Недоліки податку на додану вартість

- складний механізм нарахування і сплати;

- можливість ухилення від сплати;

- регресивний вплив на малозабезпечені верстви населення

Платниками ПДВ є суб'єкти підприємницької діяльності, інші юридичні особи, що не є суб'єктами підприємницької ді­яльності, а також фізичні особи, які здійснюють діяльність, від­несену до підприємницької, обсяг оподатковуваних операцій з продажу товарів яких протягом будь-якого періоду з останніх дванадцяти календарних місяців сукупно перевищує 300000 гривень (без урахування податку на додану вартість), така особа зобов'язана зареєструватися як платник податку в органі державної податкової служби за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) з дотриманням вимог.

Сплачують ПДВ також осо­би, які ввозять товари на митну територію України, за винятком фізичних осіб, котрі ввозять товари в обсягах, що не підлягають оподаткуванню. Об'єктом оподаткування є операції платників із:

—продажу товарів (робіт, послуг) на митній території Ук­раїни, в тому числі операції з оплати вартості послуг за догово­рами оперативної оренди (лізингу) та операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору) для по­гашення кредиторської заборгованості заставодавця;

—ввезення (пересилання) товарів на митну територію Ук­раїни та отримання робіт, що надаються нерезидентами, для їх використання або споживання на митній території України;

—вивезення або пересилання товарів за межі митної тери­торії України й надання послуг (виконання робіт) для їх спожи­вання за межами митної території України.

—постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Не є об'єктами оподаткування операції з:

—випуску, розміщення й продажу за кошти цінних папе­рів, що емітовані суб'єктами підприємницької діяльності Наці­ональним банком України, Міністерством фінансів, Державним казначейством, органами місцевого самоврядування;

—передачі майна орендодавця (лізингодавця) у користуван­ня орендарю (лізингоотримувачу) згідно з умовами договору оренди (лізингу) та його повернення орендодавцю (лізингодав-цю) після закінчення дії такого договору;

—надання послуг зі страхування і перестрахування;

—обігу валютних цінностей, у тому числі національної та іноземної валют, лотерейних білетів, випущених з дозволу

Міністерства фінансів України; продажу непогашених пошто­вих марок України, конвертів та листівок, крім колекційних;

— залучення і розміщення грошових засобів за договорами позики, депозиту, вкладу, страхування;

— оплати вартості державних платних послуг, обов'язко­вість отримання яких встановлюється законодавством;

— виплат заробітної плати, пенсій, стипендій, дотацій, ін­ших виплат фізичними особами за рахунок бюджетів або соці­альних чи страхових фондів;

— виплат дивідендів у грошовій формі або у формі цінних паперів (корпоративних прав);

— передачі основних фондів як внеску до статутних фондів юридичних осіб для формування їхнього цілісного майнового комплексу в обмін на їхні корпоративні права.

База оподаткування операцій із продажу товарів, робіт, послуг визначається виходячи з їх договірної (контракт­ної) вартості, визначеної за вільними або регульованими ціна­ми з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших подат­ків і зборів (обов'язкових платежів), за винятком ПДВ, що включаються в ціну товарів, робіт, послуг.

У разі продажу товарів, робіт, послуг без оплати або з част­ковою оплатою їх вартості коштами в межах товарообмінних (бартерних) операцій, натуральних виплат у рахунок оплати праці фізичним особам. Для товарів, які ввозяться (пересилаються) на митну тери­торію України, базою оподаткування є договірна (контрактна) вартість таких товарів, але не менша за митну вартість, зазначе­ну у ввізній митній декларації. Для готової продукції, виготовленої на території України з давальницької сировини нерезидента, у разі її продажу на митній території України базою оподаткування є договірна (контрактна) вартість такої продукції, яка визначається так са­мо, як і за операціями з продажу товарів.

Від оподаткування ПДВ звільняється низка операцій:

— продаж вітчизняних продуктів дитячого харчування мо­лочними кухнями та спеціалізованими магазинами;

— продаж (передплата) і доставка періодичних видань дру­кованих засобів масової інформації; продаж книжок вітчизня­ного виробництва; продаж учнівських зошитів, підручників і навчальних посібників;

— надання згідно з переліком, встановленим Кабінетом Мі­ністрів України, послуг з вищої, середньої, професійно-техніч­ної та поточної освіти закладами освіти, що мають спеціальний дозвіл (ліцензію);

— надання послуг з реєстрації активів громадянського ста­ну державними органами, уповноваженими здійснювати таку реєстрацію згідно з законодавством;

— продаж лікарських засобів та виробів медичного призна­чення, зареєстрованих в Україні у встановленому законодавст­вом порядку, в тому числі надання послуг з такого продажу ап­течними установами;

— надання послуг державними службами зайнятості Ук­раїни за переліком, встановленим Кабінетом Міністрів України;

— надання послуг архівними установами України, пов'яза­них з наданням документів Національного архівного фонду Ук­раїни юридичним та фізичним особам, а також продаж архів­ним установам України документів Національного архівного фонду України, які перебувають у власності юридичних або фі­зичних осіб відповідно до законодавства України;

—надання послуг з перевезення пасажирів міським і при­міським пасажирським транспортом та автомобільним транс­портом у межах району, тарифи на які регулюються у встанов­леному законом порядку;

—передача земельних ділянок, що знаходяться під об'єкта­ми нерухомості, або незабудованої землі у разі, коли така пере­дача передбачена Земельним кодексом України;

—продаж товарів спеціального призначення для інвалідів за переліком, встановленим Кабінетом Міністрів України;

—послуги з доставки пенсій та грошової допомоги насе­ленню;

—послуги з охорони здоров'я згідно з переліком, встанов­леним Кабінетом Міністрів України, закладами охорони здоро­в'я, які мають спеціальний дозвіл (ліцензію) на надання таких послуг;

—продаж путівок на санаторно-курортне лікування й від­починок дітей;

—надання послуг з:

а) утримання дітей у дошкільних закладах, школах-інтернатах, кімнатах-розподільниках;

б) утримання осіб у будинках для престарілих та інвалідів,харчування та облаштування на ночівлю осіб, які не мають житла, у спеціально відведених для цього місцях;

в) харчування дітей у школах, професійно-технічних училищах і громадян у закладах охорони здоров'я;

—надання культових послуг і продаж предметів культового призначення релігійними організаціями;

—надання послуг із поховання;

—передача конфіскованого майна, знахідок, скарбів або майна, визнаних безхазяйними, у розпорядження державних органів;

—продаж товарів (робіт, послуг), за винятком підакцизних товарів, грального бізнесу підприємствами, які засновані всеук­раїнськими громадськими організаціями інвалідів та є їх повною власністю;

— виконання робіт за рахунок коштів інвесторів із будівництва житла для військовослужбовців, ветеранів війни та членів сімей військовослужбовців, що загинули під час виконання службових обов'язків;

— надання в сільській місцевості сільськогосподарськими товаровиробниками послуг із ремонту шкіл, дошкільних закла­дів, інтернатів, закладів охорони здоров'я та надання матеріаль­ної допомоги (в межах одного неоподатковуваного мінімуму до­ходів громадян) продуктами харчування власного виробництва та послуг з обробки землі багатодітним сім'ям, ветеранам праці й війни, інвалідам, одиноким особам похилого віку та школам, дошкільним закладам, інтернатам, закладам охорони здоров'я;

— продаж товарів (робіт, послуг), передбачених для власних потреб дипломатичних представництв, консульських установ іноземних держав і представництв міжнародних організацій в Україні, а також деякі інші операції;

— приватизація державного та комунального майна, а також безоплатна приватизація житлового фонду, включаючи місця загального користування у багатоквартирних будинках, приса­дибних земельних ділянок та земельних паїв відповідно до за­конодавства, а також надання послуг, одержання яких згідно з законодавством є обов'язковою передумовою приватизації житла, присадибних земельних ділянок та земельних паїв;

— продаж або передача у власність новозбудованого житла фізичним особам для його використання як місця проживання;

— подання благодійної допомоги, а саме, безоплатна пере­дача товарів, робіт, послуг окремим особам;

— оплата вартості фундаментальних досліджень, науково-дослідних і дослідницько-конструкторських робіт, які здійсню­ються за рахунок Державного бюджету України;

— надання бібліотеками, що є у державній і комунальній власності, платних послуг фізичним і юридичним особам;

— продаж та безкоштовна передача приладів, обладнання, матеріалів науковим установам та науковим організаціям, ви­щим навчальним закладам III—IV рівнів акредитації;

— безкоштовна передача продукції (робіт, послуг) власного виробництва допоміжними сільськими господарствами і ліку­вально-виробничими трудовими майстернями (цехами, дільни­цями) будинків-інтернатів та територіальних центрів з обслуго­вування самотніх громадян похилого віку за умови, що така передача здійснюється для забезпечення власних потреб зазна­чених закладів;

— ввезення на митну територію України товарів морського промислу, видобутих суднами, зареєстрованими у Державному судновому реєстрі України;

— ввезення на митну територію України товарів, обладнан­ня, екіпіровки та медико-біологічних засобів, які не виробля­ються в Україні, а також роботи і послуги, що виконуються для підготовки та участі членів збірних команд України в Олімпій­ських та Параолімпійських іграх. Ця норма діє протягом одно­го року до дня початку кожних наступних ігор.

Об'єкти оподаткування ПДВ оподатковуються за ставкою 17 відсотків і нульовою ставкою. При цьому платники податку здійснюють окремий облік операцій з продажу та придбання, які підлягають оподаткуванню за ставкою 17 відсотків та звіль­нених від оподаткування, а також операцій, вартість яких не включається до складу валових витрат виробництва або не під­лягає амортизації, імпортних та експортних операцій.

За нульовою ставкою оподатковуються операції з:

- продажу товарів, що були вивезені (експортовані) платником податку за межі митної території України;

- продажу робіт, послуг, призна­чених для використання та споживання за межами митної те­риторії України; продажу товарів (робіт, послуг) підприємства­ми роздрібної торгівлі, які розташовані на території України у зонах митного контролю, безмитних магазинах.

Основним первин­ним звітним податковим і одночасно розрахунковим докумен­том є податкова накладна. Вона складається у момент виник­нення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Датою виникнення податкових зобов'язань з продажу това­рів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що стала­ся раніше:

—або дата зарахування коштів, що надійшли від покупця (за­мовника) на банківський рахунок платника податку, як оплата то­варів (робіт, послуг), а при готівковому їх продажу — дата оприбут­кування в касі;

—або дата відвантаження товарів (для робіт, послуг — дата оформлення документа).

При здійсненні бартерних (товарообмінних) операцій:

— або дата відвантаження платником податку товарів (для робіт, послуг — дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт, послуг);

— або дата оприбуткування товару платником податку. При здійсненні бартерних операцій з нерезидентами — дата оформлення вивізної або ввізної митної декларації.

У разі продажу товарів, робіт, послуг з оплатою за рахунок бюджетних коштів датою виникнення податкових забов'язань є дата надходження таких коштів на розрахунковий рахунок плат­ника податку або дата отримання відповідної компенсації.

В процесі оподаткування у платника може виникнути пра­во на податковий кредит, тобто право зменшити податкове зо­бов'язання на відповідну суму.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше;

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Для операцій із ввезення чи пересилання товарів, робіт, послуг

- дата сплати податку за податковими зобов'язаннями при оформленні ввізної митної декларації.

Суми податку, що підлягають сплаті до бюджету або від­шкодуванню з бюджету, визначаються як різниця між загаль­ною сумою податкових зобов'язань, які виникли у зв'язку з будь-яким продажем товарів (робіт, послуг) протягом звітно­го періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду.

Сплата податку — не пізніше двадцятого числа місяця, що нас­тає за звітним періодом.

У разі, коли за результатами звітного періоду сума податкового кредиту перевищує суму по­даткових зобов'язань, така різниця підлягає відшкодуванню платнику з державного бюджету. Сума ПДВ нараховується за формулами 1-4:

1) на товари, що обкладаються митом та акцизним збором:

ПДВ = (МВ + СМ + САЗ)х 20%: 100; (1)

2) на товари, що обкладаються тільки митом:

ПДВ = {МВ + СМ)х 20%: 100; (2)

3) на товари, що обкладаються тільки акцизним збором:

ПДВ = (МВ + САЗ)х20%: 100; (3)

4) на інші товари, що не підлягають обкладанню ми­том та акцизним збором:

ПДВ = МВ х 20%: 100, (4)

де МВ — митна вартість; СМ — сума ввізного мита; САЗ — сума акцизного збору.

Митна вартість – вартість товару, яка ввозиться (вивозиться) з-за кордону і відображена у митній декларації.

Акцизний збір і мито

Акцизнийзбір – це непрямий податок на певні товари, визначені законом як підакцизні, який включається до ціни цих товарів.

Метою введення акцизного збору є збільшення доходів бюджету за рахунок оподаткування високорентабельних та монопольних товарів.

На відміну від ПДВ, акцизним збором оподатковуються виключно товари і не оподатковуються роботи та послуги, а також відмінністю акцизного збору є диференціація ставок.

Суб’єктами податку (платниками) виступають як фізичні, так і юридичні особи, які виробляють або продають підакцизні товари або ввозять чи пересилають такі товари на митну територію України.

Об’єктом оподаткування акцизним збором для вітчизняних товарів є обороти з реалізації підакцизних товарів, а для імпортних товарів – їх митна вартість, з урахуванням фактично сплачених сум мита, або їх кількісні показники у фізичному вимірі.

Об’єкти оподаткування акцизним збором:

- обороти з реалізації вироблених в Україні підакцизних товарів, у тому числі з давальницької сировини, шляхом їх продажу, обміну на інші товари, безплатної передачі товарів або з частковою їх оплатою, а також обсяги відвантажених підакцизних товарів, виго­товлених із давальницької сировини;

- обороти з реалізації товарів для власного споживання,промислової переробки;

- вартість товарів, які імпортуються на митну територію України, у тому числі в межах бартерних операцій або без оплати їх вартості чи з частковою оплатою.

Перелік підакцизних товарів і ставки акцизного збору встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Підакцизними товарами в Україні є: - спирт; - алкогольні напої; - тютюнові вироби; - транспортні засоби; - нафтопродукти; - пиво;

Акцизний збір обчислюється:

1). За ставками у процентах до обороту з продажу:

- товарів, що вироблені на митній території України, - виходячи з їх вартості, за встановленими виробником максимальними роздрібними цінами на товари, які він виробляє, без податку на додану вартість та акцизного збору;

-товарів, що імпортуються на митну територію України, - виходячи з їх вартості, за встановленими імпортером максимальними роздрібними цінами на товари, які він імпортує, без ПДВ та акцизного збору, але не меншої від митної вартості таких товарів з урахуванням сум ввізного мита без ПДВ та акцизного збору;

2) у твердих сумах з одиниці реалізованого товару (у гривнях або євро);

3) одночасно за ставками у процентах до обороту з продажу та у твердих грошових сумах, з одиниці реалізованого товару.

Приклад1. Розмір ставки акцизного збору: 0,5 євро за 1 куб. см. об'єму двигуна. Об'єм двигуна: 2200 см³. Курс для розрахунку – 7,0 грн / євро. Сума акцизного збору становитиме: Саз = 2200x0,5 = 1100 євро.

Перерахуємо отриману суму акцизного збору у гривні:

1100 x 7.0 = 7 700 грн.

Приклад 2. Розрахувати ставку акцизного збору за 1 кг бензину, якщо ставка акцизного збору за 1 000 кг бензину 75 євро.

Ставка акцизного збору за 1 кг бензину - 0,075 євро:

75 / 1 000 = 0,075

Ставки акцизного збору є єдиними на всій території України.

Отже, розглянемо, як вираховується акцизний збір:

Сума акцизного збору, якщо ставка встановлена в грошовому еквіваленті до фізичної одиниці виміру товару, обчислюється наступним чином:

1) при застосуванні ставки акцизного збору у гривнях за формулою:

А = С х К,

де А — сума акцизного збору;

С — ставка акцизного збору;

К — кількість товару, визначена в фізичних одиницях виміру.

2) при застосуванні ставки акцизного збору в євро за формулою:

А = С х Є х К,

де Є — курс гривні до євро станом на перший день відповідного кварталу.

Основною особливістю методики розрахунку акциз­ного збору за твердими ставками є те, що на розмір податку абсолютно не впливає вартість товару (митна вартість у випадку імпорту).

3) сума акцизного збору, якщо ставка встановлена у від­сотках, обчислюється за формулою:

а) для вітчизняних товарів:

А = С х В,

де В — вартість;

б) для імпортних товарів:

А = В_м х С,

де В_м — митна вартість.

До того ж при імпорті товарів акцизний збір нарахо­вується на суму митної вартості з урахуванням фактично сплаченої суми мита.

А = (МВ + ВМ) х С,

де А — сума акцизного збору;

МВ — митна вартість;

ВМ — ввізне мито;

С — ставка акцизного збору.

При цьому важливо з'ясувати зміст поняття митна вартість. Згідно з Законом України "Про Єдиний митний тариф" №2097-ХП від 05.02.1992 р. митна вартість — це ціна товару, яка фактично сплачена або підлягає сплаті на момент перетину митного кордону України. При ви­значенні митної вартості до неї включається ціна товару, зазначена в рахунку - фактурі, а також такі фактичні витрати, якщо їх не включено до рахунку-фактури: на транспортування, навантаження, розвантаження, перевантаження та страхування до пункту перетину митного кордону України; комісійні та брокерські.

При визначенні митної вартості іноземна валюта перераховується в національну валюту України за кур­сом Національного банку України, що діє на день по­дання митної декларації.

Декретом Кабінету Міністрів України встановлено такі пільги стосовно акцизного збору:

а) акцизний збір не справляється в разі реалізації підак­цизних товарів на експорт за іноземну валюту. Ця пільга підвищує конкурентоспроможність відповідних товарів на зарубіжних ринках, сприяє збільшенню надходжень валютних ресурсів;

б) не підлягає оподаткуванню оборот з реалізації автомо­білів спеціального призначення для інвалідів, оплата вартості яких проводиться органами соціального забезпе­чення, а також легкових автомобілів спеціального призна­чення (швидка медична допомога, міліція тощо) за пере­ліком, що визначається Кабінетом Міністрів України;

в) акцизний збір не справляється при вивезенні з митної території підакцизної продукції, набутої інвестором у власність на умовах угоди про розподіл продукції;

г) звільняється від сплати акцизного збору імпорт призна­чених для власного використання розвідувальними орга­нами України техніки, устаткування, майна і матеріалів (у тому числі засобів озброєння, спеціальних технічних та інших засобів, вогнепальної зброї та боєприпасів до неї), оплата вартості яких здійснюється зазначеними органами;

Особливість імпортного акцизного збору в тому, що він сплачується раніше, ніж підакцизний товар буде про­дано. Це означає, що сума акцизного збору, сплаченого під час оформлення вантажної митної декларації просто додається до первинної вартості товару, що ввозиться. В подальшому при продажі такого товару акцизний збір в ціні не виокремлюється, а отже, на всю суму реалізації у імпортера виникає валовий дохід. Крім того, при сплаті імпортного акцизного, збору у підприємства вини­кають валові витрати на суму такого акцизного збору.

Після перерахування акцизного збору на спеціальний рахунок митниці, акцизний збір вважається сплаченим. Це означає, що окремо облік суми акцизного збору в ціні продажу імпортер може не вести, оскільки зобов'я­зання щодо сплати акцизного збору він уже виконав. Це не стосується акцизного збору при ввезенні товарів, що підлягають маркуванню акцизними марками (алко­голь, тютюн), який сплачується до Державного бюджету, а не на спеціальні рахунки митниці.

Отже, акцизний збір – це непрямий податок, основою якого виступає диференційований підхід до оподаткування різних товарів та товарних груп.

З метою ефективного контролю за виробництвом, зберіганням та реалізацією алкогольних напоїв і тютюнових виробів, а також своєчасністю і повнотою нарахування і сплати акцизного збору, вказані товари підлягають маркуванню.

Не підлягають оподаткуванню:

а) вартість та обсяги ввезених і конфіскованих на території України алкогольних напоїв та тютюнових виробів, щодо яких не визначено власника, а також тих, що перейшли до держави за правом спад­коємства;

б) вартість та обсяги алкогольних напоїв та тютюнових виробів, що перевозяться через територію України транзитом;

в) вартість та обсяги імпортованої чи обороти з реалізації української сировини, що ввозиться або використовується для виробництва підакцизних товарів;

д) вартість й обсяги зразків алкогольних напоїв та тютюнових виробів, що ввозяться фізичними особами на територію України в межах норм, визначених законодавством України для безмитного ввезення цих видів товарів;

є) вартість та обсяги зразків алкогольних напоїв і тютюнових виробів, ввезених на територію України з метою показу чи демонстрації, якщо вони залишаються власністю іноземних юридичних осіб і їх вико­ристання на території України не має комерційного характеру. При цьому зразки алкогольних напоїв та тютюнових виробів, ввезені в Україну і призначені для показу чи демонстрації під час проведення виставок, конкурсів, нарад, семінарів, ярмарків, пропускаються через митний кордон за рішенням митного органу у достатній кількості з урахуванням мети переміщення.

Виробники алкогольних напоїв та тютюнових виробів проводять маркування кожної пляшки алкогольних напоїв і кожної пачки тютюнових виробів. Здійснюється маркування у такий спосіб, щоб марка розривалася під час відкупорювання товару відповідно до Положення про виробництво, зберігання, продаж марок акцизного збору, маркування алкогольних напоїв та тютюнових виробів.

Марка акцизного збору - це спеціальний знак, яким маркуються вищевказані товари і наявність яких свідчить про те, що суми акцизного збору сплачені до відповідного бюджету.

Маркування алкогольних напоїв і тютюнових виробів здійснюється марками акцизного збору, які відрізняються за дизайном для окремих видів продукції, визначених Кабінетом Міністрів України. Кожна марка акцизного збору повинна мати окремий номер та найменування виду продукції.

Продаж акцизних марок проводять державні податко­ві адміністрації в областях, АР Крим, містах Києві та Севастополі, виходячи із планових щомісячних обсягів реалізації (виробництва) алкогольних напоїв та тютю­нових виробів.

Для одержання марок акцизного збору суб'єкти підпри­ємницької діяльності - вітчизняні виробники мають - подати до податкової адміністрації низку документів:

— заявку-розрахунок на придбання марок акцизного збору у двох примірниках;

— платіжний документ з відміткою установи банку, що підтверджує внесення плати за марки акцизного збору;

— оригінал і копію розрахунку потужності підприємства з урахуванням можливого обсягу виробництва та реалі­зації алкогольних напоїв;

— звіт про фактичні обсяги виробництва та реалізації продукції за попередній квартал;

— оригінал та копію ліцензії, що підтверджують право підприємства-виробника на виготовлення продукції та на проведення оптової та роздрібної торгівлі.

Імпортери (замовники) для одержання марок акциз­ного збору подають до податкового органу:

— заявку-розрахунок на придбання марок, яка складається у трьох примірниках, один з яких передається митним органам для оформлення вантажної митної декларації;

— платіжні документи, що підтверджують внесення плати за марки акцизного збору та сплату податку;

— оригінал та копію зовнішньоекономічного договору (контр­акту), відповідно до якого в Україну ввозяться алкоголь­ні напої та тютюнові вироби;

— ліцензії на право здійснення імпортних операцій та оптової і роздрібної торгівлі.

Українські підприємства-виробники, що реалізують продукцію, сплачують акцизний збір до відповідного бюджету після здійснення обороту з реалізації:

- алкогольних напоїв - на третій робочий день,

- тютюнових виробів - до 16 числа наступного за звітним місяця.

Суми акцизного збору із ввезених на територію України товарів зараховуються до державного бюджету, а з товарів, вироблених в Україні, - до місцевого бюджету за місцем виробництва їх і до державного бюджету у співвідношеннях, встановлених Верховною Радою України. Суми акцизного збору з імпортованих товарів платники перераховують на рахунок митних органів до або під час подання ввізної митної декларації. Митні органи протягом одного банківського дня з дати оформлення ввізної митної декларації перераховують їх до державного бюджету.

Власник готової продукції, виготовленої з використанням даваль­ницької сировини, сплачує акцизний збір не пізніше дня одержання готової продукції.

Суб'єкт підприємницької діяльності, що укладає договір з перероб­ним підприємством для виготовлення алкогольних напоїв або тютюнових виробів з використанням давальницької сировини за його місцезнаходженням, реєструється у продавця марок акцизного збору та купує необхідну кількість марок акцизного збору для маркування готової продукції. Виконавцю забороняється приймати сировину на даваль­ницьких умовах для виготовлення підакцизних товарів без марок акцизного збору та посвідчення про реєстрацію у державній податковій інспекції.

Українські підприємства-виробники подають відповідним державним податковим інспекціям у строки, визначені законом для місячного звітного періоду, розрахунок суми акцизного збору за минулий місяць виходячи з фактичних обсягів реалізації та максимальних роздрібних цін. Не сплачена до визначеного строку сума акцизного збору стягується з підприємства-виробника відповідно до чинного законодавства.

Фізичні особи, які ввозять на митну територію України алкогольні напої та тютюнові вироби в обсягах, що підпадають під визначення товарної партії і підлягають обкладенню ввізним митом, сплачують акцизний збір під час митного оформлення товарів на підставі вантажної митної декларації з пред'явленням товарних чеків, а в разі їх відсутності - виходячи з індикативних цін.

Сума акцизного збору визначається платниками самостійно, вихо­дячи з вартості імпортованих тютюнових виробів та алкогольних напоїв, чинних ставок ввізного мита і митних зборів та встановлених ставок акцизного збору і сплачується до Державного бюджету України.

У разі порушення порядку маркування імпортованих алкогольних напоїв та тютюнових виробів або неповної сплати акцизного збору товар не допускається до митного оформлення і ввезення його на митну територію України.

Марки акцизного збору, не використані для маркування товарів через їх пошкодження, приймаються від покупців марок для утилізації з відшкодуванням фактично сплачених сум акцизного збору відповідно до Положення про виробництво, зберігання, продаж; марок акцизного збору, маркування алкогольних напоїв та тютюнових виробів. Плата за марки акцизного збору поверненню не підлягає.

Контроль за наявністю марок на пляшці (упаковці) алкогольних напоїв та на пачці (упаковці) тютюнових виробів під час їх реалізації здійснюють: державні податкові інспекції, контрольно-ревізійна служба, органи внутрішніх справ, митна служба. У разі виявлення фактів порушення порядку ввезення, зберігання, транспортування, реалізації або торгівліалкогольними напоями та тютюновими виробами без наявності марок акцизного збору, зазначені контролюючі органи складають і передають державним податковим органам протокол та опис товарів, на яких немає марок акцизного збору встановленого зразка, для прийняття відповідного рішення.

Відповідальність за недодержання порядку маркування, реалізації алкогольних напоїв та тютюнових виробів, несвоєчасну сплату акцизного збору несуть виробники, імпортери, продавці цих товарів та їх посадові особи у порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Мито - один із найдавніших видів оподаткування, основний засіб торговельної політики держави, що обмежує ввезення іноземних товарів з метою захисту внутрішнього ринку країни. Це сприяє розвитку вітчизняної промисловості та захисту прав вітчизняного товаровиробника.

Митне оподаткування — один із напрямків митної політики держави, спосіб митного регулювання.

Загальне керівництво митною справою в Україні здійснюють:

1) Верховна Рада України — визначає основні напрямки митної політики, структуру системи органів державного регулювання митної справи, встановлює ставки мита, спеціальні митні зони та митні режими на території держави тощо;

2) Кабінет Міністрів України — забезпечує здійснення мит­ної політики відповідно до Законів, встановлює розміри митних зборів, проводить переговори та укладає міжна­родні договори України тощо.

Безпосереднє керівництво митною справою здійснює Державна митна служба України.

Митна служба в Україні включає в себе три рівні:

— Державний митний комітет України;

— регіональні митниці;

— митниці.

Переміщення товарів через митницю України під­лягає митному оформленню працівниками митниці з метою забезпечення митного контролю, яке передбачає обов'язкове декларування товару та сплату мита і мит­них платежів.

Декларування здійснюється шляхом заповнення мит­них декларацій або валютних декларацій.

Митна декларація – письмова заява встановленої форми, яка подається митному органу і містить відомості щодо товарів та транспортних засобів, які переміщуються через митний кордон України, необхідні для їх митного оформлення чи переоформлення.

Мито — непрямий податок, який стягується при перетині митного кордону, тобто при імпорті, експорті та транзиті товарів. Даний податок, як і акцизний збір, включається в ціни товарів, сплачується за рахунок покупця, його ставки диференційовані за групами това­рів, перелік яких значно ширший, ніж перелік підакциз­них товарів.

Митні збори і митні платежі — це своєрідна пла­та за виконання митницею своїх обов'язків і послуг, яка використовується для розвитку системи митних органів України.

В Україні порядок справляння мита регулюється Митним кодексом України, який є зведеним документом про ставки мита та порядок оподаткування.

Суб'єктами сплати мита є як фізичні, так і юридичні особи при здійсненні експортно-імпортних операцій.

Ввізне мито нараховується на товари та інші предмети при їх ввезенні на митну територію України. Даний вид мита є диференційований:

а) до товарів та інших предметів, що походять з держав, які входять разом з Україною до митних союзів або утворюють спеціальні митні зони, а також: до товарів та інших предметів, що походять з країн, що розвиваються, застосовуються преференційні ставки ввізного мита (так звані тарифні преференції);

б) до товарів та інших предметів, що походять з країн економічних союзів, які користуються в Україні режимом найбільшого сприяння(Австрія,Великобританія, Італія, США, Німеччина, Франція та ін.) застосовуються пільгові ставки ввізного мита;

в) до решти товарів та інших предметів застосовуються повні (загальні) ставки ввізного мита.

Вивізне мито нараховується на товари та інші предмети при їх вивезенні за межі митної території України. В залежності від специфіки оподаткування ввізне та вивізне мито буває:

- адвалерне, що нараховується у відсотках до митної вартості товарів та інших предметів (легкові автомобілі);

- специфічне, що нараховується у встановленому грошовому розмірі на одиницю товарів (сигарети, нафтопродукти, горілка);

- комбіноване, що поєднує обидва ці види митного обкладення;

- сезонне ввізне і вивізне мито нараховується на строк не більше чотирьох місяців з моменту їх встановлення.

Нарахування мита на товари та інші предмети, що підлягають митному обкладанню, провадиться на базі їх митної вартості, яка фактично сплачена або підлягає сплаті за них на момент перетину митного кордону України.

Ввізне та вивізне мито нараховується митною службою України і вноситься до Державного бюджету України.

На відміну від інших податків, політика в сфері митного обкладання спрямована здебільшого на формування раціональної структури імпорту та експорту в умовах відсутності прямого втручання держави в регулю­вання цих процесів.

Запровадження мита може мати на меті здійснення економічного тиску на відповідні держави або надання їм режиму найбільшого сприяння з політичних мотивів. Як бачимо, фіскальне значення мита має другорядне значення.

У мита є багато спільного з акцизним збором. І