав на знаки для товарів і по­слуг» передбачає проведення експертизи за формальними озна­ками та кваліфікаційної експертизи в повному обсязі.

Охороназдатність торговельної марки - це юридична влас­тивість позначення, яку визначає сукупність ознак, необхідних для його реєстрації в якості торговельної марки.

Виокремлюють два основні типи вимог, яким має відповіда­ти позначення, щоб бути зареєстрованими у якості торговель­ної марки.

Перший тип вимог стосується можливості відрізнити товари та послуги одного підприємства від однорідних товарів і послуг іншого.

Вимоги другого типу пов'язані з можливістю спричинення шкоди використанням торговельної марки, яка має дезорієнтуючий характер або суперечить публічному порядку, принципам гуманності та моралі.

В Україні охорону надають також марці, яка не суперечить публічному порядку, принципам гуманності та моралі та щодо якої немає підстав для відмови в наданні правової охорони (статті 5,6 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг»).

Не можуть одержати правову охорону позначення, які зображають або імітують:

• державні герби, прапори та інші державні символи (емблеми);

• офіційні назви держав;

• емблеми, скорочені або повні найменування міжнародних міжурядових організацій;

• офіційні контрольні, гарантійні та пробірні клейма, печатки;

• нагороди та інші відзнаки.

Такі позначення можуть бути включені до торговельної марки як елементи, що їх не охороняють, якщо на це є згода відповід­ного компетентного органу або їхніх володільців. Компетентним органом із питань назви є колегіальний орган, утворений установою.

Не можуть одержати правову охорону також позначення, які:

• зазвичай не мають розрізняльної здатності та не набули такої внаслідок їх використання; складаються лише з позначень, що є загальновживаними як позначення товарів і послуг певного виду;

• складаються лише з позначень чи даних, що є описовими при використанні щодо зазначених у заявці товарів і послуг або у зв'язку з ними, зокрема вказують на вид, якість, склад, кількість, властивості, призначення, цінність товарів і послуг, місце і час виготовлення та збуту товарів або надання послуг;

• є неправдивими або такими, що можуть ввести в оману щодо товару, послуги або особи, яка виробляє товар або надає послугу;

• складаються лише з позначень, що є загальновживаними символами і термінами, зображують лише форму, що обумовлена природним станом товару чи необхідністю отримання технічного результату або яка робить товар цінним.

Не можуть бути зареєстровані як торговельні марки позначення, які е тотожними або схожими настільки, що їх можна сплутати з:

• торговельними марками, раніше зареєстрованими чи заявленими для реєстрації і призначеними для таких самих або споріднених з ними товарів і послуг в Україні на ім'я іншої особи;

• торговельними марками інших осіб, якщо ці марки охороняють без реєстрації, на підставі міжнародних договорів, учасником яких є Україна, зокрема марками, визнаними добре відомими;.

• комерційними найменуваннями, що відомі в Україні та належать іншим особам, які одержали право на них до дати подання до установи заявки щодо таких самих або споріднених з ними товарів і послуг;

• кваліфікованими зазначеннями походження товарів (у тому числі спиртів та алкогольних напоїв), що охороняють відповідно до закону. Такі позначення можуть бути лише елементами, що їх не охороняють, торговельних марок осіб, які мають право користуватися вищезазначеними зазначеннями;

• зразками відповідності (сертифікаційними знаками), зареєстрованими у встановленому порядку.

Не реєструють як торговельні марки позначення, які відтворюють:

• промислові зразки, права на які належать в Україні іншим особам;

• назви відомих в Україні творів науки, літератури та мистецтва та їхніх фрагментів без згоди володільців авторського права або їхніх правонаступників;

• прізвища, імена, псевдоніми та похідні від них; портрети та факсиміле відомих в Україні осіб без їхньої згоди.

Добре відоме марка - це торговельна марка, що в результаті використання стала добре відомою широкому колу споживачів.

Відповідно до ст. 6^м' Паризької конвенції всі країни - учасниці зазначеної Конвенції зобов'язані надавати на своїй території захист маркам, які за визначенням компетентного (адміністратив­ного чи судового) органу країни реєстрації або країни викорис­тання отримали статус добре відомих марок щодо тотожних або схожих товарів і (або) послуг.

Зокрема, реєстрацію торговельної марки, яка є відтворенням, імітацією або перекладом добре відомої марки, відхиляють або визнають недійсною. Забороняють використання марки, яка може призвести до сплутання з добре відомою маркою.

Це положення поширюється також на торговельні марки, істотна складова частина котрих є відтворенням добре відомої марки або її імітацією, яка здатна викликати сплутання з нею.

Вищезгадане положення застосовують незалежно від товарів і послуг, щодо яких торговельну марку визнано добре відомою, якщо:

• використання конфліктуючої марки вказує на зв'язок товарів і (або) послуг, щодо яких її використовують, та володільця добре відомої торговельної марки, і це може завдати шкоди його інтересам;

• використання марки може завдати шкоди або послабити розрізнювальний характер добре відомих марок шляхом недобросовісних дій;

• недобросовісно використовують переваги розрізняльного характеру добре відомої марки.

Вимога анулювання конфліктуючої марки має бути заявлена володільцем добре відомої марки протягом 5 років від дати реєстрації першої. Ця вимога не поширюється на випадки, коли конфліктуюча марка зареєстрована недобросовісно, для анулювання такої реєстрації строк не обмежений.

Захист добре відомої марки не пов'язаний з обов'язковою умовою реєстрації марки або використання її в конкретній країні. Потрібно лише, щоб марка була визнана у країні добре відомою, а такою вона може стати, наприклад, як внаслідок рекламування в цій країні, так і в результаті впливу рекламної кампанії, що її про­водять в інших країнах.

При визначенні міри популярності беруть до уваги відомість марки певному сектору суспільства, який може складатися з фактичних і (або) потенційних споживачів, з осіб, які беруть участь у забезпеченні каналів збуту товарів і (або) послуг, щодо яких застосовують торговельну марку, або ділових кіл, діяльність яких пов'язана з такими товарами або послугами. Навіть якщо лише в одному із секторів марку сприймають як добре відому, це є підставою для визнання її добре відомою в цій країні.

З метою визначення, чи є марка добре відомою, враховують строк використання торговельної марки, її поширеність, яку встановлюють на підставі кількісних та територіальних показників, а також ступінь підтримки рекламними засобами.