Допуски і посадки підшипників кочення

Система допусків і посадок, прийнята для підшипників кочення, забезпечує взаємозамінність підшипників кочення за їх монтажними розмірами D і d, а також передбачає необхідну різноманітність посадок. Ця система має деякі особливості.

1. Числові значення граничних відхилень, встановлених для розмірів D і d підшипників залежать лише від номінальних значень цих розмірів і класу точності підшипників і не залежать від характеру з’єднання підшипників з валами і корпусними деталями.

2. Необхідні посадки кілець підшипників кочення одер­жують за рахунок зміни діаметрів посадкових поверхонь вала d і отвору D в корпусі, тобто внутрішнє кільце з валом з’єднується за системою отвору, а зовнішнє кільце з корпусом − за системою вала.

3. Поля допусків зовнішнього і внутрішнього діаметрів підшипників розташовані нижче нульової лінії: для зовнішнього кільця − як для основного вала − в "тіло" кільця, а для внутріш­нього кільця − з "тіла" кільця. Тобто поле допуску внутрішнього діаметра й порівняно з полем допуску основного отвору обернене відносно нульової лінії.

4. Поля допусків, за якими обробляють посадкові поверхні валів і отворів у корпусах в поєднанні з полями допусків, встанов­леними для діаметрів підшипників кочення D і d утворюють спеціальні посадки, оскільки посадкові поверхні валів і корпусів обробляють з допусками IT3...IT11, а підшипників кочення − приблизно за IT2...IT5.

Переважно для поверхонь під підшипники кочення застосовуються квалітети не грубіше 8−го.

Посадки кілець підшипників слід вибирати так, щоб кільце підшипника, яке обертається було змонтоване з натягом, який унеможливлював би прокручування його на посадковій поверхні вала або отвору в корпусі у процесі роботи. Друге кільце, яке не обертається, повинно бути встановлене з невеликим зазором.

При виборі посадок кілець підшипників потрібно врахову­вати діаметри посадкових поверхонь підшипників, їх клас точності, різновид і характер навантаження кілець.

Поле допуску для розмірів діаметрів посадкових поверхонь вала чи отвору в корпусі для встановлення циркуляційно наванта­женого кільця підшипника вибирається з таблиць залежно від діаметра посадкової поверхні та інтенсивності її радіального навантаження P_r, значення якого визначається за формулою:

, Н/мм,

де F_r − стале за напрямком радіальне навантаження на підшипник, Н;

В − ширина підшипника, мм;

r − радіус закруглення фаски кільця підшипника, мм;

К_П − динамічний коефіцієнт посадки, який залежить від характеру навантаження на підшипник. При спокійному навантаженні, навантаженні з помірними поштовхами, вібрацією і при перевантаженні підшипника до 150% К_П=1,0. При великих поштовхах і вібрації та при перевантаженні підшипника до 300% К_П=1,8.

К₁ − коефіцієнт, який враховує міру послаблення монтажного натягу при порожнистому валу і тонкостінному корпусі. Для суцільного вала К₁ = 1,0, а для порожнистого К₁ =1...3. Для масивного товстостінного корпуса К₁ = 1,0,а для тонкостінного К₁ = 1,8. (Примітка: Вал вважається товстостін­ним, якщо корпус вважається товстостінним, якщо , де d − діаметр отвору підшипника, мм; d₀ − діаметр отвору вала, мм; D_k − зовнішній діаметр корпуса, мм; D − зовнішній діаметр підшипника).

К₂ − коефіцієнт нерівномірності розподілу радіального навантаження F_r між рядами роликів у дворядних конічних роликових підшипників або між спареними шариковими підшипниками за наявності осьового навантаження на опору змінюється в межах від 1,0 до 2,0. За відсутності осьового навантаження К₂ = 1,0.

Порядок виконання роботи

1. Ознайомитись з методичними вказівками, літературою і стандартами, які рекомендуються до даної роботи.

2. Розрахувати та вибрати стандартну посадку для підшипника кочення. (Вихідні дані отримати у викладача).

3. Побудувати схему полів допусків.

4. Зробити висновок про забезпечення необхідної працездатності підшипникового вузла.

Контрольні питання

1. У чому полягає і чим викликане своєрідне значення допусків на приєднувальні розміри підшипників кочення?

2. Визначити поняття "місцеве", "циркуляційне" та "коливальне" навантаження.

3. Якого характеру посадки та чому назначають для місцево-навантажених і для циркуляційно-навантажених кілець?

4. Які фактори впливають на вибір посадок підшипників кочення?

5. Які поля допусків використовують для посадок підшипників кочення на вал, в отвір корпусу?

 

ЛАБОРАТОРНА РОБОТА № 17

СИСТЕМА ПОКАЗНИКІВ ЯКОСТІ. МЕТОДИ ВИЗНАЧЕННЯ ПОКАЗНИКІВ ЯКОСТІ.
УПРАВЛІННЯ ЯКІСТЮ

Мета: ознайомитись з визначенням поняття"якість", "показник якості"; визначити основні фактори,що обумовлюють якість продукції; ознайомитись з видами контролю продукції промисловості; засвоїти основні характеристики методів показників якості промислової продукції; ознайомитись з поняттям "управління якістю" та об’єктами управління; засвоїти методи управління процесом підвищення якості.

Обладнання та матеріали: нормативні документи; індивідуальні картки-завдання.

ТЕОРЕТИЧНІ ВІДОМОСТІ

Система показників якості

Якість товару – це сукупність його властивостей і характе­ристик, які додають йому здатність задовольняти обумовлені або передбачувані потреби покупця. Якість містить у собі не всі влас­тивості товару, а тільки ті, що пов’язані із задоволенням конкрет­них потреб відповідно до призначення товару. Крім споживчих властивостей, якість включає й інші властивості товару, які забезпечують задоволення потреб проектувальників, виробників, працівників сфери обігу, які мають відношення до товару.

Показник якості товару – це кількісна характеристика одного чи декількох властивостей товару, які становлять його якість. Показник якості кількісно характеризує ступінь придатності товару задовольняти певні потреби.

Залежно від характеру властивостей показники якості поділяються на такі групи: показники призначення; показники надійності; ергономічні показники; естетичні; показники техноло­гічності; показники транспортабельності; показники стандартизації й уніфікації; патентно-правові показники; екологічні показники; показники безпеки; економічні показники і показники однорідності.

Залежно від кількості властивостей показників, які харак­теризуються, їх поділяють на одиничні і комплексні. Одиничний показник кількісно характеризує одну просту властивість. Комп­лексний показник характеризує одним числом одночасно декілька властивостей товару або складну властивість.

Розрізняють показники фактичні, базові і відносні. Фактичний показник – це конкретний одиничний або комплексний показник, встановлений для даного товару. Базовий показник – це показник, прийнятий як вихідний при порівнянні з фактичним при оцінюванні якості. Відносний показник характеризує співвідно­шення фактичного і базового показників.

За способом вираження показники бувають розмірними, які виражаються в різних одиницях вимірювання, і безрозмірними, які виражаються в частках одиниці або у відсотках.

Надійність – здатність товару зберігати функціональне призначення в процесі збереження або експлуатації впродовж установленого терміну.

Довговічність – здатність товарів зберігати працездатність до наступного стану або встановленого терміну технічного обслуговування і ремонту.

Безвідмовність – здатність товарів виконувати функціо­нальні призначення без появи дефектів, які заважають подальшій експлуатації. Безвідмовність характеризується термінами, впродовж яких товари експлуатуються безвідмовно з нормою передбачених дефектів.

Ремонтопридатність – здатність товарів відновлювати свої вихідні властивості, насамперед функціонального призначення, після усунення виявлених дефектів.

Збереження – здатність товару підтримувати вихідні кількісні та якісні характеристики без значних втрат упродовж певного терміну; якщо ж вони відбуваються, то це повинно бути економічно виправдане. Збереження починається з моменту виготовлення товару і продовжується до його утилізації. Етап збереження поділяють на два періоди: складське збереження у виготовлювача, оптовій і роздрібній торгівлі та домашнє збереження у споживача.

У відповідності з методикою оцінки якості промислової продукції встановлено вісім груп показників якості:

1. Показники призначення, які характеризують корисний ефект від використання продукції по призначенню і обумовлюють область її застосування.

2. Показники надійності: безвідмовність, збереженість, ремонтопридатність, довговічність (ресурс, строк служби).

3. Показники технологічності характеризують ефектив­ність конструкторських і технологічних рішень, що забезпечують високу продуктивність праці при виготовленні і ремонті продукції.

4. Показники стандартизації і уніфікації показують ступінь використання стандартизованих виробів і рівень уніфікації складових частин виробів.

5. Ергономічні показники враховують комплекс гігієнічних, антропологічних, фізіологічних, психологічних властивостей людини, що проявляються у виробничих і побутових процесах.

6. Естетичні показники характеризують такі властивості продукції як оригінальність, виразність, відповідність стилю, середовищу і т.п.

7. Патентно-правові показники характеризують ступінь патентоспроможності виробу в державі і за кордоном, а також його патентну чистоту.

8. Економічні показники відображають витрати на розробку, виготовлення і експлуатацію виробів, а також економічну ефективність експлуатації.