Форма, величина та забарвлення плодів

 

 

Дуже часто можна спостерігати при щепленнях зміну форми, величини і забарвлення у плодів у одного з прищепних компонентів або в обох прищепних компонентів одночасно.

В щепленнях томатів на чорний паслін форма і величина плодів у томатних рослин насіннєвого потомства щеплень різко змінилася. Так, наприклад, при щепленні томату Вишневидного, з дрібними вишневидними плодами, на чорний паслін отримали дві групи рослин: у однієї групи плоди були круглі, в 3 – 4 рази більше плодів томата Вишневидного, у іншої групи плоди в чотири рази більші Вишневидного, але форма їх була сливовидна.

При щепленні томату Мармандскі на чорний паслін, у томатних рослин після щеплення різко змінилася форма плоду, яка з плоскоребристої перейшла в абсолютно круглу; плоди стали майже вдвічі менше плодів Мармандських, але кількість їх на одному кущі сильно збільшилася.

В результаті взаємного впливу прищепних компонентів може змінюватися забарвлення плодів, а також забарвлення пелюсток квіток у декоративних рослин.

При щепленні бульбових рослин, під впливом прищепи може зміняться також форма, величина та забарвлення бульб підщепної рослини [11, 12].

 

Зміна хімічного складу плодів та підвищення морозостійкості

 

 

Під впливом щеплення змінюються і смакові якості плодів.

З щепленнями томатів на чорний паслін спостерігається певна зміна смакових якостей плодів томато-пасльонових вегетативних гібридів: поліпшення смаку, підвищення цукристості плодів.

У насіннєвому потомстві інших щеплень смак плодів наближався до смаку ягід пасльону чорного, а відсоток цукристості і відсоток вмісту кислоти знижувався і наближався до процентного вмісту цих речовин в ягодах підщепи.

Шляхом щеплення можна підвищити морозостійкість прищеплювального компонента, якщо інший компонент, що бере участь в щепленні морозостійкий. [11, 17].

 

Підвищення стійкості рослин до захворювань

 

 

Щеплення рослин відкриває великі можливості в підвищенні стійкості до захворювань. Так, наприклад дослідник Н. С. Брусєнцов при щепленні томату Король на картоплю Сріблянка Брусєнцова отримав у насіннєвому потомстві щеплення карликові томатні рослини, які виявилися несприйнятливими до захворювань, морозостійкими і ранньостиглими.

Ф.С. Солодовніков повідомляє про підвищення фітофторостійкості культурної картоплі Альма при щепленні його на фітофторостійкиу дику картоплю Солянум демісум.

Всі наведені приклади показують величезне значення щеплення рослин практиці поліпшення сортів культурних рослин і виведення нових [11, 17].

 

ВИСНОВОК

 

 

1. Метод вегетативного розмноження щепленням широко поширений в садівництві. При розмноженні щепленням одна рослина, що частіше у вигляді живця або бруньки, зрощують з іншим, кореневласною рослиною. Рослина на яку прищеплюють (черешок) називається прищепою, а рослина з коренем, на яке прищеплюється інша рослина (щепа), називається підщепою.

2. На наукову висоту в СРСР це питання було підняте чудовим знавцем природи рослинного організму В. В. Мічуріним, якому по праву, перше належить створення загальної теорії гібридизації рослин. І. В. Мічурін не тільки теоретично, але і практично показав широку можливість виведення нових сортів рослин шляхом щеплення. Завдяки особливому способу застосування щеплень стало можливим отримувати нові сорти рослин, переробляти, змінювати природу рослинного організму за бажанням експериментатора. Подальший розвиток вчення про вегетативної гібридизації рослин знайшла в роботах академіка Т. Д. Лисенко. Велика заслуга Т. Д. Лисенко полягає в тому, що він чітко і ясно поставив вчення Дарвіна, Тімірязєва, Мічуріна про вегетативну гібридизацію перед науковою громадськістю, широко популяризував його, застосував на практиці і розвинув далі.

3. При підборі комбінації підщепи і прищепи все залежить від конкретного регіону і поставленого завдання. Наприклад, у Голландії головна мета – максимальний урожай, а в Іспанії – уникнути ураження хворобами, які передаються через ґрунт. Тому спочатку варто зрозуміти, чого ви хочете від щеплення, а вже виходячи з цього, разом з фахівцями насіннєвих компаній, які знають особливості регіону, підбирати відповідну «пару».

4. Для томатів основними причинами застосування щеплення є придбання рослинами стійкості до нематод і фузаріозу, а також подовження часу вирощування і отримання врожаю. Для баклажана всі основні пункти ті ж, але додатковими плюсами є стійкість до вертицильозу і збільшення сили зростання, що особливо важливо при зимовому вирощуванні. Останнім часом почали з'являтися спеціальні підщепи для цієї культури на базі Solanum sp., хоча баклажан добре розвивається і на підщепах для томата. Питання вирощування щепленого перцю вивчений ще не досконально і потребує подальших досліджень. Але вже зараз наука може запропонувати підщепи, стійкі до патогенів, які передаються через грунт (нематоди, збудники хвороб Phytophthora capsici і Phytophthora nicotianae). На огірку найважливішою причиною щеплення є фузаріоз. Так - же важко обійтися без прищепленої розсади і любителям органічного землеробства, які хочуть отримати екологічно чисту продукцію. Ще одне досягнення науки в цій області – можливість вирішення проблеми воскового нальоту на плодах. При цьому плоди отримують якісно новий привабливий товарний вигляд. На кавуні, крім стійкості підщепи до фузаріозу, дуже важливим фактором є збільшення сили росту і більш активний розвиток кореневої системи. А для транспортування плодів необхідною якістю є тверда шкірка. Слід враховувати, що для цієї культури застосовується два різних типи підщеп: міжвидові гібриди – для стійкості та максимальної продуктивності, і лагенарія – для отримання плодів з високими смаковими якостями. Пошук оптимальних підщеп для дині розпочато лише нещодавно і тому при застосуванні в їх ролі міжвидових гібридів ще спостерігаються деякі проблеми з якістю отриманих плодів (зайва соковитість і малий відсоток сухих речовин). Але вже вирішені питання стійкості до фузаріозу та підвищення сили росту. Також отримані перші підщепи на основі власне дині (Cucumis melo), які сприятливо впливають на смак, запах та інші якісні показники плодів.

5. Найпопулярнішими гібридами підщеп томата в середземноморському регіоні є Emperador RZ, King Kong RZ і Yedi RZ. Причому перший займає значний обсяг площ по всій Європі. Високою популярністю також користуються підщепи томату компанії, стійкі до фузариуму третьої раси (Montezuma RZ і Colosus RZ), який являє собою серйозну проблему в тропічних і субтропічних країнах. Слід зазначити, що практично всі підщепи томату підходять для вирощування баклажанів. Вибір підщеп для гарбузових не так великий, але, як го - ворится, «краще менше, та краще». Ветеран ринку Центральної Азії, міжвидовий гібрид Ferro RZ, підходить для вирощування гарбуза, кавуна та міні-огірка. Він також завоював заслужену популярність і в країнах Європи.

6. В Україні використання щеплення на овочевих культурах ще досить слабо поширене, але вже є і ті, хто оцінив переваги такого підходу. Одним з найбільш великих виробників, які вирощують щеплені овочі, є «Уманський тепличний комбінат», де побудували навіть власний центр щеплення. Інші тепличні господарства теж цікавляться даною технологією, але поки тільки пробують свої сили в ній. Також в Україні є кілька фермерів, які вирощують кавуни з застосуванням підщеп. При цьому сам процес щеплення народні умільці навчилися виготовляти власноруч.

7. Звичайно, щеплення займає великий відсоток в структурі собівартості продукції, так і технологія вирощування такої розсади ще не відпрацьована на промислових площах, але перспективи розвитку цього ринку вже видно не озброєним оком. Чого варто тільки економія на засобах захисту рослин, зменшення кількості технологічних операцій та додаткова надбавка в урожаї, не кажучи вже про збереження нервових клітин керівників і працівників.

ПЕРЕЛІК ПОСИЛАНЬ

 

 

1. Кристев М. Т. Иллюстрированный практикум / М. Т. Кристев, А. С. Рябченко А. С. Прививаем сами. — Москва: ЗАО "Фитон+", 2008 — 112с

2. Хайнер Шмид Прививка и окулировка деревьев и кустарников / Хайнер Шмид — Москва: АСТ: Астрель, 2006, — 126 с.

3. Дарвин Ч. Происхождение видов путём естественного отбора / Дарвин Чарльз— Львов: «Наука», 1991. — 539 с.

4. Медведев Ж. А. Взлёт и падение Лысенко. История биологической дискуссии в СССР (1929—1966) / Ж.А. Медведев — Москва: «Книга», 1993. — 348 с.

5. Камендровский Е. М. Прививка и перепрививка плодовых деревьев / Е. М. Камендровский — Москва: Россельхозиздат, 1985.

6. Современная иллюстрированная энциклопедия. / Под ред. А. П. Горкина. — Росмэн, 2007. — С. 445.

7. Бернардино де Саагун, Куприенко С. А. Общая история о делах Новой Испании. Книги X-XI: Познания астеков в медицине и ботанике / Бернардино де Саагун, С. А. Куприенко / Ред. и пер. С. А. Куприенко. — Киев: Видавець Купрієнко С. А., 2013. — 218 с. — (Месоамерика. Источники. История. Человек)

8. Барабанов Е. И. Ботаника: учебик для студ.высш.учеб.заведений / Е.И.Барабанов —Москва: Издательский центр «Академия», 2006. —С. 241. — 448 с.

9. Миркин Б. М., Высшие растения: краткий курс систематики с основами науки о растительности: Учебник / Миркин Б. М., Мулдашев А. А., Наумова Л. Г., — 2-е, перабот. — Москва: Логос, 2002. — 256 с.

10. Инге-Вечтомов С. Г. Генетика с основами селекции / Инге-Вечтомов С. Г. — Москва: Высшая школа, 1989. —591 с.

11. Сухоцкий М. И. Книга современного садовода / М. И. Сухоцкий — Минск: 2009. — 495 с.

12. Мамонов Е. В. Сортовой каталог. Овощные культуры / Е. В. Мамонов — Москва: ЭКСМО-ПРЕСС, Лик Пресс, 2001. с. 430—486

13. Головкин Б. Н., Хроника науки о растениях: от Аристотеля до наших дней / Б. Н. Головкин, Е. Б. Кириченко — ГБС РАН. — М., 2007. — С. 55. — 85 с.

14. Гайсинович А. Е. Зарождение и развитие генетики / Гайсинович А. Е. — Москва: «Наука», 1988. — 424 с.

15. Александров В. Я. Трудные годы советской биологии: записки современника / Александров В. Я. — Санкт-Питербургб: «Наука», 1992. — 262 с.

16. Посыпанов Г. С. Практикум по растениеводству / Посыпанов Г. С. — Москва: Мир, 2004. — 256 с.

17. Карманов С. Н. Картофель / Карманов С. Н. — Москва: Росагропромиздат, 1991. — 75 с.

18. Анисимов Б. В. Картофелеводство в России /Анисимов Б. //Картофель и овощи — Москва: 1999. — 15 с.

19. Генетика развития растений / [ Лутова Л. А., Проворов Н. А., Тиходеев О. Н. и др. ]; под ред. чл.-кор. РАН С. Г. Инге-Вечтомова — Санкт-Петербург: Наука. 2000. 6—13 с.

20. Инге-Вечтомов С. Г. Генетика с основами селекции / Инге-Вечтомов С. Г. Высшая школа — Москва:1989. — 592 с.