Тема 9. Адвокат — представник потерпілого, цивільного позивача та цивільного відповідача

У цій темі розглядається роль адвоката у разі представництва інших учасників процесу, а саме потерпілого, цивільного позивача та цивільного відповідача. Першочерговим завданням слідства є встановлення вини чи виправдання підсудного. На це спрямовано більшість процесуальних дій як досудового, так і судового слідства Отже, питанню відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної потерпілому під час злочинних дій, може бути приділено достатньої уваги. Це важливо усвідомити студентам у процесі вивчення теми, щоб визначити можливі шляхи вдосконалення процесуального розв'язання проблем потерпілого, цивільного позивача цивільного відповідача.

Засвоєння теми неможливе без активізації знань із кримінального процесу та кримінального права, тому студентам доцільно пригадати відповідні норми КПК та КК України.

Характеристику в одній темі статусу адвоката як представника трьох учасників процесу викликано їх процесуальною єдністю, наявністю спільних рис у правах та обов'язках адвоката — представника потерпілого, цивільного позивача та цивільного відповідача.

Вивчаючи питання адвокат—представник потерпілого, студенту необхідно звернутися до ст. 49 КПК України, яка визначає, хто може бути визнаний потерпілим. Відповідно до статті, потерпілим визнається особа, якій злочином заподіяно моральну, фізичну або майнову шкоду.

Про визнання громадянина потерпілим чи про відмову особа, яка провадить дізнання, слідчий і суддя виносять постанову, а суд — ухвалу.

Студентам доцільно проаналізувати правовий статус як самого потерпілого, так і його представника. Важливо запам'ятати, що представники потерпілого користуються процесуальними правами осіб, інтереси яких вони представляють. Тому досліджуючи права потерпілого, необхідно враховувати їх ідентичність з правами представника.

Слід також звернути увагу на відмінність правового становища адвоката потерпілого від правового становища захисника підозрюваного, обвинуваченого, підсудного.

Цивільним позивачем, згідно зі ст. 50 КПК України, визнається громадянин, підприємство, установа чи організація, які зазнали матеріальної шкоди від злочину та висунули вимогу про відшкодування збитків відповідно до вимог КПК України. Про визнання цивільним позивачем чи про відмову в цьому особа, яка провадить дізнання, слідчий, суддя виносять постанову, а суд — ухвалу.

Студенти повинні знати права обов'язки цивільного позивача, зокрема те, що представником цивільного позивача (ст. 52 КПК України) можуть бути адвокати, близькі родичі, законні представники та інші особи за постановою особи, яка провадить дізнання, слідчого, судді або за ухвалою суду. Коли цивільним позивачем є юридична особа, то представниками її інтересів можуть бути спеціально вповноважені нею особи. Представники цивільного позивача користуються процесуальними правами цивільного позивача.

Вивчаючи це питання, студент повинен звернутися до ст. 50 КПК України, акцентувати увагу на процесуальному поєднані інститутів кримінального та цивільного права, а також на тому, що в цивільному процесі такого поєднання немає.

Засвоєння матеріалу питання адвокат—представник цивільного відповідача рекомендується розпочати з повторення ст. 51 КПК України. Відповідно до ст. 51 КПК України як цивільних відповідачів може бути притягнуто батьків, опікунів, піклувальників та інших осіб, а також підприємства, установи та організації, які в силу закону несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну злочинними діями обвинуваченого. Про притягнення як цивільного відповідача особа, яка провадить дізнання, слідчий, суддя виносить постанову, а суд — ухвалу. Представник цивільного відповідача користується процесуальними правами цивільного відповідача.

Слід зазначити, що цивільний відповідач і його представник виступають на стороні захисту, оскільки у разі недоведення вини обвинуваченого (підсудного) у скоєнні злочину не буде підстав для задоволення цивільного позову.

Зважаючи на те, що це питання є останнім у темі, студентам слід самостійно визначити спільні та відмінні риси у правовому статусі адвоката — представника потерпілого, цивільного позивача та цивільного відповідача.

Рекомендована література до теми

1. Конституція України: Прийнята п'ятою сесією Верховної Ради 28 червня 1996. — К., 1997.

2. Закон України «Про адвокатуру» від 19 грудня 1992 року. Ст. 735.

3. Кримінально-процесуальний кодекс України. - Ст. 402.

4. Кримінальний кодекс України: Офіційний текст. — К.: Право, 2003.

МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ

Тема 10. Адвокат як правозахисник і представник у цивільному процесі.

У цій темі зроблено перехід від кримінального процесу до цивільного. Крім того, у ній поєднано частину, в якій дано загальні засади правового статусу адвоката в цивільному процесі та частину, в якій розглянуто права та обов'язки адвоката під час ведення цивільних справ у суді першої інстанції.

У процесі вивчення цієї теми студентам необхідно осмислити поняття правозахисника та представника і дійти висновку, що правозахист і представництво нероздільні в цивільному процесі.

Для засвоєння матеріалу, пов'язаного з повноваженнями адвоката в суді першої інстанції під час ведення цивільних справ, студентам доцільно спиратися на відповідні знання цивільного права та цивільного процесу.

Закон України «Про адвокатуру», окреслюючи професійні права адвоката, зазначає, що він має право представляти й захищати права та інтереси громадян і юридичних осіб за їхнім дорученням у всіх органах, підприємствах, установах та організаціях, до компетенції яких входить вирішення відповідних питань. Таким чином, адвокат, набуваючи повноважень представника, зобов'язаний захищати законні права та інтереси свого довірителя, тобто стояти на сторожі дотримання норм права.

Вивчаючи це питання, студентам необхідно звернутися до ст. 6 Закону України «Про адвокатуру», Цивільно-процесуального кодексу України та глави 4 Цивільного кодексу України.

Провадження справ у суді першої інстанції регулюються розділом ІІІ ЦПК України. З огляду на це студентам доцільно відновити в пам'яті положення розділу, де йдеться про участь адвоката в передбачених законом процесуальних діях, а також норми Закону України «Про судоустрій України».

Студенти повинні чітко розуміти, що в процесуальному представництві адвоката поєднуються дві групи правовідносин: між адвокатом та особою, інтереси якої він представляє, та між адвокатом і судом у цивільному процесі.

Провадження справ у суді першої інстанції регулюються розділом ПІ ЦПК України, який студентам слід поновити в пам'яті, зважаючи на участь адвоката в передбачених законом процесуальних діях. Варто також пригадати норми Закону України «Про судоустрій України».

Студенти повинні знати, що, керуючись ст. 6 Закону України «Про адвокатуру», адвокат має право запитувати та отримувати документи або їх копії від підприємств, установ, організацій, об'єднань, а також громадян — за їхньою згодою. У разі відхилення вимоги адвоката, він може поставити перед суддею питання про витребування необхідних доказів.

На підставі ст. 143, 149, 154, 155 ЦПК України, адвокат має право порушувати клопотання про забезпечення доказів і позову та про зміну умов його забезпечення або скасування.

Якщо адвокат є представником відповідача, він користується загальними процесуальними засобами захисту, наприклад, передбаченими ст. 99, 103, 110 ЦПК України, а також спеціальними процесуальними засобами, такими як заперечення проти позову та зустрічний позов (ст. 140, 142, 143 п. 2 ЦПК України).

Студенти повинні засвоїти повноваження представника на різних стадіях процесу.

 

Рекомендована література до теми

1. Конституція України: Прийнята п'ятою сесією Верховної Ради 28 червня 1996. — К., 1997.

2. Закон України «Про адвокатуру» від 19 грудня 1992 року. Ст. 735.

3. Цивільний процесуальний кодекс України.— Ст. 935.

4. Цивільний кодекс України: Офіційний текст. — К.: Право, 2003.

5. Закон України «Про судоустрій України».

6. Яновская А. Адвокат и гражданский процесс: наболевшее // Юридическая практика. - 2000. — № 29.

МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ

Тема 11. Діяльність адвоката як процесуального представника на стадіях апеляційного, касаційного провадження та під час перегляду судових рішень у зв'язку з нововиявленими обставинами. Процесуальне представництво адвоката на стадії судового виконання.