Об'єкти науково-технічної творчості

ст. 1 ЗУ "Про охорону прав на сорти рослин" Сорт рослин - окрема група рослин (клон, лінія, гібрид першого покоління, популяція) в рамках нижчого із відомих ботанічних таксонів, яка, незалежно від того, задовольняє вона повністю або ні умови виникнення правової охорони:

- може бути визначена ступенем прояву ознак, що є результатом діяльності даного генотипу або комбінації генотипів;

- може бути відрізнена від будь-якої іншої групи рослин ступенем прояву принаймні однієї з цих ознак;

- може розглядатися як єдине ціле з точки зору її придатності для відтворення в незмінному вигляді цілих рослин сорту.

ЗУ про породи тварин не має. Під породою тварин зазвичай розуміють селекційні досягнення у тваринництві. Необхідність визнання та правової охорони результатів творчої діяльності селекціонерів є очевидною. Проте через специфіку, властиву об'єкту охорони, а також особливості його правового режиму ця сфера творчої діяльності вимагає спеціальної правової регламентації.

Топографія інтегральних мікросхем. ЗУ „Про охорону прав на топографії інтегральних мікросхем” ст. 1 „ Зафіксоване на матеріальному носії просторово геометричне розміщення сукупності елементів інтегральної мікросхеми та з'єднань між ними”.

„інтегральна мікросхема (IMC) - мікроелектронний виріб кінцевої або проміжної форми, призначений для виконання функцій електронної схеми, елементи і з'єднання якого неподільно сформовані в об'ємі і (або) на поверхні матеріалу, що становить основу такого виробу, незалежно від способу його виготовлення”.

Швидкий розвиток сучасної обчислювальної техніки, основою якої є інтегральні мікросхеми, зумовив необхідність правової охорони останніх як на рівні структурно-функціональної схеми, так і на рівні компонування інтегральних мікросхем.

Структурно-функціональну й електричну схеми інтегральних мікросхем можна захищати в межах патентного права, оскільки вони підпадають під технічне вирішення завдання.

Щодо компонування інтегральних мікросхем (взаємного розташування елементів, розробка яких вимагає значних трудових затрат, дорогого обладнання та творчих зусиль), вони виявилися практично беззахисними перед копіюванням. Копіювання технологій, здійснюване шляхом послідовного мікрофотографування шарів кристала та виготовлення за цими фотографіями фотошаблонів, є швидким і дешевим процесом порівняно з первинною розробкою технологічної схеми.

Неможливість забезпечити ефективну охорону зазначених об'єктів за допомогою норм авторського та патентного права призвела до появи спеціального цивільно-правового інституту охорони компонувань інтегральних мікросхем

Наукове відкриттям Відповідно до ст. 457 ЦК «науковим відкриттям є встановлен­ня невідомих раніше, але об'єктивно існуючих закономірностей, властивостей та явищ матеріального світу, які вносять докорінні зміни в рівень наукового пізнання»

Поняття «відкриття» та «винаходи» чітко розмежовують. Якщо винахід - технічне розв'язання завдання, у результаті яко­го створюють нові прилади, способи, речовини, то відкриття ви­являє раніше не відомі явища, властивості й закономірності тих чи інших об'єктів матеріального світу.

Відкриття - результат наукового дослідження, основними ознаками якого є світова новизна, достовірність (доведеність) і фундаментальність (докорінні зміни в рівні пізнання). Відкрит­тям визнають не будь-яке розв'язання наукового завдання, а таке, що вносить докорінні зміни в рівень пізнання.

Винахід (Корисна модель) Згідно ст. 1 Закону України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» винахід (корисну модель) визначено як «результат інтелектуальної діяльності людини в будь-якій сфері технології».

Глава 39 «Право інтелектуальної власності на винахід, корисну модель, промисловий зразок» ЦК не містить визначення поняття «винахід», а лише перераховує умови його патентоздатності. Згідно зі ст. 459 (1) «винахід вважається придатним для набуття права інтелектуальної власності на нього, якщо він, відповідно до закону, є новим, має винахідницький рівень і придатний для промислового використання». Ця норма відповідає світовій патентній практиці, яка переважно акцентує увагу лише на тих ознаках охорони, наявність яких необхідна для її надання.

Вираз «корисна модель» вживають для найменування винаходів певних видів. У більшості національних законодавств, що містять положення про корисні моделі, до цієї категорії належать винаходи в галузі механіки.

Глава 39 ЦК не містить визначення по­няття «корисна модель», а лише перераховує умови її патентоздатності. Згідно зі ст. 460 ЦКУ «корисна модель вважається при­датною для набуття права інтелектуальної власності на неї, якщо вона, відповідно до закону, є новою і придатною для промислово­го використання».

Корисні моделі покликані заохочувати винахідників та інвесторів вкладати свої знання та кошти в розробку й охорону технічних вдосконалень, які не відповідають критеріям патентоздатності. Вартість такої охорони значно нижча, а процедура прискорена.

Ст. 6 ЗУ „Про винаходи” Об'єктом винаходу (корисної моделі), може бути: продукт (пристрій, речовина, штам мікроорганізму, культура клітин рослини і тварини тощо); процес (спосіб), а також нове застосування відомого продукту чи процесу.

Винахід (корисна модель) може бути секретним, якщо містить інформацію, віднесену до державної таємниці.

Службовий винахід (корисна модель) - винахід (корисна модель), створений працівником:

у зв'язку з виконанням службових обов'язків чи дорученням роботодавця за умови, що трудовим договором (контрактом) не передбачене інше;

з використанням досвіду, виробничих знань, секретів виробництва і обладнання роботодавця;

службові обов'язки - зафіксовані в трудових договорах (контрактах), посадових інструкціях функціональні обов'язки працівника, що передбачають виконання робіт, які можуть привести до створення винаходу (корисної моделі);

доручення роботодавця - видане працівникові у письмовій формі завдання, яке має безпосереднє відношення до специфіки діяльності підприємства або діяльності роботодавця і може привести до створення винаходу (корисної моделі);

Як правило, винаходи (корисні моделі) охороняють за допомогою патентів. Основна мета патентної системи проста й доцільна: забезпечити прогрес у галузі промислових технологій в інтересах спільноти. Для заохочення технічних вдосконалень і сприяння їхньому розкриттю будь-яка особа, яка розробила вдосконалення, інший виріб чи спосіб його виготовлення, нову речовину і (або) спосіб її одержання, може після розкриття деталей патентному бюро своєї або іншої країни одержати набір виключних прав на певний період часу.

Промисловий зразок ЗУ «Про охорону прав на промислові зразки» ст.1 «промисловий зразок є результатом творчої діяльності люди­ни у галузі художнього конструювання».

Згідно зі ст.461 ЦКУ Промисловий зразок вважається придатним для набуття права інтелектуальної власності на нього, якщо він, відповідно до закону, є новим.

Об'єктом промислового зразка можуть бути форма, малюнок чи розфарбування або їх поєднання, що визначають зовнішній вигляд промислового виробу і призначені для задоволення естетичних та ергономічних потреб (ст. 5 ЗУ про промислові зразки).

У широкому розумінні промисловий зразок можна визначити як орнаментальне або естетичне зовнішнє оформлення корисного виробу. Орнаментальне зовнішнє оформлення може містити форму, орнамент, колір виробу. Воно має милувати око. Виріб має піддаватися тиражуванню у промислових масштабах. Звідси назва «промисловий зразок». Якщо останній критерій не задовольняється, об'єкт можна класифікувати як твір мистецтва, що його охороняє авторське право.

Промислові зразки бувають об'ємними, площинними або комбі­нованими.

Об'ємні промислові зразки - це певна композиція, в основу якої покладено об'ємну просторову структуру (наприк­лад, зовнішній вигляд меблів, певних механізмів).

Площинні про­мислові зразки - це композиції, в основу яких покладено лінійно-графічне співвідношення елементів, що не може бути сприйняте візуально як об'ємне (наприклад, зовнішній вигляд килиму, тка­нини).

Комбіновані промислові зразки характеризуються загаль­ними ознаками, притаманними об'ємним і площинним зразкам (наприклад, будівельна оздоблювальна плитка).

Відповідно до законодавства ряду країн, щоб підлягати охороні, промисловий зразок має бути новим, за законами інших країн він має бути оригінальним.

Промислові зразки зазвичай охороняють від недозволеного виготовлення копій або імітації.

З розвитком мистецтва дизайну споживачі все більше прагнуть поєднання корисності товарів з приємним зовнішнім виглядом останніх. Фірми-виробники збільшують витрати на дизайн і охорону результатів творчої праці дизайнерів шляхом реєстрації відповідних промислових зразків.

Комерційною таємницею (ст. 505 ЦКУ) – є інформація, яка є секретною в тому розумінні, що вона в цілому чи в певній формі та сукупності її складових є невідомою та не є легкодоступною для осіб, які звичайно мають справу з видом інформації, до якого вона належить, у зв'язку з цим має комерційну цінність та була предметом адекватних існуючим обставинам заходів щодо збереження її секретності, вжитих особою, яка законно контролює цю інформацію.Це технічна, комерційна, організаційна та інша інформація, що здатна підвищити ефективність виробництва або іншої соціально доцільної діяльності або забезпечити інший позитивний ефект.

Введення особливої правової охорони комерційної таємниці зумовлене необхідністю охороняти законні інтереси учасників товарного обороту, які витрачають час, сили та кошти на розробку і впровадження передових технологій і методів ведення бізнесу, що їх не завжди можна захистити тради­ційними способами правової охорони.

Раціоналізаторською пропозицією є визнана юридичною особою пропозиція, яка містить технологічне (технічне) або організаційне рішення у будь-якій сфері її діяльності (ст. 481)

Об'єктом раціоналізаторської пропозиції може бути матеріальний об'єкт або процес.

 

Комерційні позначення

Під торговельною маркою розуміють позначення, за яким товари і послуги одних осіб відрізняються від товарів і послуг інших осіб. Ідея торговельної марки не є новою. Протягом багатьох століть купці та промисловці роблять на своїх виробах спеціальні позначки, що відрізняють їх від продукції конкурентів. Втім тривалий час використання торговельних марок було прив'язане лише до певних видів товарів, які продавали далеко від місць виготовлення. Значну частину товарів використовували на місці, отже, вони не потребували торговельних марок. Торговельні марки у їх сучасному розумінні вперше з'явилися у XVIII ст. внаслідок розвитку міжнародних зв'язків і прийняття законів, що гарантували свободу торгівлі та промисловості. Швидке зростання обсягів внутрішньої та міжнародної торгівлі зумовило ширше використання торговельних марок як засобів пізнання та розрізнення товарів в інтересах виробників, торгівців і споживачів.

Відповідно до ст. 492 ЦКУ торговельною маркою може бути будь-яка комбінація позначень, які придатні для вирізнення товарів (послуг), що їх виробляє (надає) одна особа, від товарів (послуг), що їх виробляють (надають) інші особи. Такими позначеннями можуть бути, зокрема, слова, літери, цифри, зображальні елемен­ти, комбінації кольорів. Приклади торговельних марок: «Обо­лонь» (для пива), «Росинка» (для безалкогольних напоїв), АБП (Агробудпереробка).

Колективною маркою є торговельна марка спілки, господарської асоціації або іншого добровільного об'єднання підприємств, призна­чена для позначення вироблених і (або) реалізовуваних ними то­варів, що мають єдині якісні або інші спільні характеристики.

Асоціативна марка - це торговельна марка, що є тотожною (аналогічною) або схожою з марками, вже зареєстрованими щодо однорідних товарів і (або) послуг. Наслідком реєстрації асоціа­тивної марки є неможливість передачі права на неї через ймовірність сплутання на підставі схожості.

Індивідуальною торговельною маркою є торговельна марка, право на яку належить одній особі.

Регіональна торговельна марка - це торговельна марка, зареє­стрована в міжнародному регіональному органі реєстрації відпо­відно до регіональної міжнародної угоди.

Міжнародна марка - це торговельна марка, зареєстрована міжнародним реєстраційним органом відповідно до міжнародної угоди, зокрема відповідно до Мадридської угоди про міжнародну реєстрацію знаків, Протоколу до Мадридської угоди про міжна­родну реєстрацію знаків.

Описова марка - це позначення, що прямо чи непрямо вказує на об'єкт, до якого це позначення застосовують, за допомогою однієї з характеристик, що його визначає. Таким позначенням, як правило, правову охорону не надають. Винятками є випадки, коли описова марка на підставі тривалого використання набуває вто­ринного значення.

До описових марок відносять позначення, які є загальновжи­ваними як позначення товарів і послуг певного виду, що вказу­ють на їхній вид, якість, кількість, властивості, призначення, цінність, на місце і час виготовлення чи збуту товарів або надан­ня послуг, а також які є узвичаєними символами та термінами. Таким позначенням не може бути надана правова охорона, оскіль­ки по суті вони не мають розрізняльної здатності.

Відповідно до законодавства України такі позначення можуть бути внесені до марки, заявленої на реєстрацію, як елементи, що їх не охороняють, якщо вони не займають домінуючого положен­ня в зображенні марки.

Якщо володілець зареєстрованої марки подає на реєстрацію марку, що порівняно із зареєстрованою має незначні відмінності, які не впливають на розрізняльний характер марки (тобто нале­жать до вторинних елементів марки) відносно аналогічних товарів і (або) послуг, щодо яких здійснена попередня реєстрація, то такі марки реєструють як похідні. Права на похідні марки не можна передавати іншим особам.

Комерційні (фірмові) найменування - це найменування, під яким підприємець виступає в комерційному обороті містять назву, терміни або найменування, які засвідчують ха­рактер діяльності фірми та допомагають відрізнити її від інших виробників.

Ст. 489 ЦКУ визначає, що „ правова охорона надається комерційному найменуванню, якщо воно дає можливість вирізнити одну особу з-поміж інших та не вводить в оману споживачів щодо справжньої її діяльності”.

У той час як торговельні марки допомагають відрізнити товари та послуги певного виробника, найменування фірми ідентифікує будь-яке підприємство безвідносно до товарів і послуг, що реалізовуються ним на ринку, і засвідчує репутацію відповідної фірми. Комерційне найменування є цінним активом останньої, а також джерелом корисної інформації для споживачів.

Охорона найменувань відповідає інтересам як виробників, так і споживачів, однаковою мірою зацікавлених у наявності право­вих інструментів, що запобігають використанню комерційного найменування способами, які вводять в оману або призводять до плутанини. Якщо реєстрацію торговельної марки здійснюють тільки після державної експертизи, що передбачає перевірку на новизну, по­рівняння з тотожними і схожими (у тому числі й з погляду фонетики) торговельними марками, то процедура реєстрації комерційних найменувань має суто адміністративний характер.

Географічне зазначення - Відповідно до ст. 1 Закон України "Про охорону прав на зазначення походження товарів" „ географічне зазначення походження товару - назва географічного місця, яка вживається для позначення товару, що походить із цього географічного місця та має певні якості, репутацію або інші характеристики, в основному зумовлені характерними для даного географічного місця природними умовами чи людським фактором або поєднанням цих природних умов і людського фактора”

Зазначення походження та найменування місця походження, відомі як географічні зазначення, є одним із видів комерційних позначень.

Зазначення походження - це найменування, вираз або знак, який вказує на те, що виріб або послуга має своє позначення у країні, регіоні або конкретному місці. Як правило, використання неправдивих або таких, що вводять в оману, зазначень походження є протиправним.

Географічне зазначення служить для позначення виробу, характерні риси якого є виключно або в основному наслідком географічного оточення, природного і (або) людського фактору поєднанням цих природних умов і людського фактора. Вживання географічного зазначення є правомірним тільки для певного кола осіб і підприємств, розташованих у відповідному географічному районі, і тільки у зв'язку з конкретними виробами, що походять звідти. Існує група так званих природних найменувань місць поход­ження товарів. Це найменування деяких мінералів, різних копа­лин, мінеральних вод, сировини, лікарських рослин. Наприклад: донецьке вугілля, вірменський туф, миргородська та трускавецька мінеральні води, кримське та молдавське вино, уральський малахіт, волинські топази, якутські алмази, індійський чай тощо.

Переважно особливі властивості товарів обумовлені одночас­ним впливом природних умов і людського фактора. Так, харак­терні властивості таких грузинських вин, як мукузані, цинандалі, гурджаані, визначають якість винограду, який росте в селищах Мукузані, Цинандалі, Гурджаані, і технологія виготовлення цих вин ґрунтована на виробничому досвіді та традиціях вино­робства.

Виробництво зазначених продуктів не можна перенести з од­ного місця в інше. Так, відомий ще з давніх часів напій «Цимлянсь­ке ігристе» виробляють із двох сортів винограду на Цимлянській землі. Спроби висаджувати лозу цих сортів і робити аналогічне вино в Криму, Вірменії, Грузії не дали очікуваних результатів.

До складу комерційного найменування знач­но частіше, ніж до торговельної марки, входять елементи, що вказують на його географічне розташування.

Зовсім іншу функцію виконує географічне зазначення. Воно відображає зв'язок «місце — товар». До таких позначень можуть бути віднесені позначення типу «Мелітопольські абрикоси», «Оливки з Іспанії» тощо. До географічних зазначень можуть бути віднесені графічні зображення, які через свою відомість асоцію­ються у свідомості споживача з певним місцем. Наприклад: зоб­раження Ейфелевої вежі - з Парижем, Золотих воріт - з Києвом.

Географічне зазначення може включати в себе не тільки за­значення джерела, як, наприклад, флоридські апельсини або но­возеландські мідії, а й спеціальні терміни, що їх називають найменуванням місць походження товарів, як, наприклад, ігристе вино «Шампанське».

Охорона цих термінів у різних країнах різна. Прикладом може бути ігристе вино «Шампанське», яке охороняють у США тільки як напівродове поняття (тобто американські винороби цей термін можуть використовувати за межами французької провінції «Шам­пань», якщо тільки буде зазначено справжнє місце походження, як, наприклад, у виразах на зразок «каліфорнійське шампанське»).