Швейні товари: класифікація та асортимент.

Під асортиментом швейних і трикотажних товарів розуміють склад і співвідношення окремих видів виробів у випуску продукції певного виду і найменування за кількістю або ґатунками, розмірами, зовнішнім оздобленням та іншими ознаками.

Відповідно до стандартної класифікації, трикотажні вироби побутового призначення класифікують за такими ознаками: призначенням, видом застосованої сировини, структурою трикотажних переплетень, способами виготовлення, обробкою і оздобленням виробів і полотен.

Вироби, що входять до груп за статевовіковими ознаками, поділяються на підгрупи: одяг чоловічий,жіночий, для хлопчиків і дівчаток ясельного віку, немовлят. За сезонними ознаками розрізняють такі види виробів побутового призначення: зимові, демісезонні, літні, позасезонні(всесезонні).

За виконанням соціальних функцій одяг поділяють на урочистий,повсякденний, домашній, спортивно-побутовий.

Види швейних виробів поділяють на різновиди, що характеризуються найменуванням виробу, фоном, покроєм і видом оздоблення.

Фасон визначається його силуетом, формою, покроєм i оздоблениям. Складність фасону визначається за нормативною складністю оброблення (НСО), що передбачає 10 i більше груп складності Складність оброблення визначається кількістю бал1в по вузлах обробки вироб1в. Група cклaднocтi вказується в технічному опису модел1 та артикулах вироб1в.

Силует одягу може бути прилягаючим, напівприлягаючим, розширеним донизу, прямим, трапецієподібним, іксоподібним тощо.

За формою одяг поділяють на класичний (суворий), спортивний i фантазійний.

Kpiй одягу визначається покроєм рукавів (реглан, втачні, широкі, об'емн1, комбіновані), формою коміра (відкладний, стійка, апаш і т.д..), видом застібки (висока двобортна, однобортна), вирізом горловини (ф1гурний, каре, овал і т.д.).

Обробка вироб1в буває жорстка, напівжорстка, м'яка.

Тили фігур встановлюються за результатами масового обм1ру населення.

Різновиди одягу характеризуються розм1рними ознаками - зростом, охопленням грудей (розм1ром), повнотою (для чоловіків - обхват талії, для жінок - обхват стегон).

Poзмірні ознаки для дитячого одягу (від 3 до 18 років) - зр1ст, обхват грудей i талії.

Poзміри головних y6opів визначають за їx внутрішнім колом. Указується вид підкладки, утеплювальний матер1ал, хутряний наклад та оздоблення.

Для уніфікації типових фігур, що найбільше трапляються серед населення, використовують такі параметри.

Розмір ф1гури, який визначається величиною обхвату грудей у сантиметрах. Інтервал м1ж сум1жними розмірами - 4-6 см.

3picт - довжина тіла людини без взуття від верхньої точки голови до підлоги в сантиметрах. Інтервал м1ж сум1жними зростами - 6 см.

Повнота характеризує тип статури і вікову змінність фігури дорослої людини. Повнотним показником є обхват талії у чоловіка і обхват стегон з урахуванням виступу живота у жінок.

Типові фігури дітей об’єднані в 5 вікових груп. Ясельна (6 міс- з роки), дошкільна – (3- 6,6 років)молодша шкільна(6,5-12 років)старша шкільна(12-15,5 років) підліткова(15,5-18 років)

Встановлено 6 зростів для дорослих(для чоловіків від 158 до 188 см, для жінок від 146-176см); 12- для шкільного і підліткового(від 122 до 188 см) та для дошкільного і ясельного віку(від 74т до 116 см).

Розмірні показники швейних виробів вказуються на товарних ярликах у певному порядку: зріст – обхват грудей- обхват стегон(талії) наприклад 176-100-96.

Усі типи фігури розбиваються на групи з урахуванням статі і віку: чоловіча, жіноча, підліткова, шкільна, дошкільна, ясельна.

10. Натуральні шовкові тканини, асортимент, споживчі властивості. За обсягом виробництва шовкові тканини займають друге місце після бавовняних тканин. їх частка становить понад 15 % від загального виробництва тканин. До шовкових належать тканини, які вироб­ляються з шовкових, штучних і синтетичних ниток і волокон. Основною сировиною для виробництва цих тканин є штучні та синтетичні нитки та волокна (частка ж тканин з шовкових ниток і волокон у загальному обсязі виробництва становить тільки близько З %). Саме завдяки широкому застосуванню різних видів хімічних волокон і ниток (комплексні, текстуровані, комбіновані і фасонні нитки, різнокомпонентна змішана пряжа з хімічних і природних волокон, їх різноманітні поєднання) виробництво шовкових тканин в Україні в останні десятиріччя досягло найбільш високих темпів росту.Це стало можливим також завдяки впровадженню нової техніки та технології. Сьогодні шовкова промисловість України забезпечена практично всіма основними видами сучасного прядильного, ткацького та фарбувально-обробного технологічного обладнання. Шовкові тканини виробляють на Київському, Дарницькому та Черкаському шовкових комбінатах, а також Луцькому виробничо-торговому об'єднані «Волтекс».Особливістю асортименту шовкових тканин порівняно з іншими групами тканин (бавовняними, лляними та вовняними), є його більша різноманітність за волокнистим складом, особливостями будови й обробки. При цьому різноманітність асортименту цих тканин досягається, насамперед, за рахунок застосування різних за природою та обробкою штучних (віскозних, ацетатних, триацетатних та ін.) і синтетичних (капронових, анід-них, лавсанових, нітронових, хлоринових тощо) ниток і волокон, особливостей їх будови (комплексні, текстуровані, комбіновані), фізичної та хімічної модифікації, а також застосування ниток різної скрученості (пологої, муслінової, крепової, мооскрепової, фасон­ної). Використовуються й армовані, еластомірні, профільовані, бікомпонентні, металічні та металізовані нитки. Слід зазначити, що оновлення асортименту шовкових тканин відбувається завдяки виробництву таких типів тканин з різних видів хімічних волокон і ниток, які за своїм зовнішнім виглядом і основними споживними властивостями імітують аналогічні за призначенням тканини з природних волокон. Це передусім шовкоподібні тканини типу жоржет і шифон з модифікованих капронових ниток шелон і трилобал, бавовняноподібні типу маркізет з крепових лавсанових ниток, вовноподібні платтяні та платтяно-костюмні тканини з різноманітних текстурованих поліефірних, капронових і комбі­нованих ниток, а також різні види тканин типу бархат з цих самих ниток.Різноманітність асортименту шовкових тканин досягається також за рахунок використання різних видів переплетень (голов­них, дрібновізерункових, жаккардових і складних) і способів обробки цих тканин (вибивні, пістрявоткані, гладкофарбовані, вибілені, з ефектами обробки гофре, клоке, лаке, витравного ворсу, вакуумтермічної металізації тощо). Крім цього, окремі типи цих тканин (плащові, курткові, пальтові тощо) можуть піддаватися різним способам спеціальних обробок - водовідштовхувальній, водоопірній, антистатичній тощо. У широких межах знаходиться й щільність шовкових тканин: з шовкових і синтетичних ниток до 2000 і більше ниток на 10 см, і штучних ниток - 300-1000 ниток на 10 см. За поверхневою густиною розрізняються легкі (10-50 г/м²), середні (60-140 г/м²) та важкі (150-500 г/м²) тканини.За призначенням шовкові тканини поділяються на платтяні, сорочкові, платтяно-костюмні, плащові, пальтові, підкладкові, меблево-декоративні, білизняні, поштучні вироби. При цьому найбільшу частку (за обсягом виробництва та кількістю артикулів) займають платтяні тканини (включаючи сюди й платтяно-костюмні та блузкові тканини).

Розмірні характеристики одягу. Розмірно-повнотноростовочний

Асортимент.

Внаслідок масового обмірювання постатей чи фігур населення створюються типологічні шкали, що підпорядковується закону нормального розподілу. Типологічна крива дозволяє організувати масове виробництво різних швейних виробів. Розмірна типологія – раціональна типологія типових фігур, які достатньо чітко відображають форми тіла людини, які пиртаманні даному населенню. Для виготовлення одягу використовують розмірну х-ку тіла людини, що включає до 60-70 різних розмірних признаків. Це обхвати, продольні та поперечні виміри. Обхвати – периметри тулубу, шиї,голови і кінцівок на різних участках, які визначають ширину виробу на відповідних участках. Породольні виміри – визначають довжину тіла та окремих його частин. Поперечні виміри – х-ють ширину окремих участків, наприклад, ширину грудей, плеч... є ще ромірні признаки, які визначають не за поверхнею тіла – осанка, тип будови тіла.Основні параматри, які х-ють типові фігури: зріст, розмір, повнота. Зріст – довжина (висота) тіла людини без взуття від верхньої точки голови до підлоги в см.Стандартами передбачено таку кл-ю типових фігур за зростом:Чоловіки 158-164-......-188см (проміжок – 6см),Жінки 146-152......-176 смХлопчики 86-92-........-188смДівчата 86-92-........-116смОсновні розмірні признаки – обхват грудей та зріст – орієнтовані в різних площинах і найбільш повно х-ють форму тіла людини. Коефіцієнт кореляції між цими признаками невеликий: 0,144 – для жінок, 0,300 – для чоловіків. Розмір – визначають обхватом грудей у см. (3-й вимір)Типові розміри фігур:Чоловіки 84-88-......-128см (проміжок – 4см),Жінки 84-88......-136 смХлопчики 46-52-........-108смДівчата 44-48-........-108см Повнота – х-є тип тіла за віковими змінами фігури. Показники повноти для чоловіків: обхват талії, а для жінок: обхват стегон з урахуванням опуклостей живота.Чоловіки 70-74-......-130см (проміжок – 4см),Жінки 88-92......-144 смВсе доросле населення умовно поділяють на 3 вікові групи: молодшу (20-29 років), середню(30-44р) та старшу(45 і більше), що обумовлено біологічними факторами. Інтервал байдужості – проміжок, в якому різниця між розмірами не відчувається споживачем: за зростом – 6 см, за обхватом грудей та стегон – 4 см. Існує 172 чоловічих та 137 жіночих типових фігур, що охоплюють 83,3% чол. населення та 64,4% жіночого. Розробка розмірної типології дітей набагато складніше, оскільки існує нерівномірність зросту дітей, що виражається не тільки в вікових змінах, але й в значних коливаннях розмірів тіла дітей одного віку.