Класифікація текстильних волокон.



Мы поможем в написании ваших работ!


Мы поможем в написании ваших работ!



Мы поможем в написании ваших работ!


ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

Класифікація текстильних волокон.



Класифікація текстильних волокон.

Для зручності вивчення асортименту та властивостей волокон їх класифікують або упорядковують за певними ознаками. Існує кілька класифікацій волокон.Однією з перших була класифікація, запропонована 1860 р. фундатором наукового товарознавства М.Я.Кіттари. На той час описували і застосовували волокна рослинного, тваринного і міне­рального походження. Пізніше, починаючи з першої чверті XX ст, до класифікацій вихідних текстильних матеріалів включають хімічні волокна.На рисі наведено загальну схему класифікації текстильних волокон. Волокна, що являють собою вихідні матеріали текстиль­ного виробництва, розподілено на класи, підкласи, групи, підгрупи, види і різновиди.Волокна віднесено до текстильних за ознаками, зазначеними в терміні "текстильні волокна" (ДСТУ 2136-93).За походженням волокна розподілено на два класи - природні (натуральні) і хімічні.Природні волокна отримуються у готовому вигляді, і фак­тично людина майже не може впливати на їх формування, склад і властивості.Хімічні волокна отримують у заводських умовах. їх поява стала можливою завдяки розвитку хімічної технології. Із замінника природних вихідних текстильних матеріалів хімічні волокна в середині поточного століття перетворилися на самостійну і дуже важливу сировину не тільки для текстильного, а й для інших виробництв. Джерел походження природних і хімічних волокон може бути кілька. Вони частково свідчать про особливості складу і будови волокон./; За цією ознакою природні волокна розподіляють на три підкласи: волокна рослинного, тваринного і мінерального походження, а хімічні на два підкласи - штучні і синтетичні. Розподіл природних волокон на три підкласи базується на загальній класифікації натуральних матеріалів, запропонованій у XVII ст. французьким хіміком Н.Лемері.До хімічних штучних відносять волокна, що формують у заводських умовах з природних високомолекулярних сполук (целюлози, білків та їх похідних речовин) або з природних простих речовин (металів, їх сплавів, скломаси). Склад штучних волокон аналогічний складові вихідних сполук або дещо змінений під впливом певних технологічних обробок, про що мова йтиме нижче.Хімічні синтетичні волокна отримують з різних простих сполук (частіше продуктів переробки нафти, природного газу, кам'яного вугілля) шляхом їх попереднього синтезу - перетворення на високомолекулярні речовини і подальшого формування в той чи інший спосіб. Склад синтетичних волокон відповідає складові синтезованих проміжних речовин (полімерів) або має деякі відмінності внаслідок спеціальних обробок (модифікації волокон).Як і усе в природі, текстильні волокна розподіляються на дві групи - органічні і неорганічні.

Асортимент та споживні властивості дитячого трикотажу.

Костюми дитячі являють собою комплекти верхніх виробів, призначених для хлопчиків і дівчаток. Костюми можуть бути дво-, три-, чотири і п'ятипредметні. Двопредметні костюми для хлопчиків і дівчаток складаються із светра і довгих рейтузів. До трипредметних костюмів, окрім рейтузів і светра, входить шапочка, в чотири-предметні - додатково рукавички або кашне, і в п'ятипредметний - і кашне, і рукавички.

Окрім універсальних костюмів, промисловість випускає для хлопчиків костюми, які складаються із блузи або з джемпера і коротких або довгих штанців, а для дівчаток - костюми, які скла­даються із блузи або з джемпера і спідниці. Поряд з двопредметними костюмами випускаються і чотирипредметні, куди входять шапочка і кашне.Дитячі трикотажні костюми виготовляються з вовняного, напів-иовняного, бавовняного, віскозного і напіввіскозного трикотажу різ­них переплетень як з поперечнов'язальних, так і з основов'язальних машин. Найбільше застосування має трикотаж з фангових, жакардо­вих і "Рашель-машин".До дитячої білизни для хлопчиків відносяться фу­файки і кальсони. Якщо фуфайки і кальсони, виготовлені з однаково­го полотна і мають один розмір і сорт, то разом вони складають пару.Фуфайки трикотажні. Фуфайки трикотажні виготовляються з поперечнов'язаної бавовняної або віскозної гладі, трикотажу із під­кладкою з начосом, покривного, інтерлочного і філейного полотна. За видом обробки трикотажне полотно може бути сирове, вибілене або гладкофарбоване. Окрім цих видів полотен, для виготовлення фу­файок, використовується строкатов'язана гладь. До основних частин фуфайки відносяться: стан, рукава, комір і в деяких типах фуфайок застібка.За конструкцією, обробкою горловини і наявністю застібки, фуфайки поділяються на чотири типи Тип1 - фуфайки із застібкою спереду на планці. ТипII - фуфайки із застібкою на лівому плечі. У фуфайок І і II типів, виготовлених з полотна з начосом, допускається одинарний затильник, але тоді комір фуфайки обшива­ється тасьмою.ТипШ - фуфайки без застібки з круглим коміром, підшива­ються бортовим плоским або черезкрайнім швом. Фуфайка цього типу може мати також три фасони рукавів. Тип IV - фуфайка без застібки, з круглим коміром, обшитим еластичною бейкою з одинарного або подвійного ластику. Фуфайки цього типу випускаються з довгим рукавом, який закінчується напу­льсником. Кальсони виготовляються з такого ж трикотажного полотна, як і фуфайки. Винятком є філейний трикотаж, який використовується тільки для виготовлення фуфайок. Кальсони складаються з таких частин: ніжок, ластовиці, пояса (кушака).За конструкцією, яка визначається типом пояса, трикотажні кальсони бувають чотирьох типів.

Тип І - пояс з'єднаний позаду на зав'язках, які просмикнуті через обметані петлі. Кальсони цього типу шиються з начісного трикотажу.

Тип II - пояс має ззаду два хлястики, які застібаються на ґудзики.

Тип III - пояс ззаду з'єднаний на ґудзиках з еластичною стрічкою, яка знімається.

Кальсони ПІ типу випускаються двох фасонів: А - довгі та Б -короткі.

Тип IV - замість тканого пояса затягнута гумова тасьма. Кальсони цього типу випускаються з короткими ніжками.

 

Сортування та якість трикотажних виробів

Контроль якості одягу з трикотажних полотен - це перевірка відповідності показників якості виробів вимогам нормативно-техніч­ної документації. Головною метою виробничого контролю на трико­тажних підприємствах є попередження випуску недоброякісної продукції, яка не відповідає стандартам та технічним умовам. Для забезпечення високої якості одягу на підприємствах перевіряють якість сировини, матеріалів, фурнітури та інше (вхідний контроль). Контролюють технологічні операції до виготовлення одягу (внут­рішній контроль), здійснюють контроль якості готових виробів (вихідний контроль), а також контроль за пакуванням, зберіганням, транспортуванням виробів засобами виробництва згідно з нормативно-технічною документацією.

Вхідний контрольна підприємствах здійснюють у ВТК з метою перевірки відповідності якості пряжі та ниток, трикотажних полотен, фурнітури та інших матеріалів. Якість матеріалів визначають органо­лептичними та інструментальними методами.

Розмірні характеристики одягу. Розмірно-повнотноростовочний

Асортимент.

Внаслідок масового обмірювання постатей чи фігур населення створюються типологічні шкали, що підпорядковується закону нормального розподілу. Типологічна крива дозволяє організувати масове виробництво різних швейних виробів. Розмірна типологія – раціональна типологія типових фігур, які достатньо чітко відображають форми тіла людини, які пиртаманні даному населенню. Для виготовлення одягу використовують розмірну х-ку тіла людини, що включає до 60-70 різних розмірних признаків. Це обхвати, продольні та поперечні виміри. Обхвати – периметри тулубу, шиї,голови і кінцівок на різних участках, які визначають ширину виробу на відповідних участках. Породольні виміри – визначають довжину тіла та окремих його частин. Поперечні виміри – х-ють ширину окремих участків, наприклад, ширину грудей, плеч... є ще ромірні признаки, які визначають не за поверхнею тіла – осанка, тип будови тіла.Основні параматри, які х-ють типові фігури: зріст, розмір, повнота.Зріст – довжина (висота) тіла людини без взуття від верхньої точки голови до підлоги в см.Стандартами передбачено таку кл-ю типових фігур за зростом:Чоловіки 158-164-......-188см (проміжок – 6см),Жінки 146-152......-176 смХлопчики 86-92-........-188смДівчата 86-92-........-116смОсновні розмірні признаки – обхват грудей та зріст – орієнтовані в різних площинах і найбільш повно х-ють форму тіла людини. Коефіцієнт кореляції між цими признаками невеликий: 0,144 – для жінок, 0,300 – для чоловіків.Розмір – визначають обхватом грудей у см. (3-й вимір)Типові розміри фігур:Чоловіки 84-88-......-128см (проміжок – 4см),Жінки 84-88......-136 смХлопчики 46-52-........-108смДівчата 44-48-........-108смПовнота – х-є тип тіла за віковими змінами фігури. Показники повноти для чоловіків: обхват талії, а для жінок: обхват стегон з урахуванням опуклостей живота.Чоловіки 70-74-......-130см (проміжок – 4см),Жінки 88-92......-144 смВсе доросле населення умовно поділяють на 3 вікові групи: молодшу (20-29 років), середню(30-44р) та старшу(45 і більше), що обумовлено біологічними факторами. Інтервал байдужості – проміжок, в якому різниця між розмірами не відчувається споживачем: за зростом – 6 см, за обхватом грудей та стегон – 4 см. Існує 172 чоловічих та 137 жіночих типових фігур, що охоплюють 83,3% чол. населення та 64,4% жіночого. Розробка розмірної типології дітей набагато складніше, оскільки існує нерівномірність зросту дітей, що виражається не тільки в вікових змінах, але й в значних коливаннях розмірів тіла дітей одного віку.

Зминання ворсу.

Під впливом різних чинників ворсова поверхня змінюється. Відбувається зминання ворсу, його звалення і злам. В більшості випадків втрата зовнішнього вигляду виробів зі штучного хутра з ворсом назовні наступає значно раніше, ніж відбувається повне руйнування ворсу від стирання.

Зминання - це властивість матеріалу зберігати протягом певного часу зміни форми після видалення навантаження, що викликало деформацію.

Зминання ворсу штучного хутра характеризується зменшенням товщини під впливом навантаження, що стискає його в площині, паралельній поверхні ґрунтової тканини. Це звичайно має місце під час експлуатації готового виробу. Зминання знижує якість штучного хутра, погіршує зовнішній вигляд виробів, зменшує теплозахисні властивості та ін. На теплозахисні властивості хутра значно впливає і об'єм ворсового покрову. При зминанні ворсу відбувається скорочення об'єму ворсового покрову, внаслідок скорочення об'єму повітря, а отже, змінюється теплозахисна цінність хутра. Тому показник зминання ворсу є істотним при оцінці якості штучного хутра.

Величина зминання ворсу залежить від природи волокна, з якого вироблений ворс, товщина елементарного волокна, профілю поперечного перетину волокна, кута нахилу ворсу до ґрунту і інших чинників.

У виробництві штучного хутра для ворсу застосовуються такі синтетичні волокна, такі як лавсан, капрон, нітрон, та ін. Поліефірне волокно лавсан володіє високою стійкістю до зминання, яка перевищує стійкість до зминання інших синтетичних волокон. При нормальній вогкості поліефірні волокна володіють високою стійкістю до зминання, як і шерстяні, а при підвищеній вогкості зминання поліефірного волокна значно нижче, ніж шерстяного.

Платтєвої групи (ПКЛТ)

ПКЛТ використ для пошиття літніх суконь,костюмів,спідниць та ін. це одна з перспективних груп лляних тканин,асортимент яких розшир за рахунок застос нових видів сировини(льоно-лавсанова,льоно-віскозна,льоно-нітронова пряжа та капронові комплексні нитки) та способів обробки (високоефективне гладке фарбування та друкування, малоусадкова та малозминальна обробки тощо). Красивий зовн вигляд,різноманітне колористе оформлення,висока зносостійкість та гігієнічність цих тканин забезпечують їм високі показники споживчих властивостей. За волокнистим складом ПКЛТ бувають чистолляними і напівлляними. ПКЛТ вирл полотняним, саржевим,дрібно візерунчатим та жаккардовим переплетенням. За обробкою вони можуть бути:сурові,кисловані,відварені,вибілені,пістряво тканні та меланжеві. Недоліком ПКЛТ,який утруднює процес пошиття готових виробів,є їх значна жорсткість та погане драпірування. Їм властива також підвищена здатність до обсипання країв деталей одягу.

1.Синтетичні волокна(СВ): класифікація, використання

СВ – виробл із синтетичних полімерів,отриманих шляхом синтезу. Класиф: поліамідні(капрон,анід,етанат),поліефірні(лавсан),полівінілхлоридні(пвх,хлорин),поліакрилнітрильні(нітрон),полівінілспиртові(вінол),поліолефінові (поліетиленові,поліпропіленові),фтор місткі(фторлон).

Поліамідні використ для вир-ва панчішно-шкарпеткових виробів,верхнього і білизняного трикотажу,тканин різного призначення,тюлі,гардини,галантерея.

Поліефірні використ самостійно і в сумішах з ін. волокнами,зокрема вовною,для вир-ва трикотажних, тканин різного признач,килимів,тюле-гардинних виробів, фільтрувальних прокладок.

ПВХ для тепло-,звуко- і електроізоляційні матеріалів, спец одягу,технічні тканини.

Полівінілспиртові – вигот різні технічні матеріали:текстопластики,линви,конвеєрні стрічки,рибальські стрічки. Поліолефінові для вир-ва тов. побут та техн. призначення, зокрема тканин для верхнього одягу,ковдр,панчіх,брезентів,пакувальних матеріалів,рибальських сіток.

34. Штучні шовкові тканини, сировинні ознаки, споживчі властивості

Штучний шовк є першим промислово виготовленим хімічним волокном. Його отрим з целюлози, тобто сировиною є деревина. Використання так званого віскозного способу дозволяє отримати віскозу або віскозний шовк (Rаyon). При використанні ацетатного способу виходить ацетатний шовк, а при використанні мідного способу - менш поширена мідно-аміачна філаментна нитка. Вихідним матеріалом для здобуття мідно-аміачної філаментної нитки є виключно облагороджена целюлоза, або лінтер, дуже коротковолокниста бавовняна нитка, що не допускає прядіння. У чистому вигляді для того, що в'яже практично не допускається. Додається до інших видів пряжі, для поліпшення їх характеристик. Чистий шовк можна відрізнити від штучного, або ацетатного, шляхом проведення дуже простого тесту - так званої проби на згорання. Тліючий чистий шовк, є білковим з'єднанням, видає запах згорілого рогу. Ацетатний же шовк, будучи целюлозним продуктом, навпаки, утворює білуватий дим і поширює різкий запах, аналогічний запаху паперу, що горить.

 

Класифікація текстильних волокон.

Для зручності вивчення асортименту та властивостей волокон їх класифікують або упорядковують за певними ознаками. Існує кілька класифікацій волокон.Однією з перших була класифікація, запропонована 1860 р. фундатором наукового товарознавства М.Я.Кіттари. На той час описували і застосовували волокна рослинного, тваринного і міне­рального походження. Пізніше, починаючи з першої чверті XX ст, до класифікацій вихідних текстильних матеріалів включають хімічні волокна.На рисі наведено загальну схему класифікації текстильних волокон. Волокна, що являють собою вихідні матеріали текстиль­ного виробництва, розподілено на класи, підкласи, групи, підгрупи, види і різновиди.Волокна віднесено до текстильних за ознаками, зазначеними в терміні "текстильні волокна" (ДСТУ 2136-93).За походженням волокна розподілено на два класи - природні (натуральні) і хімічні.Природні волокна отримуються у готовому вигляді, і фак­тично людина майже не може впливати на їх формування, склад і властивості.Хімічні волокна отримують у заводських умовах. їх поява стала можливою завдяки розвитку хімічної технології. Із замінника природних вихідних текстильних матеріалів хімічні волокна в середині поточного століття перетворилися на самостійну і дуже важливу сировину не тільки для текстильного, а й для інших виробництв. Джерел походження природних і хімічних волокон може бути кілька. Вони частково свідчать про особливості складу і будови волокон./; За цією ознакою природні волокна розподіляють на три підкласи: волокна рослинного, тваринного і мінерального походження, а хімічні на два підкласи - штучні і синтетичні. Розподіл природних волокон на три підкласи базується на загальній класифікації натуральних матеріалів, запропонованій у XVII ст. французьким хіміком Н.Лемері.До хімічних штучних відносять волокна, що формують у заводських умовах з природних високомолекулярних сполук (целюлози, білків та їх похідних речовин) або з природних простих речовин (металів, їх сплавів, скломаси). Склад штучних волокон аналогічний складові вихідних сполук або дещо змінений під впливом певних технологічних обробок, про що мова йтиме нижче.Хімічні синтетичні волокна отримують з різних простих сполук (частіше продуктів переробки нафти, природного газу, кам'яного вугілля) шляхом їх попереднього синтезу - перетворення на високомолекулярні речовини і подальшого формування в той чи інший спосіб. Склад синтетичних волокон відповідає складові синтезованих проміжних речовин (полімерів) або має деякі відмінності внаслідок спеціальних обробок (модифікації волокон).Як і усе в природі, текстильні волокна розподіляються на дві групи - органічні і неорганічні.



Последнее изменение этой страницы: 2016-08-15; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы!

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 3.236.110.106 (0.006 с.)