Сутність феномену «Болонський процес»

	Початок процесу було покладено 19 червня 1999 р., коли представники 29 країн Європи прийняли Болонську декларацію. Вона стала зворотним пунктом у розвитку вищої школи Європи і засвідчила пошук спільного європейського підходу до вирішення загальних проблем вищої освіти.
		Основна мета Болонського процесу –підвищення конкурентоспроможності європейської системи науки і вищої освіти; підвищення ролі цієї системи у соціальних реформах.
		Інтеграційний процес містить дві складові:
		1. Формування співдружності провідних європейських університетів під егідою Великої хартії університетів (Magna Charta Universitatum).
		2. Об’єднання національних систем освіти й науки в європейський простір з єдиними критеріями та вимогами щодо якості освіти.
		Принципи Болонського процесу:

 

		На всіх етапах Болонського процесу було проголошено, що цей процес: § добровільний; § полісуб’єктний; § такий, що ґрунтується на цінностях європейської освіти і культури; § такий, що не нівелює національні особливості освітніх систем різних країн Європи; § багатоваріантний; § гнучкий; § відкритий; § поступовий.
		Передумови Болонського процесу:

 

Основні завдання розвитку вищої освіти України

В контексті Болонського процесу

1. Забезпечення подальшого розвитку автономності та самоврядування у системі вищої освіти і науки.

 

 

Хронологія приєднання європейських держав до Болонського процесу

Рік	Місце	Країни
25.05.1998	Париж, Франція Сорбонська декларація	Велика Британія, Німеччина, Італія, Франція
19.06.1999	Болонья, Італія Болонська декларація (29 країн)	Австрія, Бельгія, Болгарія, Велика Британія, Угорщина, Німеччина, Греція, Данія, Ірландія, Ісландія, Іспанія, Італія, Латвія, Литва, Люксембург, Мальта, Нідерланди, Норвегія, Польща, Португалія, Румунія, Словаччина, Словенія, Фінляндія, Франція, Чехія, Швейцарія, Швеція, Естонія
19.05.2001	Прага, Чехія (33 країни)	Кіпр, Ліхтенштейн, Туреччина, Хорватія
19.09.2003	Берлін, Німеччина (40 країн)	Албанія, Андорра, Боснія і Герцеговина, Ватикан, Македонія, Росія, Югославія (Сербія, Чорногорія)
19.05.2005	Берген, Норвегія (45 країн)	Україна, Азербайджан, Вірменія, Грузія, Молдова
17.05.2007	Лондон, Велика Британія (46 країн)	Чорногорія

Основні документи Болонського процесу

Magna Charta Universitatum (Велика Хартія університетів), 18 вересня, 1988 рік, Болонья

У Хартії проголошено фундаментальні принципи, які повинні бути основою призначення університетів:

1. Університет – це автономний інститут в серці суспільства, що має особливу організацію внаслідок свого становища та історичного надбання. Він створює, оцінює і передає культуру за допомогою наукових досліджень і навчання. Щоб відповідати потребам суспільства, дослідження і навчання університети повинні бути морально та інтелектуально незалежними від будь-якої політичної й економічної влади.

2. Процеси навчання і досліджень в університетах повинні бути нероздільні, щоб навчання не відставало від мінливих суспільних потреб і прогресу наукових знань.

3. Свобода досліджень і навчання є основним принципом існування університету; і уряди, і університети в межах своєї компетенції, повинні забезпечувати дотримання цього фундаментального принципу. Відкидаючи нетерпимість і будучи завжди відкритим для діалогу, університет є ідеальним місцем спілкування професорів, готових до передачі своїх знань та добре забезпечених всім необхідним для цього, і студентів, які здатні і прагнуть збагатити свій розум цими знаннями.

4. Університет є довіреною особою європейських гуманістичних традицій, його постійною турботою є примноження знань. Для втілення свого призначення він, стираючи географічні і політичні бар’єри, підтверджує життєву необхідність для різних культур пізнавати одна одну і впливати одна на одну.

 

Спільна декларація про гармонізацію архітектури європейської системи вищої освіти чотирьох міністрів, що презентують Великобританію, Німеччину, Італію і Францію (Сорбонна, 25 травня 1998р.)